Рішення

від 27.07.2022 по справі 447/1353/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/447/428/22 Справа №447/1353/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

28.07.2022 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра СиЦелія» про стягнення заборгованості за договором позики.

Процесуальні дії у справі.

20.06.2022 на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Терра СиЦелія» про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування позову позивач покликається на те, що 11.01.2008 між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець надав, а позичальник отримав у позику грошові кошти в сумі 375000,00 доларів США, що станом на день надання позики за курсом НБУ становило 1893750,00 гривень. ОСОБА_2 зобов`язався до 11.01.2018 повернути суму боргу у сумі еквівалентній на час повернення 375000,00 доларів США за курсом НБУ на день повернення позики. Водночас, 20.01.2012 згідно з додатком №1 до договору, позивач додатково надав, а ОСОБА_2 отримав у позику грошові кошти у розмірі 80000,00 доларів США, що станом на день надання позики за курсом НБУ становило 638400,00 гривень. Таким чином, загальна сума позики становить 455000,00 доларів США. Сторонами також було продовжено термін повернення боргу до 20.01.2022. З метою забезпечення виконання умов договору позики, 20.01.2012 між позивачем та ТОВ «Терра СиЦелія» укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач ТОВ «Терра СиЦелія» поручається перед позивачем за виконання ОСОБА_2 обов`язків за договором позики, укладеним як 11.01.2008, так і 20.01.2012. Станом на 14.06.2022 відповідачами боргу не повернуто. Позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідачів із проханням повернути борг у добровільному порядку, однак, досудове врегулювання спору не вдалося. З урахуванням положень цивільного законодавства, на яке покликається позивач, такий просить стягнути з солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 16 292229,83 грн., з яких 13 310979, 50 грн. основного боргу, 157544,00 грн. 3 % річних, 1 170636, 82 грн. пені, 1 653069,51 грн. інфляційних втрат. Крім цього, просить стягнути з відповідачів судовий збір у справі.

Ухвалою від 23.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі. Крім цього, відповідачам надано строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Ухвалу суду від 23.06.2022, копію позовної заяви, доданих до неї документів відповідач ТОВ «Терра СиЦелія» отримало 23.06.2022, що стверджується довідкою про доставку електронного листа та вкладенням до електронного листа, що міститься у матеріалах справи (а.с. 17-18).

12.07.2022 на електронну пошту суду надійшов відзив, у якому відповідач ОСОБА_2 визнав, що 11.01.2008 між ним та позивачем було укладено договір позики. Однак, покликається на те, що з матеріалів справи неможливо встановити коли саме були передані кошти, не додано акту-приймання передачі на виконання договору, тобто вважає, що початку строку виконання зобов`язання не встановлено та встановити неможливо. Додатково посилається на те, що у 2008 році розпочалася глобальна фінансова криза під час якої курс долара США в Україні значно виріс, тому істотно змінилися обставини договору. Вважає, що у даному випадку такі обставини є форс-мажорними. Водночас, відповідач звертає увагу на п. 8 договору щодо проведення переговорів між сторонами у випадку виникнення суперечок. Проте, зазначає, що таких переговорів між учасниками справи не відбувалося. Відтак, вважає, що позов є передчасним, а позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім цього, відповідач просив проводити розгляд справи за його відсутності та допустити до участі у судових засіданнях його представника адвоката Ратича Т.М.

Відповідач ТОВ «ТерраСицелія» не скористалися своїм правом на подання заперечень у справі, відзиву не подавали. Від представника відповідача 13.07.2022 на електронну пошту суду надійшла заява, у якій такий просив проводити підготовче судове засідання за відсутності представника Товариства (а.с. 26).

14.07.2022 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

27.07.2022 на електронну пошту суду надійшла заява представника відповідача ТОВ «Терра СиЦелія», у якій такий просив проводити розгляд справи за відсутності їх представника й за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

28.07.2022 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ратича Т.М. про проведення розгляду справи за його відсутності. Крім цього, представник відповідача вказав, що додаткові пояснення по суті позову у нього відсутні, оскільки доводи відповідача викладено таким у відзиві (а.с. 35).

28.07.2022 представник позивача адвокат Вовк У.Я. подала клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 36).

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою ВС у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, провадження №61-22682св19.

Таким чином, враховуючи те, що сторонами у справі подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відповідач ОСОБА_2 скористався своїм правом на подання відзиву, висловив свої доводи у такому, а представник відповідача ТОВ «Терра СиЦелія» не подав відзиву, але просив проводити розгляд справи за наявними у справі матеріалами, суд вважає за можливе ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

11.01.2008 у м. Миколаїв Львівської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики, згідно умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 , а останній отримав у позику грошові кошти у розмірі 375000,00 доларів США, що станом на день надання позики за курсом НБУ становить 1893750,00 грн., які позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 7-8).

Відповідно до п. 2 Договору позики від 11.01.2008, позичальник підтверджує, що сума позики була ним отримана від позикодавця до підписання цього договору у повному обсязі (а.с. 7).

Згідно п. 3 Договору, позичальник зобов`язався повернути суму позики в повному обсязі до 11.01.2018 у гривнях, в сумі еквівалентній на час повернення 375000,00 доларів США, за курсом НБУ, визначеним станом на день повернення позики (а.с. 7).

Сторонами також було узгоджено місце та порядок виконання договору.

Пунктом 6 сторони передбачили те, що якщо позичальник не поверне позикодавцю позику у вказаний у договорі строк, то позичальник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від залишкової суми боргу (а.с. 7).

Згідно п. 12 договору, такий набирає чинності з моменту його підписання сторонами та припиняється після виконання сторонами зобов`язань за цим договором (а.с. 8).

Крім наведеного, сторони дійшли згоди, що додаткові угоди (договори) та додатки до цього договору є невід`ємними його частинами та мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами (п. 13) (а.с. 8).

20.01.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено додаток до договору №1 до договору позики від 11.01.2008 (а.с. 9).

Відповідно до п. 1 вказаного додатку до договору, сторони підтвердили, що за договором позики від 11.01.2008 позикодавець надав, а позичальник отримав у позику грошові кошти у сумі 375000,00 доларів США (а.с. 9).

Згідно п. 2 вказаного додатку до договору, сторони такої підтвердили, що 20.01.2012 позикодавець додатково надав, а позичальник отримав у позику грошові кошти у сумі 80000,00 доларів США, що станом на день надання позики за курсом НБУ становить 638400,00 грн. (а.с. 9).

У п. 3 додатку до договору позики сторони підтвердили, що загальна сума позики, яку отримав ОСОБА_2 становить 455000,00 доларів США, які останній зобов`язується повернути ОСОБА_1 у порядку та на умовах, визначених договором позики від 11.01.2008 (а.с. 9).

Водночас, у п. 4 вказаного додатку, сторонами було продовжено строк повернення позики, внісши зміни до п. 3 Договору позики, а саме ОСОБА_2 зобов`язався повернути суму позики до 20.01.2022 у сумі еквівалентній на час повернення 455000,00 доларів США, за курсом НБУ, визначеним станом на день повернення позики (а.с. 9).

Наведений додаток до договору позики набирав чинності з моменту його підписання та є невід`ємною частиною договору позики від 11.01.2008 (а.с. 9).

Крім цього, 20.12.2012 у м. Львів між ТОВ «Терра Сицелія», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого, поручитель ТОВ «Терра Сицелія» поручається перед кредитором позивачем за виконання боржником ОСОБА_2 його обов`язку за Договором позики від 11.01.2008 та Додатку до договору №1 від 20.01.2012 щодо повернення позивачу всієї суми позичених коштів і проведення інших платежів за Договором позики (а.с. 10-11).

Сторонами у вищевказаному договорі поруки визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних, неустойки, відшкодування збитків. У випадку неповернення суми позики після 20.01.2022, боржник і поручитель сплачують пеню у розмірі, передбаченому договором позики (п. 5, 6, 8) (а.с. 10).

Відповідач ОСОБА_2 підписав вищезазначені договори та отримав примірники таких, про що свідчать його підписи на сторінках договорів (а.с. 8, 9, 11).

Вказане спростовує доводи ОСОБА_2 , наведені у відзиві, щодо відсутності акту приймання-передачі грошових коштів між позикодавцем та позичальником, оскільки в умовах договору чітко прописано, що грошові кошти були передані до підписання вказаних договорів та сума позики ним отримана.

Позивач на підтвердження своїх вимог подав до суду розрахунок 3% річних за період з дня, наступного за кінцевим днем повернення боргу, визначеного договорами 21.01.2022 14.06.2022 157544,00 грн.; розрахунок пені, яка складає 1170636,82 грн.; та інфляційних втрат за лютий-травень 2022 року 1653069,51 грн. (а.с. 6).

Відповідачі не подали жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та належного виконання зобов`язань за договорами.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Одним із способів захисту цивільних прав може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Частина 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є реальним, одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Судом встановлено, що у визначений договором строк відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконав і коштів не повернув, що ним також не заперечується.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до приписів ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, відповідач ОСОБА_2 у визначений договором строк позики не повернув. Він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання про повернення коштів за договором позики від 11.01.2008 з додатком №1 до договору позики від 20.01.2012.

Як уже було встановлено, виконання зобов`язань за договором позики від 11.01.2008 забезпечується порукою, згідно договору поруки від 20.01.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя.

З умов договору поруки та норм цивільного законодавства встановлено, що ТОВ «Терра СиЦелія» не виконало своїх зобов`язань за договором поруки, не виконало взяті на себе зобов`язання перед позивачем при невиконанні зобов`язань ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідачі вважаються такими, що прострочили виконання зобов`язання за договором позики.

Водночас, необхідно визначити у якій валюті має виконуватися зобов`язання, у разі якщо у позику передавалася іноземна валюта, та правову природу валюти при визначенні 3 % річних, передбачених у частині другій статті 625 ЦК України.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Як вбачається зі ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Таким чином, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Позивач пред`явив вимогу до відповідачів щодо виплати грошових коштів у національній валюті гривні, оскільки таке було передбачено укладеними між ними договорами. Вказана вимога не заперечувалася і відповідачами.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790-16-ц.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що всупереч вимогам закону та умовам укладених сторонами договорами, відповідачі своїх зобов`язань належним чином не виконали.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки відповідачі продовжують ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не повертають заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, сплачений судовий збір у розмірі 12405,00 грн. слід стягнути з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 11, 15, 16, 192, 524, 525, 526, 533, 549, 553, 559, 554, 610, 612, 614, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра СиЦелія» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 16292 229 (шістнадцять мільйонів двісті дев`яносто дві тисячі двісті двадцять дев`ять) гривень 83 копійки, з яких 13310979 (тринадцять мільйонів триста десять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 50 копійок основного боргу, 157544 (сто п`ятдесят сім тисяч п`ятсот сорок чотири) гривні 00 копійок 3 % річних, 1170636 (один мільйон сто сімдесят тисяч шістсот тридцять шість) гривень 82 копійки пені, 1653069 (один мільйон шістсот п`ятдесят три тисячі шістдесят дев`ять) гривень 51 копійка інфляційних втрат.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 202 (шість тисяч двісті дві) гривні 50 копійок на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра СиЦелія» судовий збір у розмірі 6 202 (шість тисяч двісті дві) гривні 50 копійок на користь ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі:

- ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра СиЦелія», місцезнаходження: вул. Івана Франка, 102/29, м. Броди, Бродівський район, Львівська область, 80600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30451219.

Повний текст рішення складено 04.08.2022.

Суддя Головатий А.П.