Постанова

від 16.10.2007 по справі 29/386-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/386-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2007 р.                                                           Справа № 29/386-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Бухан А.І. , Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Лагота В.С. - дов.,

відповідача –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 2847Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 15 серпня 2007 року по справі № 29/386-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвогнеізоляція», м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Технострой-Україна», м. Харків

про  стягнення 173421,41 грн.

встановила:

Позивач, ТОВ «Спецвогнеізоляція», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 173421,41 грн., з яких: 131274,74 грн. основного боргу, 14800,41 грн. інфляційних втрат, 21981,95 грн. пені, 5364,31 грн. річних, а також понесених позивачем судових витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 серпня 2007 року по справі №29/386-07 (Тихий П.В.) в позові відмовлено частково. Стягнуто з ТОВ «Технострой-Україна» на користь ТОВ «Спецвогнеізоляція» 131274,74 грн. основного боргу, 5364,31 грн. 3% річних, 14800,41 грн. індексу інфляції, 21417,47 грн. пені, 1728,57 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15 серпня 2007 року в частині стягнення з ТОВ «Технострой - Україна» на користь ТОВ «Спецвогнеізоляція» 5364,31 грн. 3% річних, 14800,41 грн. індексу інфляції, 21417,47 грн. пені, 1728,57 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та покласти на позивача витрати за подання апеляційної скарги. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, неповне з‘ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що, на його думку, укладеним між сторонами договором не визначений строк оплати, оскільки в договорі зазначено «25 грудня» без вказання року, а тому, як вважає відповідач, строк до 25 грудня повинен застосовуватися у тому році, в якому позивачем буде пред‘явлена вимога про оплату.  Таким чином, відповідач вважає, що він не прострочив виконання зобов‘язання за договором, а тому нарахування інфляційних, річних та пені є безпідставним. Також, відповідач посилається на те, що позивачем не були належним чином обгрунтовані різні строки нарахування вищевказаних сум, а розрахунок пені зроблений за один рік, тоді як ГК України передбачений шестимісячний строк для нарахування штрафних санкцій. Стосовно суми основного боргу, відповідач вказує на те, що він не може ні підтвердити таку суму, ні спростувати її, оскільки не має всіх необхідних бухгалтерських документів, а акт звірки відповідач не вважає належним доказом, оскільки особа, що його підписала зі сторони відповідача, у останнього не працює. Відповідач також зазначає, що накладна № 00018 не має відношення до договору, оскільки в ній таке посилання відсутнє. Разом з тим, відповідач рішення суду в частині стягнення з нього основного боргу не оскаржує.

        В судове засідання представник відповідача не з‘явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (Ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження).

        Враховуючи вищезазначене та те, що явка сторін у судове засідання не була визнана обов‘язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи відповідачем не заявлено, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Позивач, ТОВ «Спецвогнеізоляція», заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вважає рішення господарського суду Харківської області по даній справі законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі обставини справи, та всі необхідні докази. На думку позивача, факт поставки товару на виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи специфікацією, рахунками на оплату а також довіреностями на отримання товару та накладними на відпуск такого товару. При цьому, асортимент, кількість та ціна поставленого товару повністю відповідає даним, зазначеним у специфікації, що дає підстави вважати відповідну поставку саме такою, що здійснена на виконання умов договору. Інфляційні, річні та пеня позивачем нарахована у відповідності з вимогами чинного законодавства та умов договору. При цьому, як вказує позивач, відповідач не заперечує щодо факту отримання ним товару та не оскаржує рішення суду в частині стягнення суми основної заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду  з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості позивач посилався на те, що між сторонами по справі існували договірні стосунки на підставі укладеного договору купівлі-продажу № 2/12-01 від 02.12.2005 р., однак, відповідач в порушення умов договору несвоєчасно здійснював розрахунки за отриману продукцію, у зв‘язку з чим у нього виник борг у розмірі 131274,74 грн., на суму якого позивачем нараховані інфляційні, річні та пеня.

Задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд посилався на підтвердженість позовних вимог матеріалами справи та відповідність їх нормам чинного законодавства. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 564,48 грн. пені місцевий господарський суд посилався на пропуск позивачем скороченого строку позовної давності.

Як встановлено із матеріалів справи, 02 грудня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2/12-01 купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов‘язувався прийняти та оплатити на умовах даного договору профнастил з комплектуючими, що пов‘язані з застосуванням цих виробів (товар), в кількості, комплектності, асортименті і по цінам, згідно специфікації, що є невід‘ємною частиною даного договору.

Строк поставки сторонами визначений – 14 робочих днів після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.2.2).

Відповідно до п. 3.4 та 3.5. зазначеного договору розрахунок за відгружений товар здійснюється: 50% від суми договору на розрахунковий рахунок продавця на протязі 3-х днів після підписання договору, залишок сум покупець зобов‘язаний перерахувати на рахунок продавця до 25 грудня.  

Умовами договору ( п.5.1) передбачено, що в разі порушення строків оплати за товар покупець сплачує продавцю штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені за кожен день прострочки

До матеріалів справи позивачем додана підписана сторонами специфікація № 1 до договору № 2/12-01 від 02.12.2005 року, в якій визначено кількість, комплектність, асортимент та ціни товару всього на загальну суму 205059,45 грн., що відповідає загальній сумі договору, вказаній у п. 3.1 договору.

Також, до матеріалів справи позивачем надані видаткові накладні № РН-495 від 21.12.2005 р. на суму 69359,78 грн., РН-519 від 23.12.2005 р. на суму 37753, 40 грн.,  РН-494 від 21.12.2005 р. на суму 9457,72 грн.,  РН-00018 від 25.01.2006 р. на суму 73593, 32 грн., РН-693 від 06.04.2006 р. на суму 3487,54 грн., РН-1150 від 30.06.2006 р.на суму 1120,47 грн., РН-1149 від 30.06.2006 р. на суму 2803,14 грн., РН-1385 від 07.08.2006 р. на суму 2545,34 грн., РН-1542 від 29.08.2006 р. на суму 2748,97 грн. Всього за даними накладними підтверджується поставка товару на загальну суму 202869,68 грн. При цьому, колегією суддів встановлено, що кількість, комплектність, асортимент та ціни товару, що зазначені у видаткових накладних повністю співпадає з кількістю, комплектністю, асортиментом та цінами товару, зазначеними у специфікації № 1 до договору. Відповідне дає можливість вважати, що поставка товару по вищепереліченим накладним здійснена саме у межах укладеного між сторонами договору № 2/12-01, а тому твердження відповідача щодо того, що поставка по накладній РН-00018 від 25.01.2006 р. на суму 73593, 32 грн. здійснена поза межами вказаного договору, оскільки в такій накладній відсутнє посилання на відповідних рахунок, є безпідставним та не приймається судом. По іншим накладним відповідач не заперечує того факту, що товар ним отриманий у межах укладеного договору.

Як вбачається із матеріалів справи (платіжних документів та виписок банку), по накладним РН-693 від 06.04.2006 р. на суму 3487,54 грн., РН-1150 від 30.06.2006 р.на суму 1120,47 грн., РН-1149 від 30.06.2006 р. на суму 2803,14 грн., РН-1385 від 07.08.2006 р. на суму 2545,34 грн., РН-1542 від 29.08.2006 р. на суму 2748,97 грн. відповідач не має заборгованості перед позивачем, оскільки відповідна поставка здійснювалась після проведення відповідачем передоплати.

По іншим накладним загальна сума поставки складає 190164,22 грн. ( № РН-495 від 21.12.2005 р. на суму 69359,78 грн., РН-519 від 23.12.2005 р. на суму 37753, 40 грн.,  РН-494 від 21.12.2005 р. на суму 9457,72 грн.,  РН-00018 від 25.01.2006 р. на суму 73593, 32 грн.). З урахуванням часткової оплати та передоплати по вказаним накладним позивачем заявлено до стягнення 131274,74 грн. (розрахунок т. 1 арк.справи 41). При цьому, платіжні документи, які підтверджують оплату позивачем залучені до матеріалів справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх договірних зобов‘язань щодо передачі відповідачу передбаченої умовами договору та специфікації до договору відповідної кількості товару.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач умови договору щодо належної оплати товару не виконав. Направлена на адресу відповідача вимога про оплату боргу, що виник у зв‘язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов‘язань, останнім залишена без задоволення (вих. № 12 від 19.02.2007 р.).

Станом на дату подання позову та прийняття оскаржуваного рішення по справі вартість отриманого та не оплаченого відповідачем від позивача товару складає 131274,74 грн., яка обгрунтовано місцевим господарським судом стягнута з відповідача. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач рішення суду в частині стягнення з нього суми основного боргу не оскаржує.

У відповідності до ст. 551 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та п. 5.1 укладеного між сторонами договору, за порушення строків оплати позивачем на суму боргу 131274,74 грн. нарахована пеня із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки за період з 15.06.2006 р. по 15.06.2007 р. (за 365 днів). До стягнення позивачем заявлено 21981,95 грн., з яких місцевим господарським судом задоволено 21417,47 грн. В іншій частині (564,48 грн. пені) місцевим господарським судом відмовлено у зв‘язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно стягнення пені у розмірі 21417,47 грн. та вважає, що місцевим господарським судом обгрунтовано відмовлено позивачеві у задоволенні 564, 48 грн. пені у зв‘язку з пропуском скороченого строку позовної давності, передбаченого ЦК України (1 рік), оскільки позовна заява позивача подана до суду 25.06.2007 року, тобто, початок перебігу строку повинен рахуватися з 25.06.2006 р., а не з 15.06.2006 р., як зазначено позивачем у розрахунку.

Щодо посилання відповідача на ст. 232 ГК України, колегія суддів зазначає, що п. 6 вказаної статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Нормами  ЦК України (ст. 258) встановлено, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік, яка й була правомірно застосована місцевим господарським судом.

Колегія суддів також погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно стягнення з відповідача 14800,41 грн. інфляційних та 5364,31 грн. відсотків річних, оскільки право на стягнення зазначених сум надано позивачу п. 2 ст. 625 ЦК України.

Нарахування інфляційних позивачем здійснено за період з лютого 2006 року по квітень 2007 року, річних – за період з 27.01.2006 року по 15.06.2007 року, тобто, за період, коли зобов‘язання по договору були порушені відповідачем (згідно з умовами договору відповідач вважається таким, що порушив зобов‘язання починаючи з 25 грудня 2005 року).

Визначення позивачем при здійсненні розрахунків строків, що менші за можливий строк (з 25.12.2005 р.) є правом позивача, а тому посилання відповідача на незрозумілість йому наданих позивачем розрахунків не приймається судом.

Щодо посилання відповідача на те, що 25 грудня – це строк виконання зобов‘язання у тому році, в якому буде пред‘явлена вимога, - відповідне спростовується як умовами самого договору, так і нормами чинного законодавства. Колегія суддів вважає, що оскільки договір між сторонами укладений 02 грудня 2005 року, то дата «25 грудня» повинна стосуватися саме 2005 року,оскільки вказівки на інше умовами договору не передбачено. Відповідна дата підтверджена також і залученою до матеріалів справи належно завіреною копією гарантійного листа відповідача (т. 1 арк.справи 13). Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що йому нічого не відомо про існування такого листа. Крім того, відповідний лист є лише додатковим підтвердженням (а не єдиним) визначення сторонами відповідної дати.

Щодо посилання відповідача на неможливість прийняття у якості доказу по справі акту звірки, колегія суддів зазначає, що акт звірки розрахунків між сторонами може бути лише додатковим доказом наявності заборгованості. Разом з тим, як встановлено із матеріалів справи та досліджено судом вище, такі матеріали містять достатньо доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, а тому колегією суддів акт звірки і не розглядався як доказ по справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи,  на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України  доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

На цій підставі колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської  області  від  15 серпня 2007 року у справі  № 29/386-07 прийнято без порушень норм матеріального  та процесуального права, які б могли бути підставами для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст.  99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК, України,

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 15 серпня 2007року по справі № 29/386-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.  

         Головуючий суддя                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                 Судді                                                                    Бухан А.І.  

                                                                                                               Шевель О.В.