Ухвала

від 09.10.2007 по справі 20-4/211

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/211

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ    

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

10 жовтня 2007 року   Справа № 20-4/211

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Лисенко В.А.,

суддів                                                                      Ткаченка М.І.,

                                                                                          Маслової З.Д.,

секретар судового засідання                                        Запорожець Т.О.

за участю представників сторін:

прокурора: не з'явився,

позивача: Кухарєнко В.М., довіреність № 04-02 від 10.01.2007,

відповідача: Піманов А.А., довіреність б/н від 14.09.2007,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверфь" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 14.08.2007 по справі № 20-4/211

за позовом           Севастопольського транспортного прокурора (вул. Вороніна, 11, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, місто Севастополь, 99011)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверфь" (вул. Гер. Севастополя, 13-г, місто Севастополь, 99001)

про стягнення заборгованості в розмірі 91647,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Севастопольський транспортний прокурор звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверфь" 91647,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991, у зв'язку з чим до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції, які відповідач в добровільному порядку не сплатив.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 14.08.2007 (суддя Остапова К.А.) у справі № 20-4/211 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверфь" на користь Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій у розмірі 91647,00 грн.

Постанова суду мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Севморверфь" у 2006 році не створило належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі, передбаченому статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991. Тому, на підставі статті 20 цього Закону за нестворені 5 місць стягнуто 91647,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Севморверфь" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати  постанову суду, у позові відмовити.

Доводи скарги мотивовані тим, що суд  невірно застосував норми матеріального права, а також зробив висновки, які не відповідають  обставинам справи.

 Відповідно до статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 (в редакції Закону від 18.03.2006) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану працю здійснюється шляхом їх звернення на підприємства, в установи, організації або в державну службу зайнятості. Тобто у 2006 році законодавство взагалі не зобов'язувало підприємство займатися пошуком інвалідів для їх працевлаштування з метою виконання нормативу.

Судові рішення з аналогічних справ свідчать про те, що підприємство повинно лише  здійснювати організаційні дії щодо створення робочих місць для інвалідів та інформувати службу зайнятості про наявні вакансії.

Як вказує сторона,  відповідач створив необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів,  направив відповідну інформацію до  центру зайнятості населення про вакантні робочі місця для працевлаштування  інвалідів. Більш детальніше доводи вказані в  скарзі.  

Заперечень  на апеляційну скаргу не надійшло.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 змінено склад судової колегії, суддю Градову О.Г. замінено на суддю Ткаченка М.І.

В судове засідання представник прокурора не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Судова колегія розглядає справу за відсутністю прокурора, оскільки його прибуття в судове засідання не визнано обов'язковим.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Згідно зі статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 (в редакції Закону від 18.03.2006) для підприємств, установ, і організацій  незалежно від  форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення  працевлаштування інвалідів  у розмірі  4 % від загальної чисельності  працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Відповідно до  розрахунку на а.с.5 середньооблікова  кількість працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверфь" за 2006 рік складає  333 чоловіка.

Відповідно до статті 19 Закону України № 875-XII від 21.03.1991 норматив числа інвалідів, яких необхідно було працевлаштувати, складає 13 чоловік.

Шляхом працевлаштування підприємством було створено 8 робочих місць для інвалідів.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві за рік склала 18329,43 грн.

Згідно зі статтею 20 Закону України № 875-XII від 21.03.1991  (в редакції  від 18.03.2006) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність  працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку  сплачують відповідним відділенням Фонду  соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної  заробітної плати  на відповідному підприємстві, установі,  організації, у тому числі   підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до статті 18 Закону України № 875-XII від 21.03.1991  підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що  надсилання відповідачем звітів до Севастопольського міського центру зайнятості населення свідчить про виконання вимог вказаної статті Закону, а ні статей 19, 20 Закону України  № 875-XII від 21.03.1991.

Судовою колегією також не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно інформування відповідачем центру зайнятості населення та Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, оскільки це не є підставою для звільнення від відповідальності за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідно до змін, внесених до Закону 18.03.2006, доказом створення робочого місця для інвалідів є фактичне працевлаштування певного інваліда.

Таким чином, оскільки відповідачем не дотримано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції не сплачено, він зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 91647,00 грн.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив  судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки постанову суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вона зміні чи скасуванню не підлягає.

Апеляційна скарга залишається судовою колегією без задоволення з вищевказаних підстав.

                    Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверфь" залишити без задоволення.

Постанову господарського  суду міста Севастополя від 14.08.2007 у справі № 20-4/211 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку і  строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        В.А. Лисенко

Судді                                                                      М.І. Ткаченко

                                                                      З.Д. Маслова