Рішення

від 27.07.2022 по справі 363/2905/18

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.07.2022 Справа № 363/2905/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гриб Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

встановив:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:

-визнати недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 28.12.2012 №3252 в частині передачі у власність громадянам земельних ділянок загальною площею 0,9000 га для індивідуального дачного будівництва на території Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району;

-витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,1000 га кожна з кадастровими номерами 3221881600:31:130:0217, 3221881600:31:130:0218; ОСОБА_6 земельних ділянок площею по 0,1000 га кожна з кадастровими номерами 3221881600:31:130:0211 та 3221881600:31:130:0210; ОСОБА_19 земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0209; ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0208; ОСОБА_10 земельних ділянок площею по 0,1000 га кожна з кадастровими номерами 3221881600:31:130:0213 та 3221881600:31:130:0214; ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0219, загальною вартістю 23574,68 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що оспорюваним розпорядженням Вишгородська районна державна адміністрація всупереч вимог лісового законодавства України, передала у приватну власність особам земельні ділянки загальною площею 0,9000 га за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», без виключення її з Державного лісового фонду України. Спірні земельні ділянки розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Лебедівського лісництва в кварталі 628, виділ 4, погодження на вилучення яких ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не надавало, які не можуть перебувати у приватній власності в силу приписів ст. 84 ЗК України.

Крім того, вилучення лісових земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Однак, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації передано у власність земельну ділянку лісового фонду без згоди землекористувача, всупереч вимогам ч. 5 ст. 116, ч. 2, 3 ст. 142 Земельного кодексу України. Крім того, оскаржуваним розпорядженням порушено порядок зміни цільового призначення земель, оскільки така зміна проведена не уповноваженим відповідно до вимог Земельного кодексу України органом та за відсутності згоди органу лісового господарства та Кабінету Міністрів України. Згідно листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 20 лютого 2018 року №09-21/109 та від 06 березня 2018 року №09-21/138, останнє не надавало погодження на зміну цільового призначення на спірну земельну лісову ділянку.

Таким чином, розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 28.12.2012 року №3252 прийнято всупереч ст. ст. 20, 56, 84, 122, 142, 149 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим на підставі ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» підлягає визнанню судом недійсним. Оскільки зазначене розпорядження суперечить вимогам закону, тому отримані у приватну власність земельні ділянки підлягають поверненню належному власнику державі в особі Кабінету Міністрів України.

20 січня 2021 року позивач подав суду заяву про зміну предмета позову та залучення належних відповідачів, з якої вбачається, що відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищезазначені земельні ділянки відчужувалися іншим громадянам, а також здійснено поділ однієї спірної земельної ділянки з кадастровими номером 3221881600:31:130:0209 на дві земельні ділянки з наступними кадастровими номерами 3221881600:31:130:6005 та 3221881600:31:130:6006. В цьому зв`язку просив замінити неналежних відповідачів ОСОБА_19 та ОСОБА_10 на належних відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в часині вимог щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221881600:31:130:0209, 3221881600:31:130:0213 та 3221881600:31:130:0214. Пунктом 3 прохальної частини позовної заяви у справі 363/2905/18 вважати в наступній редакції: «3. Зобов`язати ОСОБА_2 земельні ділянки площею по 0,10 га кожна з кадастровими номерами 3221881600:31:130:0217, 3221881600:31:130:0218; ОСОБА_6 земельні ділянки площею по 0,10 га кожна з кадастровими номерами 3221881600:31:130:0210, 3221881600:31:130:0211; ОСОБА_5 земельні ділянки площею по 0,05 га кожна з кадастровими номерами 3221881600:31:130:6005, 3221881600:31:130:6006; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0208; ОСОБА_3 земельні ділянки площею по 0,10 га кожна з кадастровими номерами 3221881600:31:130:0213, 3221881600:31:130:0214; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0219 повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України, загальною вартістю 23574,68 грн., які розташовані в межах Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області».

Ухвалою судового засідання від 11 березня 2021 року вказане клопотання прокурора задоволено частково. У зв`язку зі зміною власників спірних земельних ділянок, на підставі ст. 51 ЦПК України замінено неналежних відповідачів ОСОБА_19 та ОСОБА_10 на належних відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Підстав для прийняття до провадження заяви позивача про зміну предмету позову судом не встановлено, коли підготовче провадження по справі проведено в січні 2020 року, на якому відбулося остаточне визначення предмету спору та позовних вимог.

Прокурор, будучи повідомленим про розгляд справи, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, неявка якого розгляду справи не перешкоджає.

Представник Кабінету Міністрів України подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» подав суду письмові пояснення з приводу позовної заяви, в яких зазначив, що відповідно до ст. 19, 57, 84 ЗК України та ст. 5 ЛК України спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства ДП «Вищедубечанське лісове господарство» в порядку, визначеному ЛК України.

За інформацією ДП «Вищедубечанське лісове господарство» від 20.02.2018 року, 06.03.2018 року №№09-21/109, 09-21/138 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221881600:31:130:0219, 3221881600:31:130:0218, 3221881600:31:130:0217. 3221881600:31:130:0213, 3221881600:31:130:0208, 3221881600:31:130:0209. 3221881600:31:130:0210, 3221881600:31:130:0211, 3221881600:31:130:0214, розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Лебедівського лісництва в кварталі 628, виділ 4 та погодження на вилучення лісових ділянок підприємство не надавало.

Факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Вищедубечанське лісове господарство» 2015 року, планово-картографічними матеріалами, планом лісонасаджень Лебедівського лісництва Вищедубечанського держлісгоспу.

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 17.01.2018 року, 06.03.2018 року №№14, 139 земельні ділянки, надані у власність 9-м громадянам розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 28.12.2012 року №3252, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1993, 2003, 2014 року відносяться до лісів Лебедівського лісництва ДП «Вищедубечанське лісове господарство» і накладаються на виділи 3, 4 кварталу 628 (44) вказаного лісництва.

Зазначив, що розпорядження Вишгородської РДА від 28.12.2012 року № 3252 прийнято всупереч ст.ст. 20, 56, 84, 122, 142, 149 ЗК України, у зв`язку з чим на підставі ст.ст. 21, 152, 155 ЗК України, ст.ст. 16, 21, 393 ЦК України, ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» підлягає визнанню судом недійсним, а отримані у приватну власність земельні ділянки підлягають поверненню належному власнику.

В цьому зв`язку представник ДП «Вищедубечанське лісове господарство» позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив про розгляд справи за його відсутності.

Представник Вишгородської районної державної адміністрації Київської області подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що законність прийняття оскаржуваного розпорядження, підтверджується висновком державної експертизи землевпорядної документації від 18.12.12 р. №948-12, зазначеного у констатуючій частині розпорядження адміністрації від 28.12.2012 р. №3252. Крім того, розпорядження адміністрації від 28.12.2012 р. №3252 прийняте з урахуванням погоджень Управління Держкомзему у Вишгородському районі від 29.10.12 р. №2848, Державного управління охорони навколишнього природнього середовища від 22.11.2012 р. №15152, Управління культури і туризму КОДА від 22.11.2012 р. №11а/8627/02, відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури від 07.11.2012 р. №3006/1, що зазначені у констатуючій частині розпорядження.

Зазначив, що в позовній заяві відсутні будь-які посилання на порушення, вчиненні відповідачами в процесі приватизації або укладання договорів купівлі-продажу, тобто позов обґрунтовано виключно припущеннями щодо порушень державних органів та посадових осіб, які принаймні і повинні згідно законодавства нести відповідальність у разі заподіяння майнової шкоди державі. Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що позивач не надав до суду доказів того, що спірні земельні ділянки незаконно вибули із володіння держави в особі Кабінету Міністрів України, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також вважав, що позовна заява подана з порушенням строків позовної давності. Зазначив, що державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення. Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них цим законом обов`язків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності, строк якої сплив 28.12.2015 року.

З огляду на наведене представник Вишгородської районної державної адміністрації Київської області проти задоволення позову заперечив та просив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що долучені заступником прокурора до матеріалів справи письмові докази (план лісонасаджень, проект організації та розвитку лісового господарства) не є матеріалами лісовпорядкування у розумінні Глави 8 Лісового кодексу України, а тому не є правовстановлюючими документами на землі лісового фонду в розумінні ч. 5 Розділу VIII «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Лісового кодексу України.

Вказана обставина ставить під сумнів можливість класифікації долученого до матеріалів справи плану лісонасаджень ДП «Вищедубечанський лісгосп» Лебедівського лісництва (лісовпорядкування 2014 року) та Проекту організації та розвитку лісового господарства, як матеріалів лісовпорядкування, оскільки із долучених до матеріалів справи планів лісонасаджень не зрозуміло, на підставі чого ці плани розроблені. А отже, не зрозуміло, чи є ці письмові докази матеріалами лісовпорядкування в розумінні Глави 8 Лісового кодексу України. Територія, яка позначена як квартал 628, та в межах якої були відведені спірні земельні ділянки, використовувалась під розміщення баз відпочинку, а отже ніколи не перебувала в користуванні лісогосподарських підприємств, що виключає можливість віднесення її до земель лісового фонду.

Крім того зазначив, що внесення до публічної кадастрової карти відомостей про земельну ділянку під кадастровим номером 3221881600:31:130:9001, як про земельну ділянку державної власності (квартал 628 ДП «Вищедубечанський лісгосп» Лебедівського лісництва) здійснено всупереч вимогам статей 79-1, 186 Земельного кодексу України, без погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у встановленому порядку. Більше того, із доданих до позовної заяви документів взагалі не зрозуміло, чи взагалі розроблявся проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під кадастровим номером 3221881600:31:130:9001, яка, як стверджує позивач, виноситься до земель лісового фонду та є державною власністю.

Так, заступником прокурора у позовній заяві визнається та обставина, що земельна ділянка під кадастровим номером 3221881600:31:130:9001 (квартал 628 ДП «Вищедубечанський лісгосп» Лебедівського лісництва) була сформована за матеріалами лісовпорядкування, складеними у 2014 - 2015 роках. Тобто, на дату формування вказаної земельної ділянки із Державного земельного кадастру було зрозуміло, що в межах вказаної земельної ділянки знаходяться земельні ділянки, які належать на праві приватної власності співвідповідачам. Проте, відомості про земельну ділянку під кадастровим номером 3221881600:31:130:9001 були внесені до Державного земельного кадастру без узгодження проектів землеустрою із вказаними власниками земельних ділянок. Окрім того, заступник прокурора у позовній заяві поза будь-якою увагою залишив питання про те, чи розроблявся проект землеустрою на земельну ділянку під кадастровим номером 3221881600:31:130:9001 за матеріалами проведеної інвентаризації земель державної власності, та чи погоджувався він у порядку, встановленому частиною третьою статті 186 Земельного кодексу України.

Також зазначив, що заступником прокурора пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права в інтересах Кабінету Міністрів України. Оскільки План лісонасаджень та Проект організації та розвитку лісового господарства розроблялись підприємствами та організаціями, які безпосередньо підпорядковані Держлісагентству та його територіальним органам, вказані органи не могли не знати про ту обставину, що в межах земель, які на їх думку відносяться до земель лісового фонду, находяться земельні ділянки, що належать на праві приватної власності особам, та які були внесені до Державного земельного кадастру у 2012 році. Тобто, про можливе порушення права державної власності на землі лісового фонду Держлісагенство та його територіальні органи мали можливість дізнатися ще у процесі підготовки матеріалів, які означені у позовній заяві як матеріали лісовпорядкування, тобто у 2014 році.

З огляду на вказані обставини проти задоволення позову заперечив.

Представник відповідача ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на розгляді справи за відсутності позивача, який систематично в судові засідання не з`являється.

Перший заступник прокурора Київської області подав відповідь на відзив відповідача ОСОБА_4 , в якому зазначив, що факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003-2014 років, проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Вищедубечанське лісове господарство» 2003-2015 років. Протоколом другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 року вказані матеріали лісовпорядкування у відповідності до вимог ст. 48 Лісового кодексу України погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області у квітні 2005 року та затверджено Управлінням лісового та мисливського господарства у Київській області. Також протоколом другої лісовпорядної наради від 10.07.2015 року, який затверджено Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства, визначено основні положення проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Отже, право користування Лебедівського лісництва ДП «Вищедубечанське лісове господарство» лісами площею 0,9000 га відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003-2014 років, згідно з якими, спірні лісові ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення.

Крім того зазначив, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2018 році за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вишедубечанське лісове господарство», ВО «Укрдержліспроект», що підтверджують незаконне відведення у власність земель лісогосподарського призначення єдиним масивом поза волею їх власника. Кабінет Міністрів України на захист порушених прав держави до суду не звертався, тому у прокурора виникло право на звернення до суду у зв`язку з бездіяльністю вказаного органу, а доводи відповідача про обізнаність прокурора та Кабінету Міністрів України щодо наявності оскаржуваного розпорядження через підзвітність підконтрольних органів не підтверджені жодними доказами та є припущенням.

29 вересня 2020 року Перший заступник прокурора Київської області подав заперечення проти доводів клопотання представника відповідача Климася О.С., в якому зазначив, що з вересня 2019 року, на виконання доручення Прем`єр-міністра України щодо розробки єдиної інтегрованої системи державних кадастрів, Держгеокадастром України відкрито у публічний доступ інформацію про державні лісогосподарські підприємства та установи природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Держлісагентства України, шляхом відображення відповідної інформації у шарі «Ліси» на Публічній кадастровій карті України. Згідно відкритих даних Державного земельного та Державного лісового кадастрів, що є загальнодоступними, спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення ДП «Вищедубечанський лісгосп».

Згідно наказу ДП «Вищедубечанський лісгосп» від 27.12.2017 року №162 з метою покращення системи управління лісами, підвищення, оперативності проведення комплексу лісогосподарських, протипожежних заходів, з 01.01.2018 року зі складу Пірнівського лісництва відокремлено Лебедівське лісництво та перезакріплено лісові квартали Пірнівського лісництва за Лебедівським лісництвом (квартали 597-663) у складі ДП «Вищедубечанський лісгосп».

Крім того, згідно протоколу другої лісовпорядної наради від 10.07.2015 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Вищедубечанський лісгосп» Київської області, що міститься в матеріалах даної справи (таблиця на 2 аркуші зазначеного документу) чітко вбачається, що у попередньому лісовпорядкуванні на території Вишгородського та Броварського районів розташовувалось Пірнівське лісництво. Водночас, теперішнім лісовпорядкуванням на території існуючих земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користування ДП «Вищедубечанський лісгосп», утворено низку нових лісництв шляхом виокремлення, поділу та перейменування попередніх (існувало 5 лісництв, які реорганізовано у 16 з новими назвами).

Крім того, в додаток до позовної заяви прокуратурою долучено інформацію ВО «Укрдержліспроект» з картографічними матеріалами від 17.01.2018 року та 06.03.2018 року, згідно яких за матеріалами лісовпорядкування 1993 та 2003 років спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення кварталу 44 Пірнівського лісництва, а за матеріалами 2014 року - кварталу 628 Лебедівського лісництва.

Відповідач ОСОБА_3 подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на законних підставах шляхом укладання договорів купівлі-продажу як добросовісний набувач придбав у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 3221881600:31:130:0213 та 3221881600:31:130:0214. Вважає, що в разі задоволення позову прокурора відбудеться непропорційне втручання у його майнові права відповідача. Більше того, витребування земельних ділянок у відповідача, який є добросовісним набувачем, призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже в такому випадку на ОСОБА_3 буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Також зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, коли Кабінет Міністрів України не лише міг бути обізнаним про порушення свого права, але і зобов`язаний був знати про стан власності, повноваження з володіння якою йому надані, оскільки мав доступ до земельного кадастру та зобов`язаний був співпрацювати з відповідними державними органами, які мали відповідні підрозділи на рівні області та району.

З огляду на це у Кабінету Міністрів України була об`єктивна можливість знати про передачу спірних земельних ділянок ще у 2012 році - з часу виникнення спірних правовідносин. Право власності Кабінету Міністрів України на спірні земельні ділянки порушено в момент їх вибуття у власність іншої особи, а тому початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права чи про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з власності Кабінету Міністрів України у володіння інших осіб.

Отже, про прийняття оскаржуваного розпорядження держава дізналася 28 грудня 2012 року, а до суду прокурор звернувся лише 17 липня 2018 році, тобто із значним пропуском строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечив.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу є власником двох земельних ділянок загальною площею по 0,1 га кожна, під кадастровими номерами 3221881600:31:130:017 та 3221881600:31:130:018, розташованих на території Вищедубичанської сільської ради у Вишгородському районі Київської області. Реалізовуючи своє право власності та сумлінно використовуючи земельні ділянки у відповідності до їх цільового призначення, відповідач побудував на них будинок, який 23.10.2020 року введений в експлуатацію, що підтверджується роздруківкою декларації про готовність об`єкта до експлуатації з Єдиного реєстру будівельної діяльності. 12 листопада 2020 року відповідач зареєстрував за собою право власності на будинок, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Враховуючи вказане та принцип слідування землі за будівлею, відповідач є власником будинку та, відповідно, земельних ділянок, оскільки будинок фактично займає частину цих ділянок, а інша частина необхідна для безпосереднього обслуговування будинку, тому їх витребування порушить право власності ОСОБА_2 на це майно. Крім того, відповідач набув право власності на спірні земельні ділянки у передбачений законом спосіб, за відплатним договором купівлі-продажу, відтак вони не можуть бути витребувані від відповідача.

Також зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, коли Кабінет Міністрів України був обізнаний або міг бути обізнаний з розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації в рік його прийняття, та в усякому разі не пізніше моменту розробки Плану лісонасаджень та Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Вищедубичанський лісгосп».

З огляду на наведені обставини просив відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_13 подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не з`явилися та про причини своєї неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 28.12.2012 року №3252 безоплатно передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 0,9 га для індивідуального дачного будівництва на території Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району.

В подальшому, на підставі зазначеного розпорядження 9-ть громадян отримали у приватну власність земельні ділянки, а саме:

ОСОБА_18 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0217, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.12.2012 року ЯЙ №921505;

ОСОБА_17 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0211, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.12.2012 року ЯЙ №419749;

ОСОБА_16 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0210, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.12.2012 року ЯЙ №419748;

ОСОБА_14 площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0209, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.12.2012 року ЯЙ №419747;

ОСОБА_13 площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0208, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.12.2012 року ЯЙ №419746.

ОСОБА_12 площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0213, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.12.2012 року ЯЙ №921501.

ОСОБА_11 площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0214 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.12.2012 року ЯЙ №921502

ОСОБА_8 площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0218, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.12.2012 року ЯЙ №921506.

ОСОБА_7 площею0,1000га зкадастровим номером3221881600:31:130:0219,на підставідержавного актуна правовласності наземельну ділянкувід 28.12.2012року ЯЙ№921507.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна:

ОСОБА_18 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.07.2013 року за №713 відчужила земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0217 на користь ОСОБА_9

ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.06.2016 року за №850 відчужила вищевказану земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0217 на користь ОСОБА_10

ОСОБА_17 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.03.2013 року за №498 відчужила земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0211 на користь ОСОБА_6

ОСОБА_16 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.03.2013 року за №505 відчужив земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0210 на користь ОСОБА_6

ОСОБА_14 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.07.2013 року за №1456 відчужила земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0209 на користь ОСОБА_15

ОСОБА_15 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.08.2015 року за №1014 відчужила земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0209 на користь ОСОБА_19

ОСОБА_13 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.07.2013 року за №713 відчужила земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0208 на користь ОСОБА_4

ОСОБА_12 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 31.07.2017 року за №685 відчужила земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0213 на користь ОСОБА_9

ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.06.2016 року за №848 відчужила земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0213 на користь ОСОБА_10

ОСОБА_11 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.07.2013 року за №660 відчужив земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0214 на користь ОСОБА_9

ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.06.2016року за №849 відчужила земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0214 на користь ОСОБА_10

ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 31.07.2013 року за №687 відчужив земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0218 на користь ОСОБА_9

ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.06.2016 року за №851 відчужила земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0218 на користь ОСОБА_10

ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2017 року за №1099 відчужив земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0218 на користь ОСОБА_2

ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12.10.2016 року за №2-2092 відчужила земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0219 на користь ОСОБА_1

ОСОБА_10 за договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 24 червня 2019 року за №1075 та 1076 відчужив земельні ділянки з кадастровими номерами 3221881600:31:130:0214, 3221881600:31:130:0213 на користь ОСОБА_3

ОСОБА_19 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 05 грудня 2018 року за №1971 відчужила земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221881600:31:130:0209 на користь ОСОБА_5 .

У подальшому, на підставі заяви ОСОБА_5 від 05.12.2018 року здійснено поділ спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221881600:31:130:0209 на дві земельні ділянки з наступними кадастровими номерами 3221881600:31:130:6005 та 3221881600:31:130:6006, право власності на які за ним зареєстровано 11.01.2019 року.

Згідно листів ДП «Вищедубечанське лісове господарство» №09-21/109 від 20 лютого 2018 року та №09-21/138 від 06 березня 2018 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3221881600:31:130:0219, 3221881600:31:130:0218, 3221881600:31:130:0217, 3221881600:31:130:0213, 3221881600:31:130:0208, 3221881600:31:130:0209, 3221881600:31:130:0210, 3221881600:31:130:0211 являються земельними ділянками лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебувають в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське ЛГ» квартал 628 виділ 4 Лебедівського лісництва. ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не повідомлялось про прийняття будь-яких рішень стосовно земельних ділянок чи зміну їх цільового призначення. Право постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на вказані земельні припинено в установленому законом порядку, згоди на її вилучення підприємство не давало. Матеріали лісовпорядкування 1993 та 2003 року на підприємстві не збереглись.

На обґрунтування позовних вимог прокурором надано суду також План лісонасаджень ДП «ВИЩЕДУБЕЧАНСЬКИЙ ЛІСГОСП» ЛЕБЕДІВСЬКЕ ЛІСНИЦТВО Київська область загальною площею 2087 га, складений Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України за матеріалами лісовпорядкування 2014 року та Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «ВИЩЕДУБЕЧАНСЬКИЙ ЛІСГОСП» Київське обласне та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства ЛЕБЕДІВСЬКЕ ЛІСНИЦТВО за 2015 рік.

Як вбачається з листів Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства №04-48/446 від 20 лютого 2018 року та №04-48/576 від 07 березня 2018 року, управління не надавало погодження на зміну цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення із наступними кадастровими номерами: 3221881600:31:130:0219, 3221881600:31:130:0218, 3221881600:31:130:0217, 3221881600:31:130:0213, 3221881600:31:130:0208, 3221881600:31:130:0209, 3221881600:31:130:0210, 3221881600:31:130:0211, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» квартал 628 виділ 4 Лебедівського лісництва.

Згідно копію протоколу другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 року з розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства Вищедубечанського держлісгоспу Київської області на 2004-2013 роки, який погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та затверджено Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (складеного за даними розширеного безперервного лісовпорядкування 2003 року), за результатами наради ухвалено пропонувати до затвердження основні положення і заходи проекту організації і розвитку лісового господарства на період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2013 року.

Як вбачається з копії протоколу наради від 10.07.2015 року з розгляду основних положень проекту розвитку лісового господарства ДП «Вищедубечанське лісове господарство», який затверджено Київським обласним та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ухвалено пропонувати до затвердження основні положення і заходи проекту організації та розвитку лісового господарства на 2014 і наступні роки, серед яких Вищедубечанське та Лебедівське лісництво.

Листом №29-10-0.222-2121/2-19 від 14 лютого 2019 року Головне управлінням Держгеокадастру у Київській області повідомило, що за інформацієєю Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу документація із землеустрою, щодо формування земельних ділянок з кадастровими номерами 3221881600:31:130:0208, 3221881600:31:136:0209, 3221881600:3 1:130:0210. 3221881600:31:130:0211, 3221881600:31:130:0213, 3221881600:31:130:0214, 3221881600:31:130:0217, 3221881600:31:130:0218, 3221881600:3 1:130:0219 не обліковується.

Відповідно до даних Державною земельною кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3221881600:3 1:130:9001 була перенесена із Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру у відповідності до п. 4 Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», документація із землеустрою щодо формування даної Земельної ділянки у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу не обліковується.

Згідно листів Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства №04-43/768 від 12 квітня 2019 року та №04-28/770 від 15 квітня 2019 року, невід`ємними складовими частинами матеріалів лісовпорядкування є Проект організації та розвитку лісового господарства та плани лісонасаджень. Матеріали Лісовпорядкування ДП «Вищедубечанський лісгосп» 2004 р. затверджені в установленому порядку у відповідності до протоколу другої лісовпорядної наради від 14 квітня 2005 року.

Як вбачається з листа Міністерства екології та природних ресурсів України №04-38/2358 від 31 жовтня 2018 року скерованого до Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства після його звернення від 31.10.2018 №04-38/2358 щодо затвердження матеріалів лісовпорядкування, у наданих матеріалах на розгляд Мінприроди надійшли тільки витяги з Протоколів технічних нарад з розгляду матеріалів безперервного лісовпорядкування за 2017 рік (по 2 сторінки). Враховуючи, що матеріали безперервного лісовпорядкування не надходили для погодження, це унеможливлює їх розгляд та опрацювання. Після офіційного отримання вищезазначених матеріалів лісовпорядкування Мінприроди розгляне їх у встановленому порядку.

З листа Міністерства екології та природних ресурсів України №1 від 09 січня 2019 року, встановлено, що листом від 31.10.2018 року № 04-38/2358 Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства надходив Протокол технічної наради з розгляду матеріалів безперервного лісовпорядкування за 2017 рік ДП «Вищедубечанський лісгосп» Київської області, але оскільки матеріали безперервного лісовпорядкування не надходили, це унеможливило їх розгляд та опрацювання, про що було повідомлено від 28.11.2018 року №5/4.1-15/12924-18. У відповідь на вищезазначений лист до Мінприроди 12.12.2018 року надійшли: проекти організації та розвитку лісових господарств Київської області, в тому числі ДП «Вищедубечанський лісгосп», протоколи засідань лісовпорядної комісії з супровідним листом від 06.12.2018 року №04-38/2730 від Київської обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, які на даний час знаходяться на опрацюванні.

Відповідно до ст. 14 Конституції Україниправо власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Лісового кодексу України, в редакції від 18 листопада 2012 року, що діла на час виникнення спірних правовідносин, ліс тип природних комплексів, у якому поєднується переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України, в редакції від 18 листопада 2012 року, що діла на час виникнення спірних правовідносин, лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 4 Лісового кодексу України, в редакції станом на 18 листопада 2012 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

Відповідно до ст. 7 Лісового Кодексу України, в редакції станом на 18 листопада 2012 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно до ст. 45 Лісового Кодексу України, в редакції станом на 18 листопада 2012 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Статтею 46 Лісового Кодексу України, в редакції станом на 18 листопада 2012 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що лісовпорядкування передбачає відновлення у встановленому порядку меж території лісового фонду України і визначення внутрігосподарської організації; виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів; інвентаризацію лісового фонду України з визначенням породного та вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових, ресурсів; виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якісного складу лісів; обґрунтування поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; обчислення розрахункової лісосіки, обсягів використання інших видів лісових ресурсів; визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, інших лісогосподарських заходів, а також порядку і способів їх проведення; ландшафтні, ґрунтові, лісотипологічні, лісобіологічні та інші обстеження і дослідження лісових природних комплексів; виявлення типових та унікальних природних комплексів, місць зростання та оселення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тваринного і рослинного світу і підлягають заповіданню, включенню до екологічної мережі; упорядкування мисливських угідь; забезпечення державного обліку лісів і державного лісового кадастру; проведення науково-дослідних робіт з метою забезпечення науково обґрунтованого використання лісових ресурсів, охорони, захисту та відтворення лісів; складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням; участь у розробленні програм охорони, захисту, використання та відтворення лісів; ведення моніторингу лісів; інші лісовпорядні дії.

Відповідно до ст. 47 Лісового Кодексу України, в редакції станом на 18 листопада 2012 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Як визначено ст. 48 Лісового Кодексу України, в редакції станом на 18 листопада 2012 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно ч.1та ч.3ст.57Лісового кодексуУкраїни, в редакції станом на 18 листопада 2012 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього середовища.

Відповідно до ст. 94 Лісового Кодексу України, в редакції станом на 18 листопада 2012, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, з питань лісового господарства, органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природнього середовища, з питань лісового господарства, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, в редакції станом на 20 грудня 2012 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо воно не суперечать цьому Кодексу.

Як передбачено ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України, в редакції станом на 20 грудня 2012 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України, в редакції станом на 20 грудня 2012 року чинній на час виникнення спірних правовідносин, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно дост. 19 Конституції України, в редакції станом на 04 лютого 2011 року чинній на час виникнення спірних правовідносин, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Повноваження сільських рад щодо питань земельних та лісових відносин, станом на 2011 рік, регулювалися Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»,Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 року №848, Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Держлісгоспом за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.

Згідно п.п. 2, 4, 5, 6, 8, 9 вказаного Порядку державний лісовий кадастр (далі - кадастр) включає системні відомості про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, поділ усіх лісів за категоріями залежно від виконуваних ними основних функцій, грошову оцінку та інші дані, що характеризують кількісний і якісний стан лісів.

Документація кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та первинного обліку лісів окремо за власниками лісів і постійними лісокористувачами на підставі документів, визначених статтею 52 Лісового кодексу України.

Дані про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, його кількісний склад погоджуються з територіальними органами Держгеокадастру.

Інформація про зміни у лісовому фонді вноситься власниками лісів і постійними лісокористувачами у матеріали первинного обліку лісів станом на 1 січня поточного року. На основі такої інформації уточнюється до 1 лютого документація кадастру.

Документація кадастру поновлюється один раз на п`ять років.

Підприємства, установи, організації та громадяни, що мають у постійному користуванні або у приватній власності ліси, надсилають до 1 березня року проведення чергового державного обліку лісів погоджену з територіальними органами Держгеокадастру та оформлену в установленому порядку документацію первинного обліку лісів відповідним державним лісогосподарським підприємствам Держлісагентства для узагальнення і подання органам Держлісагентства до 1 травня зведеної облікової інформації.

Органи Держлісагентства перевіряють повноту і достовірність зазначеної інформації, формують зведені дані кадастру по Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києву та Севастополю і подають Держлісагентству до 1 серпня року проведення чергового державного обліку лісів.

За положеннями пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу Українив редакції станом на 18 листопада 2012 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

А тому при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» Лісового кодексу України.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звернувшись до суду з даним позовом, прокурор в обґрунтування заявлених вимог серед іншого посилається на Протокол другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 року з розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства Вищедубечанського держлісгоспу Київської області на 2004-2013 роки, який погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та затверджено Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (складеного за даними розширеного безперервного лісовпорядкування 2003 року) та Протоколу наради від 10.07.2015 року з розгляду основних положень проекту розвитку лісового господарства ДП «Вищедубечанське лісове господарство», який затверджено Київським обласним та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, якими ухвалено пропонувати до затвердження основні положення і заходи проекту організації і розвитку лісового господарства на період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2013 року, та на 2014 і наступні роки серед яких Вищедубечанське та Лебедівське лісництво.

Разом з тим, належних, допустимих та достатніх доказів того, що вказані основні положення і заходи проекту організації і розвитку лісового господарства погоджувались у встановленому порядку органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища та чи затверджувались Держлісагентством України або його територіальними органами, в матеріалах справи відсутні, а тому вказані протоколи не є матеріалами лісовпорядкування у розумінні Глави 8 Лісового кодексу України та не можуть розглядатись в якості планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, що підтверджують право постійного землекористування державних лісогосподарських підприємствами на раніше надані землі лісового фонду.

Що стосується поданих позивачем в обґрунтування позову Плану лісонасаджень ДП «ВИЩЕДУБЕЧАНСЬКИЙ ЛІСГОСП» ЛЕБЕДІВСЬКЕ ЛІСНИЦТВО Київська область загальною площею 2087 га, складений Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України за матеріалами лісовпорядкування 2014 року та Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «ВИЩЕДУБЕЧАНСЬКИЙ ЛІСГОСП» Київське обласне та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства ЛЕБЕДІВСЬКЕ ЛІСНИЦТВО за 2015 рік, то вказані документи розроблені вже після винесення оскаржуваного розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 28.12.2012 року №3252 і передачі у власність спірних земельних ділянок третім особам, які суд до уваги не приймає як неналежні.

Зі справи встановлено, що матеріали лісовпорядкування стосовно спірних земельних ділянок за 1993 та 2003 роки відсутні і у ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не збереглися.

Подані позивачем план лісонасаджень за 2014 рік, проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Вищедубечанське лісове господарство» за 2015 рік, протокол другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 року не є планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які в установленому порядку не затверджено, стосуються тільки заходів по розробленню проекту розвитку лісового господарства з 2004 по 2013 роки, вказаним вище вимогам законодавства України не відповідають, частину з яких розроблено й виготовлено після виникнення права власності на спірні земельні ділянки у третіх осіб.

При цьому відповідний лісовпорядний планшет, тобто належні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, складені і затверджені з дотриманням вимог згаданого вище законодавства України, якій би містив позначення відповідних квадратів та виділів земель лісогосподарського призначення, що існував на момент виникнення спірних правовідносин, суду не подано.

Відтак, суду позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, на підтвердження того, що земельні ділянки отримані громадянами на підставі оскаржуваного розпорядження накладаються на землі лісогосподарського призначення лісового фонду Лебедівського лісництва в кварталі 628, виділ 4, погодження на вилучення яких ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не надавало, а тому підстав для задоволення позову судом не встановлено.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже доводи позову на належних засобах доказування не ґрунтуються.

Крім того, суд звертає увагу й на те, що копія оскаржуваного розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 28.12.2012 року №3252 всупереч вимог ч. 6 ст. 177 ЦПК України позивачем суду не подана, як і клопотання позивача про його витребовування у разі його відсутності у позивача.

У той же час, суд звертає увагу й на те, що згідно із положеннями ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, передбачено інші правила, ніж ті, що визначено у відповідному акті законодавства України, то згідно із частиною другою статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року питання тлумачення й застосування цієї Конвенції та протоколів до неї підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини.

Обов`язковість цієї юрисдикції визнана Україною під час ратифікації Конвенції, що закріплено в Законі України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Законі України «Про ратифікацію Протоколу №6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари», Законі України «Про ратифікацію Протоколів №12 та №14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Також згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №2997904 (ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Виходячи зі змісту пунктів 32 - 35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути манно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього мийна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Зі справи встановлено, що згідно декларації про готовність за амністією №КС161201023415 від 23 жовтня 2020 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №236229383 від 09 грудня 2020 року, на двох спірних земельних ділянках з кадастровими номерами 3221881600:31:130:0218 та 3221881600:31:130:0217 відповідачем ОСОБА_2 вже побудовано та зареєстровано право власності на дачний будинок загальною площею 125,2 кв.м.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про неможливість витребування вказаних земельних ділянок із його володіння на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України, коли до нього згідно ст. 337 ЦК України та ст. 120 ЗК України з набуттям права власності на житловий будинок перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій він розташований, є слушними.

Крім того, Європейський суд з прав людини в справі у рішенні від 16 лютого 2017 року «Кривенький проти України» наголосив, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином порушених прав позивача в цій справі судом не встановлено, а тому в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2022 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивачі: Перший заступник прокурора Київської області, знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Л.Українки, 27/2.

Кабінет Міністрів України, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2.

Відповідачі: Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 23569369.

ОСОБА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 виданий 25.10.2011 року Броварський МВ ГУ МВС України в Київській області.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_4 виданий 06.10.2011 року Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_6 виданий 25.01.2008 року Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_8 , виданий 12.12.1996 року Центральним ВВССМУ МВС України в Сумській області.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_9 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_10 виданий 10.11.1998 року Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_11 , паспорт громадянина України, серія та номер: паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_12 виданий 21.03.2008 року Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Треті особи: Державне підприємство «Вищедубечанське лісовегосподарство», знаходиться за адресою Київська обл., Вишгородський р-н., с. Пірнове, вул. Київська, СРДПОУ 00992094.

ОСОБА_7 , проживає за адресою АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_13 .

ОСОБА_8 ,проживає заадресою АДРЕСА_8 ,РНОКПП НОМЕР_14 ,паспорт громадянинаУкраїни,серія таномер: НОМЕР_15 виданий 21.08.2004 року Івано-Франківський МВ УМВС в Івано-Франківській області.

ОСОБА_9 , проживає за адресою АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_16 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_17 , виданий 11 12.1999 року Броварським РВ ГУ МВС України в Київській області.

ОСОБА_10 , проживає за адресою АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_18 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_19 , виданий 10.12.2002 року Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

ОСОБА_11 , проживає за адресою АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_20 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_21 , виданий 11.09.2008 року Радомишльський РВ УМВС України в Житомирській області.

ОСОБА_12 , проживає за адресою АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_22 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_23 , виданий 06.04.2002 року Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві.

ОСОБА_13 , проживає за адресою АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_24 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_25 , виданий 18.12.1996 року Барським РВ УМВС України у Вінницькій області.

ОСОБА_14 , проживає за адресою АДРЕСА_14 , РНОКПП НОМЕР_26 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_27 , виданий 19.09.1997 року Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

ОСОБА_15 , проживає за адресою АДРЕСА_15 РНОКПП НОМЕР_28 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_29 , виданий 22.02.2001 року Ленінградським РУ ГУ МВС України м. Києві.

ОСОБА_16 , проживає за адресою АДРЕСА_16 , РНОКПП НОМЕР_30 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_31 , виданий 09.09.2005 року Броварський РУ ГУ МВС України в Київській області.

ОСОБА_17 , проживає за адресою АДРЕСА_17 , РНОКПП НОМЕР_32 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_33 , виданий 14.03.2006 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

ОСОБА_18 , проживає за адресою АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_34 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_35 , виданий 08.12.2001 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Суддя