г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1035/22
Номер провадження 2/213/1046/22
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2022 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районнийсуд містаКривого РогуДніпропетровської областів складіголовуючого суддіМазуренка В.В.,розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженнябез викликусторін цивільнусправу №213/1035/22за позовноюзаявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_2 звернулась в суд з вищевказаним позовом в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на те, що позивач з 27.08.1997 по 14.07.2020 працював на підприємстві відповідача слюсарем - ремонтником. За час роботи на підприємстві відповідача він виконував роботи з ремонту, монтажу, демонтажу, випробування, регулювання та налагодження складного устаткування, агрегатів та машин, здійснював слюсарну обробку деталей та вузлів. Внаслідок недосконалості технологічного устаткування та технологічного процесу робочого місця позивач під час виконання робіт підпадав під вплив негативних факторів: фізичного навантаження та концентрації пилу в повітрі робочої зони, що перевищували нормативні показники, що призвело до виникнення у нього хронічного професійного захворювання.
Висновком МСЕК від 03.05.2022 йому первинно та безстроково встановлено 65% втрати працездатності (40% по радикулопатії, 25% - ХОЗЛ) та третя група інвалідності.
У зв`язку з втратою працездатності, настанням інвалідності, погіршенням стану здоров`я (скаржиться на стійкий виражений біль у суглобах, обмеження рухливості в хребті, підвищену швидку втомлюваність, непродуктивний кашель, який супроводжується приступом задухи. Задишку при ходьбі, загальну слабкість), потребою в постійному лікуванні, відбулись негативні зміни в його житті від яких він зазнає моральних страждань.
Вважає, що з боку відповідача повинна бути відшкодована позивачу моральна шкода, у розмірі 300000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Представником відповідача подано відзив на позов, з якого слідує, що стаж роботи позивача в шкідливих умовах праці 22 роки 10 місяців. Позивач усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, все одно реалізував своє право на працю в шкідливих умовах. Позивач не лише знав про шкідливі умови без яких неможлива конкретна робота на гірничому підприємстві, але й свідомо продовжував працювати на таких умовах тривалий час, отримуючи за це відповідні пільги та компенсації. Позивач пропрацював у важких та шкідливих умовах праці більше 22 років, хоча для отримання права на пенсію на пільгових умовах було достатньо пропрацювати в таких умовах лише 10 років. Вважають, що безвідповідальне ставлення позивача до свого здоров`я та тривалий стаж роботи призвели до встановлення йому професійних захворювань.
На думку відповідача вина його не доведена, оскільки в акті розслідування не вказано конкретних посадових осіб підприємства, які відповідальні за виникнення у позивача професійного захворювання.
Також зазначають у відзиві, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту заподіянні моральної шкоди відповідачем, а також доказів наявності вини відповідача у заподіянні такої шкоди, що на їх думку виключає відповідальність підприємства за заподіяння шкоди позивачу. Акт розслідування професійного захворювання та довідка МСЕК не є належними доказами на підтвердження наявності моральних страждань, оскільки підтверджують лише втрату фізичного здоров`я та виявлене професійне захворювання.
З положень ст. 237-1 КЗпП України видно, що для стягнення моральної шкоди позивач повинен довести факт порушення відповідачем його законних прав, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зазначають у відзиві, що для відшкодування моральної шкоди позивачу відсутні правові підстави, оскільки вину відповідача та протиправність його діяння не встановлено, а позивачем не доведено наявність моральної шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправними діяннями підприємства відсутній.
Вважають, що зазначене в позові обґрунтування моральних страждань позивача не підтверджуються наданими позивачем доказами. Розмір позовних вимог ОСОБА_1 на думку відповідача є таким, що не відповідає засадам розумності та справедливості. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
30 травня 2022 року відкрито провадження у даній справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
Із копії трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видно, що з 27 серпня 1997 року він працював на підприємстві відповідача слюсарем-ремонтником агломераційного цеху. 14 липня 2020 року позивач звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.
Із інформаційної довідки про умови праці при підозрі у нього хронічного професійного захворювання, видно, що умови праці ОСОБА_1 в професії слюсар-ремонтник по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони та по важкості праці відносяться до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; по рівню шуму та показникам мікроклімату - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; по напруженості праці до 2 класу «Допустимі». Загальна оцінка умов праці віднесена до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі».
Протягом 2021 року ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах з діагнозами: ХОЗЛ, радикулопатія, двобічний плечо-лопатковий періартроз, остеоартроз ліктьових та колінних суглобів.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 07 лютого 2022 року проведено розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання: радикулопатія попереко-крижова L5, S1 та шийна С6, С6, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня); Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії) група В, ЛН першого ступеня. Захворювання встановлено Державною установою «Український НДІ промислової медицини» 13.01.2022.
Згідно з пунктами 17,18 акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи слюсарем-ремонтником в агломераційному цеху, виконуючи роботи, внаслідок недосконалості технологічного устаткування та технологічного процесу робочого місця позивач під час виконання робіт підпадав під вплив фізичного навантаження та концентрації пилу в повітрі робочої зони, що перевищували нормативні показники.
Причиною професійного захворювання визнано: важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, перевищувала на 4-6 кг, складала 34-36 кг при допустимій нормі до 30 кг; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками становила 176400-246400 кг/с при допустимому до 70000 кг/с; періодичне перебування у незручній позі 31,8-39,4% при допустимому до 25%; періодичне перебування у вимушеній робочій позі 27,2-32,6% при допустимому до 10%; вимушені нахили тулуба (більше 30°), 165-191 за зміну, при допустимих - 51-100 разів. Концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 2 до 10% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 2,1- 9 разів і складала 8,4-36,0 мг/м3, при ГДК 4,0 мг/м3.
При первинному огляді обласною МСЕК №2 03 травня 2022 року ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати професійної працездатності (40% - по радикулопатії, 25% - по ХОЗЛ) з 18 квітня 2022 року та встановлена третя група інвалідності безстроково. Протипоказана важка фізична праця в умовах виробничого пилу, тривала хода, вимушена поза, переохолодження.
Із довідки АТ «Південний ГЗК» від 14.06.2022 №64 видно, що загальний стаж ОСОБА_1 на підприємстві складає 22 роки 10 місяців 18 днів, стаж в шкідливих умовах праці 22 роки 2 міс. 2 дні. Дата виходу на пенсію 12.05.2018 року.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.
Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Стаття 173 КЗпП закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Суд вважає встановленим факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок настання у нього стійкої втрати професійної працездатності, встановленої 03.05.2022 року 65% первинно і безстроково та 3 групи інвалідності.
Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач за власним бажанням тривалий час продовжував працювати в шкідливих умовах праці, що стало причиною виникнення у нього професійного захворювання, оскільки саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.
Також судне погоджується іззапереченнями представникавідповідача провідсутність увідповідача підставдля відшкодуванняпозивачу моральноїшкоди узв`язку знедоведеністю їхвини,відсутністю причинногозв`язку міжотриманим позивачемпрофесійним захворюваннямта протиправнимидіяннями підприємства, оскільки із пунктів 17, 18 вказаного Акту розслідування хронічного професійного захворювання видно, що професійне захворювання позивача виникло під час виконання робіт за своєю спеціальністю, які були пов`язані з важкістю праці та виконувались в умовах перевищення концентрації пилу переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, що було наслідком недосконалості технологічного устаткування та технологічного процесу робочого місця, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення.
Жодних доказів на спростування наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та його шкідливого впливу на його здоров`я - відповідачем не надано.
Відсутність встановлених осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не вказує на відсутність вини підприємства відповідача в отриманні позивачем професійного захворювання.
Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року встановлено, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, ратифікованою Україною законом № 3988-VI (3988-17) від 02 листопада 2011 року передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводять до порушення звичайного способу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для його організації.
Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою для відшкодування моральної шкоди, входять: моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, наявність причинного зв`язку та вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, діючим законодавством не заперечується можливість стягнення з власника підприємства моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати таку моральну шкоду. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача також не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.
Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «ПІВДГЗК», яким було допущено перевищення показників важкості праці та концентрації пилу переважно фіброгенної дії на робочому місці позивача, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем професійної працездатності та визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання і які не оспорило підприємство відповідач, а тому наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, обсяг, характер, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан її здоров`я, вину підприємства в заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті.
Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, встановлення з 03.05.2022 року 65 % ступеню втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та третьої групи інвалідності безстроково,обсяг фізичнихта моральнихстраждань позивача,їх інтенсивністьта довготривалість(ізнаданих доказіввидно,що проявихвороби (ХОЗЛ)мали місцез 2019року),істотність вимушенихзмін уйого життєвихстосунках,наслідків,що наступили. Також суд враховує тривалість праці позивача в шкідливих умовах праці на підприємствівідповідача, яка склала 22 роки 10 місяців.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 180 000,00 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням здоров`я.
З урахуванням змін до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, (набрали чинності з 23 травня 2020 року), у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
У зв`язкуз вищевикладенимта оскількисума відшкодуванняморальної шкодина користьпозивача перевищує чотирикратнийрозмір мінімальноїзаробітної плати,встановленої на01.01.2022року (6500грн), суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду з урахуванням утримання з неї обов`язкових податків і зборів.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 180 000 грн. В стягненні решти суми на відшкодування моральної шкоди в розмірі 120 000 гривень слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1800,00 грн.
Керуючись ст.ст.3,43,46 Конституції України, ст. ст. 23 , 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці, ст. ст. 7, 12, 13, 19, 79-81, 89, 141, 247 ч.2, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства"Південнийгірничо-збагачувальнийкомбінат"на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 180000 (сто вісімдесят тисяч) грн 00 коп. з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства"Південнийгірничо-збагачувальнийкомбінат"в доход держави судовий збір у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 00191000, юридична адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026.
Дата складення повного тексту судового рішення 29 липня 2022 року.
Суддя В.В. Мазуренко
Дата ухвалення рішення | 28.07.2022 |
Оприлюднено | 08.08.2022 |
Цивільне
Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу
Мазуренко В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні