Постанова

від 03.08.2022 по справі 904/7138/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2022 року м. Дніпро Справа № 904/7138/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Орєшкіної Е.В. , Чус О.В.

секретар судового засідання: Рівна В.В.

представники сторін:

від позивача: Німак Є.Ю.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 р.

( суддя Ярошенко В.І., м. Дніпро )

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ",

м. Дніпро

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ",

м. Дніпро

2. Дніпровської міської ради,

м. Дніпро

про скасування рішень та визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ" та Дніпровської міської ради, в якому просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 р. № 335/60 "Про надання ТОВ "ГК ІСТЕЙТ", дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 ( Соборний район ) по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння"; визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 24.02.2021 р. № 187/4 "Про передачу" земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 ( Соборний район ) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ", (код ЄДРПОУ 43639964) по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння"; визнати недійсним договір оренди землі, укладений 28.04.2021 р. між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ", об`єктом оренди за яким є земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:03:328:0255; визнати припиненим право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ" на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:328:0255.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ТОВ "Естейт СІТІ" є власником споруди, яка складається з: нежитлової споруди Виставкового центру літ. А-1, навіси літ.1 А', А", А"", огорожа № 1, 2, 3, І-мостіння, загальною площею 2 700 кв. м. за адресою м. Дніпро. вул. Січеславська Набережна, будинок 47 «а», на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2020 р., який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В.. На момент набуття у власність вищезазначеного Виставкового центр, останній розміщувався на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0217 площею 1, 8157 га.. У зв`язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером1210100000:03:328:0217 сформовано та зареєстровано 5 нових земельних ділянок, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:328:0255.

В подальшому на підставі та на виконання рішень, між відповідачами було укладено договір оренди землі, серія та номер 239, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського МНО Кошляк Н.Е., на підставі якого у Відповідача-1 виникло право оренди земельної ділянки. Проте Позивач стверджує, що в порушення статей 134-139 Земельного кодексу України земельні торги з продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0255 не проводилися.

Тому спірними рішеннями порушено законні інтереси Позивача, який звертався до Дніпровської міської ради з приводу надання спірної земельної ділянки раніше, ніж було прийнято рішення про надання цієї ж земельної ділянки у строкове платне користування Відповідачу-1 у позаконкурентному порядку без проведення торгів, у розмірі, значно більшому, ніж потрібно для обслуговування придбаного ним нерухомого майна площею 46, 5 кв.м.. Адже, у випадку дотримання міською радою порядку надання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна Позивач мав би можливість прийняти участь у торгах за право оренди на решту частини земельної ділянки.

Відповідач-1 просив закрити провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 р. № 335/60 "Про надання ТОВ "ГК ІСТЕЙТ", дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 ( Соборний район ) по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння" та в частині визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 24.02.2021 р. № 187/4 "Про передачу" земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 ( Соборний район ) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ" по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння", оскільки відповідні вимоги порушують предметну та суб`єктивну підсудність господарських судів та не можуть бути розглянуті в господарському процесі. Щодо інших вимог Відповідач-2 зауважує, що при визначені порядку передачі в користування ТОВ «ГК ІСТЕЙТ» земельної ділянки кадастровий номер № 1210100000:03:328:0255, Дніпровська міська рада діяла правомірно та відповідно до діючого законодавства, не порушуючи ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України. Тому, права ТОВ "ЕСТЕЙТ СІТІ" щодо гіпотетичної участі у торгах за право оренди земельної ділянки кадастровий номер № 1210100000:03:328:0255 порушені не були.

Відповідач-2 також просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої заперечення, Дніпровська міська рада підтверджує той факт, що рішенням Дніпровської міської ради № 335/60 від 02.09.2020 р. на підставі клопотання ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" від 26.06.2020 р. вх. № 36/3364 останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 ( Соборний район ) по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння". В подальшому, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дніпровською міською радою винесено рішення № 187/4 від 24.02.2021 р., яким передано земельну ділянку, площею 0,8761 га ( кадастровий номер 1210100000:03:328:0255 ) по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 ( Соборний район ) в оренду ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння". Отже, у зв`язку з тим, що на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна ТОВ "ГК ІСТЕЙТ", а саме: незавершене будівництво підпірної стіни № 1 для будівництва житлового комплексу "Каміння" ( 3-й етап будівництва ), проведення земельних торгів є неможливим, що прямо передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України. Тому, набувши у власність нерухоме майно, ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" не був позбавлений права оформити своє право на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна. Адже відмовивши у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки, Дніпровською міською радою були б порушені суб`єктивні цивільні права ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" щодо розпорядження об`єктом незавершеного будівництва, оскільки фактично йдеться про припинення права власності ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" на об`єкт незавершеного будівництва.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 р. відмовлено в повному обсязі у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ".

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову, оскільки Позивачем не доведено наявності у нього на момент прийняття Відповідачем-2 оскаржуваних рішень та укладення відповідачами оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 28.04.2021 р. майнового права або інтересу, які б могли бути порушені та які підлягають відновленню судом.

Також, Суд зазначив, що Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту набуття та обсягу права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217, державну реєстрацію якої в подальшому було скасовано у зв`язку з поділом, внаслідок чого сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:03:328:0255, 1210100000:03:328:0256, 1210100000:03:328:0257, 1210100000:03:328:0258, 1210100000:03:328:0259. Матеріалами справи не підтверджується факт порушення прав та інтересів Позивача, нерухоме майно якого розташоване в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0258, у зв`язку з набуттям Відповідачем-1 права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:328:0255 згідно з договором оренди земельної ділянки від 28.04.2021 р.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що попереднім власником нерухомого майна, яке придбане Позивачем, було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:328:0217 з Відповідачем-2 та зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку. Таким чином, суд послався на відсутінсть підстави для висновку про те, що Продавцем нерухомого майна AS "PrivatBank" в установленому законом порядку було набуто право користування (право оренди) н земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:328:0217. Тому до Позивача, у зв`язку з придбанням нерухомого майна, не могло перейти право користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:03:328:0217 в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача ( попереднього власника споруди ), оскільки останній не мав жодних прав на земельну ділянку. Тож, місцевий господарський суд констатував, що з виникненням прав власності на нежитлову одноповерхову споруду Виставкового центру, розташовану за адресою м. Дніпро. вул. Січеславська Набережна, будинок 47а, у Позивача виникло лише право одержати в користування земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно та яка є необхідною для обслуговування цього майна, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган місцевого самоврядування.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Одночасно, в апеляційній скарзі Скаржник просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає рішення незаконним та необгрунтованим, таким що прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та тлумаченню обставин справи, висновки ж суду є взаємосуперечливі. Так, суд визнає факт наявності у Позивача права отримання земельної ділянки, проте в подальшому приходить до висновку про те що поділ земельної ділянки на якій розміщено нерухоме майно Позивача та подальша передача без проведення земельних торгів в оренду жодним чином не порушують права Позивача. Такі висновки є хибними, взаємосуперечливими та такими, що суперечать практитці ВС у справах цієї категорії.

При цьому Скаржник зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт СІТІ» є власником нежитлової одноповерхової споруди Виставкового центру, за адресою: м. Дніпро, вулиця Січеславська Набережна, будинок 47а, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2020 р. який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В.. На момент набуття Позивачем у власність вищезазначеного Виставкового центру останній розміщувався на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0217 площею 1,8157 га.. Внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217 сформовано та зареєстровано 5 нових земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 1210100000:03:328:0255; 1210100000:03:328:0256; 1210100000:03:328:0257; 1210100000:03:328:0258; 1210100000:03:328:0259 ( далі з метою спрощення сприйняття тексту при зазначенні відповідних кадастрових номерів вказано лише останні чотири цифри того чи іншого кад. номеру). Таким чином, земельна ділянка кад № 0255 сформована із земельної ділянки кад. № 0217 ( на якій розміщено Виставковий центр належний Позивачеві ).

Таке формування відбулось на підставі рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 р. № 335/60 «Про надання ТОВ «ГК ІСТЕЙТ», код ЄДРПОУ 43639964, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 (Соборний район) по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу «Каміння»» ( яким Відповідачем-2 надано Відповідачу-1 відповідний дозвіл) та рішення Дніпровської міської ради від 24.02.2021 р. № 187/4 «Про передачу земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 (Соборний район) в оренду ТОВ «ГК ІСТЕЙТ», код ЄДРПОУ 43639964, по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стінки № 1 та для будівництва житлового комплексу «Каміння»» ( яким Відповідач-2 передав Відповідачу-1 земельну ділянку кад. № 0255 в оренду строком на 10 років ). В подальшому, на підставі та у виконання вищезазначених рішень Відповідача-2, 28.04.2021 р. між відповідачами було укладено договір оренди землі, на підставі якого у Відповідача-1 виникло право оренди земельної ділянки кад. № 0255. Земельні торги з продажу права оренди земельної ділянки кад. № 0255 не проводились, що є порушенням ст. ст. 134-139 ЗК України.

Водночас, на думку Скаржника, виходячи із визначення поняття «об`єкт незавершеного будівництва», що наведено у Законі України «Про іпотеку» ( об`єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства ) підпірна стіна не є об`єктом, наявність прав на який дає право на отримання ділянки в оренду без проведення аукціону. Для початку виконання будівельних робіт необхідно мати відповідні права на ділянку, що підлягає забудові. Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Скаржник наголошує на тому, що в даному випадку, спірним рішенням порушено законні інтереси Позивача, який звертався до Кам`янсько-Дніпровської міської ради з приводу надання спірної земельної ділянки раніше, ніж було прийнято рішення про надання цієї ж земельної ділянки у строкове платне користування Відповідачу -2 у позаконкурентному порядку без проведення торгів, у розмірі, значно більшому, ніж потрібно для обслуговування придбаного ним нерухомого майна площею 46,5 кв.м.. У випадку дотримання міською радою порядку надання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна, Позивач мав би можливість прийняти участь у торгах за право оренди на решту частини земельної ділянки, а тому саме в цьому і є порушення майнового права та інтересу Позивача. Таким чином, надання Дніпровською міською радою ТОВ «ГК ІСТЕЙТ» дозволу на розробку проекту землеустрою, наступна передача земельної ділянки кад. № 0255 в оренду Відповідачеві-1 та подальша реєстрація права оренди без проведення відповідних земельних торгів є порушенням ст. ст. 134 - 139, що є підставою для скасування таких незаконних Рішень.

Скаржник зазначає, що одним із способів захисту порушеного права згідно з ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Щонайменше інтереси суспільства в особі територіальної громади міста Дніпро порушені тим, що передача в оренду спірної земельної ділянки поза процедурою земельних торгів позбавила можливості інших осіб-потенційних учасників таких торгів запропонувати більш вигідні умови, зокрема і щодо розміру орендної плати. Таке призводить до недоотримання коштів в бюджет міста Дніпро які можна було б направити на розвиток місцевої інфраструктури, допомогу малозабезпеченим людям тощо. Таким чином, укладаючи спірний договір як Відповідач-1, так і Відповдіач-2 були обізнані щодо необхідності проведення земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки кад. № 0255, проте, проігнорувавши зазначене та зловживаючи правами вчинили оспорюваний правочин.

Відтак, на думку Скаржника, враховуючи те, що рішення на підставі яких укладено спірний договір прийняті не у відповідності із Земельним кодексом України, та з огляду на те, що такі дії порушують законні права та інтереси Позивача щодо отримання земельної ділянки на якій розміщено об`єкт нерухомого майна ( в розумінні ст. ст. 134 - 139 ЗК України) то в силу ч. 1 ст. 203 ЦК України є підстави для визнання договору оренди землі недійсним.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ", надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що судом не встановлено підтвердження права власності ( користування ) Позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217 площею 1,8157 га будь-якими доказами, а договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2020 р. не містить відомостей ні щодо підстав виникнення у Продавця права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217, ні щодо обсягу таких прав, так як це визначено у ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, які визначають те, що з моменту набрання чинності договором купівлі-продажу нерухомого майна до Покупця переходять право користування на земельну ділянку на якій розміщена будівля, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Товариство також вказує на те, що оскаржувані рішення Відповідача - 2 та оспорюваний договір оренди землі укладений між відповідачами - не порушують неіснуюче право власності ( користування ) Скаржника на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217, а рішення суду є законним та обґрунтованим.

Від Дніпровської міської ради, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міська рада не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, міська рада посилається на те, що у зв`язку з тим, що на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна ТОВ «ГК ІСТЕЙТ», а саме: незавершене будівництво підпірної стіни № 1 для будівництва житлового комплексу «Каміння» (3-й етап будівництва), тому проведення земельних торгів є неможливим, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України. Вказане підтверджується оскарженим рішенням Господарського суду.

Крім того, у відзиві міська рада посилається на те, що виходячи з положень ст. 377 ЦК України, статей 120, 125 Земельного кодексу України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, слід дійти висновку, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Міська рада також вказує на те, що Договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 18.06.2021 р. на підставі якого ТОВ «ГК ІСТЕЙТ» набуло у власність об`єкт нерухомого майна, а саме: незавершене будівництво підпірної стіни № 1 для будівництва житлового комплексу «Каміння» (3-й етап будівництва), є чинним. А тому, набувши у власність нерухоме майно, ТОВ «ГК ІСТЕЙТ» не був позбавлений права оформити своє право на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна. Відмовивши у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39, Дніпровською міською радою були б порушені суб`єктивні цивільні права ТОВ «ГК ІСТЕЙТ» щодо розпорядження об`єктом незавершеного будівництва, оскільки фактично йдеться про припинення права власності ТОВ «ГК ІСТЕЙТ» на об`єкт незавершеного будівництва, що суперечить положенням Конституції України та вимогам законодавства, яке регулює відповідні правовідносини власності в Україні.

Крім того, міська рада зазначає про те, що на момент відкриття провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Естейт Сіті», зявились нові обставини, які не розглядались судом першої інстанції. Так, 11.03.2022 р. наказом командира військової частини А7384 ( з адміністративної-господарчої діяльності ) № 11аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини» здійснено примусове відчуження на користь підрозділів територіальної оборони нерухомого майна у тому числі споруди, що за наявною інформацією належать ТОВ «ЕСТЕТ СІТІ», а саме: нежитлова одноповерхова споруда виставковогоцентру літ. А-1, навіси літ. А% А", А'", огорожа № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2700 кв. м, що розташована за адресою: вул. Січеславська Набережна буд. 47А, м. Дніпро (код ЄДРПОУ 43505163), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 304029412101. Отже, з 25.03.2022 р., з дати підписання акта, виникло право державної власності на майно, що належало ТОВ «ЕСТЕЙТ СІТІ» та яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:328:0258.

Таким чином, на думку Відповідача -2 підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ «ЕСТЕЙТ СІТІ» відсутні оскільки права та інтереси Позивача у жодному разі не порушуються. З огляду на зазначене, відсутність порушеного або оспорюваного права Позивача є підставною для ухвалення рішення про відмову у задоволені позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Оскільки на момент розгляду справи в суді першої інстанції не існувало наказу Міністерства Оборони України від 11.03.2022 р. та Акту про примусове відчуження або вилучення майна, міська рада просить суд апеляційної інстанції прийняти до уваги вказані докази та вважати їх винятковими, та такі які було неможливо подати до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від Дніпровської міської ради та долучити нові докази на стадії апеляційного провадження, вважати їх такими, що є винятковими в зв`язку з неподачею їх до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від Дніпровської міської ради.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.02.2022 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Подобєд І.М., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/7138/21. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 р. по справі № 904/7138/21 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

11.03.2022 р. матеріали справи № 904/7138/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.03.2022 р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Подобєда І.М. та у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про відкриття провадження у справі, тощо визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Іванова О.Г., Орєшкіної Е.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2022 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 р. у справі № 904/7138/21 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 13 620 грн. 00 коп. та доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу відповідачів ( Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ", Дніпровської міської ради ), листом з описом вкладення.

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недолків апеляційної скарги.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 04.05.2022 р., у зв`язку з виходом на роботу судді Чус О.В., - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2021 р., для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/7138/21, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В.,Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2022 р., колегією суддів у складі: головуючого судді: Кощеєва І.М., суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В., справу № 904/7138/21 прийнято до свого провадження. Поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 07.07.2022 р..

У судовому засіданні, яке відбувалося 07.07.2022 р., представники сторін ( від Позивача: Німак Є.Ю., від Відповідача-1: Коноваленко О.В., від Відповідача-2: Семчук Н.В. ) надали суду пояснення по суті апеляційної скарги та запереченням на апеляційну скаргу ).

По розгляду апеляційної скарги оголошено перерву з 07.07.2022 р. на 02.08.2022 р..

У судовому засіданні, яке відбувалося 02.08.2022 р., з`явилися представники Позивача - Німак Є.Ю. та Відповідача-2 - Семчук Н.В..

Представник Відповідача-1 - Коноваленко О.В. у судове засідання не з`явився, від представника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути на засідання, що обумовлено участю в іншій справі у Господарському суді Дніпропетровської області.

По розгляду апеляційної скарги оголошено перерву з 02.08.2022 р. по 04.08.2022 р..

У судовому засіданні, яке відбувалося 04.08.2022 р., з`явився представник Позивача - Німак Є.Ю.

04.08.2022 р. на електронну адресу суду надійшли заяви від представника Дніпровської міської ради про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату. Разом з тим, вказані заяви не містять кваліфікованого електронного підпису.

За ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Статтею 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Оригінали заяв в паперовій формі до суду не надходили.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність кваліфікованого електронного підпису, суд не вважає вказані заяви офіційними документами та не розглядає їх.

Отже, відповідачі не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників відповідачів, які надали пояснення по суті заперечень на апеляційну скаргу у попередніх судових засіданнях.

В судовому засіданні 04.08.2022 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 06.04.2020 р. за індексним номером № 206128438 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ" є власником споруди, нежитлової одноповерхової споруди Виставкового центру, яка складається з: нежитлової споруди Виставкового центру літ. А-1, навіси літ.1 А', А", А"", огорожа № 1, 2, 3, І-мостіння, загальною площею 2 700 кв. м за адресою м. Дніпро. вул. Січеславська Набережна, будинок 47а, що розміщувався на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0217 площею 1,8157 га..

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ" набуло право власності на вказану споруду Виставкового центру, на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2020 р. укладеного з AS «PrivatBank» ( Продавець ), який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В..

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2020 р. майно, що відчужується належить Продавцю на праві приватної власності на підставі договору іпотеки. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217, яка належить Територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України з моменту набрання чинності цим договором до Покупця переходить право користування на земельну ділянку, на які розміщена будівля, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 17810285 від 14.02.2014 р., № 17818536 від 14.02.2014 р. - земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217 перебувала у строковому платному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентер" з 08.09.2009 р. на підставі Договору оренди землі від 07.09.2009 р., укладеного з Дніпропетровською міською радою строком на п`ять років, який в подальшому поновлювався на п`ять років, починаючи з 09.09.2014 р..

Підставами для надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Вентер" у користування на праві оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217 та для поновлення договору оренди землі від 07.09.2009 р. на новий строк є рішення Дніпропетровської міської ради: - від 10.06.2009 р. № 54/47 "Про передачу земельної ділянки по вул. Набережній В.І. Леніна у районі буд. № 39 (Жовтневий район) ТОВ "Вентер", код ЄДРПОУ 32466075, в оренду для проектування та будівництва житлового комплексу "Каміння" (3-й етап будівництва) і зміну цільового використання земельної ділянки ( кадастровий номер 1210100000:03:328:0024 )"; - від 30.10.2013 р. № 209/42 "Про поновлення договору оренди землі від 08.09.2009 р., номер державної реєстрації 040910400687, по вул. Набережній В.І. Леніна у районі буд. № 39 (Жовтневий район) ТОВ "Вентер", код ЄДРПОУ 32466075, в оренду для проектування та будівництва житлового комплексу "Каміння" (3-й етап будівництва)".

На підставі Договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 18.06.2020 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 723, Товариство з обмеженою відповідальністю"ГК ІСТЕЙТ" набуло у власність від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ІСТЕЙТ" об`єкт незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 для будівництва житлового комплексу "Каміння" ( 3-й етап будівництва ), 5% готовності, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, в районі будинку № 39.

Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що об`єкт незавершеного будівництва розташований на земельній ділянці комунальної власності, площею 1,8157 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:03:328:0217, що знаходиться в користуванні у продавця ( Товариства з обмеженою відповідальністю"ВОСТОК ІСТЕЙТ" ).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:03:328:0217 ( інформаційна довідка № 148960870 від 04.08.2021 ) на вказаній земельній ділянці розташований об`єкт житлової нерухомості - незавершене будівництво підпірної стіни № 1 для будівництва житлового комплексу "Каміння" ( 3-й етап будівництва ), право власності на який зареєстроване 18.06.2020 р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ" на підставі договору купівлі-продажу № 723 від 18.06.2020 р. (номер запису про право власності - 36941932).

06.05.2020 р. Дніпровською міською радою було зареєстровано клопотання ТОВ "ЕСТЕЙТ СІТІ" ( вх. 36/2290 від 06.05.2020 р. ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування по фактичному розміщенні споруд, орієнтовною площею 1,8157 га, кадастровий номер 1210100000:03:328:0217, яка розташована: м. Дніпро вул. Січеславська Набережна у районі буд. № 39, код КВЦПЗ: 03.10, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Проте, жодної відповіді на подане Позивачем клопотання надано не було.

Рішенням Дніпровської міської ради від 02.09.2020 р. № 335/60 ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 ( Соборний район ) по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння", з орієнтованою площею 1,5000 га.

Листом від 13.04.2021 р. № ПІ- 42/0 - 58/0/63-21 Головне територіальне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ", що згідно з даними Державного земельного кадастру, державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217 скасовано шляхом поділу 15.02.2021 р.. Поземельну книгу на зазначену земельну ділянку закрито. Внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217 сформовано та зареєстровано земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:03:328:0255, 1210100000:03:328:0256, 1210100000:03:328:0257, 1210100000:03 :328:0258, 1210100000:03:328:0259.

Рішенням Дніпровської міської ради від 24.02.2021 р. № 187/4 "Про передачу земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 ( Соборний район ) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ", код ЄДРПОУ 43639964, по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння", вирішено затвердити умови передачі земельної ділянки, визначені під час погодження проекту землеустрою щодо її відведення, і передати ТОВ "ГК ІСТЕЙТ", код ЄДРПОУ 43639964, земельну ділянку, площею 0, 8761 га ( кадастровий номер 1210100000:03:328:0255 ), по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 в оренду строком на десять років по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стін № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння", код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.10 ( для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури ). Зобов`язано ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" у тримісячний строк з моменту прийняття цього рішення укласти з міською радою в установленому порядку договір оренди землі ( п. 2 цього рішення ); здійснити нотаріальне посвідчення договору та провести державну реєстрацію прав за цим договором відповідно до вимог чинного законодавства ( пункти 6.1 - 6.2 рішення № 187/4 ).

На виконання рішення Дніпровської міської ради від 24.02.2021 р. № 187/4, між Дніпровською міською радою ( Орендодавець ) та ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" ( Орендар ) було укладено 28.04.2021 р. Договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е та зареєстрований в реєстрі за № 239.

На підставі вищезазначеного Договору оренди землі, сторонами внесені зміни до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких Орендарем земельної ділянки площею 0,8761 га з кадастровим номером 1210100000:03:328:0255 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ".

За твердженням Позивача - ніж підписати договір оренди землі з ТОВ "ГК ІСТЕЙТ", Дніпровська міська рада мала провести земельні торги з продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0255 відповідно до статей 134-139 Земельного кодексу України. Однак, земельні торги проведені не були з огляду на те, що Відповідач-1 на підставі вищезазначеного договору набув права власності на об`єкт незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 для будівництва житлового комплексу "Каміння". Тим самим у відповідачів виникло право отримати/передати земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:328:0255 в оренду без проведення торгів. Враховуючи викладене, Позивач не мав можливості прийняти участь у торгах за право оренди на решту частини земельної ділянки, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідачі проти заявленого до них позову заперечують, у зв`язку з чим і виник спір.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, дослідивши доводи, наведені в запереченнях на апеляційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.

Що стосується заявленого Дніпровською міською радою клопотання про долучення на стадії апеляційного провадження нових доказів: наказу Міністерства Оборони України від 11.03.2022 р. та Акту про примусове відчуження або вилучення майна, яких на час розгляду спору в суді першої інстанції не існувало, колегія суддів зауважує, що положення ч. 3 ст. 269 ГПК України пов`язують можливість прийняття додаткових доказів у разі їх існування на момент розгляду справи в суді першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання Позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 р. у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 р. у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 р. у справі №916/4692/15, від 18.06.2019 р. у справі № 904/3582/18 та від 04.04.2019 р. у справі № 918/329/18.

Представлені міською радою наказ Міністерства Оборони України від 11.03.2022 р. та Акт про примусове відчуження або вилучення майна було складено вже після ухвалення судом оскаржуваного рішення.

Отже, такі докази, не існували на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, що в контексті положень ст. 269 ГПК України унеможливлює їх залучення до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду.

Предметом позовних вимог у цій справі є визнання: незаконним та скасування рішень міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню незавершеного будівництва та для будівництва, та про передачу земельної ділянки в оренду по фактичному розміщенню незавершеного будівництва та для будівництва; недійсним договір оренди землі; припиненим право оренди на земельну ділянку.

Ст. 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 р. у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 р. у справі № 910/11511/18).

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено Відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові ( подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 р. у справі № 1340/4630/18).

Відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ст. 16 ЦК України, положення якої кореспондуються зі ст. 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Частини перша, третя і четверта ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною другою ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів ст. 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав Позивача ( висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 р. у справі № 910/6613/20 ).

Із наведеного правового висновку слідує, що на Позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ( постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.09.2021 р. у справі № 904/2734/20 ).

Як убачається із позовної заяви, Скаржник вказав на те, що він є власником нежитлової одноповерхової споруди Виставкового центру, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2020 р. який посвідчено приватним нотаріусом. На момент набуття Позивачем у власність вищезазначеного Виставкового центру останній розміщувався на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:328:0217 площею 1,8157 га, державну реєстрацію якої в подальшому було скасовано шляхом поділу, а поземельну книгу на зазначену земельну ділянку закрито. За наслідками звернення Відповідача -1, відбувся поділ вказаної земельної ділянки, та було сформовано, зареєстровано 5 нових земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами. Спірна земельна ділянка сформована із земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:328:0217 ( на якій розміщено Виставковий центр належний Позивачеві ). Таке формування відбулось на підставі спірних рішень Дніпровської міської ради, на виконання яких був укладений спірний договір оренди та у Відповідача -1 виникло право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0255.

Як зазначалось Позивачем у позові - земельні торги з продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0255 не проводились, що є порушенням ст. ст. 134-139 ЗК України. За твердженням Позивача, в даному випадку, спірним рішенням порушено його інтереси, оскільки він звертався до Кам`янсько-Дніпровської міської ради з приводу надання спірної земельної ділянки раніше, ніж було прийнято рішення про надання цієї ж земельної ділянки у строкове платне користування Відповідачу -2 у позаконкурентному порядку без проведення торгів, у розмірі, значно більшому, ніж потрібно для обслуговування придбаного ним нерухомого майна площею 46,5 кв.м.. У випадку дотримання міською радою порядку надання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна, Позивач мав би можливість прийняти участь у торгах за право оренди на решту частини земельної ділянки, а тому саме в цьому і є порушення його майнового права та інтересу. Таким чином, Позивач наголошує, що надання Дніпровською міською радою ТОВ «ГК ІСТЕЙТ» дозволу на розробку проекту землеустрою, наступна передача земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0255 в оренду Відповідачеві -1 та подальша реєстрація права оренди без проведення відповідних земельних торгів є порушенням ст. ст. 134 - 139, що є підставою для скасування таких незаконних рішень. При цьому, Позивач, як власник споруди Виставкового центру проявляв заінтересованість ( інтерес ) щодо отримання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:328:0217 на якій така споруда розміщена ( відповідне клопотання Відповідач -2 проігнорував, передавши, як зазначалось вище, земельну ділянку Відповідачеві -1 ).

Проаналізувавши зазначене обґрунтування, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач довів у чому саме полягає порушення його прав ( інтересів ) внаслідок прийняття спірних рішень міською радою, проведення земельних торгів, в яких він мав намір прийняти участь та укладення договору оренди.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає що у цьому випадку фактично наявне порушене право та охоронюваний законом інтерес, за захистом якого звернувся Скаржник. Зазначене Позивачем обґрунтування у контексті спірних відносин може бути розцінене як реальне, індивідуально визначене, оскільки стосується процедури проведення торгів. Тобто таке формулювання містить причинно-наслідковий зв`язок із предметом та підставами позову і доводами щодо порушених прав (інтересів).

Наведене свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції, що Позивачем не доведено наявності у нього на момент прийняття Відповідачем-2 оскаржуваних рішень та укладення відповідачами оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 28.04.2021 р. майнового права або інтересу, які б могли бути порушені та які підлягають відновленню судом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі ( ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Аналогічні положення закріплено ст. 377 ЦК України (у відповідній редакції).

Отже зазначеними нормами передбачений перехід права на землю (права власності чи права користування) у разі набуття права власності на нерухоме майно за цивільно - правовою угодою саме за наявності відповідного права у відчужувача нерухомого майна, оформленого і зареєстрованого належним чином ( постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 р. у справі № 911/3665/16 ).

Разом з цим як установив суд першої інстанції Позивач звертаючись з позовом до суду зауважував, що нерухоме майно було набуте ним у власність відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2020 р. укладеного між Позивачем як Покупцем та AS "PrivatBank" як Продавцем, за умовами пункту 1.1 якого майно, що є об`єктом цього договору, розташоване на земельній ділянці загальною площею 1, 8157 га, кадастровий номер 1210100000:03:328:0217, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (колишня назва м. Дніпропетровськ), вул. Січеславська Набережна (колишня назва вул. Набережна В.І. Леніна), у р-ні буд. № 39, яка належить Територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради; відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України з моменту набрання чинності цим договором до Покупця переходить право користування на земельну ділянку, на якій розміщена будівля, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача. Державну реєстрацію за Позивачем права власності на вказаний об`єкт проведено 31.03.2020 р..

Втім, як слушно зауважив місцевий господарський суд - у договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2020 р. не міститься відомостей ні щодо підстав виникнення у Продавця права користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:03:328:0217, ні щодо обсягу таких прав. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Не міститься таких відомостей ( щодо підстав виникнення та обсягу прав у Продавця права користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:03:328:0217 ) і у Договорі купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 18.06.2020 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 723, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю"ГК ІСТЕЙТ" набуло у власність від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ІСТЕЙТ" об`єкт незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 для будівництва житлового комплексу "Каміння" ( 3-й етап будівництва ), 5% готовності, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, в районі будинку № 39. При цьому, п. 1.2 вказаного договору визначено, що об`єкт незавершеного будівництва розташований на земельній ділянці комунальної власності, площею 1,8157 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:03:328:0217, що знаходиться в користуванні у продавця ( Товариства з обмеженою відповідальністю"ВОСТОК ІСТЕЙТ" ).

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 р. у справі № 911/3665/16 зазначено, що передбачений ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України перехід права на землю ( права власності чи права користування ) у разі набуття права власності на нерухоме майно за цивільно-правовою угодою саме за наявності відповідного права у відчужувана нерухомого майна, оформленого і зареєстрованого належним чином.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:03:328:0217 ( інформаційна довідка № 148960870 від 04.08.2021 ) на вказаній земельній ділянці розташований об`єкт житлової нерухомості - незавершене будівництво підпірної стіни № 1 для будівництва житлового комплексу "Каміння" ( 3-й етап будівництва ), право власності на який зареєстроване 18.06.2020 р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ" на підставі договору купівлі-продажу № 723 від 18.06.2020 р. (номер запису про право власності - 36941932).

Відповідач -1 не надав доказів на підтвердження наявності будь-яких прав (власності, користування тощо) у попереднього власника незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ІСТЕЙТ", які перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю"ГК ІСТЕЙТ"у зв`язку із придбанням 18.06.2020 р. нерухомого майна як станом на час придбання цього майна, так і на час прийняття рішень Дніпровської міської ради: від 02.09.2020 р. № 335/60; від 24.02.2021 р. № 187/4 про надання дозволу ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки в оренду по фактичному розміщенню незавершеного будівництва та для будівництва житлового комплексу.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону ( частина перша ст. 116 ЗК України).

Статтями 123, 124 ЗК України визначено загальну процедуру формування земельної ділянки з метою надання її в користування, яка полягає в такому: особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні; за замовленням заінтересованої особи спеціалізованою організацією розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджується в порядку статті 186-1 ЗК України; орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі такого рішення шляхом укладення договору оренди.

Приписи статей 116, 122-124 ЗК України дають змогу дійти висновку, що процедура надання земельних ділянок у користування є стадійною, спрямованою на розпорядження земельною ділянкою одним суб`єктом і набуття її у користування іншим.

Ця процедура розпочинається зі звернення особи до уповноваженого органу із заявою про надання земельної ділянки, в якій чітко ідентифікується об`єкт майнового інтересу відповідної особи, який конкретизується через зазначення у заяві цільового призначення земельної ділянки, її орієнтовних розмірів, а також через надання графічних матеріалів, на яких зазначене бажане місце розташування відповідної ділянки.

Розроблення документації із землеустрою здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу (абзаци 3-5 частини першої статті 123 ЗК України).

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.

За встановленими у справі обставинами, ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" при зверненні до міської ради чітко визначило свій майновий інтерес у отриманні конкретної земельної ділянки саме для будівництва житлового комплексу "Каміння" ( 3-й етап будівництва ), на якій також знадиться незавершене будівництво підпірної стіни № 1 ( право власності на який зареєстроване 18.06.2020 р. за ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" ).

За наслідками розгляду вказаної заяви міська рада надала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а у подальшому затвердила відповідний проєкт землеустрою і прийняла рішення про надання ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" в оренду земельної ділянки для будівництва нового об`єкта - житлового комплексу "Каміння".

У той же час частиною 2 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Виходячи із системного аналізу положень частини 2 ст.і 124 і абзацу 2 частини 2 ст. 134 ЗК України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів. Суд апеляційної інстанції звертається до правових висновків Верховного Суду у постановах від 30.03.2021 р. у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 р. у справі № 910/10500/19, від 11.08.2021 р. № 922/443/20.

Отже, ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" мало право звернутися до міської ради з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів тільки земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації належного йому на праві власності об`єкта нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці - незавершеного будівництва підпірної стіни № 1.

Натомість спірну земельну ділянку надано ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" не для обслуговування розташованого на ній об`єкту нерухомого майна, а для будівництва житлового комплексу, тобто для будівництва нового об`єкта.

Апеляційним судом також встановлено, що на момент придбання ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" за Договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 18.06.2020 р. земельна ділянка під нерухомим майном Відповідача -1 не була сформована.

Однак формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0255, визначення її площі та державна реєстрація здійснювались на підставі заяви ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" та за проектом землеустрою, розробленим і затвердженим на підставі оспорюваних рішень міської ради, за яким відведення земельної ділянки здійснювалось не для мети, що пов`язана з розміщенням об`єкту нерухомого майна, а для будівництва нового об`єкта нерухомості - житлового комплексу.

Отже, враховуючи положення частини 2 ст. 124 і абзацу 2 частини 2 ст. 134 ЗК України спірна земельна ділянка могла бути сформована та надана Відповідачу в оренду з метою нового будівництва виключно за результатами проведення земельних торгів.

За встановлених обставин справи, наміри міської ради та ТОВ "ГК ІСТЕЙТ" очевидно були спрямовані на передачу останньому земельної ділянки для нового будівництва, а наявність на земельній ділянці об`єкту нерухомості використано лише як формальний привід для уникнення проведення процедури земельних торгів.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про принципову неможливість формування спірної земельної ділянки з метою передачі її в користування Відповідачу -1 для нового будівництва в обхід процедури земельних торгів.

Порушення встановленого наведеними вище нормами земельного законодавства порядку формування земельної ділянки з метою оформлення права користування нею в обхід встановленої законом процедури очевидно свідчить про незаконність оспорюваних рішень міської ради, які в цілому є складовими процедури формування земельної ділянки.

В силу приписів частини 1 ст. 135 ЗК України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Підготовка до проведення та порядок проведення земельних торгів, встановлення результатів торгів, оприлюднення результатів земельних торгів регламентовано статтями 137, 138, 139 Земельного кодексу України. Враховуючи викладене, земельним законодавством чітко передбачено порядок передачі земельних ділянок в оренду за результатами проведення земельних торгів, який міською радою дотримано не було.

Згідно з частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту незаконним і скасування рішення є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту незаконнимі його скасування є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Відповідно до частини 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Згідно із частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Ст. 152 ЗК України серед способів захисту прав суб`єктів земельних правовідносин на землю передбачає визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Дніпровською міською радою внаслідок прийняття: рішення від 02.09.2020 р. № 335/60 "Про надання ТОВ "ГК ІСТЕЙТ", дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 ( Соборний район ) по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння"; рішення Дніпровської міської ради від 24.02.2021 р. № 187/4 "Про передачу" земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 ( Соборний район ) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ", ( код ЄДРПОУ 43639964 ) по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння" - було порушено вимоги чинного законодавства, а саме ст. 124 ЗК України, ч. 1 ст. 134 ЗК України, які передбачають передачу в оренду земель комунальної власності на підставі проведених земельних торгів, які міською радою проведені не були.

Однак, судом першої інстанції зазначеного враховано не було, як і не надано належної оцінки даним обставинам.

Як зазначалося раніше, на підставі спірних рішень Дніпровської міської ради - 28.04.2021 р. між відповідачами був укладений Договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е та зареєстрований в реєстрі за № 239.

Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України в контексті зі ст. 626 ЦК України під договором визнається двосторонній правочин як погоджена дія двох сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої та шостої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів Позивача, який не є стороною цього правочину, і у випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. Зазначена правова позиція Верховного Суду сформована у постановах від 04.06.2020 р. у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 р. у справі № 916/1408/19, від 09.04.2019 р. у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 р. у справі № 910/14255/18 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 р. у справі № 910/12787/17.

Отже, вирішуючи питання про спростування презумпції правомірності правочину, суд має встановити не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й достеменно з`ясувати, чи було порушено цивільне право Позивача, за захистом якого він звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого Позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 р. у справі № 439/212/14-ц зазначила, що з огляду на правила статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб "очікування" було "легітимним", воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28.09.2004 р. у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50).

Тобто особа, яка має майновий інтерес, може розглядатися як така, що має "легітимне очікування" успішної реалізації її права вимоги у сенсі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Визнання судом незаконними та скасованими рішень Дніпровською міською радою: від 02.09.2020 р. № 335/60 "Про надання ТОВ "ГК ІСТЕЙТ", дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 ( Соборний район ) по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння"; від 24.02.2021 р. № 187/4 "Про передачу" земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 ( Соборний район ) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ", ( код ЄДРПОУ 43639964 ) по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння", якими встановлено порушення прав Позивача щодо участі у земельних торгах з продажу права оренди на чпірну земельну ділянку, дає особі, на користь якої таке рішення ухвалено ( Позивача у цій справі ), підґрунтя для "законного сподівання/ лігітимного очікування" на проведення земельних торгів у формі аукціону щодо спірної земельної ділянки та наявність можливості прийняти у них участь і за здорової конкуренції і без дискримінації жодного з учасників визначити переможця торгів.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (частина 1 статті 13 Закону України "Про оренду землі").

Ст. 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати земельних торгів.

Відповідно до частини 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Оскільки, договір оренди укладений на підставі рішень міської ради, які визнано судом недійсними, а також враховуючи, що передачу в оренду земель комунальної власності було здійснено не на підставі проведених земельних торгів, що є порушенням вимог ст. 124 ЗК України, ч. 1 ст. 134 ЗК України, отже вищевказаний договір оренди земельної ділянки є таким, що суперечить положенням вищевказаних актів цивільного законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Щодо позовних вимог пов`язаних із визнанням припиненим права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ" на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:328:0255, то колегія суддів вважає їх такими, що також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з пунктом 2 частини першої ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України ( у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства ( за наявності таких прав).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги про визнання припиненим права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ" на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:328:0255 є похідними від вимог Позивача про визнання недійсними Договору оренди землі від 28.04.2021 р. укладеного між відповідачами, об`єктом оренди за яким є земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:328:0255, а отже підлягають задоволенню, оскільки вказаний договір оренди землі визнаний судом недійсним.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ" підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, позов задоволено.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ", підлягають відшкодуванню та покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 р. у справі № 904/7138/21 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 335/60 "Про надання ТОВ "ГК ІСТЕЙТ", дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 (Соборний район) по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння".

Визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 24.02.2021 № 187/4 "Про передачу" земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній у районі буд. № 39 (Соборний район) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ", (код ЄДРПОУ 43639964) по фактичному розміщенню незавершеного будівництва підпірної стіни № 1 та для будівництва житлового комплексу "Каміння".

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 28.04.2021 між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ", об`єктом оренди за яким є земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:03:328:0255.

Визнати припиненим право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ" на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:328:0255.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ІСТЕЙТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ" 3 405,00 грн. судового збору за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області, суму судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в розмірі 5 107,50 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СІТІ" 5 675,00 грн. судового збору за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області, суму судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в розмірі 8 512,50 грн., про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.08.2022 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді

05.08.2022р.

Постанова набрала чинності 04.08.2022р.