Постанова від 16.10.2007 по справі 17/356/07

17/356/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" жовтня 2007 р. Справа № 17/356/07

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

(Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 р. в складі суддів проведена заміна судді Ліпчанської Н.В. на суддю Михайлова М.В.)

при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: Коновалов М.Є., по дов.,

Від відповідача : не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Приватного підприємства „Вілєн”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 03 вересня 2007 року

по справі № 17/356/07

за позовом Приватного підприємства „Вілєн”, м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛК Гольфстрім”, м. Миколаїв

про стягнення заборгованості в сумі 7 167,74 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛК Гольфстрім”, м. Миколаїв

до Приватного підприємства „Вілєн”, м. Миколаїв

про стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Вілєн” (далі - ПП “Вілєн”) звернулось у місцевий господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛК Гольфстрім” (далі —Товариство) про стягнення з останнього 11 500,44 грн., у тому числі 8 167,74 грн. заборгованості за поставлений товар (меблі) згідно укладеного договору поставки № 12/5-06 від 12.05.2006 р., 2532,7 грн. пені за прострочку оплати, 800 грн. 3% річних за несвоєчасну оплату товару на підставі ст.ст. 526, 612, 625 Цивільного кодексу (ЦК) України.

У запереченнях на цей позов Товариство (відповідач) вважає його необґрунтованим, оскільки Підприємство (позивач) не поставило товар у строк, передбачений вказаним вище договором поставки, в зв'язку з чим він на підставі п. 2.9 договору має право притримати виконання своїх обов'язків по договору з позивачем, а тому не сплатив поставлений товар  у повному обсязі. На теперішній час, як дальше зазначає відповідач, позивач недопоставив йому товар на суму 2263,06 грн. з урахуванням НДВ

В зв'язку з цим у процесі розгляду справи відповідач пред'явив до позивача зустрічний позов про стягнення з останнього пені в сумі 25000 грн. за недопоставку товару на вказану вище суму згідно пункту 6.2 договору.

У відзиві на зустрічний позов відповідача ПП “Вілєн”, заперечуючи проти нього, посилалось на відсутність такої істотної умови в договорі, як його предмет, який повинен був бути вказаний у Специфікації № 1, що є його невід'ємною частиною, а отже і стягнення пені за непоставку товару, який не було узгоджено в договорі, є безпідставним.

Рішенням місцевого господарського суду від 03.09.2007 р. (суддя Коваль С.М.) у первісному позові ПП “Вілєн” відмовлено, а зустрічний позов Товариства задоволено частково: на користь останнього з ПП “Вілєн” стягнуто 13534,50 грн. пені за прострочку поставки товару з огляду на необґрунтованість первісного позову, оскільки згідно умов укладеного між сторонами договору відповідач (покупець) за цим договором має право притримати виконання своїх обов'язків за договором на термін прострочення постачання товару Постачальником (ПП “Вілєн”). В зв'язку з цим заперечення Товариства на первісний позов і його зустрічний позов є обґрунтованими.

Додатковим рішенням по справі від 14.09.2007 р. на підставі ст. 88 ГПК України з ТОВ „ЛК Гольфстрім” до державного бюджету стягнуто 250 грн. державного мита.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, ПП “Вілєн” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та стягнути на його користь 7167,74 грн. заборгованості за поставлений товар і виконані роботи, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, оскільки невідомо чи відбувалась взагалі поставка товару по укладеному договору з Товариством, так як договір № 12/5-06 від 12.05.2006 р., на який посилається Товариство, не стосується специфікацій, накладних і актів прийому-передачі, які є у матеріалах справи.

Крім того, як дальше зазначається в апеляційній скарзі, в договорі № 12/5-06 від 12.05.2006 р. не погоджено істотну умову-предмет договору —специфікацію № 1, яка є його невід'ємною частиною, в зв'язку з чим суд згідно ч.1 ст. 83 ГПК України повинен за власної ініціативи визнати цей договір недійсним як такий, що суперечить чинному законодавству згідно роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача (ПП “Вілєн”) відповідач вважає її необгрунтованою, оскільки поставка товару позивачем здійснювалась згідно договору поставки, факт недопоставки мав місце, в зв'язку з чим стягнута з позивача пеня.

Заслухавши представника Апелянта, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Свій позов до ТОВ “ЛК Гольфстрім” ПП “Вілєн” обґрунтувало укладеним між ними договором № 12/5-06 від 12 травня 2006 року на поставку продукції та виконання монтажних робіт, згідно якого Постачальник (ПП “Вілєн”) зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ “ЛК Гольфстрім”), а останній зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар для функціонування технологічних приміщень та кафе Покупця (п. 1.1 договору).

Згідно пункту 1.2 цього договору асортимент та кількість одиниць товару зазначаються Сторонами в Специфікації № 1, яка є його невід'ємною частиною.

Відповідно до розділу 1 (першого) вказаного договору поставки, який складається із двох пунктів (1.1 і 1.2), Специфікація № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору, є предметом останнього.

Специфікація № 1 до зазначеного договору, в якій сторони зобов'язані були погодити асортимент та кількість одиниць товару, що підлягав поставці Постачальником (ПП “Вілєн”) Покупцю (ТОВ “ЛК Гольфстрім”),  у матеріалах справи відсутня і, як вбачається із відзиву ПП “Вілєн” на зустрічний позов ТОВ “ЛК Гольфстрім” і апеляційної скарги, така специфікація до договору сторонами не погоджувалась.

Про непогодження вказаної специфікації № 1 до договору № 12/5-06 від 12.05.2006 р. підтвердив  представник апелянта в засіданні суду апеляційної інстанції і не спростовано відповідачем (ТОВ “ЛК Гольфстрім”) у відзиві на апеляційну скаргу.

Таким чином, сторонами не був погоджений предмет вказаного договору, що є його істотною умовою.

Специфікації, в кількості 10-ти штук, які є у матеріалах справи, не мають відношення до вказаного договору, оскільки вони, як з них вбачається, вказані як замовлення у лютому 2006 р. (від 15.02.2006 р.) зі строком поставки товару на протязі 30 днів, тобто до 15.03.2006 р.

Частиною 7 (сьомою) статті 179 Господарського кодексу (ГК) України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом (ЦК) України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 180 ГК України і ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.4 ст. 180 ГК України умови про предмет договору повинні визначати найменування, номенклатуру, асортимент та кількість продукції, а також вимоги до її якості.

Як було зазначено вище, сторони (позивач — постачальник товару і відповідач —покупець товару) не погодили предмет договору № 12/5-06 від 12.05.2006 р.: асортимент та кількість товару, що підлягав поставці.

Відповідно до частини 8 (восьмої) статті 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Аналізуючи договір поставки № 12/5-06 від 12.05.2006 р. між ПП “Вілєн” і ТОВ “ЛК Гольфстрім” з точки зору відповідності його зазначеним вище нормам Господарського і Цивільного кодексам України, судова колегія приходить до висновку, що цей договір між вказаними сторонами є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Тому ні ПП “Вілєн”, ні ТОВ “ЛК Гольфстрім”, пред'являючи позови один до одного, не могли обґрунтувати їх вказаним договором постачання продукції, а ці позови сторін з зазначених підстав задоволенню не підлягали.

На ці обставини не звернув уваги суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення по справі, обґрунтовуючи його вказаним договором між сторонами і нормами чинного законодавства (Цивільним і Господарським кодексами), які регулюють правовідносини сторін по цьому договору, не дивлячись на те, що ПП “Вілєн” у відзиві на зустрічний позов ТОВ “ЛК Гольфстрім” звертав на це увагу.

При зазначених вище обставинах оскаржене рішення суду першої інстанції і додаткове рішення від 14.09.2007 р. про стягнення з ПП “Вілєн” держмита в сумі 250 грн. підлягають скасуванню з відмовою як у первісному, так і у зустрічному позовах, а апеляційна скарга ПП “Вілєн” - частковому задоволенню.

Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного підприємства “Вілєн” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 03.09.2007 р. і додаткове рішення цього ж суду від 14.09.2007 р. у справі № 17/356/07 скасувати.

У первісному і зустрічному позовах відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                          О.О. Журавльов                                                                                                                                   

                                                                                             М.В. Михайлов