Рішення

від 20.01.2015 по справі 911/4142/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа № 911/4142/14

за позовом Спільного українсько-німецького підприємства «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний світ «Океанія», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка

про стягнення 181154,15 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Карп`юк Н.А. довіреність № 335/12 від 23.12.2014 р.;

від відповідача: Василюк І.С. довіреність № 22/09-1 від 22.09.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

до господарського суду звернулось Спільне українсько-німецьке підприємство «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний світ «Океанія» (далі відповідач) про стягнення 812488,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 22.05.2013 р. № 8114 щодо оплати поставленого товару. У зв`язку з цим Позивач просив суд стягнути з Відповідача 812488,47 грн. заборгованості, з якої: 780491,58 грн. основного боргу, 8221,07 грн. інфляційних втрат, 2629,84 грн. 3% річних та 21145,98 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2014 р. порушено провадження у справі № 911/4142/14 та призначено її до розгляду на 03.11.2014 р.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, у судових засіданнях оголошувалась перерва.

03.11.2014 р. через відділ діловодства суду надійшов відзив Відповідача від 30.10.2014 р. № 30/10 (вх. № 24258/14) на позов, згідно якого Відповідач заперечив проти позову та надав копію платіжного доручення від 29.10.2014 р. № 443/40 про часткову оплату боргу, а також копію Додаткової згоди від 17.06.2013 р. до Договору поставки № 8114, зокрема щодо викладення п. 4.3. Договору поставки в новій редакції.

10.11.2014 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання Відповідача від 10.11.2014 р. № 10/11 (вх. № 24957/14) про залучення додаткових доказів, а саме звітів про реалізацію товару.

12.11.2014 р. через відділ діловодства суду надійшов відзив Позивача від 07.11.2014 р. № 285/11 (вх. № 25202/14) на відзив Відповідача на позов, відповідно до якого Позивач просив суд задовольнити позов в первісній редакції.

12.11.2014 р. Позивачем подано клопотання про продовження строку вирішення спору, яке було задоволено ухвалою суду від 12.11.2014 р.

19.11.2014 р. через відділ діловодства суду надійшло уточнення Позивача від 18.11.2014 р. № 300/11 (вх. № 25891/14) до позовної заяви, яке за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить суд стягнути з Відповідача 181154,15 грн. заборгованості, з якої 29966,88 грн. інфляційних втрат, 8043,72 грн. 3% річних і 23444,15 грн. пені за несвоєчасне виконання Відповідачем грошових зобов`язань за Договором поставки, а також 119699,40 грн. заборгованості за товар, термін придатності якого скінчився, отже який підлягає оплаті.

Судом заява Позивача щодо уточнення розміру позовних вимог задоволена, отже позовні вимоги розглядаються судом в редакції заяви Позивача від 18.11.2014 р. № 300/11 (вх. № 25891/14).

12.01.2015 р. через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення/заперечення Відповідача від 08.01.2015 р. № 08/01/1 (вх. № 222/15) до уточненої позовної заяви, за змістом яких Відповідач заперечує проти стягнення 119699,40 грн. заборгованості за товар, термін придатності якого скінчився.

19.01.2015 р. через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення Відповідача від 16.01.2015 р. № 16/01/1 (вх. № 947/15) по суті позовних вимог.

В судове засідання 21.01.2015 р. з`явились представники Позивача і Відповідача та надали пояснення у справі. Позивач позовні вимоги підтримав і просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач заперечив проти стягнення 119699,40 грн. заборгованості за товар, термін придатності якого скінчився, з підстав, викладених у письмових поясненнях. Що до позовних вимог про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 61454,75 грн., Відповідач визнав їх обґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2013 р. між Спільним українсько-німецьким підприємством «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибний світ «Океанія» (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 8114 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. п. 1.1., 1.2. Договору) постачальник зобов`язується передати (поставити) у визначені в узгодженій сторонами заявці на кожну поставку строки покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити його вартість. Конкретний асортимент (номенклатура), кількість і вартість товару вказуються в накладних на товар, які після оформлення є невід`ємною частиною договору.

За умовами п. п. 2.2. Договору, датою поставки вважається дата прийняття товару покупцем. Доставка товару здійснюється зі складу постачальника транспортним засобом постачальника в межах асортименту і кількості, зазначених у видатковій накладній (або у випадку підписання сторонами, у діючій на момент поставки, специфікації).

Згідно п. п. 4.1., 4.2. Договору, ціна на товар вказана у накладній (специфікації) у національній валюті України. Загальна сума договору складається з суми цін усіх товарів, що вказані в накладних на весь строк дії договору, якщо інше не випливає з положень цього договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору (в редакції Додаткової згоди від 17.06.2013 р.), покупець здійснює оплату за товар на поточний рахунок постачальника після реалізації товару. Покупець проводить платежі за реалізований товар кожні 14 (чотирнадцять) календарних діб з моменту реалізації товару. Покупець зобов`язується кожні 14 (чотирнадцять) календарних діб надавати постачальнику письмовий звіт про нереалізований товар. У випадку не здійснення оплати товару у зазначений термін та й не надання письмового звіту по нереалізованому товару, покупець зобов`язаний повернути весь нереалізований товар постачальнику. Повернення товару здійснюється силами та й за рахунок постачальника.

За умовами п. п. 8.3., 8.4. Договору, даний Договір укладено на строк до 22.05.2014 р. В частині оплат договір діє до повного виконання покупцем взятих на себе обов`язків. Дія договору продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про бажання його припинення не пізніше, ніж за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору.

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено а Відповідачем прийнято товар на суму 1496286,72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних сторонами видаткових накладних.

Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувався факт отримання вказаного товару, та за наслідками дослідження матеріалів справи судом встановлено, що Позивач виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару за Договором.

Водночас, як вбачається з наданих Відповідачем суду копій звітів про реалізацію товару за червень-вересень 2014 року (а.с. 125-215 т. 1), Відповідачем реалізований товар оплачувався з порушенням строків оплати, передбачених п. 4.3. Договору, на підставі чого Позивачем відповідно до вказаних звітів нараховано Відповідачу штрафні санкції.

Так, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов`язання за Договором, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 23444,15 грн. пені.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що у разі затримки оплати за товар покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Частиною першою ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши розрахунок Позивача, господарський суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а отже вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню повністю в сумі 23444,15 грн.

Також у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов`язання за Договором, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 8043,72 грн. 3 % річних та 29966,88 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що останні є обґрунтованими та арифметично вірними, а отже вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних підлягає задоволенню повністю в сумі 8043,72 грн. та вимога Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю в сумі 29966,88 грн.

Представником Відповідача у судових засіданнях заявлений розмір штрафних санкцій визнаний обґрунтованим та не заперечувався.

Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що твердження Позивача в заяві про уточнення позовних вимог відносно того, що «Позивач не відмовляється від донарахування судом санкцій до моменту винесення судом рішення» є безпідставним, оскільки суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог.

Розглядаючи позовну вимогу про стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 119699,40 грн., яка є оплатою за товар, термін придатності якого скінчився, суд дійшов висновку, що вказана вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідачем до відзиву на позов додано складську довідку про залишки нереалізованого товару Позивача станом на 30.10.2014 р. на загальну суму 522609,14 грн. (а.с. 110-118 т. 1).

Позивачем вказана позовна вимога обґрунтована тим, що з переліку товару за наданою складською довідкою, частина товару, а саме на суму 119699,40 грн., є таким, термін придатності якого скінчився, отже в силу п. 2.5. Договору і положень ст. 677 ЦК України, не може бути повернутий Позивачу, і підлягає оплаті Відповідачем.

Статтею 677 ЦК України передбачено, що Законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності). Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку.

Згідно п. 2.5. Договору, непроданий товар належної якості, зі строком придатності на момент повернення такого товару не менше 1/3 від загального строку придатності може належати поверненню постачальнику з наступною заміною на інший, по угоді сторін.

Водночас, як на доказ підтвердження спливу строку придатності товару Позивач посилається на сертифікати відповідності товару, термін дії яких закінчився.

За наслідками правового аналізу положень Закону України «Про стандартизацію і сертифікацію», зокрема статей 15, 18 вказаного Закону, та ст. 677 ЦК України вбачається, що строк придатності товару не є тотожним із строком дії сертифікату відповідності, оскільки останній не обмежує строку придатності товару.

Враховуючи викладене, невірним також є посилання Позивача на судову практику, а саме Київського апеляційного господарського суду у справі № 58/132, оскільки вказана справа не є тотожною, зокрема у справі № 58/132 мав місце сплив строку придатності товару, в той час, як у даній справі має місце закінчення терміну дії сертифікатів відповідності.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров`я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком. Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.

Як вбачається з наданих Відповідачем фотокопій етикеток товару, наданого для реалізації, більшість продукції має необмежений строк придатності, деякі позиції від 5 до 7 років.

До того ж, в самих свідоцтвах відповідності в графі «додаткова інформація» зазначається термін придатності товарів, як необмежений та вказується, що контроль за виробництвом сертифікованої продукції здійснюється шляхом проведення технічного нагляду через випробування зразків продукції з періодичністю в один рік.

У судових засіданнях представником Позивача також усно зазначалося про те, що поставлений товар не може бути реалізований Відповідачем у зв`язку з закінченням строку дії сертифікатів відповідності товару, та Відповідач не звертався до Позивача щодо поновлення строку дії вказаних сертифікатів.

Разом з тим, умови Договору не містять обов`язку покупця повернути постачальнику товар, чи оплатити вартість товару у зв`язку з закінченням строку дії сертифікатів відповідності товару.

Згідно п. 6.7.8. ДСТУ № 3413-96, в разі закінчення терміну дії сертифіката відповідності на партію продукції, якщо сертифікована партія продукції протягом цього терміну не реалізована, новий сертифікат відповідності на залишки сертифікованої продукції повинен видаватися на основі ідентифікації залишків продукції (на підставі випробувань, проведених під час сертифікації).

Таким чином судом встановлено, що для Відповідача не втрачена можливість реалізації отриманого за Договором товару за умови отримання нових сертифікатів відповідності товару в порядку, встановленому чинним законодавством.

Матеріали справи не містять доказів звернення Позивача з вимогою до Відповідача про повернення товару, відповідальність за невиконання якої передбачена п. 5.2. Договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідно до умов Договору строк виконання обов`язку Відповідача оплатити товар, строк дії сертифікатів відповідності якого закінчився, на час розгляду справи не настав, отже відсутнє порушене право Позивача щодо отримання оплати вказаного товару.

Отже позовна вимога про стягнення 119699,40 грн. є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Беручи до уваги зменшення Позивачем розміру позовних вимог з 812488,47 грн. до 181154,15 грн., різниця судового збору між означеними сумами, зокрема в розмірі 12626,69 грн. підлягає поверненню Позивачу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний світ «Океанія» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А; код ЄДРПОУ 37718000) на користь Спільного українсько-німецького підприємства «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, пров. Нестеровський, 7/9; код ЄДРПОУ 14364757) 23444 (двадцять три тисячі чотириста сорок чотири) грн. 15 коп. пені, 8043 (вісім тисяч сорок три) грн. 72 коп. 3% річних, 29966 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн. 88 коп. інфляційних втрат та 1229 (одну тисячу двісті двадцять дев`ять) грн. 09 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Повернути Спільному українсько-німецькому підприємству «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, пров. Нестеровський, 7/9; код ЄДРПОУ 14364757) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 12626 (дванадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 69 коп., сплачений за квитанцією від 17.09.2014 року № 1291710055 та квитанцією від 18.09.2014 р. № 12538715. Підставою для повернення судового збору є дане рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата виготовлення та підписання рішення 26.01.2015 р.

Суддя С.Ю. Наріжний