Рішення

від 27.07.2022 по справі 627/760/19

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/760/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючого - Вовк Л. В.,

з участю секретаря - Тішакіної Л.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Коваленко О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув смтКраснокутськ Харківськоїобласті впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_2 дофермерського господарства«Озерова Л.М.»,Краснокутської районноїдержавної адміністраціїХарківської області,як державногореєстратора, Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області про усунення перешкод у реалізації права вільного володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом припинення договірних відносин,

у с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернуласядо суду зпозовом до Фермерськогогосподарства «ОзероваЛ.М.»(далі- ФГ« Озєрова Л.М.»), Краснокутськоїрайонної державноїадміністрації Харківськоїобласті (далі Краснокутська РДА Харківської області)про усуненняперешкод у реалізації прававільного володіння ,користування та розпорядженняземельною ділянкою шляхомприпинення договірних відносин, вякому просила припинити дію договору оренди землі від 15.07.2009 року , укладеного між нею та ФГ « Озєрова Л.М.» про оренду земельної ділянки площею 7,1058 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області ( колишньої - Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області) , з підстав закінчення строку на який було укладено договір оренди землі, зобов`язавши ФГ « Озєрова Л.М.» повернути у законне володіння , користування та розпорядження вказану земельну ділянку в придатному стані для використання за цільовим призначенням власнику ОСОБА_2 ; визнати недійсним в повному обсязі правочин у вигляді додаткової угоди від 01.12.2017 року про зміни і доповнення до договору оренди землі від 15.07.2009 року укладеним між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ФГ «Озєрова Л.М.» стосовно земельної ділянки площею 7,1058 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ; скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою , шляхом здійснення оренди ФГ «Озерова Л.М.», відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 38887116 від 21.12.2017 року , проведеної державним реєстратором Краснокутської РДА Харківської області, за номером запису про інше речове право 24084416 , на підставі додаткової угоди від 01.12.2017 р. про зміни і доповнення до договору оренди землі від 15.07.2009 р. стосовно земельної ділянки площею 7,1058 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної на праві приватної власності ОСОБА_2 , відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 019245 від 20.12.2004 року , кадастровий номер : 6323582200:02:000:0185 ; та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що у власності ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер : 6323582200:02:000:0185, площею 7,1058 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області ( колишньої - Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області). Згідно договору оренди землі від 15.07.2009 року ОСОБА_2 передала у оренду ФГ « Озєрова Л.М.» у строкове платне користування вище зазначену земельну ділянку ( ріллю), строком на 10 років , тобто до 15.07.2019 року. На письмову пропозицію позивача від 28.09.2018 року про погодження та укладення договірних відношень стосовно оренди земельної ділянки за умовами сучасних вимог чинного законодавства , в редакції запропонованого договору оренди землі , відповідно до Типового договору , орендарем ФГ « Озєрова Л.М.» надана категорична відмова. Одночасно орендарем зазначено , що нібито 01.12.2017 року з орендодавцем укладена додаткова угода. Але інших договорів або додаткових угод щодо істотних умов та строків дії договору між сторонами не узгоджувалося, не укладалося , не оформлювалося і не підписувалося. На думку позивача , чинність договору оренди землі від 15.07.2009 року строком на 10 років припинилася 14.07.2019 року .Позивач вказує , що строк дії договору оренди землі закінчився , інших додаткових угод про зміну умов строку дії оренди землі вона не підписувала , позивач не проводила державної реєстрації додаткової угоди ,отже відповідачем порушено право позивача , як власника земельної ділянки .Таким чином договір оренди землі від 15.07.2009 року повинен бути припинений , додаткова угода від 01.12.2017 року до договору оренди землі від 15.07.2009 року має бути визнана недійсною та скасована державна реєстрація права користування вище вказаною земельною ділянкою ФГ « Озєрова Л.М.» , відповідно до рішення про державну реєстрацію від 21.12.2017 року.

У травні 2021 року позивач уточнив позов , в якому просить припинити дію договору оренди землі від 15.07.2009 року , укладеного між ОСОБА_2 та ФГ « Озєрова Л.М.» щодо земельної ділянки площею 7,1058 га з підстав закінчення дії договору , зобов`язавши ФГ « Озєрова Л.М.» повернути у законне володіння , користування та розпорядження земельну ділянку ; визнати неукладеною додаткову угоду від 01.12.2017 року про зміни і доповнення до договору оренди землі від 15.07.2009 року між ОСОБА_2 та ФГ « Озєрова Л.М.» стосовно вище вказаної земельної ділянки ; скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою , відповідно до рішення про державну реєстрацію від 21.12.2017 року , на підставі додаткової угоди від 01.12.2017 року ; зобов`язати ФГ « Озєрова Л.М.» усунути перешкоди ОСОБА_2 у реалізації права володіння , користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом звільнення та повернення земельної ділянки, вказавши , що за час розгляду справи змінилася судова практика щодо вирішення виниклих правовідносин та змінився юридичний склад сторони відповідача . Також , позивач зазначив , що власник , у разі доведеності факту самовільного зайняття його земельної ділянки , не позбавлений можливості захищати свої права у спосіб , який відповідає положенням ст. 391 ЦК України і ст. 152, 212 ЗК України , зокрема вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення та повернення земельної ділянки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов , просить задовольнити .

Представник відповідача ФГ « Озєрова Л.М.» проти позову заперечував , просить відмовити, пояснивши , що договір оренди землі від 15.07.2009 року укладений між сторонами , зареєстрований у відділі Держкомзему у Краснокутському районі . Волевиявлення учасників сторін були вільними і відповідали їх внутрішній волі . Крім того, позивачем особисто підписана додаткова угода від 01.12.2017 року щодо зміни умов оплати та строку дії оренди, тому підстав вважати , що був відсутній факт погодження власника землі ОСОБА_2 на передачу земельної ділянки фермерському господарству ,не має. Умови договору виконуються .

Представник відповідача Краснокутської РДА Харківської області до суду не з`явився , подав заяву , в якій прохає слухати справу у його відсутність та відзив на позовну заяву , в якому прохає відмовити в позові .

Представник відповідача Богодухівської РДА Харківської області до суду не з`явився , про дату , час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином та в установлений законом строк , про що свідчить розписка про отримання судової повістки.

Представник відповідача Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області до суду не з`явився , подав заяву заслухати справу у його відсутність , проти позову не заперечує.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі , дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті10та частини першої статті60 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першоюстатті 11 цього Кодексупередбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно доЦПКУкраїни, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Між сторонами у справі склалися правовідносини, що регулюються нормами чинногоЗемельного кодексу України,Закону України «Про оренду землі», нормамиЦивільного кодексу Українив частині щодо визнання правочинів недійсними, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання використання земель на умовах оренди.

Судом встановлено , що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 7,1058 га , призначеної для ведення товарногосільськогосподарського виробництва , розташованої за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області ( колишньої - Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області), з кадастровим номером : 6323582200:02:000:0185, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 019245 від 10.12.2004 року. ( а.с. 26-28)

15.07.2009 року між ОСОБА_2 та ФГ «Озєрова Л.М.» укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, державна реєстрація відбулася 29.12.2011 року у відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області за № 63235822000137, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 29.12.2011 року за № 632351224000137, а відтак набрав чинності 29.12.2011 року та діяв до 29.12.2021 року . ( а.с. 23 32 т.1)

29.12.2011року сторонами договору підписаний акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки в оренду ( а. с.33 т.1).

01.12.2017 року між сторонами договору було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 15.07.2009 року , якою змінено п.8 Договору оренди землі від 15.07.2009 року та викладено , що договір оренди укладено на 20 років , тобто до 29.11.2031 року . Додаткова угода зареєстрована державним реєстратором , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2019 року за № 24084416. Крім того , відповідно до додаткової угоди до договору оренди землі від 01.12.2017 року укладеної між сторонами ,внесені зміни до п.9 Договору оренди землі від 15.07.2009 року, щодо зміни розміру орендної плати . ( а.с. 39-42 т.1)

Вказано , що додаткова угода є невід`ємною частиною договору і набирає чинності з дати державної реєстрації , складена у 3 ( трьох ) примірниках , по одному примірнику для кожної із сторін і один для органу державної реєстрації.

Крім того, 24.12.2021 року сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 15.07.2009 року, якою внесли зміни до п.9 Договору про оренду землі про збільшення орендної плати . ( а.с. 2 т.3)

Позивачка звертаючись до суду з позовом стверджувала , що ніяких додаткових угод вона , як орендодавець та власник земельної ділянки , не укладала та не підписувала , зокрема щодо строків продовження договору оренди належної їй земельної ділянки .

