Постанова

від 02.08.2022 по справі 365/322/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №365/322/21 Головуючий у І інстанції Хижний Р.В.

Провадження №22-ц/824/6220/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 10 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Аратта» про розірвання договору оренди землі та копію ухвали про відкриття провадження.

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2021 року ОСОБА_1 пред`явив в суді названий позов посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 жовтня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1194, він успадкував від померлої ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,8898 га, кадастровий номер 3221987900:06:005:0006 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована поза межами населеного пункту с. Шевченкове в адміністративно-територіальних межах Шевченківської сільської ради Згурівського району Київської області (далі - земельна ділянка).

Між ОСОБА_2 та СТОВ « Аратта» 05 квітня 2017 року було укладено договір оренди земельної ділянки (паю), строком на 10 років. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 квітня 2017 року, номер запису про інше речове право 20224360.

Відповідно до умов договору, а саме п. 42, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Користуючись своїм правом, позивач звернувся з листом до СТОВ «Аратта» щодо розірвання договору оренди землі в добровільному порядку, та повідомив, що не має наміру продовжувати дію договору оренди, оскільки має намір самостійно обробляти земельну ділянку та просив повернути йому земельну ділянку. Однак відповідач відмовив позивачу у розірванні договору та поверненні земельної ділянки.

У зв`язку з тим, що СТОВ «Аратта» і надалі використовує земельну ділянку, яка належить позивачеві, та у зв`язку з тим, що із спадкуванням права власності на земельну ділянку до позивача перейшли права і обов`язки пов`язані з договором оренди, укладеного з СТОВ «Аратта», але позивач має намір самостійно обробляти земельну ділянку, він просить суд розірвати договір оренди землі від 05 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «Аратта».

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 10 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в мотивувальній частині свого рішення зазначив про те, що позивач вже звертався до суду з таким позовом, однак цей позов за заявою позивача був залишений без розгляду. Скаржник вважає, що ця обставина жодним чином не може впливати на вирішення заявленого позову, оскільки залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з таким же позовом.

Крім того зазначає, що суд встановив, що відповідач неодноразово звертався до відповідача із пропозиціями укласти інший договір оренди з більш вигідними умовами для орендодавця, однак позивач від цих пропозицій відмовився. Скаржник наголошує на тому, що матеріали справи не містять в собі доказів на підтвердження таких висновків суду.

Крім того, суд зазначив, що позивач лише один раз звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору. Однак скаржник вважає, спірним договором оренди взагалі не передбачена процедура досудового врегулювання спору з підстав застосування п. 42 Договору.

Щодо посилання суду на те, що судом не встановлено факту порушення відповідачем умов договору, то вони також не стосуються предмета спору, оскільки позовна вимога про розірвання договору була заявлена не з підстав порушення умов договору.

Позивач також вважає, що суд ухвалив рішенні на припущеннях, зазначивши, що розірвання договору призведене до необґрунтованих збитків відповідача, оскільки сільськогосподарський цикл був розрахований виходячи із строку договору оренди, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка обробляється відповідачем.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду від представника відповідача адвоката Садового Ю.В. в якому просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач вже звертався з аналогічним позовом і подав заяву про залишення його без розгляду. Це, на думку відповідача, свідчить про те, що позивачем визнано та прийнято всі обставини по ситуації, що склалася та визнано правомірність договору оренди землі, що був укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «Аратта».

Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивач схиляє суд розглядати даний спір лише у ракурсі розгляду спорів про право власності. Однак право власності позивача ніхто не заперечує. Але, на думку відповідача, набуття права власності на землю в порядку спадкування, по своїм правовим наслідками, по правам та обов`язкам, кардинально відрізняються від набуття права власності на підставі інших цивільно-правових угод. Саме тому законодавством України передбачені окремі, спеціальні законодавчі норми для таких спірних випадків , а саме норми ЦК України, які регулюють набуття права власності в порядку спадкування.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Рева І.О. підтримала апеляційну скаргу.

Представник СТОВ «Аратта» - адвоката Садовий Ю.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарг підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 квітня 2017 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та СТОВ «Аратта» (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 4,8898 га, кадастровий номер 3221987900:06:005:0006 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована поза межами населеного пункту с. Шевченкове в адміністративно-територіальних межах Шевченківської сільської ради Згурівського району Київської області. Інше речове право - право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 квітня 2017 року, номер запису про інше речове право 20224360 (копія Договору - а.с.93-94, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - а.с.16-17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (копія свідоцтва про смерть - а.с.12).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина за заповітом на земельну ділянку 4,8898 га, кадастровий номер 3221987900:06:005:0006 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована поза межами населеного пункту с. Шевченкове в адміністративно-територіальних межах Шевченківської сільської ради Згурівського району Київської області. Позивач спадщину прийняв та отримав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (копія свідоцтва - а.с.13).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 33693898 від 16 жовтня 2019 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49190121 від 16 жовтня 2019 року (інформація з Державного реєстру - а.с.16-17, копія рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - а.с.79).

