Постанова

від 09.10.2007 по справі 20-5/254

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/254

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2007 року   Справа № 20-5/254

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Латиніна О.А.,

                                                                                          Антонової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Французова  Л. І., довіреність №  95 від 23.07.07;

відповідача: Савчука С. П., довіреність №  01/912 від 09.08.07;

третьої особи: не з'явився;  

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України " 102 підприємство електричних мереж" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 10.09.2007 у справі № 20-5/254

за позовом           приватного підприємства "Урал-Юг" (вул. Хрюкіна, 6, кв. 11, м.Севастополь, 99055)

до          Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" (вул. 4-я Бастіонна, 32, м.Севастополь, 99007)

3-тя особа:

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, м.Севастополь, 99008)

про спонукання до укладення додаткової угоди до договору оренди

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя І.В. Євдокімов)  від 10.09.2006 у справі № 20-5/254 задоволено позов приватного підприємства "Урал-Юг" до Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" про спонукання до укладення додаткової угоди до договору оренди. Державне підприємство Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" зобов'язано внести зміни до договору оренди державного нерухомого майна від 07.11.2002, шляхом укладення додаткової угоди до зазначеного договору оренди в редакції Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.   

          Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

У зв'язку з хворобою судді Градової О.Г. 10.10.2007 за розпорядженням  заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. у складі судової колегії була проведена заміна судді Градової О.Г. на суддю Антонову І.В.

У судове засідання 10.10.2007 представник третьої особи не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

У липні 2007 року приватне підприємство "Урал-Юг" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж", просило зобов'язати Державне підприємство Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" внести зміни до договору оренди нерухомого військового  майна від 07.11.2002 шляхом укладення додаткової угоди до зазначеного договору оренди в редакції Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 затверджено нову Методику розрахунку та використання плати за оренду державного майна, якою встановлені нові орендні ставки за оренду державного майна, у зв'язку з чим відповідачу було направлено лист з клопотанням підписати додаткову угоду до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним з огляду на те, що редакцію додаткової угоди не узгоджено з Регіональним відділенням Фонду державного майна в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (а.с. 66).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.08.2007 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими  задоволенню (а.с. 77).

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальний порядок  зміни та розірвання господарських договорів та  норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2002 між приватним підприємством "Урал-Юг" та Державним підприємством Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" укладено договір оренди державного нерухомого майна, відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає у строкове платне користування нерухоме військове майно - незавершену будівництвом будівлю складу № 1 за генпланом загальною площею 186,5 кв.м., розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Токарева, 58, військове містечко № 307, що знаходиться на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж".

Строк дії вищезгаданого договору визначено пунктом 10.1 до 07.11.2017.

Матеріали справи свідчать, що 30.03.2007 за вих. № 19 позивач звернувся до відповідача з пропозицією підписати додаткову угоду до договору оренди, яка стосується внесення змін щодо розміру орендної плати відповідно до ставок, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846, але відповідач відмовився від підписання зазначеної угоди.

Наведене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини сторін виникли до 01.01.2004 та продовжуються після зазначеної дати, спір підлягає розгляду на підставі діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна”.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаних кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, та відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про  оренду державного та комунального майна" № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Однією з істотних умов договору є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для об'єктів державної власності визначається Кабінетом Міністрів України (статті 10, 19 Закону).

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Крім того, пунктом 3.4 договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянутий за вимогою однієї з сторін у випадках зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін та тарифів і в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до  статті 188 Господарського кодексу України  підприємство   чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір  надсилають  пропозиції  про  це другій стороні за договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, повинні відповісти на неї  не  пізніше  20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства  і  організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у  встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Отже,  законом передбачена чітка процедура внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна, яка позивачем була дотримана, тоді як відповідач  листом від 20.04.2007 (вих. №031/505) відмовився від підписання Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди (а.с. 10).

Згідно з вимогами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України  договір може бути змінений за рішенням суду за вимогою однієї з сторін у випадку суттєвого порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором чи законом.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення позову та зобов'язання Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" внести зміни до договору оренди державного нерухомого майна від 07.11.2002, шляхом укладення додаткової угоди відповідає вимогам закону і матеріалам справи.  

Однак суд зобов'язав сторони укласти додаткову угоду в редакції Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, тоді як з матеріалів справи вбачається, що такої редакції не існує, оскільки Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі текст угоди не складався.

Згідно з Наказом Фонду державного майна України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, затвердженим у Міністерстві юстиції України 04.05.2000 № 395/95/31 "Про затвердження Порядку надання Фондом державного майна, його регіональними відділеннями  та представництвами дозволів Державним підприємствам, організаціям на   передачу в оренду цілісних майнових комплексів їх структурних підрозділів  та нерухомого майна" розмір орендної плати за перший місяць оренди, виконаний відповідно до вимог Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, підлягає узгодженню з Фондом державного майна України, або з його регіональним відділенням або представництвом.  

У поясненні  Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на позовні вимоги № 2762/01-6 від 10.09.2007 Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі запропонувало сторонам у справі після укладення додаткової угоди надати її третій особі для погодження.

З огляду на вищенаведене з пункту 2 резолютивної частини рішення підлягають виключенню слова "у редакції Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі", що не впливає на суть та законність прийнятого рішення.

Однак судом першої інстанції при прийнятті рішення не були враховані вимоги частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у   разі зміни  або  розірвання  договору  зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості  про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.  Якщо  договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з  моменту  набрання  рішенням  суду  про  зміну  або розірвання договору законної сили.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України " 102 підприємство електричних мереж" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10.09.2007 у справі № 20-5/254 залишити без змін, виключивши з пункту 2 резолютивної частини слова "у редакції Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі".

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                О.А.Латинін

                                                                                І.В. Антонова