Рішення

від 24.07.2022 по справі 738/1195/21

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/1195/21

№ провадження 2/738/12/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН ЕМ УК РА ЇН И

25 липня 2022 року м. Мена

Менський районний суд Чернігівської області в складі:

судді - Волошиної Н.В.

з участю секретарів судового засідання - Донець Г.В., Іванько А.С.

представника позивача Сльозки А.Ф.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Менської міської ради, приватного акціонерного товариства «Будівельник-84» про визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И Л А:

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю, посилаючись на те, що вона з грудня 1986 року знаходилася у трудових відносинах з Менською ПМК №84, правонаступником якого є ВАТ «Будівельник-84». Згідно з протокол №3 засідання правління ВАТ «Будівельник-84» від 01 червня 2009 року їй було надано безоплатно житлову площу - квартиру АДРЕСА_1 . Дана квартира перебуває у її безперервному володінні, користуванні та на її утриманні з 1986 року, нею сплачуються комунальні послуги, проводиться поточний ремонт квартири, але право власності на квартиру не зареєстровано, в зв`язку з чим просить визнати за нею право власності на спірну квартиру за набувальною давністю.

Інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 20 жовтня 2021 року, яке неодноразово відкладалося за клопотанням представника позивача.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області 17 січня 2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 01 лютого 2022 року.

01 лютого 2022 року розгляд справи по суті було відкладено у зв`язку з викликом в судове засідання представника відповідача ПАТ «Будівельник-84» для дачі особистих пояснень.

Згідно з розпорядженням голови Верховного Суду №2/0/9-22 від 08 березня 2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» справа була направлена до Березанського міського суду Київської області, проте у зв`язку з відновленням територіальної підсудності судових справ розпорядженням голови Верховного Суду №27/0/9-22 від 04 травня 2022 року, 18 травня 2022 року повернута Менському районному суду Чернігівської області.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2022 року призначено розгляд справи на 08 червня 2022 року, який відкладався, останній раз на 25 липня 2022 року.

Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась.

Представник відповідача ПАТ «Будівельник-84» в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Представник Менської міської ради в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, при ухваленні рішення поклався на розсуд суду.

Показання свідків.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі з 1986 року. Заселилася вона в квартиру як працівник ПМК-84, оскільки це був гуртожиток для працівників. В кінці 90-х років, точної дати не пам`ятає, ВАТ «Будівельник-84» продало квартири у будинку АДРЕСА_2 своїм працівникам, ціна за квартиру залежала від стажу роботи працівника. Вона також в такий спосіб придбала квартиру. В бухгалтерії їм було видано квитанції про оплату, після чого їм необхідно було звернутися в БТІ для виготовлення технічного паспорту та до нотаріуса з метою оформлення договору купівлі-продажу, але вони з ОСОБА_2 , як і багато інших жильців будинку, цього не зробили, право власності на квартири не оформили, вважали, що вони уже купили квартири і їх ніхто у них не забере.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що вона разом з ОСОБА_2 працювала в ПМК-874, у 1986 році працівники ПМК-84 отримували житло, за яке в подальшому сплачували кошти. Чому ОСОБА_2 не зареєструвала право власності на квартиру не знає, проте зараз постала необхідність в оформленні правовстановлюючих документів на квартиру, оскільки вона хоче поміняти котел в квартирі, але газова служба вимагає від неї документи на право власності на квартиру.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 фактично проживає та у встановленому законом порядку зареєстрована за місцем свого постійного проживання в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.5, 6).

Як вбачається із трудової книжки НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_2 , остання з 19 грудня 1986 року працювала у Менському ПМК-84, а 28 грудня 1990 року у зв`язку з ліквідацією ПМК-84 звільнена по переводу в КБУ «Будівельник-84» (а.с.13,14).

ВАТ «Будівельник-84» є правонаступником Менського районного кооперативно-будівельного управління «Будівельник-84», згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (протокол від 12.11.2012 №1) ВАТ «Будівельник-84» перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Будівельник-84» (а.с.122-124).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Менської міської ради №272 від 26 серпня 1999 року за ВАТ «Будівельник-84» визнано право власності на приміщення в АДРЕСА_3 (а.с.125).

В обгрунтування позовних вимог позивачем надано протоколом №3 засідання правління ВАТ «Будівельник-84» від 01 червня 2009 року, згідно з яким ОСОБА_2 надано безоплатно квартиру АДРЕСА_4 , в звязку з чим вирішено списати з балансу ВАТ «Будівельник-84» вказану квартиру (а.с.7).

Водночас з тим, представником ВАТ «Будівельник-84» надано суду виписку з протоколу №1 від 02 лютого 1999 року загальних зборів ВАТ «Будівельник-84», відповідно до якого на загальних зборах товариства було вирішено продати квартири в житловому будинку по АДРЕСА_5 працівникам ВАТ «Будівельник-84» та іншим особам згідно з поданими заявами та визначено вартість 1 м2 площі для працюючих осіб в залежності від стажу роботи та непрацюючих у ВАТ «Будівельник-84» осіб; витрати по оформленню документів в БТІ та нотаріальній конторі покладено на осіб, які отримали квартири. ОСОБА_2 також придбала у 1999 році квартиру АДРЕСА_6 у вказаному будинку (а.с.127).

Відповідно до пояснень представника відповідача на загальних зборах 02 лютого 1999 року вирішувалося питання щодо передачі ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_7 , у виписці з протоколу допущена описка.

Відомості зазначені у виписці з протоколу №1 від 02 лютого 1999 року загальних зборів ВАТ «Будівельник-84» узгоджуються з показаннями свідків.

Проте, ОСОБА_2 ні у 1999 році, ні у 2009 році не зареєструвала право власності на вказану квартиру.

До теперішнього часу договір купівлі-продажу чи інші угоди щодо зазначеного нерухомого майна між сторонами не укладено.

За повідомленням ПАТ «Будівельник-84» квартира АДРЕСА_4 на балансі підприємства не перебуває (а.с.126).

Відповідно до повідомлення Менської міської ради від 20 липня 2022 року №1088/0418, житловий будинок АДРЕСА_2 на балансі Менської міської ради не перебуває (а.с.120).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних у ч.1 ст.344ЦК України умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

За змістом ч. 1 ст.344ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. Також йдеться мова про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власностідобросовісність заволодіння майном.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.04.2020 року у справі № 552/1354/18, позов про визнання права власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала хто є власником. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого не відомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем й у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Сам лише факт користування спірним приміщенням не дає підстав для задоволення позовних вимог про набуття права власності на нього на підставістатті 344 ЦК України.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Підставою заявлених позовних вимог про визнання права власності на квартиру є набувальна давність. Позивачка отримала цю квартиру (кімнату) у зв`язку із її перебуванням у трудових відносинах із відповідачем ВАТ «Будівельник-84», але не оформила правовстановлюючих документів на неї.

Доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки позивач з часу вселення в квартиру була обізнана, на якій підставі вона нею користується.

Під час розгляду справи позивач не надала доказів, а матеріали справи таких не містять, про те, що вона володіє спірною квартирою не за волею власника і не знала хто є власником. Навпаки позивач зазначає, що квартиру отримала у зв`язку з перебуванням з власником квартири у трудових відносинах.

Отже, ОСОБА_2 була поселена у спірну квартиру за волею власника.

Станом на дату розгляду справи позивач понад 37 років володіє та відкрито користується спірною квартирою, сплачує комунальні платежі.

Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння нею спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбаченістаттею 344 ЦК України.

Суд звертає увагу на те, що сам лише факт користування квартирою не дає підстав для задоволення позовних вимог про набуття права власності на нього на підставістатті 344 ЦК України.

Законодавець визначив, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного володіння чужим майном. Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном, наприклад, договору оренди, наймання, зберігання, виключає застосування набувальної давності, але не позбавляє особу можливості набути право власності на таке майно у визначеному позасудовому порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру за набувальною давністю, оскільки позивач не є добросовісним набувачем, її твердження щодо безперервного та відкритого проживання у спірній квартирі з 1986 року не підтверджує встановлення факту безтитульного володіння чужим майном, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правиламистатті 344 ЦК України.

Відсутність заперечень з боку ПАТ «Будівельник-84» не можуть бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог про визнання права власності за набувальною давністю.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-80, 258, 259, 263 265,354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Менської міської ради, приватного акціонерного товариства «Будівельник-84» про визнання права власності на квартиру - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач:

ОСОБА_2 ,місце проживання: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача:

Сльозка Анатолій Федорович, місцезнаходження: вул. Чернігівський шлях, 24А м. Мена Чернігівська область.

Відповідачі:

Менська міська рада, місцезнаходження: вул. Героїв АТО 6, Мена Чернігівська область, індекс 15600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04061777.

Приватне акціонерне товариство «Будівельник-84», місцезнаходження: вулиця 8 Березня, 15 м. Мена Чернігівська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14226771.

Повний текст рішення виготовлений 04 серпня 2022 року.

Суддя Н.В. Волошина