Постанова

від 31.07.2022 по справі 364/481/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2022року м. Київ

Справа №364/481/21

Провадження № 22-ц/824/6668/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Стешенко М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_2 - адвоката Малиневського Павла Петровича на рішення Володарського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина за заповітом.

До складу спадщини увійшли: земельна ділянка площею 4,00 га, та земельна ділянка площею 2,100 га. Позивач звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини, але отримав відмову в оформленні частини спадкового майна у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

Позивач, посилаючись на неможливість належного оформлення прийняття спадщини в установленому законом порядку та на статі. 15, 16, 392, 1268, 1296, 1297 ЦК України, статі 4, 5, 19, 28, 30, 175, 177, 184 ЦПК України просив визнати за ним,

ОСОБА_1 , право власності у порядку спадкування за заповітом, після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- земельну ділянку площею 4,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області, право приватної власності на землю стверджено державним актом серії КВ № 050619, виданим 24 травня 2004 року на ім`я ОСОБА_4 ;

- земельну ділянку площею 2,100 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 32200489700:05:014:0034.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 23 червня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно.

Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. По справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 09 серпня 2021 року замінено неналежного відповідача - Володарську селищну радуБілоцерківського району Київської області на ОСОБА_2 .

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 20 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, до судового розгляду по суті.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом, на:

- земельну ділянку площею 4,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області право приватної власності на землю стверджено державним актом серії КВ № 050619, виданим 24 травня 2004 року на ім`я ОСОБА_4 ;

- земельну ділянку площею 2,100 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 32200489700:05:014:0034, після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті батька - ОСОБА_3 , прийняв спадщину шляхом звернення в установлений строк до нотаріуса. Інших спадкоємців за заповітом, а також осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, немає. Відсутність у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є перешкодою для оформлення спадкових прав нотаріусом на спірне спадкове майно.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

09лютого 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Малиневський П. П. через засоби поштового зв?язку подав до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Володарського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що під час розгляду іншої справи № 364/1325/19 за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно (на земельну ділянку площею 4,00 га), ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали письмові заяви про визнання позову, що відображено в ухвалі Володарського районного суду Київської області від 14 січня 2020 року та рішення Володарського районного суду Київської області від 11 лютого 2020 року. Заявник вказує, що довідка видана старостою села Городище-Пустоварівське № 51/04 від 11 травня

2021 року не є допустимим доказом підтвердження факту постійного проживання спадкодавця із спадкоємцем станом на 09 серпня 2010 року. Таким чином заявник вважає, що позивачем не доведено заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Рух апеляційної скарги та матеріалів справи

15 лютого 2022 року матеріали цивільної справи № 364/481/21 разом із апеляційною скаргою надійшли до Київського апеляційного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 15лютого 2022 року матеріали цивільної справи № 364/481/21 разом із апеляційною скаргою передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Малиневського П. П. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Володарського районного суду Київської області

від 20 грудня 2021 року задоволено та поновлено його.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Малиневським П. П., на рішення Володарського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року залишено без руху, та встановлено строк для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. А саме, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

23 лютого 2022 року від представника ОСОБА_2 - адвоката

Малиневського П. П. до Київського апеляційного суду на виконання вимог ухвали

від 18 лютого 2022 року надійшла заява до якої додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі, визначеному судом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Малиневським П. П., на рішення Володарського районного суду Київської області

від 20 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2022 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.

Доводи інших учасників справи

31 травня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Малиневського П. П. залишити без задоволення, а рішення Володарського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що факт постійного проживання ОСОБА_3 (батька позивача) та ОСОБА_4 (мати позивача) підтверджено матеріалами справи, а саме довідкою Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 51/04 від 11 травня 2021 року. Будь-яких інших доказів, як б спростовували цей факт, стороною відповідача не надано. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що його місце проживання в даному випадку не має значення, оскільки спадкове майно батько йому заповів заповітом, який міститься в матеріалах справи.

Позиція Київського апеляційного суду

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3

19 грудня 2013 року, ОСОБА_3 склав заповіт, яким все майно, де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі, все те, що буде належати і на що він матиме право на день його смерті заповідав позивачу - ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за заповітом.

До складу спадкового майна окрім іншого майна, увійшли:

- земельна ділянка площею 4,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області та належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КВ № 050619, виданим 24 травня 2004 року на ім`я ОСОБА_4 ;

- земельна ділянка площею 2,100 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 32200489700:05:014:0034.

Згідно довідки виданої старостою села Городище- Пустоварівське № 51/04

від 11 травня 2021 року, ОСОБА_4 до дня своєї смерті проживала разом з чоловіком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки № 65467109 від 07 липня 2021 року, після смерті ОСОБА_4 до нотаріуса ніхто з спадкоємців не звертався (а. с. 45).

Рішенням двадцять четвертої сесії сьомого скликання Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10 грудня 2019 року «Про затвердження ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» затверджено ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність земельну ділянку, площею

2,100 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 3220489700:05:014:0034, що розташована в адміністративних межах Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Вказаним рішенням роз?яснення ОСОБА_3 звернутися до державного реєстратора для реєстрації прав власності на земельну ділянку (а.с.25).

06 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Володарської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом

(а. с. 52 зворот).

Листом державного нотаріуса Володарської районної державної нотаріальної контори Київської області від 02 червня 2021 року № 37/01-16, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв?язку із відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку, площею 2,100 га, кадастровий номер 3220489700:05:014:0034.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, зокрема: земельної ділянки площею 4,00 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельної ділянки площею 2,100 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вказують, що відомості про зареєстроване право власності відсутні

Судом апеляційної інстанції також установлено, що у листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в якому просила визнати за нею право власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на земельну ділянку для введення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,00 га, що розташована на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області (цивільна справа № 364/1325/19).

Таким чином предметом розгляду цивільної справи № 364/1325/19 була земельну ділянку для введення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,00 га, що розташована на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 14 січня 2020 року провадження у справі № 364/1325/19 в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 11 лютого

2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від

24 листопада 2020 року, у справі № 364/1325/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що суду не надано належних доказів на підтвердження родинного зв`язку сторін, зокрема, позивача

ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_4 , оскільки згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23 листопада 1967 року Городище-Пустоварівським сільським ЗАГС Володарського району Київської області, актовий запис № 33, на ім`я « ОСОБА_5 », матір`ю останньої вказано « ОСОБА_6 ». Крім того, суду не повідомлено та не надано доказів щодо ймовірної зміни прізвища позивача з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

У справі № 364/1325/19 судами встановлено, що:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 ;

- державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 050619, виданий Володарською районною державною адміністрацією Київської області 24 травня

2004 року на підставі розпорядження цієї ж державної адміністрації від 29 березня

2004 року № 118 щодо земельної ділянки площею 4,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва містить відомості щодо власника цієї земельної ділянки, а саме « ОСОБА_4 ». Копія цього акта завірена позивачем з позначкою «з оригіналом вірно»;

- на запит суду першої інстанції державний нотаріус Володарської районної державної нотаріальної контори Київської області листом від 19 листопада 2019 року

№ 401/01-16 повідомила про те, що спадкова справа після спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилась та на підтвердження додано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру.

За правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права

Вирішуючи спір, та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті батька - ОСОБА_3 , прийняв спадщину шляхом звернення в установлений строк до нотаріуса. Інших спадкоємців за заповітом, а також осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, немає. Відсутність у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є перешкодою для оформлення спадкових прав нотаріусом на спірне спадкове майно.

Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Установлено, що предметом розгляду цієї справи є:

- земельна ділянка площею 4,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області, державний акт на право приватної власності на землю серії КВ № 050619, виданий 24 травня 2004 року на ім`я ОСОБА_4 ;

- земельна ділянка площею 2,100 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 32200489700:05:014:0034.

Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, Київський апеляційний суд виходить із такого.

щодо земельної ділянки площею 4,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області

Як відомо з матеріалів справи, спірна земельна ділянка площею 4,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області, згідно державного акту належала ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася.

Вказані обставини також встановлені рішенням Володарського районного суду Київської області від 11 лютого 2020 року, яка залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, у справі № 364/1325/49, а тому згідно правил частини четвертої статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Згідно довідки виданої старостою села Городище - Пустоварівське № 51/04

від 11 травня 2021 року, ОСОБА_4 до дня своєї смерті проживала разом з чоловіком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини перша, третя статті 1268 ЦК України).

Таким чином, ОСОБА_3 є таким, що в силу частини третьої статті 1268 ЦК України, прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_4 , оскільки постійно проживав разом з дружиною до дня її смерті. Від спадщини він не відмовлявся.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Установлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку, передбаченому статтею 1269 ЦК України, прийняв спадщину, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 4,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області.

За таких обставин суд першої інстанції, з урахуванням положень частини п`ятої статті 1268 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про набуття позивачем права власності на земельну ділянку площею 4,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Аргументи заявника проте, що довідка видана старостою села Городище-Пустоварівське № 51/04 від 11 травня 2021 року не є допустимим доказом підтвердження факту постійного проживання спадкодавця із спадкоємцем станом на 09 серпня 2010 року є безпідставними, оскільки відповідачкою не надано доказів на спростування вказаного факту.

щодо земельної ділянки площею 2,100 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 32200489700:05:014:0034

Судом установлено, що згідно рішення двадцять четвертої сесії сьомого скликання Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10 грудня 2019 року «Про затвердження ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» затверджено ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність земельну ділянку, площею 2,100 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 3220489700:05:014:0034, що розташована в адміністративних межах Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Вказаним рішенням роз?яснено ОСОБА_3 звернутися до державного реєстратора для реєстрації прав власності на земельну ділянку.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, зокрема земельної ділянки площею 2,100 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вказують, що відомості про зареєстроване право власності відсутні (а. с. 118,119).

Таким чином суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 не було завершено процедуру приватизації земельної ділянки площею 2,100 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 32200489700:05:014:0034, а саме не було здійснено реєстрацію права власності на вказану спірну земельну ділянку.

І саме за відсутності правовстановлюючих документів, державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва по право на спадщина за заповітом, а саме на земельну ділянку площею 2,100 га.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України

від 30 травня 2008 року № 7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 344, частина друга статті 382, стаття 392 ЦК України).

Згідно статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності та на підставі прийняття спадщини .

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статями 116, 118 ЗК України, є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За життя ОСОБА_3 розпочав процедуру приватизації земельної ділянки площею 2,100 га, що передана спадкодавцю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 32200489700:05:014:0034.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня

2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження

№ 14-652цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку».

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив зокрема визнати за ним у порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 2,100 га, що передана спадкодавцю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 32200489700:05:014:0034.

Проте, за життя спадкодавець ОСОБА_3 розпочав процедуру приватизації вказаної спірної земельної ділянки, однак не завершив її, що підтверджується відсутністю запису про право власності в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 та від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19.

Оскільки на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 процедура приватизації земельної ділянки площею 2,100 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 32200489700:05:014:0034 завершена не була, тому правомірним та ефективним способом захисту права позивача є визнання права на завершення процедури приватизації спірної земельної ділянки.

З наведених підстав рішення суду першої інстанції в частині визнання за

ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 2,100 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 32200489700:05:014:0034, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, обставини справи встановлено неповно, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Володарського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 2,100 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 32200489700:05:014:0034, підлягає скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині, а саме в частині позовних вимог ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 4,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області право приватної власності на землю стверджено державним актом серії КВ № 050619, виданим 24 травня 2004 року на ім`я ОСОБА_4 ,колегія суддів вважає за необхідне залишити оскаржуване судове рішення без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарг, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати в розмірі 1 167,21 грн, понесених ОСОБА_2 у зв?язкуз переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 141, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Малиневського Павла Петровича - задовольнити частково.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 2,100 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 32200489700:05:014:0034 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 2,100 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 32200489700:05:014:0034 відмовити.

В іншій частині рішення Володарського районного суду Київської області

від 20 грудня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 1 167,21 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна