Рішення

від 04.07.2022 по справі 910/18507/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.07.2022Справа № 910/18507/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аймакс-Авто»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудпостач»

про визнання недійсними договору поставки № ЄЧ 0428-01 від 27.04.2021,

специфікації № 1 від 27.04.2021 та рахунку на оплату № 808 від 27.04.2021

та стягнення 111.192,37 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

15.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аймакс-Авто» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудпостач» про

- визнання недійсним договору поставки № ЄЧ 0428-01 від 27.04.2021 разом із специфікацією № 1 від 27.04.2021 та рахунком на оплату № 808 від 27.04.2021 до нього, укладений між ТОВ «Аймакс-Авто» та ТОВ «Євробудпостач» на підставі ст.ст. 229, 230 Цивільного кодексу України;

- стягнення з ТОВ «Аймакс-Авто» 111.192,37 грн, з яких 105.912,00 грн збитків в подвійному розмірі від суми попередньої оплати товару згідно договору поставки № ЄЧ 0428-01 від 27.04.2021, 3.865,06 грн пені, 688,43 грн інфляційних втрат та 726,88 грн 3% річних від простроченої суми.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір поставки № ЄЧ 0428-01 від 27.04.2021, на підставі якого було підписано специфікацію № 1 від 27.04.2021, згідно до якої відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу рулон Zn 140 Aiya Steel 1, 1250х130, загальна сума товару 52.956,00 грн. 27.04.2021 відповідачем виставлено позивачу рахунок № 808, з аналогічними відомостями зазначеними в специфікації. В усній домовленості сторони погодили, що відповідач направить позивачу зразок товару для його погодження. Проте, не дочекавшись обговореного зразку, позивачем було сплачено відповідачу 52.956,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2863 від 28.04.2021. 18.05.2021 позивачем отримано від відповідача зразок товару Zn 140 Aiya Steel 1, фактичного розміру 1250х130х1 mm, у зв`язку з чим повідомлено відповідачу, що зразок відповідає бажаній якості. У відповідь на це повідомлення, відповідачем було зазначено, що позивачу був направлений не зразок, а весь оплачений товар. Шляхом переписки між сторонами позивачем було встановлено, що оскільки у специфікації № 1 від 27.04.2021 не було зазначено одиниць виміру товару, відповідачем було навмисно введено в оману позивача щодо розміру товару та продано останньому товар за ціною, яка не відповідає такій вартості. 06.06.2021 позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про поставку товару або сплату заборгованості за непоставлений товар у розмірі 52.956,00 грн, у відповідь на яку відповідачем 29.06.2021 надіслано лист-відповідь, зі змісту якого вбачається, що відповідачем добросовісно виконано взяті на себе зобов`язання за договором № ЄЧ 0428-01 від 27.04.2021 та передбачений специфікацією № 1 від 27.04.2021 товар поставлено. Позивач вважає, що на момент оплати рахунку вчиняв правочин під впливом помилки щодо предмету правочину, так як вважав, що купує товар - рулон оцинкованого листового металу висотою 125 сантиметрів, товщиною 1 міліметр та довжиною 130 метрів, вартістю 52.956,00 грн. Якби відповідач повідомив позивача, що той сплачує 52.956,00 грн за металеву смужку розміром 1250х130 мм та вагою 1286 грам (дійсна вартість якої становить 69,20 грн), договір би не укладався. Умисне викривлення кількості товару в рахунку та специфікації та лист відповідь відповідача говорить про прямий умисел відповідача ввести в оману позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 відкрито провадження у справі № 910/18507/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.12.2021.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.11.2021 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105481513380 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 22.11.2021 (номер відправлення 0105481513380) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 29.12.2021 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

13.12.2021 від позивача на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання про участь останнього у підготовчому засіданні, призначеному на 21.12.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18507/21 від 14.12.2021 клопотання позивача задоволено та ухвалено забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аймакс-Авто» у розгляді справи № 910/18507/21 у підготовчому засіданні 21.12.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми «EasyCon».

21.12.2021 у підготовчому засіданні, відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 20.01.2022.

22.12.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про участь останнього у підготовчому засіданні, призначеному на 21.12.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon», яке 13.12.2021 отримано судом на електронну пошту.

06.01.2022 від позивача адресу електронної пошти суду надійшло клопотання про участь останнього у підготовчому засіданні, призначеному на 20.01.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18507/21 від 13.01.2022 клопотання позивача задоволено та ухвалено забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аймакс-Авто» у розгляді справи № 910/18507/21 у підготовчому засіданні 20.01.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми «EasyCon».

20.01.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про участь останнього у підготовчому засіданні, призначеному на 20.01.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon», яке 06.01.2022 отримано судом на електронну пошту.

20.01.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.02.2022.

25.01.2022 від позивача адресу електронної пошти суду надійшло клопотання про участь останнього у судовому засіданні, призначеному на 03.02.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18507/21 від 27.01.2022 клопотання позивача задоволено та ухвалено забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аймакс-Авто» у розгляді справи № 910/18507/21 у судовому засіданні 03.02.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми «EasyCon».

31.01.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про участь останнього у судовому засіданні, призначеному на 03.02.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon», яке 25.01.2022 отримано судом на електронну пошту.

Позивач в судовому засіданні 03.02.2022 позовні вимоги підтримав повністю.

03.02.2022 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.02.2022.

09.02.2022 від позивача адресу електронної пошти суду надійшло клопотання про участь останнього у судовому засіданні, призначеному на 17.02.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18507/21 від 10.02.2022 клопотання позивача задоволено та ухвалено забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аймакс-Авто» у розгляді справи № 910/18507/21 у судовому засіданні 17.02.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18507/21 від 17.02.2022, у зв`язку із нез`явленням в судове засідання позивача і відповідача, судове засідання відкладено на 03.03.2022.

06.04.2022 від позивача адресу електронної пошти суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

У зв`язку із введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, судове засідання у справі № 910/18507/21 не відбулося.

Згідно з Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18507/21 від 02.06.2022 сторін повідомлено, що судове засідання відбудеться 05.07.2022.

05.07.2022 від позивача адресу електронної пошти суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Позивач в судове засідання 05.07.2022 не з`явився.

Відповідач в судове засідання 05.07.2022 не з`явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України всі ухвали про виклик відповідача у засідання були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, всі конверти разом з ухвалами було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників позивача і відповідача.

В судовому засіданні 05.07.2022, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аймакс-Авто» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудпостач» (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № ЄЧ 0428-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язаний передати у вчасність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат (далі - товар), сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно з п. 1.2 договору сторони підтверджують, що володіють достатньою інформацією про товар, що є предметом даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у супровідних документах на товар.

Пунктом 2.2. договору визначено, що кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Згідно з п. 3.1 договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на товар може змінюватись в залежності від коливань середньоринкових цін на металопрокат (п. 2.3 договору).

У Специфікації № 1 від 27.04.2021 (додаток № 1 до договору) встановлено наступні найменування, ціну, кількість товару

№НайменуванняКількість Одиниця виміруЦіна без ПДВ, грнСума без ПДВ, грн1Рулон Zn 140 Aiya Steel 1, 1250х1301,000шт44130,0044130,00 Разом без ПДВ44130,00 ПДВ8826,00 Всього з ПДВ52956,00

Відповідно до п. 3.4 договору оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку до даного договору поставки. У разі одержання від покупця передплати частково, постачальник має право на поставку товару на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв`язком.

Разом з договором поставки відповідачем було надано позивачу рахунок на оплату № 808 від 27.04.2021, який містив аналогічні відомості, що містяться у Специфікації № 1 до договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно платіжного доручення № 2863 від 28.04.2021 здійснено оплату наведеного рахунку та перераховано відповідачу кошти за товар в сумі 52.956,00 грн.

Відповідно до п. 10.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Згідно з п. 10.2 договору у випадку якщо жодна зі сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 4.1 договору поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року, з урахуванням особливостей, встановлених цим договором.

Пунктом 4.2. договору визначено строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100% передоплати.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки позивачем здійснено оплату товару 28.04.2021 відповідач мав поставити товар у строк до 14.05.2021 включно.

Згідно з п. 4.4 договору датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана у видатковій накладній.

Отже за умовами договору відповідач прийняв на себе обов`язок поставити позивачу товар до 14.05.2021 шляхом складання видаткової накладної.

Проте, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи 17.05.2021 відповідачем згідно експрес-накладної ТОВ «Нова пошта» № 59000686776465 було відправлено металеві вироби, розм. 125-13, вагою 2 кг.

Дане відправлення було 18.05.2021 доставлено вказаною компанією на відділення № 1 ТОВ «Нова пошта» в м. Черкаси, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Хоменка, 15 та отримано позивачем.

Позивач зазначає, що згідно наведеної експрес-накладної ним отримано зразок товару оцинкованого листового металу Zn 140 Aiya Steel розміром 1250х130х1мм.

Слід відзначити, що у рахунку № 808 від 27.04.2021 та у Специфікації № 1 від 27.04.2021 зазначено, що поставці підлягає один рулон Zn 140 Aiya Steel 1, 1250х130 без зазначення одиниць виміру (міліметри, сантиметри чи метри довжини, висоти та ширини металевого листа у рулоні).

В матеріалах справи наявний лист позивача № 21/05-21 від 21.05.2021, адресований відповідачу, в якому міститься вимога про повернення грошових коштів у сумі 52.956,00 грн за непоставлений товар.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ним 21.05.2021 було надіслано вказаний лист відповідачу, проте доказів надіслання чи вручення даного листа позивачем не подано.

Разом з цим, в матеріалах справи наявна відповідь відповідача № 2906-01 від 29.06.2021 на лист позивача № 21/05-21 від 21.05.2021, в якій відповідач зазначив, що ним було поставлено позивачу визначений рахунком № 808 від 27.04.2021 та Специфікацією № 1 від 27.04.2021 товар згідно експрес накладної ТОВ «Нова пошта» № 59000686776465, а тому вимога позивача задоволенню не підлягає.

В матеріалах справи наявна вимога позивача № 06-07/01 від 06.07.2021, адресована відповідачу, в якій позивач вимагав негайно поставити товар або повернути кошти за непоставлений товар в розмірі 52.956,00 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ним було надіслано зазначену вимогу відповідачу, однак наданий позивачем фіскальний чек від 07.07.2021 не є належним доказом надіслання вимоги, у зв`язку з тим, що не підтверджує зміст відправлення.

З огляду на фактично отриманий позивачем розмір оцинкованого листа металу та наданої відповідачем відповіді, відповідач тим самим вважає, що за умовами договору одиницею виміру у рулоні визначено міліметри.

Натомість позивач зазначає, що здійснюючи оплату за товар вважав, що здійснює оплату за цілісний металевий рулон, а розміри, вказані в рахунку № 808 від 27.04.2021 та Специфікації № 1 від 27.04.2021 означали, що 1250мм - це висота рулону, а 130м - це його довжина, оскільки визначена вартість товару відповідала саме таким розмірам товару.

З метою встановлення певних обставин, позивачем було замовлено проведення товарознавчого експертного дослідження отриманого від відповідача товару та поставлено експерту на експертизу наступні питання:

1. «Які лінійні розміри та площа оцинкованого листа Znl40 наданого на дослідження ?».

2. «Яка маса оцинкованого листа Znl40 наданого на дослідження?».

3. «Яка ринкова вартість наданого оцинкованого листа Zn140 станом на час проведення дослідження ?».

4. «Яка ринкова вартість 162,5 м2 оцинкованого листа товщиною 1 мм, шириною 1250 мм в рулоні з покриттям класу Znl40, станом на час проведення дослідження ?».

5. «Чи відповідає наданий на дослідження оцинкований лист Znl40 характеристикам наведеним в Специфікації №1 до договору поставки № ЄЧ 0428-1 від 27.04.2021?».

У висновку експертного дослідження Черкаського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру № ЕД-19/124-21/10065-ТВ від 23.09.2021 за результатами дослідження було здійснено наступні висновки:

« 1. Лінійні розміри та площа наданого на дослідження оцинкованого листа Znl40 становлять наступні величини:

довжина - 1253 мм;

ширина - 130 мм;

товщина - 1 мм;

площа - 0,162 кв. м.

2. Маса наданого на дослідження оцинкованого листа з покриттям класу Znl40 становить - 1286 гр.

3. Ринкова вартість наданого оцинкованого листа клас покриття Znl40 станом на час проведення дослідження становить - 69,20 грн.

4. Ринкова вартість 162,5 кв. м оцинкованого листа товщиною 1 мм, шириною 1250 мм в рулоні з покриттям класу Znl40, станом на час проведення дослідження становить - 69.421,62 грн.

5. Наданий на дослідження лист оцинкованої сталі частково співпадає за своїми характеристиками з характеристиками наведеними у договорі та Специфікації, а саме - товщина, ширина, вид та клас покриття та не співпадає за своєю кількістю, приймаючи до уваги використаний в специфікації термін «Рулон», який практично означає кількість подібного товару більшу ніж ширина наданого листа - 130 мм.».

Руломн (фр. rouleau), рідко рол[1] - циліндрична упаковка, на якій представлена стрічка матеріалу, що змотана в трубу або намотана на жорсткий вал або гільзу.

У багатьох випадках, для зручності транспортування, в рулони намотують такі предмети, як: туалетний папір, лінолеум, тканину, шпалери, штучний газон, килими, клейонку, ватман, пакети для сміття, сталь, фольгу тощо.

Позивач зазначає, що на момент оплати рахунку вчиняв правочин під впливом помилки, оскільки помилявся щодо предмету правочину, так як вважав, що купує за договором поставки товар - рулон оцинкованого листового металу висотою 125 сантиметрів, товщиною 1 міліметр, та довжиною 130 метрів, дійсна вартість якого становить 52.956,00 грн.

Позивач зазначає, що якби відповідач повідомив належним чином позивача, що останній сплачує 52.956,00 грн за металеву смужку розмірами 1250x130 мм та вагою 1286 грам, договір поставки не був би укладений сторонами. Умисне викривлення кількості товару в рахунку та специфікації, а також лист відповідь про те, що відповідач виконав умови договору та продав товар розмірами 1250х130мм та вагою 1286 грам за 52.956,00 грн (в той час як вартість товару згідно висновку експертного дослідження становить 69,20 грн) на думку позивача говорить про прямий умисел відповідача ввести позивача в оману.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 справа № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Правові наслідки правочинів, вчинених під впливом помилки або обману передбачені положеннями ст.ст. 229 та 230 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України).

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.

При цьому, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/15424/19.

Проте, позивачем належними засобами доказування не доведено обставин, які б свідчили про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявність умислу в діях відповідача під час укладення спірного договору.

З огляду на викладене, суд вважає що відсутні правові підстави для визнання недійсним договору поставки № ЄЧ 0428-01 від 27.04.2021 на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що під час укладення спірного договору мала місце помилка і така помилка є істотною, а отже наявні підстави для визнання недійсним договору поставки № ЄЧ 0428-01 від 27.04.2021 на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору поставки № ЄЧ 0428-01 від 27.04.2021 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Специфікація № 1 від 27.04.2021, що є додатком № 1 до договору поставки № ЄЧ 0428-01 від 27.04.2021 та рахунок на оплату № 808 від 27.04.2021 є невід`ємними частинами договору поставки № ЄЧ 0428-01 від 27.04.2021, який підлягає визнанню недійсним, а отже не потребують окремого визнання їх недійсними.

Позивач вважає, що йому завдано збитки у розмірі вартості попередньої оплати товару, тому враховуючи положення ч. 2 ст. 230 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у подвійному розмірі, а саме 105.912,00 грн (52.956,00 грн х 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Проте, сплачена позивачем на виконання умов договору попередня оплата за товар в розмірі 52.956,00 грн не є збитками в розумінні ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, а також те, що договір поставки № ЄЧ 0428-01 від 27.04.2021 підлягає визнанню недійсним не з підстав його невідповідності положенням ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 105.912,00 грн збитків задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд, окрім іншого, вирішує таке питання як, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.

Позивач у позовній заяві цитує норми статей 216 та 1212 Цивільного кодексу України, тому суд вважає за необхідне застосувати їх до правовідносин у даній справі.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Враховуючи встановлені вище обставини стосовно того, що договір поставки № ЄЧ 0428-01 від 27.04.2021 суд визнає недійсним, та положення ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України стосовно моменту недійсності правочину, суд зазначає, що вказаний договір поставки вважається недійсним з моменту його вчинення. Тобто, сплачені позивачем кошти в розмірі 52.956,00 грн перебували та перебувають у користуванні відповідача без достатніх правових підстав.

З огляду на викладене, з метою відновлення порушеного права позивача суд приходить до висновку про наявність правових підстав про стягнення з відповідача 52.956,00 грн попередньої оплати.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з виконання грошового зобов`язання щодо повернення коштів в розмірі 52.956,00 грн, позивач на підставі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» просить стягнути з відповідача 3.865,06 грн (нарахованих на суму боргу 52.956,00 грн за період з 21.05.2021 по 01.11.2021).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Розділом 7 договору, який визначає відповідальність сторін у разі порушення умов цього договору не визначено відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині строків повернення попередньої оплати.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 3.865,06 грн безпідставні та задоволенню не підлягають.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з виконання грошового зобов`язання щодо повернення коштів в розмірі 52.956,00 грн, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 688,43 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 52.956,00 грн за червень-вересень 2021 року) та 726,88 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу 52.956,00 грн за період з 21.05.2021 по 03.11.2021).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 688,43 грн інфляційних втрат та 726,88 грн - 3% річних.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аймакс-Авто» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір поставки № ЄЧ 0428-01 від 27.04.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аймакс-Авто» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудпостач».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудпостач» (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, код ЄДРПОУ 43565620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аймакс-Авто» (18002, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 242/1, к. 708, код ЄДРПОУ 42530115) 52.956 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 00 коп. попередньої оплати, 688 (шістсот вісімдесят вісім) грн 43 коп. інфляційних втрат, 726 (сімсот двадцять шість) грн 88 грн - 3% річних, 3.380 (три тисячі триста вісімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 22.07.2022.

СуддяВ.В. Сівакова