Рішення

від 18.07.2022 по справі 910/16110/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2022Справа № 910/16110/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оратівагроінвест" (с. Оратів Оратівського району Вінницької області)

до: 1. Вінницької обласної державної адміністрації (м. Вінниця)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" (с. Новоживотів

Оратівського району Вінницької області)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Оратівська селищна рада

про визнання недійсним договору оренди водного об`єкта

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: Гончар О.І.

Від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оратівагроінвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Вінницької обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" про визнання недійсним договору оренди водного об`єкта № 523183000 від 05.10.17., укладеного між відповідачами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.21. відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 26.10.21.

23.10.21. Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому воно проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

26.10.21. позивачем подано клопотання про призначення експертизи.

26.10.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 09.11.21.

04.11.21. та 09.11.21. від Вінницької обласної державної адміністрації надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

09.11.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 07.12.21.

15.11.21. позивачем подано відповідь на відзив відповідача-2.

У підготовчому засіданні 07.12.21. відповідач-2 зазначив про необхідність залучення третьої особи.

Позивач проти залучення Оратівської селищної ради в якості третьої особи не заперечував.

07.12.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.01.22.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.21. залучено до участі у справі № 910/16110/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Оратівську селищну раду.

11.01.22. від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.22. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Оратівагроінвест" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

11.01.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 03.02.22.

03.02.22. суд розглянув клопотання позивача від 26.10.21. про призначення судової експертизи.

Вказане клопотання обґрунтовано необхідністю встановлення при вирішенні даного спору питань чи є Новоживотівське водосховище фактично водосховищем комплексного призначення та для яких цілей воно використовувалось станом на 05.10.17.

Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 1 ст. 99 ГПК України підстав для призначення судової експертизи в даній справі, у зв`язку з чим 03.02.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача від 26.10.21. про призначення судової експертизи.

03.02.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.03.22.

Судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 01.03.22., не відбулось у зв`язку із веденням на території Київської області бойових дій та загрозою для життя і здоров`я громадян.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.22. призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 14.06.22.

14.06.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 19.07.22.

У судовому засіданні 19.07.22. представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечив. Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили; про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, та їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Представник відповідача-1 в судове засідання 19.07.22. не з`явився, проте 18.07.22. подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.07.22. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача-2, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 30.03.17. № 230 "Про укладення договору оренди водного об`єкта" надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" земельну ділянку водного фонду загальною площею 145,7714 га, з орендною платою в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, терміном на 20 років, на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району, за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб.

05.10.17. між Вінницькою обласною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Злагода» (орендар) укладено договір оренди водного об`єкта №523183000-1 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1 Договору) орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт для рибогосподарських потреб - водосховище Новоживотівське площею 128,4646 га, розташоване за межами населеного пункту в межах Новожитівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, р. Роська, що є правою притокою р. Рось (басейн р. Дніпро).

Відповідно до п. 2. Договору об`єктом за цим договором є вода (водний простір) водного об`єкта 1404,412 тис. м3; 128,4646 га; земельна ділянка під водним об`єктом 128,4646 га, сіножаті 2,3059 га, низинні заболочені землі 15,0009 га, сіножаті 2,3059 га, кадастровий №0523183000:02:001:0001. Рибогосподарська технологічна водойма надається в оренду з урахуванням вимог Закону України «Про аквакультуру».

Згідно з п. 8 Договору його укладено на 20 років.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оратівагроінвест" зазначає про наявність підстав для визнання Договору недійсним з наступних підстав:

- об`єкт оренди є водосховищем комплексного призначення та не підлягає передачі в користування на умовах оренди;

- оспорюваний Договір укладений за відсутності проекту відведення земельної ділянки водного фонду.

17.10.16. Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, та 15.12.16. Державним агентством рибного господарства України було погоджено Режим рибогосподарської експлуатації Новоживотівського водосховища на р.Роська, в с. Новоживотів, Оратівського району Вінницької області, за яким користувачу - ТOB «Оратівагроінвест» встановлено рибогосподарську експлуатацію по 2025 включно відносно водосховища площею 146,0 га на р. Роська. в с. Новожитів, Оратівського р-ну, Вінницької області.

31.01.17. згідно з Режимом від 15.11.2016, позивачу було надано дозвіл № 31 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, яким дозволено та встановлено обсяг вилучення водних біоресурсів на період з 2017 по 2022 роки.

Відтак позивач зазначає, що він є єдиним користувачем вказаного водосховища для рибогосподарських потреб, і передача цього об`єкта в орендне користування Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" порушує права позивача, що зумовило його звернення до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положенням статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вказаного Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України Закон України «Про місцеві державні адміністрації» визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Пунктом 1 ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

Статтею 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

Частиною 1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація, зокрема розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Так, розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації № 230 від 30.03.17., враховуючи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16811593 від 07.06.16. та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" надано в оренду останньому земельну ділянку водного фонду загальною площею 145,7714 га, з орендною платою в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, терміном на 20 років, на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району, за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб.

Згідно з п. 2 вказаного розпорядження, Департамент агропромислового розвитку облдержадміністрації зобов`язано вжити заходів щодо розробки паспорта водного об`єкта та його погодження, укласти договір оренди водного об`єкта з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода", загальною площею 145.7714 га, з кадастровим номером 0523183000:02:001:0001 на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району, з річною орендною платою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, терміном на 20 років для рибогосподарських потреб, після виготовлення та погодження паспорта водного об`єкта; здійснити заходи з державної реєстрації за державою права власності на земельну ділянку, зазначену в підпункті 2 пункту 2 цього розпорядження.

Відповідно до ст. 5 Водного кодексу України, до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

В силу положень ст. 5 Водного кодексу України Новоживотівське водосховище відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація, зокрема розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно зі ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Статтею 17 Закону України "Про тваринний світ" передбачено, що спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Земельного кодексу, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); водосховище штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України, використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд встановив, що оспорюваний Договір оренди водного об`єкта № 523183000-1 від 05.10.17. було укладено між відповідачами на виконання розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації № 230 від 30.03.17.

Частина третя статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначає, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Водночас розпорядження Вінницької ОДА № 230 від 30.03.17. є чинним та в судовому порядку не скасоване.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Суд звертає увагу позивача на те, що його доводи про те, що об`єкт оренди є водосховищем комплексного призначення та не підлягає передачі в користування на умовах оренди, насамперед підлягають встановленню та дослідженню при вирішенні питання щодо законності розпорядження Вінницької ОДА № 230 від 30.03.17., як підстави для укладення оспорюваного Договору.

Саме у розпорядженні № 230 від 30.03.17. Вінницька обласна державна адміністрація як орган, який здійснює повноваження власника відповідного об`єкта державної власності, висловила своє волевиявлення на передачу спірного водосховища в орендне користування.

Відтак, доводи позивача про те, що передача Новоживотівського водосховища в орендне користування є незаконною в силу положень ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України, є підставою для звернення до суду з відповідними вимогами, передусім, про скасування відповідного рішення власника - Вінницької ОДА, про таку передачу.

Як зазначалось судом вище, розпорядження Вінницької ОДА № 230 від 30.03.17. в судовому порядку не скасоване, та його законність не підлягає встановленню Господарським судом міста Києва при розгляді даної справи.

Більше того, відповідачем-2 до відзиву на позовну заяву додано копію листа Вінницького регіонального управління водних ресурсів № 6/229 від 24.02.17., з якого вбачається, що Новоживотівське водосховище не включене до "Переліку водосховищ комплексного призначення на території Вінницької області", затвердженого рішенням комісії з питань здійснення контролю за додержанням умов договорів оренди водних об`єктів № 2 від 04.12.13.

Також, відповідно до водогосподарського паспорту, Новиживотівське водосховище призначене для риборозведення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доводи позивача про наявність підстав для визнання недійсним спірного Договору з огляду на незаконність передачі Новоживотівського водосховища в орендне користування недоведеними та відхиляє їх.

Щодо доводів позивача про те, що оспорюваний Договір укладений за відсутності проекту відведення земельної ділянки водного фонду, суд встановив наступне.

Розпорядженням Оратівської районної державної адміністрації від 08.10.04. № 322 затверджено проекти відведення земельних ділянок водного фонду на територіях Новоживотівської, Якимівської, Скоморошківської сільських рад та надано ТОВ "Злагода" в оренду земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб терміном на 10 років загальною площею 209,3978 га.

27.09.12. прокурором Вінницької області внесено протест на зазначене вище розпорядження Оратівської районної державної адміністрації, адресувавши його Вінницькій обласній державній адміністрації, оскільки частиною 8 статті 118 Конституції України саме Президенту України або голові місцевої державної адміністрації вищого рівня надано повноваження скасовувати рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України.

Заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з відповідним позовом про визнання протиправним та скасування цього розпорядження.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.13. у справі № 802/3750/13-а відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.12.13., залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 03.06.14., скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.13. у справі № 802/3750/13-а та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Отже, позивач вказує, що у зв`язку зі скасуванням розпорядження Оратівської районної державної адміністрації від 08.10.04. № 322 відсутній проект відведення спірної земельної ділянки водного фонду.

За приписами ст. 20 Закону України "Про землеустрій", землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі:

а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;

б) встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою;

в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;

г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);

ґ) організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою;

д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель;

е) розроблення комплексного плану території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Власники землі, землекористувачі, у тому числі орендарі, при здійсненні землеустрою зобов`язані забезпечити доступ розробникам документації із землеустрою до своїх земельних ділянок, що підлягають землеустрою.

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом (стаття 30 Закону).

За частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Судом встановлено, що на момент укладення спірного Договору земельна ділянка під водним об`єктом була зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" за кадастровим номером 0523183000:02:001:0001; при її передачі в оренду межі цієї земельної ділянки та її цільове призначення не змінювались.

Наявними у матеріалах справи доказами також підтверджується розроблення землевпорядної документації на земельну ділянку та її погодження 14.04.17., тобто до моменту укладення Договору (05.10.17.); а визначення та закріплення меж земельної ділянки на місцевості (згідно з актом від 09.11.17.) відбулось до її передачі за Договором по акту приймання-передачі об`єкту оренди від 21.11.17.

Відтак наведені доводи позивача є безпідставними, необґрунтованими та суперечать зібраним у матеріалах справи доказам, тож не приймаються судом до уваги.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд встановив відсутність підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним Договору оренди водного об`єкта №523183000-1 від 05.10.17.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем-2 викладено заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Позивач зазначає, що строк позовної давності за даними вимогами ним не пропущено, оскільки такий строк переривався зверненням до суду з позовом у справі № 902/62/18 про визнання вказаного договору недійсним з інших підстав.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Суд відзначає, що звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Оратівагроінвест" до суду з позовом до Вінницької обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" про визнання недійсним договору оренди водного об`єкта (справа № 902/62/18) з інших підстав, ніж у даній справі, не є пред`явленням частини вимоги, право на яку має позивач у розумінні ст. 264 ЦК України, та не призводить до переривання строків позовної давності.

Відтак, оскільки позовна заява позивачем подана 01.10.21. (згідно з відміткою на конверті), суд дійшов висновку про сплив строку позовної давності за вимогами про визнання недійсним Договору, укладеного 05.10.17.

Вказане є підставою для відмови в позові, проте, з огляду на встановленні інших підстав для відмови в позові, суд не застосовує в даному випадку наслідки спливу строків позовної давності.

Суд також зазначає, що відповідач-1 у відзиві зазначав про те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р від 12.06.20. територія Оратівської селищної ради увійшла до Оратівської територіальної громади, і на даний час органом, уповноваженим розпоряджатись земельною ділянкою, є саме Оратівська селищна рада.

Суд відхиляє такі доводи як необґрунтовані та безпідставні, оскільки належними відповідачами у справах про визнання недійсними правочинів є саме їх сторони, якими в даному випадку є відповідачі.

Жодних доказів внесення змін до Договору в частині особи орендодавця до матеріалів справи не надано.

Інші доводи і твердження сторін до уваги судом не приймаються як такі, що не спростовують висновків суду та не можуть вплинути на результат розгляду даної справи.

З огляду на вказане в сукупності суд, встановивши відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Оратівагроінвест", відмовляє в задоволенні даного позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.08.22.

Суддя Т.М. Ващенко