В свою чергу , відповідач вказує , що посилання позивача на те, що вона не підписувала додаткової угоди щодо продовження строку договору оренди землі є безпідставними . Зазначив , що сторони дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору , в тому числі , щодо строку на який укладено договір , розміру орендної плати . Доказом цього є факт , що до цього часу сторонами умови договору виконуються : земельна ділянка використовується орендарем згідно цільового призначення з дотриманням умов договору , орендар сплачував орендну плату , а орендодавець в свою чергу отримував її.

Позивач , заперечуючи факт підписання додаткової угоди до договору оренди землі , заявила клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи .

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 23.12.2020 року № 16381/16382/20-32 , підпис від імені «Орендодавця» ОСОБА_2 у двох примірниках додаткової угоди від 01.12.2017 року до договору оренди землі від 15.07.2009 року, укладеної між ОСОБА_2 та ФГ « Озєрова Л.М.» , виконані ОСОБА_2 ( а.с. 63-74 т.2)

Власник земельної ділянки вправі укладати договір оренди своєї земельної ділянки за власним вільним і свідомим волевиявленням. У відповідності з нормамиЗакону України «Про оренду землі»,Земельного кодексу України, ст.203,215,627 ЦК Україниправочин можебути визнанийнедійсним лишез підстав,визначених законом,та іззастосуванням наслідківнедійсності,передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів ) істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки ); строк дії оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження ( обтяження ) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно зістаттею 15 ЦК Українитастаттею 3 ЦПК Україниу порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Тобто, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв`язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з`ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13.

Згідностатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першоюстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першоїстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно зстаттею 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі»визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини першоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 7Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до правової позиції ,висловленої Верховним Судом України в постанові від 18.12.2013 року ( справа № 6-127 цс 13) , вільне волевиявлення учасника правочину , передбачене ст.203 ЦК України є важливим чинником , без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов , складання та скріплення підписами письмового документа.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 6 Закону України «Про оренду землі»право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація змін, припинення, набуття речового права здійснюється на підставі судового рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина третястатті 640 ЦК України).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина першастатті 210 ЦК України).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі).

Відповідно до статей125,126 ЗК України, у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Набрання чинності договором оренди земельної ділянки починається з моменту вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17.

Укладаючи 15.07.2009 року договір оренди землі, ФГ «Озєрова Л.М.» та ОСОБА_2 погодили всі умови, необхідні для такого правочину, даний договір скріплений підписами сторін, у визначеному порядку пройшов державну реєстрацію.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 23.12.2020 року № 16381/16382/20-32 підтверджено справжність підпису у додатковій угоді до договору оренди землі орендодавця ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається та не заперечується її сторонами, що з моменту укладення ОСОБА_2 договору оренди землі він жодною із сторін не оспорювався, питання неправомірності використання ФГ « Озєрова Л.М.» орендованої земельної ділянки не порушувалося, що свідчить про фактичне визнання і виконання обома сторонами умов вчиненого правочину.

Відповідно достатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено , що сторони дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору , в тому числі щодо строку на який укладено договір , розміру орендної плати за землю . Сторонами умови договору виконуються : земельна ділянка використовується орендарем згідно цільового призначення з дотриманням умов договору , орендар сплачує орендну плату , а орендодавець в свою чергу її отримує. Правочин вчинений у формі встановленій законом.

Також 24.12.2021 року сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 15.07.2009 року, згідно якої дійшли згоди щодо збільшення орендної плати, що свідчить про те , що позивач виявила волевиявлення на продовження договірних відносин з ФГ « Озєрова Л.М.».

Судом не встановлено фактів порушенняправ таохоронюваних законом інтересівпозивача підчас укладеннядоговору оренди землі , додаткової угоди до договору оренди землі та під час державної реєстрації правочинів , а посилання позивача на формальне порушення закону , не є для суду правовою підставою для задоволення позову.

У постанові ВерховногоСуду в складі колегіїсуддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.03.2021року у справі№ 607/11746/17(провадження №61-18730св20) зазначено ,що « зурахуванням принципів цивільногоправа ,зокрема ,добросовісності ,справедливості та розумності ,сумніви щододійсності ,чинностіта виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судомна користь його дійсності,чинності та виконуваності».

Виходячи з вищевказаних роз`яснень Верховного Суду , враховуючи , що два примірники додаткової угоди підписані позивачем , суд тлумаче їх на користь дійсності та чинності , а відповідач на законних підставах продовжує користуватися земельною ділянкою належну позивачу у відповідності до договору оренди від 15.07.2009 року та додаткової угоди від 01.12.2017 року .

Реєстрація іншого речового права є адміністративним актом , тобто елементом зовнішнім до договору . Тому посилання позивача , що вона не подавала державному реєстратору заяву на реєстрацію додаткової угоди від 01.12.2017 року , також не є підставою для задоволення позову , оскільки для державної реєстрації оренди землі, сторони (орендар та/або орендодавець) повинен звернутися до державних реєстраторів, визначених статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV з наступними змінами. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року зазначено, що обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Доводи позивача , що договір набирає чинності з моменту його укладення і строк дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ « Озєрова Л.М.» обчислюється з моменту його укладення (15.07.2009 року ), а не з моменту його державної реєстрації ( 29.12.2011 року), тому земельна ділянка після закінчення цього строку (15.07.2019 року) підлягає поверненню на вимогу власника, суд до уваги не приймає з наступних підстав .

Згідно п.38 Договору оренди землі від 15.07.2009 року вказано , що однією з підстав припинення дії договору є закінчення строку ,на який його було укладено.

Пунктом 43 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.

У відповідності до вимогст.203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вказаний договір оренди землі від 15.07.2009 року зареєстрований у відділі Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області 29.12.2011 року. У спірному договорі оренди землі , часу початку та закінчення строку договору оренди земельної ділянки не зазначено , а якщо сторони не зазначили часу початку та закінчення строку договору оренди земельної ділянки , він набирає чинності після державної реєстрації .Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 року у справі № 322/1178/17.

Згідно з статтями12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпринципу справедливості розгляду справи судом.

Наведений процесуальний обов`язок позивачем не виконаний, доказів, які б підтверджували позовні вимоги, матеріали справи не містять, а тому встановлено наявність волевиявлення власника на укладення оскаржуваного правочину, зміст якого відповідає вимогам закону.

Також, слід звернути увагу на те, що до пред`явлення позову сторони виконували досягнуті між ними домовленості, зафіксовані в умовах договору від 15.07.2009 року , додаткової угоди до вказаного договору від 01.12.2017 року (відповідач володів і користувався земельною ділянкою та сплачував за неї позивачу орендну плату).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц зазначає, що суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українита враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість,добросовісність та розумність.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 надав таке тлумачення п. 6ст. 3 ЦК України: «Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто, в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі -«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача, яка уклала 15.07.2009 року договір оренди землі, 01.12.2017 року додаткову угоду до договору оренди землі про продовження строку дії договору , а згодом пред`являє позов про повернення земельної ділянки, суперечить її попередній поведінці (отриманню плати за користування земельною ділянкою протягом довготривалого часу) і є недобросовісною.

За таких підстав позовні вимоги ОСОБА_2 про припинення дії договору оренди землі від 15.07.2009 року , укладеного між ОСОБА_2 та ФГ « Озєрова Л.М.» , з підстав закінчення дії договору ; визнання неукладеною між ОСОБА_2 та ФГ « Озєрова Л.М.» додаткової угоди про зміни і доповнення до договору оренди землі від 01.12.2017 року та зобов`язання ФГ « Озєрова Л.М.» усунути перешкоди ОСОБА_2 у реалізації права володіння , користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом звільнення та повернення земельної ділянки , задоволенню не підлягають.

Оскільки вимоги ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень від 21.12.2017 року , індексний номер 38887116 від 21.12.2017 року, є похідними, то, відповідно, і вони задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.15 Закону « Про оренду землі», статтями 203, 204, 207,215, 626 ЦК України , статтями 7, 10, 12, 13, 76, 81, 263-265, 268, 273,352,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_2 дофермерського господарства«Озерова Л.М.»,Краснокутської районноїдержавної адміністраціїХарківської області,як державногореєстратора, Краснокутської селищноїради Богодухівськогорайону Харківськоїобласті,Богодухівської районноїдержавної адміністраціїХарківської областіпро усуненняперешкод уреалізації прававільного володіння,користування тарозпорядження земельноюділянкою шляхомприпинення договірнихвідносин залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в сел.Бузова Богодухівського району Харківської області, 62073, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідачі: Фермерське господарство «Озерова Л.М.»: юридична адреса: вул.Молодіжна,10, с.Китченківка Богодухівського району Харківської області, 62043, код ЄДРПОУ 35659038;

Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області: юридична адреса: вул. Охтирська, 1, смт Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, 62002, код ЄДРПОУ 04397359;

Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області: юридична адреса: площа Свято-Духівська,2, м.Богодухів Харківської області, 62103, код ЄДРПОУ 04059616.

Повний текст рішення викладено 02.08.2022 року.

Суддя Л.В. Вовк