Рішення

від 24.07.2022 по справі 331/4631/17

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

25.07.2022 Справа 331/4631/17

Провадження №2/337/339/2022 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2022 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю секретаря Побережної О.В.

адвоката Ями Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судових витрат, який мотивував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.02.2012 року відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, відповідач, станом на 28.02.2017 року, має заборгованість у сумі 21204 грн. 94 коп., яка складається:з заборгованостіза тіломкредиту усумі 2439,96 грн., заборгованості за процентами- 17279, 03 грн. штраф ( фіксована частина)- 500 грн.; штраф (процентна складова)- 985,95 грн.Просив стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою Жовтневого райсуду м.Запоріжжя від 01.08.2017 року справу передано до Хортицького районного суду м.Запоріжжя за підсудністю, ухвалою від 12.10.2017 року справу прийнято до розгляду Хортицьким районним судом м.Запоріжжя.

27.12.2017 року по справі винесено заочне рішення, яким позовні вимоги позивача були задоволені повністю.

05.11.2021 року від представника ОСОБА_1 -адвоката Ями Д.М. до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення суду від 27..12.2017 року, яка була задоволена судом, ухвалою від 02.12.2021 року, заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду у загальному порядку, призначено підготовче провадження.

Ухвалою суду від 19.01.2022 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звертаючись до суду з позовом, у позовній заяві зазначив, що просить розглядати справу у разі неявки представника позивача до суду, у відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 16.06.2022 року було зобов`язано представника позивача обов`язковою участю у судовому засіданні для розгляду вказаного позову, але жодного разу до суду, з часу прийняття рішення судом про обов`язкову участь у судовому засіданні представника позивача, представник позивача не з`явився.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надавши письмову заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача- адвокат Яма Д.М. у судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення позовних вимог. Суду пояснив, що анкету-заяву неможливо вважати укладеним кредитним договором, оскільки сторонами не було погоджено істотні умови, не визначено термін дії договору. Анкета-заява містить лише посилання на сайт позивача, що не є доказом ознайомлення відповідача з умовами договору, а тому, кредитного договору не існує. Також не було визначено строк дії картки, а її термін дії всього один рік, тобто до 28.02.2013 року. Просив відмовити у задоволенні позову в частині повернення суми 2500 грн. за спливом строку позовної давності, в іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю їх заявлення.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 28.02.2012 року, згідно якої відповідачка погодилася, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, складає між банком та відповідачем договір про надання банківських послуг. У розділі «ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанка бажаю оформити на своє ім`я» поставлена відмітка навпроти «ідентифікація згідно Порядку ідентифікації клієнтів».

14.06.2018 року відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПАТ КБ «Приватбанк» на АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується копією статуту позивача.

На підтвердження умов надання кредиту відповідачу та порушення зобов`язання останнім, позивач надав суду копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості, розрахунок заборгованості за договором б/н від 28.02.2012 рок за період з 28.02.2012 року по 28.02.2017 року.

Згідно з наданим банком розрахунком, у ОСОБА_1 , станом на 28.02.2017 року виникла заборгованість за кредитним договором б/н від 28.02.2012 року у сумі 21204 грн. 94 коп., яка складається:з заборгованостіза тіломкредиту усумі 2439,96 грн., заборгованості за процентами- 17279, 03 грн. штраф ( фіксована частина)- 500 грн.; штраф (процентна складова)- 985,95 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач посилається на те, що умови кредитного договору, укладеного між ним та відповідачем, визначені в Умовах та правилах наданнях банківських послуг в ПриватБанку. При укладанні договору сторони керувалися ч. 1ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку застосування конструкції договору приєднання його умови розробляв АТ КБ «ПриватБанк». Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Стаття 1054 ЦК Українипередбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За положеннямист. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зіст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З долучених до позовної заяви розрахунків заборгованості за договором №б/н від 28.02.2012 року, за період з 28.02.2012 року по 28.02.2017 року вбачається, що відповідач отримував кошти з кредитної картки.

АТ КБ "ПриватБанк", обґрунтовуючи право вимоги в частині нарахування процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо підстав нарахування, розміру та порядку сплати процентів та пені.

Позивач не долучив до позову інформацією про видану картку відповідачу та строк її дії, а також не надав жодної інформації чи продовжувався строк дії такої картки ( чи видавалися інші картки).

Також позивачем не долучено жодного доказу, що, змінивши умови кредитування, в тому числі щодо нарахування процентів у розмірі, встановленому Банком, він повідомив про це боржника, а останній погодився з таким розміром.

Роздруківка із сайту позивача певних витягів з Умов та посилання на нього належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а також відсутність будь-яких інших погоджених у встановленому порядку домовленостей про їх нарахування та розмір чи ознайомлення з ними відповідач, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.Наведена правова позиція викладена в постанові Великою Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа № 342/180/17).

За таких обставин у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам, штрафів ( процентної складової та фіксованої частини), необхідно відмовити.

З долучених до позовної заяви розрахунків заборгованості за договором №б/н від 28.02.2012 року, за період з 28.02.2012 року по 28.02.2017 року вбачається, що відповідач отримував кошти з кредитної картки.

З вказаною анкетою-заявою ОСОБА_1 зверталася до позивача 28.02.2012 року.

Строк дії картки один рік, тобто до 28.02.2013 року, оскільки будь-яких доказів того що відповідачка отримувала інші картки (продовжувала строк дії), суду не надано.

З позовом до суду про стягнення з відповідачки суми заборгованості за кредитом у розмірі 2439,96 грн., позивач звернувся 07.07.2017 року.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України,загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи вказане вище, суд вважає, що позивача звернувся з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 2439,96 грн., поза межами строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом у розмірі 2439,96 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень с.1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результати розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу надання послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник відповідача просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 6000 грн., а тому, враховуючи конкретні обставини справи, спів розмірність виконаних робіт з їх складністю, обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає, що клопотання адвоката у цій частині підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» необхідно відмовити у повному обсязі, судові витрати позивача у вигляді сплаченої суми судового збору, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4,12,13, 137, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без задоволення.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» ( ЄДРПОУ 14360570 ) на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 6000 (шість тисяч ) грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено судом протягом десяти днів.

Суддя: Г.Є. Гнатик