З огляду на набуття позивачем права власності на земельну ділянку, державним реєстратором 16 січня 2019 року внесено нові відомості та внесено зміни до іншого речового права, де орендодавця з ОСОБА_2 змінено на ОСОБА_1 інформація з Державного реєстру - а.с.16-17, повідомлення державного реєстратора - а.с.78).

Позивач звернувся до відповідача із заявою-повідомленням про намір розірвати укладений ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки (копія заяви-повідомлення - а.с.18-19).

Листом від 25 лютого 2020 року № 54/20 позивача було проінформовано про те, що розгляд його заяви-повідомлення відбудеться у строк, визначений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» та запропоновано отримати невиплачену ОСОБА_2 орендну плату (копія повідомлення - а.с.20).

Інших листів щодо розірвання договору оренди зі сторони позивача не надходило.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

Тож після зміни власника земельної ділянки договір оренди не припинив свою дію, натомість позивач ОСОБА_1 в силу вимог закону набув статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за договором правами та обов`язками.

Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/418/19).

Суд першої інстанції вважав, що п. 42 Договору передбачає альтернативу у вигляді зміни або розірвання договору. А тому вирішення питання щодо того, чи є зміна власника підставою для зміни чи розірвання договору оренди не є прерогативою орендодавця, в даному випадку позивача ОСОБА_1 , має вирішуватись за домовленістю сторін, а у випадку спору - судом.

Право власності позивача на спірну земельну ділянку зареєстроване 16 жовтня 2019 року. З приводу розірвання договору оренди позивач звертався до відповідача лише одного разу у лютому 2020 року, що підтверджується копією заяви-повідомлення. 11 серпня 2020 року позивач звернувся до Згурівського районного суду Київської області із позовом до СТОВ «Аратта» про розірвання договору оренди землі. Ухвалою суду від 06 січня 2021 року позовна заява була залишена без розгляду за клопотанням позивача. Повторно з позовною заявою про розірвання договору оренди позивач звернувся лише 29 червня 2021 року.

В свою чергу, відповідач СТОВ «Аратта» наполягає саме на зміні договору, шляхом укладення додаткової угоди. Відповідач наголошував на тому, що неодноразово звертався до позивача щодо укладення додаткової угоди до договору оренди, зокрема змінивши умови договору на користь позивача. Судом не встановлено факту порушення відповідачем умов договору оренди. Розірвання договору, на думку суду першої інстанції, призведе до необґрунтованих збитків відповідача, оскільки сільськогосподарський цикл був розрахований виходячи із строку договору оренди. Стабільність правовідносин є запорукою стабільності у суспільстві. Відтак, суд вважав позицію відповідача більш прийнятною, виходячи із принципу справедливості.

Проте із такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись виходячи з такого.

Згідно ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями ст.ст. 30, 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч.4. ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи у оскаржуваному договорі оренди у п. 42 сторони дійшли згоди, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору.

При цьому, цей пункт договору будь-ким із його учасників не оспорювався та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

За таких обставин, законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами такого договору. Встановивши, що позивач виявив бажання розірвати укладений з відповідачем спірний договір оренди і він є новим власником земельної ділянки та бажає її використовувати на власний розсуд, та врахувавши, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 530/545/16-ц (провадження № 61-19484св18), та від 03 лютого 2020 року (провадження № 61-4697св19).

Висновки суду першої інстанції про те, що судом першої інстанції не встановлено порушення істотних умов договору оренди землі, у зв`язку із чим підстави для розірвання договору відсутні, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки є безпідставними та не спростовують наявність передбаченого договором права у позивача на його розірвання у зв`язку з переходом орендованої земельної ділянки у її власність.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права чи з порушенням норм процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалене без додержанням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду суду не відповідають обставинам справи і доводи апеляційної скарги ці висновки спростували.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана рішення суду з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, які призвели до помилково прийняте рішення суду, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду скасувати та задовольнити позов.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з СТОВ «Аратта» слід стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2270 грн., з яких 908 грн. - розмір судового збору за звернення до суду з позовом, а 1362 грн. - розмір судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 10 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Аратта» про розірвання договору оренди землі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Аратта» про розірвання договору оренди землі задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3221987900:06:005:0006 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,8898 га, що розташована поза межами населеного пункту с.Шевченкове в адміністративно-територіальних межах Шевченківської сільської ради Згурівського району Київської області укладений між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Аратта» 05 квітня 2017 року.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Аратта» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2270 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2022 року.

Реквізити:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Аратта», зареєстроване місце знаходження: вул. Петровська, 2, с. Лизогубовка Слобода, Згурівський район, Київська обл., 07650, код ЄДРПОУ 318050705.

Суддя-доповідач

Судді: