Рішення

від 03.08.2022 по справі 754/5756/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/5756/20

Провадження № 2/755/1098/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (далі -АТ «СК «ІНГО») заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) шкоду у розмірі 6 075,03 грн та судовий збір 2 102 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 25.05.2017 у м. Києві по вул. Басейна сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На виконання умов генерального договору добровільного страхування вантажів засобів транспорту та від нещасних випадків від 07.06.2007 № 47-07, Бордео № 87_16 до Генерального договору, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 25.05.2017, страхового акта № від 24.07.2017 № 1513524, розрахунку страхового відшкодування від 20.06.2017 № 2310244977-1, АТ «СК «ІНГО» сплатило на користь власника застрахованого транспортного засобу - ТОВ «Перша лізингова компанія» суму страхового відшкодування в розмірі 6 075,03 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 7880 від 02.08.2017. Відповідач у добровільному не відшкодував заподіяну шкоду, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.10.2020 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідач отримав 11.11.2020, проте не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву. Позивач копію ухвали отримав 09.11.2020.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.05.2017 у м. Києві по вул. Басейна сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2017 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За нормою частини четвертої ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини шостої цієї ж статті, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На виконання умов генерального договору добровільного страхування вантажів засобів транспорту та від нещасних випадків від 07.06.2007 № 47-07, Бордео № 87_16 до Генерального договору, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 25.05.2017, страхового акта № від 24.07.2017 № 1513524, розрахунку страхового відшкодування від 20.06.2017 № 2310244977-1, АТ «СК «ІНГО» сплатило на користь власника застрахованого транспортного засобу - ТОВ «Перша лізингова компанія» суму страхового відшкодування в розмірі 6 075,03 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 7880 від 02.08.2017.

Відносини у сфері страхування майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулюються Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 року та загальними нормами цивільного права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 цього Закону визначено, що при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого, а тому в порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику.

Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.

Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана, зокрема, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Положення статті 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1166 зазначеного Кодексу, у зв`язку із чим перевага в застосуванні повинна надаватися спеціальній нормі.

Вирішуючи спори, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, належить виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. У разі випадкового заподіяння шкоди, тобто коли зіткнення транспортних засобів є наслідком випадкового збігу обставин, збитки несе потерпілий, оскільки відсутні правові підстави для покладання відповідальності на іншу сторону.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей.

Таким чином, правила щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, встановлені ст. 1188 ЦК України, згідно ч. 1 якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Встановлено, що винною особою у настанні ДТП є ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є відповідальним за завданні збитки. До позивача у порядку суброгації переходить право вимоги до відповідача, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

У відповідності до умов договору страхування ПрАТ СК «Універсальна» на підставі страхового акту здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 6 075,03 грн (платіжне доручення № 7880). Цим набуло права зворотної вимоги до страховика винної особи (відповідача у справі) у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року, стаття 1191 ЦК України та статті 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України Про страхування регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 цього Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Встановлено, що АТ «СК «ІНГО» здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 6075,03 грн, тому до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди, в порядку суброгації.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, у даному випадку при повному задоволенні позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст. ст. 993, 1166, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (код в ЄДРПОУ: 16285602, м. Київ вул. Бульварно-Кудрявська, 33) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» у порядку регресу страхове відшкодування у розмірі 6 075,03 грн та судовий збір 2102 грн, а всього 8 177 (вісім тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 03 (три) копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: