Постанова

від 03.08.2022 по справі 160/3255/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 160/3255/19

адміністративне провадження № К/9901/17769/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ Інвестстрой» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису в частині та постанови, за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., Юрко І.В. від 16.06.2020,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛ Інвестстрой» (далі також ТОВ «АЛ Інвестстрой», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі також Управління, ГУ Держпраці, відповідач), у якому просило

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, викладену в пункті 3 припису №ДН-1736/262/АВ/П від 25.10.2018;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1736/262/АВ/МГ-ФС/687 від 08.11.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛ ІНВЕСТСТРОЙ» у розмірі 970 750,00 грн (далі також спірні, оскаржувані припис та постанова);

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ ІНВЕСТСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 35230309) судові витрати у розмірі 4 418,30 грн., та витрати на підготовку експертного висновку у розмірі 4816,84 грн.

2. Обґрунтовуючи позов, Товариство посилалося на те, що спірні припис та постанова є протиправними, оскільки під час проведення інспекційного відвідування інспектором праці до складу працюючих осіб, які начебто мають право на індексацію доходів, включено осіб, що були звільнені, та посади яких були виведені з штатного розпису.

3. За таких обставин, Товариство стверджувало, що порушень, які зафіксовано у акті інспекційного відвідування і у оскаржуваному приписі, ставляться йому у провину та за які його притягнуто до відповідальності спірною постановою, у дійсності не вчинялось, а отже й підстави для накладення на позивача штрафу, на думку останнього, є незаконним та порушує його права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.

5. Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

6. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанцій визнав необґрунтованими доводи представника позивача про те, що у відповідача були відсутні підстави для накладення штрафу за не проведення індексації, оскільки це не є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці,

7. Суд першої інстанції не погодився й з доводами Товариства про те, що на підприємстві були підвищені посадові оклади, а тому індексацію правомірно проведено у листопаді 2017, оскільки обчислена відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, сума невиплаченої індексації заробітної плати працівникам підприємства за 2017 рік склала 12169,17 грн. 25 працівникам, що відповідає висновкам перевіряючих, викладеним у акті інспекційного відвідування.

8. Позиція позивача про те, що підприємством помилково було застосовано не вірно індекс для розрахунку індексації заробітної плати у листопаді 2017 та у грудні 2017, була оцінена судом першої інстанції як така, що не звільняє від відповідальності за статтею. 259 Кодексів законів про працю України.

9. У оскаржуваному рішенні суду першої інстанції також зауважено, що підвищення окладів не є рівноцінним проведенню індексації, при цьому в даному випадку збільшення посадових окладів були меншими за індексацію.

10. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність накладення відповідачем штрафу на Товариство, оскільки під час судового розгляду цієї справи було підтверджено факти вчинення позивачем правопорушень, виявлених за результатами проведення інспекційного відвідування.

11. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду погодилася частково і у постанові від 16.06.2020, яка оскаржується у касаційному порядку, вказала, що ні Кодекс законів про працю України, ні Закон України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» не визначають індексацію заробітної плати як мінімальну державну гарантію в оплаті праці.

12. Апеляційний суд підкреслив, що правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», за змістом частини другої статті 17 якого до основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

13. З посиланням на норми статті 18 вищевказаного Закону, суд апеляційної інстанції відзначив, що індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, відноситься до інших державних соціальних гарантій

14. Проаналізувавши вищенаведені правові норми, а також посилаючись на приписи статей 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», апеляційний суд констатував, що об`єктом індексації є дохід у вигляді оплати праці, що вже визначена з урахуванням мінімальних державних гарантій.

15. Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного суду, Законами України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та «Про індексацію грошових доходів населення» не визначено індексацію як мінімальну державну гарантію в оплаті праці.

16. Враховуючи, що індексація проводиться в залежності від рівня індексу споживчих цін і у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, і не залежить від характеру та умов праці конкретного робітника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що індексація є саме державною соціальною гарантією, а не мінімальною гарантією в оплаті праці відповідно до трудового законодавства. Жодна норма законодавства поняття державної соціальної гарантії та мінімальної державної гарантії в оплаті праці не ототожнює.

17. З огляду на те, що абзац четвертий частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України не передбачає застосування штрафу у разі не проведення індексації заробітної плати, апеляційний суд констатував, що позивача притягнуто до відповідальності за дії, що не становлять складу правопорушення, визначеного вказаною правовою нормою.

18. На переконання апеляційного суду, порушення правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації є порушенням Порядку індексації та не підпадає під визначення мінімальних гарантій в оплаті праці, наведене у статті 12 Закону України «Про оплату праці», належить до категорій інших порушень, а за порушення інших вимог трудового законодавства законом передбачено інші санкції.

19. З урахуванням усього вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність підстав для застосування штрафу, у зв`язку з чим постанова №ДН1736/262/АВ/МГ-ФС/687 від 08.11.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛ ІНВЕСТСТРОЙ» у розмірі 970 750,00 грн. є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин, а тому підлягає скасуванню в повному обсязі.

20. Водночас, вважаючи доведеним факт порушення Товариством вимог Законів України «Про оплату праці» та «Про індексацію грошових доходів населення», апеляційний суд постановив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування спірної постанови про накладення штрафу та в цій частині прийняти нову постанову, якою визнати таку постанову протиправною і скасувати її.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. Не погоджуючись з вищевказаною постановою апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 11.10.2018 по 19.10.2018 у відповідності до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017, у присутності фінансового директора Жмурко Л.В. інспектором праці Клімчуком О.В. (службове посвідчення №262 від 10.07.2017) проведено інспекційне відвідування.

23. За результатами проведеного інспекційного відвідування відповідачем складено Акт за №ДН-1736/262/АВ від 18.10.2018, у якому зазначено, що Управлінням з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, на підставі звернення працівника щодо порушення стосовно працівників законодавства про працю, згідно наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про призначення інспекційного відвідування від 10.10.2018 №872-1, направлення від 12.10.2018 №312/262, проведено позаплановий захід - інспекційне відвідування дотримання вимог законодавства про працю з питань повноти, своєчасності нарахування, виплати заробітної плати та оформлення трудових відносин адміністрацією ТОВ «АЛ ІНВЕСТСТРОЙ».

24. У розділі ІІІ вищевказаного акту викладено детальний опис виявленого в ході інспекційного відвідування порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Відсутня інформація (особливо про звільнених працівників) щодо ознайомлення працівників з записами про прийом на роботу працівників, надання відпусток та звільнення, що порушує вимоги пункту 2.5 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 - із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу «розпорядження» про призначення на роботу, переведення і звільнення, працівники ознайомлені під розписку;

статті 27 Кодексу законів про працю України - строк випробування при прийнятті на роботу працівників робітничих професій підприємства перевищує один місяць, так наприклад ОСОБА_1 прийнято на роботу електрозварювальником 3 розряду з випробувальним терміном 2 місяці (наказ №15-ок/18 від 22.05.2018); ОСОБА_2 прийнято на роботу моляром 2 розряду з випробувальним терміном 2 місяці (наказ №22-ок/18 від 19.07.2018); ОСОБА_3 прийнято на роботу; електрозварювальником 3 розряду з випробувальним терміном 2 місяці (наказ №15-ок/18 від 22.05.2018); ОСОБА_4 прийнято на роботу монтажником з випробувальним терміном 2 місяці (наказ №09-ок/18 від 04.05.2018);

частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», якою передбачено, що з 01.01.2016 індексацію доходів громадян необхідно проводити в тому випадку, якщо індекс споживчих цін перевищить величину порога індексації, встановлену в розмірі 103%.

25. Щодо цього порушення у акті вказано, що відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, базовим вважається місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), а також виплат, що здійснюються відповідно до чинного законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно із загальним правилом індексацію зарплати (виплат, які входять до її складу і носять постійний характер) проводять в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абзац четвертий пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення), який з 01 січня по квітень 2017 року дорівнює 1600 грн., а з травня склав 1684 грн.

Для проведення індексації величина приросту індексу споживчих цін для нарахування суми індексації в 2017 році:

сума індексації у червні 2017 року складає: 1684 грн х 3,7% = 62,31 грн.

сума індексації у липні 2017 року складає: 1684 грн. х 3,7% = 62,31 грн.

сума індексації у серпні 2017 року складає: 1684 грн. х 3,7% = 62,31 грн.

У вересні 2017 року, жовтні 2017 року та листопаді 2017 року приріст індексу споживчих цін складає 6,9%, тому робітникам повинні нараховувати суму індексації.

Сума індексації у вересні 2017 року складає: 1684 грн. х 6,9% = 116,20 грн.

Сума індексації у жовтні 2017 року складає: 1684 грн. х 6,9% = 116,20 грн.

Сума індексації у листопаді 2017 року складає: 1684 грн. х 6,9% = 116,20 грн.

У грудні 2017 року приріст індексу споживчих цін складає 10,2%.

Сума індексації у грудні 2017 року складає: 1762 грн. х 10,2% = 179,72 грн.

Працівникам підприємства повинно було нараховано:

згідно відомостей заробітної плати за червень-серпень 2017 року 18 працівникам - 2 824, 74 грн. (62.31-10)*3*18, та 3 працівниками за червень-серпень 2017 року - 425, 79 грн. (62.31-15)*3*3;

згідно відомостей заробітної плати за вересень-жовтень 2017 року 15 працівникам - 3186,0 грн. (116.2-10)*2*15, та 3 працівниками за вересень- жовтень 2017 року - 607,2 грн. (116,2-15)*2*3;

згідно відомостей заробітної плати за листопад 2017 року12 працівникам - 1154,4 грн. (116,2-20)*12, та 6 працівниками за листопад 2017 року - 517,2 грн. (116,2-30)*6;

згідно відомостей заробітної плати за грудень 2017 року16 працівникам - 2 555,52 грн. (179,72-20)*16, та 6 працівниками; за грудень 2017 року - 898,32 грн. (179,72-30)*6.

Разом сума невиплаченої індексації заробітної плати відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, працівникам підприємства за 2017 рік складає 12169,17 грн. 25 працівникам.

26. У акті інспекційного відвідування також зазначено про порушення Товариством вимог статей 95, 97 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України «Про оплату праці», статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пунктів 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення Заробітна платі підлягає індексації у встановленому законодавством порядку, а саме -власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

27. У відповідь на лист - зауваження Товариства від 23.10.2018 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було направлено лист від 25.10.2018 № 692, в якому були зазначені обставини викладені в акті.

28. На підставі акту №ДН-1736/262/АВ від 19.10.2018 у відповідності до вимог статті 259 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспектором праці Клімчуком О.В. 25.10.2018 винесено припис №ДН-1736/262/АВ/П про усунення виявлених порушень.

29. Вказаним приписом зобов`язано директора ТОВ «АЛ ІНВЕСТСТРОЙ» ОСОБА_5 у строк до 29.10.2018:

вжити заходи щодо усунення порушень з врахуванням вимог пункту 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників;

вжити заходи щодо усунення порушень з врахуванням вимог частини першої статті 27 Кодексу законів про працю України;

вжити заходи щодо усунення порушень з врахуванням вимог частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України «Про оплату праці», статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункту 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, згідно з яким заробітна платі підлягає індексації у встановленому законодавством порядку;

вжити заходи щодо усунення порушень з врахуванням вимог статті 97 Кодексу законів про працю України.

30. 08.11.2018 на підставі акту інспекційного відвідування №ДН1736/262/АВ від 26.10.2018 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем було прийнято постанову №ДН1736/262/АВ/МГ-ФС/687 про накладання штрафу уповноваженими особами у розмірі 930750,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

31. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване судове рішення не відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 (справа №818/584/17) та від 12.04.2018 (справа №816/2325/16).

32. У відзиві на касаційну скаргу Товариство наводить аргументи про те, що як правильно визначено у оскаржуваній постанові апеляційного суду індексація заробітної плати не визначена законодавством України як мінімальна державна гарантія оплати праці.

33. У зв`язку з цим, позивач вважає, що апеляційний суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відсутність у діях Товариства (нарахування не у повному обсязі індексації заробітної плати працівникам) складу правопорушення, відповідальність за яке передбачено абзацом четвертим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

34. Посилаючись на це, Товариство просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

35. Так, згідно з частиною п`ятою статті 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

36. За приписами статті 33 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

37. Статтею 4 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

38. За правилами статей 17, 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються:

мінімальний розмір заробітної плати;

мінімальний розмір пенсії за віком;

неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо:

рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів;

індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін;

надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров`я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування;

забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

39. Згідно з частиною першої статті 259 Кодексу Законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

40. Відповідно до вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

41. За змістом пунктів 19, 24, 27-29 зазначеного вище Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

42. Частиною першою, абзацом четвертим частини другої, частинами четвертою, сьомою статті 265 Кодексу Законів про працю України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

43. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Згідно з ухвалою про відкриття касаційного провадження у цій справі як на підставу, на якій подається касаційна скаргу, Товариство вказує на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Виклад такої підстави касаційного оскарження позивач мотивує тим, що оскаржуване судове рішення не відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 (справа №818/584/17) та від 12.04.2018 (справа №816/2325/16).

46. Перевіряючи такі аргументи Управління Держпраці, колегія суддів передусім акцентує увагу на тому, що як рішення суду першої інстанції, так і постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 не оскаржувались жодним з учасників справи в частині відмови у задоволенні вимог цього позову про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, викладеної у пункті 3 припису №ДН-1736/262/АВ/П від 25.10.2018 з підстав відсутності факту вчинення порушення вимог законодавства про працю.

47. Позивачем у відзиві на касаційну скаргу визнається факт виплати індексації заробітної плати працівникам, вказаним у акті інспекційного відвідування, не у повному обсязі, однак висловлюється позиція про те, що оскільки індексація заробітної плати не є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, то і притягнення Товариства до відповідальності саме за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці є протиправним.

48. Заперечень щодо розрахунків суми невиплаченої Товариством індексації сторонами не наводиться.

49. Оскільки судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, які набрали законної сили, встановлено допущення Товариством порушення вимог законодавства про працю і ці судові рішення у апеляційному чи касаційному порядку у цій частині не оскаржувались, то колегія суддів, з огляду на обсяг висловлених учасниками справи аргументів та межі повноважень касаційного суду, визначених процесуальним законом, не входить в обговорення цих питань і презюмує доведеність таких обставин.

50. Ці обставини, з огляду на неоскарження рішення суду першої інстанції у вищевикладеній частині жодним з учасників справи в апеляційному порядку, не перевірялись й апеляційним судом під час апеляційного перегляду цієї справи, а отже не підлягають оцінці при касаційному розгляді цієї справи.

51. Висновки ж суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення цього позову в частині визнання протиправною та скасування спірної постанови відповідача про накладення штрафу на Товариства ґрунтуються виключно на тому, що індексація заробітної плати не є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, що виключає можливість притягнення позивача до відповідальності за тією нормою, якою керувалося Управління Держпраці, накладаючи штраф.

52. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів констатує, що ключовими питаннями, які належить з`ясувати у суді касаційної інстанції при розгляді цієї справи, є питання про те, чи належить індексація заробітної плати до переліку мінімальних державних гарантій в оплаті праці, чи відповідає висновок суду апеляційної інстанції наявній правозастосовчій практиці Верховного Суду у цій категорії справ, наведеній, зокрема, у постановах, на які посилається скаржник, обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження прийнятої у цій справі постанови апеляційного суду.

53. Відповідь на вищезазначені питання дасть можливість перевірити правильність застосування судами попередніх інстанцій норм статті 265 Кодексу Законів про працю України, відповідно до яких притягнуто до відповідальності Товариство і якими керувався відповідач, приймаючи оскаржувану у цій справі постанову про накладення штрафу на позивача.

54. Так, у справі №816/2325/16, розглянутою Верховним Судом у касаційному порядку (постанова від 12.04.2018), на яку посилається відповідач, як на приклад неоднакового правозастосування, встановлено, що підприємством усупереч вимог законодавства не було проведено індексації заробітної плати працівникам. З огляду на доведений факт наявності таких порушень вимог законодавства про працю, на підприємство було накладено штраф відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

55. Вищевикладене дає підстави стверджувати, що правовідносини у справі №816/2325/16 та у справі, яка розглядається, є подібними, як за суб`єктним складом їх учасників, так і за предметом спору та за фактичними обставинами справи.

56. Водночас, у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №816/2325/16 висловлено правову позицію про те, що індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

57. Цей висновок щодо застосування норм права згодом було неодноразово застосовано під час розгляду Верховним Судом у постановах від 12.04.2018 у справі №816/2325/16, від 19.09.2019 у справі №813/2406/18, від 16.07.2020 у справі №815/5516/17, від 06.10.2020 у справі №489/5032/16-а, від 30.11.2020 у справі №824/1059/17-а, від 01.12.2020 у справі №160/8918/18 та від 29.01.2021 у справі №814/1944/17, від 18.11.2021 у справі №820/3199/18 та від 29.06.2022 у справі №200/12100/18-а.

58. У вищевказаних судових рішеннях суду касаційної інстанції викладено правову позицію про те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац четвертий частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України).

59. Відступу від такого правозастосування Верховним Судом не здійснювалось і підстав для такого під час розгляду в касаційному порядку цієї справи колегія суддів не вбачає.

60. Разом з тим, висновок суду апеляційної інстанції, викладений у постанові, яка оскаржується, про те, що індексація є саме державною соціальною гарантією, а не мінімальною гарантією в оплаті праці відповідно до трудового законодавства й жодна норма законодавства поняття державної соціальної гарантії та мінімальної державної гарантії в оплаті праці не ототожнює, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і не відповідає раніше викладеній правовій позиції Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами.

61. Такі обставини дають підстави погодитись з доводами касаційної скарги Управління Держпраці про те, що прийнята апеляційним судом постанова, щодо якої порушується питання про її касаційний перегляд, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і прямо суперечить висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а тому не відповідає закону і підлягає скасуванню.

62. Висновок же суду першої інстанції, викладений у цій справі, є правильним і узгоджується з сталою позицією Верховного Суду у справах такої категорії.

63. Поряд із цим, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, засновані на посиланні на постанову Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №818/584/17, оскільки фактичні обставини зазначеної справи, які стосуються суті виявленого контролюючим органом порушення законодавства про працю, і норма, відповідно до якої об`єкт інспекційного відвідування притягнуто до відповідальності - різні, тобто правовідносини у ній не є подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається, а вищевказане судове рішення касаційного суду не є релевантним у відношенні до постанови, про касаційне оскарження якої порушується питання.

64. Однак, це не спростовує наявності у даному конкретному випадку визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020, прийнятій у цій справі, у зв`язку з неврахуванням апеляційним судом під час її апеляційного перегляду висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеного у постанові від 12.04.2018 у справі №816/2325/16.

65. Оскільки за наслідками касаційного розгляду цієї справи підтверджено неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, що призвело до неправильного вирішення цього спору та ухвалення судового рішення, яке не відповідає закону, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю вимог касаційної скарги про скасування оскаржуваної відповідачем постанови апеляційного суду.

66. Поряд із цим, вищевикладені мотиви засвідчують, що висновок суду першої інстанції про приналежність індексації заробітної плати до мінімальних державних гарантій в оплаті праці й про правомірність притягнення Товариства до відповідальності згідно з абзацом четвертим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України у зв`язку з недотриманням таких гарантій ґрунтується на правильному застосування норм матеріального права і відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12.04.2018 у справі №816/2325/16, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі.

67. За наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції, належить залишити без змін, оскільки таке є обґрунтованим, відповідає закону та сталому правозастосуванню Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. За правилами частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

69. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів і вимог касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги й скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

70. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 скасувати та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2019.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін