Рішення

від 04.07.2022 по справі 369/6837/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6837/21

Провадження № 2/369/1335/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Волчка А.Я.,

за участю секретаря: Миголь А.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Вулик» про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Вулик» (далі ТОВ «МП «Вулик») про стягнення боргу.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона у період часу з 14.11.2018 по 10.12.2020 працювала на ТОВ «МП «Вулик», код ЄДРПОУ 13707586, на посаді комерційного директора.

09.12.2020 позивач подала заяву на звільнення з займаної посади за згодою сторін.

10.12.2020 ОСОБА_1 видано трудову книжку із записом про звільнення з займаної посади на підставі наказу № 52 від 10.12.2020 про звільнення - на підставі п.1 ст. 36 КЗпП «За згодою сторін», проте в день звільнення їй не виплачена заробітна плата за відпрацьований час у тому місяці та компенсація за невикористанні дні щорічної відпустки.

Факт звільнення саме 10.12.2020 підтверджується інформацією про звільнення у особистому кабінеті позивача на сайті ПФ України, які внесені за звітами відповідача про працевлаштованих та звільнених осіб.

Згідно банківської виписки за картковим рахунком клієнта за період з 01.12.2020 по 21.12.2020 по номеру рахунку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 відсутні надходження коштів отриманої від відповідача в якості заробітної плати та остаточного розрахунку.

За останні два місяці заробітна плата позивача складала: 5232,50 грн. у жовтні 2020 року, та 4961,81 грн. у листопаді 2020 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку, на який надходила заробітна платня.

Позивач здійснила розрахунок не виплаченої позивачу заробітної плати за період з 01.12.2020 по 10.12.2020, а саме:

Сума заробітку за розрахунковий період становить:

5232,50 грн. + 4961,81 грн. = 10194,31 (грн.), де 5232,50 грн. - заробітна плата за відпрацьовані дні жовтня 2020 року; 4961,81грн.-заробітна платаза відпрацьованідні листопада2020року;кількість відпрацьованихробочих дніву розрахунковомуперіоді:21+21=42(дні),де 21відпрацьовані робочідні улистопаді 2020року;21 - відпрацьовані робочі дні у жовтні 2020 року;

10194,31/42 дні=242,72 грн. (середньоденна заробітна плата).

Фактично відпрацьовано днів за період з 01.12.2020 по 10.12.2020 - 8 днів.

Не виплачена заробітна плата за фактично відпрацьований час з 01.12.2020 по 10.12.2020 складає: 8 робочих днів х 242,72 грн. = 1941,76 грн.

Проте, в порушення вимог Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) відповідач не провів належним чином розрахунок з позивачем, не виплатив їй заробітну плату, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

ОСОБА_1 здійснила розрахунок середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2020 по 01.05.2021 в порядку ст.117 КЗпП України, зокрема як вже було визначено середньоденна заробітна плата позивача становила 242,72 грн., у зв`язку з чим станом на 04.05.2021 року заборгованість згідно затримки розрахунку при звільненні становить 242,72 грн. х 107 днів =25728,32 грн.

Як зазначено у позовній заяві, у 2020 році позивач використав лише 3 дні щорічної відпустки.

Розрахунок кількості днів щорічної відпустки, які слід компенсувати при звільненні позивачу:

Кількість днів відпустки, які позивач заробляв за один день роботи:

24: (365-11)= 0,0677966 к.д., де 11 - це кількість державних свят - вихідних.

Кількість календарних днів відпрацьованих позивачем у 2020 році: 354-21=333 дні.

Кількість днів щорічної основної відпустки, які слід компенсувати при звільненні позивачу:

333 х 0,0677966=22,57.

Сума грошової компенсації за невикористану відпустку позивачу складає:

242,72 грн. (середньоденні заробітна плата) х 22,57 днів= 5479 грн.

Позивач просила суд стягнути з ТОВ «МП «Вулик» на її користь не виплачену заробітну плату за період з 01.12.2020 по 10.12.2020 в сумі 1941,76 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 10.12.2020 по 04.05.2020 у розмірі 25728,32 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5479,00 грн. зі сплатою відповідачем усіх податків та страхових платежів; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць; судові витрати покласти на відповідача.

26.05.2021 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у даній справі.

25.01.2022 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач, її представник не з`явились. Представник позивача подав до суду заяву з проханням розглядати справу у відсутність позивача, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся у передбачений цивільно-процесуальним законодавством спосіб, причини неявки суду не відомі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України(далі ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За згодою представника позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з 14.11.2018 по 10.12.2020 працювала на ТОВ «МП «Вулик», код ЄДРПОУ 13707586, на посаді комерційного директора.

10.12.2020 позивач була звільнена з посади за угодою сторін. Того ж дня ОСОБА_1 видано трудову книжку із записом про звільнення з займаної посади на підставі наказу № 52 від 10.12.2020 про звільнення - на підставі п.1 ст. 36 КЗпП «За згодою сторін», проте в день звільнення їй не виплачена заробітна плата за відпрацьований час у тому місяці та компенсація за невикористанні дні щорічної відпустки.

Факт звільнення саме 10.12.2020 підтверджується інформацією про звільнення у особистому кабінеті позивача на сайті ПФ України, які внесені за звітами відповідача про працевлаштованих та звільнених осіб.

Згідно банківської виписки за картковим рахунком клієнта за період з 01.12.2020 по 21.12.2020 по номеру рахунку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 відсутні надходження коштів отриманої від відповідача в якості заробітної плати та остаточного розрахунку.

Відповідно до ст. ст. 22, 94, 97 КЗпП України, ст. ст. 1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу покладений обов`язок виплачувати працівнику заробітну плату.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язанні в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Проте, під час звільнення відповідачем не виплачена ОСОБА_1 заробітна плата за фактично відпрацьовані дні з 01.12.2020 по 10.12.2020.

За останні два місяці заробітна плата позивача складала: 5232,50 грн. у жовтні 2020 року, та 4961,81 грн. у листопаді 2020 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку, на який надходила заробітна платня.

Розрахунок не виплаченої позивачу заробітної плати за період з 01.12.2020 по 10.12.2020:

5232,50 грн. + 4961,81 грн. = 10194,31 (грн.), де 5232,50 грн. - заробітна плата за відпрацьовані дні жовтня 2020 року; 4961,81грн.-заробітна платаза відпрацьованідні листопада2020року;кількість відпрацьованихробочих дніву розрахунковомуперіоді:21+21=42(дні),де 21відпрацьовані робочідні улистопаді 2020року;21 - відпрацьовані робочі дні у жовтні 2020 року;

10194,31/42 дні=242,72 грн. (середньоденна заробітна плата).

Фактично відпрацьовано днів за період з 01.12.2020 по 10.12.2020 - 8 днів.

Не виплачена заробітна плата за фактично відпрацьований час з 01.12.2020 по 10.12.2020 складає: 8 робочих днів х 242,72 грн. = 1 941,76 грн.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За приписами ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

ОСОБА_1 здійснила розрахунок середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2020 по 01.05.2021 в порядку ст.117 КЗпП України, зокрема як вже було визначено середньоденна заробітна плата позивача становила 242,72 грн., у зв`язку з чим станом на 04.05.2021 року заборгованість згідно затримки розрахунку при звільненні становить 242,72 грн. х 107 днів =25728,32 грн.

Суд погоджується з проведеним позивачем розрахунком, доказів що спростовували б її відповідачем не надано.

Виходячи з того, що обов`язок проведення розрахунків по заробітної плати законом покладено на роботодавця при виплаті заробітної плати, дана сума має бути виплачена позивачу за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів.

Щодо вимог позивача про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки, суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановленіЗаконом України "Про відпустки", регулюютьсяКонституцією України,Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки»передбачені види відпусток і визначено, які саме відпустки відносяться до щорічних: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно ізст.6 Закону України «Про відпустки»щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно зіст. 83 КЗпП Україниу разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Статтею 24 Закону України «Про відпустки»визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до п. 23постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами законодавствапро оплатупрацю» від 24.12.1999 за № 13, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83КЗпПвона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставіст.238 КЗпПмає право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Згідно абз. 1 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Як зазначено у позовній заяві, у 2020 році позивач використав лише 3 дні щорічної відпустки.

Розрахунок кількості днів щорічної відпустки, які слід компенсувати при звільненні позивачу:

Кількість днів відпустки, які позивач заробляв за один день роботи:

24: (365-11)= 0,0677966 к.д., де 11 - це кількість державних свят - вихідних.

Кількість календарних днів відпрацьованих позивачем у 2020 році: 354-21=333 дні.

Кількість днів щорічної основної відпустки, які слід компенсувати при звільненні позивачу:

333 х 0,0677966=22,57.

Сума грошової компенсації за невикористану відпустку позивачу складає:

242,72 грн. (середньоденні заробітна плата) х 22,57 днів= 5479 грн.

Відповідачем не було надано суду свого розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку, а тому суд приходить до висновку, що вказаний розмір компенсації за невикористані відпустки, наданий позивачем є обґрунтованим, а тому його слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Частиною 1ст. 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи та аналізуючи усі надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності дост. 141 ЦПК Українисуд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 816 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 47, 83, 116-117 Кодексу законів про працю України, ст. 4, 6, 24 Закону України «Про відпустки», керуючись ст. ст. 5,12,13,81,141, 263-265, 280-282, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Вулик» про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Вулик» на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату за період з 01.12.2020 по 10.12.2020 в сумі 1941 (одна тисяча дев`ятсот сорок одна) грн. 76 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 10.12.2020 по 04.05.2020 у розмірі 25728 (двадцять п`ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 32 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5479 (п`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн. 00 коп. зі сплатою товариством усіх податків та страхових платежів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Вулик» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Вулик», код ЄДРПОУ 13707586, адреса: Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Грушевського, буд. 60.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.Я. Волчко