Рішення

від 24.07.2022 по справі 914/327/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2022 Справа № 914/327/22

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Морітан транспорт», м. Перемишляни

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Пак», м. Городок

про: стягнення 58 866,14 грн

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кравчук І.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Духнич В.В. - представник;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Морітан транспорт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Пак» про стягнення 58 866,14 грн.

Ухвалою від 09.03.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №914/327/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 26.05.2022 суд постановив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/327/22 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання у справі призначити на 20.06.2022. Ухвалою суду від 20.06.2022 розгляд справи відкладався до 04.07.2022.

Канцелярією Господарського суду 04.07.2022 зареєстровано заява (Вх №2041/22) позивача про зменшення позовних вимог у зв`язку з виявленням помилки в розрахунках.

Заява долучена до матеріалів справи.

Ухвалою від 04.07.2022 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі №914/327/22, розгляд справи №914/327/22 по суті призначити на 25.07.2022

Канцелярією Господарського суду 21.07.2022 зареєстровано заява (Вх №15620/22) від відповідача про застосування строків позовної давності.

Заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача 25.07.2022 через канцелярію суду подав заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Заперечення долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 25.07.2022 представник позивача з`явився, проти клопотання відповідача заперечив, позовні вимоги просив задовільнити.

У судове засідання 25.07.2022 представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 25.07.2022, визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, участь у судовому засідання є правом, а не обов`язком сторін, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 25.07.2022 за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 25.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

У позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Морітан транспорт» вказує про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ Пак» своїх договірних зобов`язань щодо оплати за наданні транспортно-експедиційні послуги згідно заявок по перевезенню вантажу на загальну суму 57 000, 00.

У зв`язку із простроченням виконання зобов`язання позивач також нараховує відповідачу 682, 44 грн 3% річних та 1 183, 70 грн інфляційних втрат.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, однак подав заяву в якій вказує, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Нормами ГК України передбачено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк (ч. 5 ст. 315 ГК України).

Відповідач вказує, що Перебіг позовної давності у даній справі розпочинається на двадцять другий календарний день з моменту отримання відповідачем від позивача повного комплекту документів, що супроводжують кожну окрему партію поставки вантажу.

В даному випадку, як вважає відповідач, початок перебігу строку позовної давності, слід рахувати на 22 день з моменту підписання актів наданих послуг, тому останнім днем строку для пред`явлення позовних вимог до Замовника по зазначених послугах було 16 грудня 2021 року.

Обставини справи, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морітан транспорт» (перевізник, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ Пак» (замовник, відповідач) укладено разові договори заявки на транспортні послуги, а саме:

Договір заявка на транспортні послуги від 22.04.2021 на суму 18 000 грн;

Договір заявка на транспортні послуги від 06.05.2021 на суму 19 000 грн;

Договір заявка на транспортні послуги від 17.05.2021 на суму 19 000 грн;

Договір заявка на транспортні послуги від 21.05.2021 на суму 19 000 грн.

Укладені між сторонами заявки на транспортні послуги, є двосторонніми (Перевізник, Замовник), регулюють взаємини сторін при виконанні перевізником по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів з перевезення вантажу, а також при розрахунках за виконані послуги.

На виконання прийнятого доручення, позивач здійснив перевезення обумовленого вантажу відповідачу, що підтверджується наступними актами надання послуг: № 97 від 26.04.2021 року на суму 18 000, 00; №111 від 11.05.2021 року на суму 19 000, 00; №126 від 20.05.2021 року на суму 19 000, 00; № 136 від 26.05.2021 року на суму 19 000, 00.

Факт здійснення перевезення також підтверджується товаро транспортними накладними № 132, № 146, № 150, №155 наявними в матеріалах справи.

Позивач здійснив перевезень товару на загальну суму 75 000, 00 грн.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 01.07.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становить 75 000, 00 грн. Акт звірки підписаний та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що строк оплати згідно договорів заявок від 22.04.2021, 06.05.2021, 21.05.2022 становить 21 день по приходу оригінальних документів, а оплата згідно договору заявки від 17.05.2021 проводиться на розвантажені.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем частково здійснено оплату наданих послуг на суму 18 000, 00 грн. а саме:

- згідно рахунку на оплату №112 від 26.05.2021 в розмірі 18 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 904 від 25.06.2022 на суму 18 000, 00 грн.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, сума основного боргу становить 57 000,00 грн.

В матеріалах справи немає більше доказів оплати відповідачем за надані позивачем послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідно до договорів-заявок та Актів наданих послуг на загальну суму 57 000, 00.

За несвоєчасну оплату послуг, позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання нараховано відповідачу 682, 44 грн 3% річних та 1 183, 70 грн інфляційних втрат.

Аргументи та висновки суду.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 929 ЦК України транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 931 ЦК України встановлює плату за договором транспортного експедирування. Так, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Стаття 316 ГК України також регулює договір транспортного експедирування. Зокрема, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як встановлено судом, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Морітан транспорт» (перевізник, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ Пак» (замовник, відповідач) укладено разові договори заявки на транспортні послуги, а саме:

Договір заявка на транспортні послуги від 22.04.2021 на суму 18 000 грн;

Договір заявка на транспортні послуги від 06.05.2021 на суму 19 000 грн;

Договір заявка на транспортні послуги від 17.05.2021 на суму 19 000 грн;

Договір заявка на транспортні послуги від 21.05.2021 на суму 19 000 грн.

Факт надання позивачем послуг, передбачених у договорах-заявках підтверджується наступними актами надання послуг: № 97 від 26.04.2021 року на суму 18 000, 00; №111 від 11.05.2021 року на суму 19 000, 00; №126 від 20.05.2021 року на суму 19 000, 00; № 136 від 26.05.2021 року на суму 19 000, 00. Здійснення перевезення також підтверджується товаро транспортними накладними № 132, № 146, № 150, №155 наявними в матеріалах справи.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 01.07.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становить 75 000, 00 грн. Акт звірки підписаний та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що строк оплати згідно договорів заявок від 22.04.2021, 06.05.2021, 21.05.2022 становить 21 день по приходу оригінальних документів, а оплата згідно договору заявки від 17.05.2021 проводиться на розвантажені.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем частково здійснено оплату наданих послуг на суму 18 000, 00 грн. а саме:

- згідно рахунку на оплату №112 від 26.05.2021 в розмірі 18 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 904 від 25.06.2022 на суму 18 000, 00 грн.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, сума основного боргу становить 57 000,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк позовної давності відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України, то суд зазначає наступне.

Нормами ГК України передбачено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк (ч. 5 ст. 315 ГК України).

Укладені між сторонами заявки на транспортні послуги, є двосторонніми (Перевізник, Замовник), регулюють взаємини сторін при виконанні перевізником по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів з перевезення вантажу, а також при розрахунках за виконані послуги.

Частинами 1, 2 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Організація безпосередньо самих перевезень вантажів за договором транспортного експедирування регулюється нормативно-правовими актами України перевезення вантажів.

За договором перевезення вантажу (ст. 909 ЦК України) одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Слід зазначити, що особливістю та відмінністю договору перевезення від договору транспортного експедирування є те, що договір перевезення завжди є трьохстороннім (Відправник, Перевізник, Одержувач)(ст. 909 ЦК України), а договір транспортного експедирування двостороннім (Перевізник, Замовник).

Договір транспортного експедирування, правовідносини за яким регулюються статтею 316 ГК України та статтями ЦК України та договір перевезення вантажів, є суть різними договорами як за предметом, так і за істотними умовами цих правочинів, регулюються різними нормами чинного законодавства.

Вказана правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.02.2010 р. № 11/237, від 22 листопада 2011 р. № 5015/1094/11, від 17 квітня 2012 р. у справі № 1/93/5022-1253/2011.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено судом, спір виник між Перевізником та Замовником за двостороннім договором транспортного експедирування, а не договором укладеним між Вантажовідправником, Вантажоодержувачем та Перевізником, що є обов`язковою умовою за договором перевезення, відтак посилання відповідача на те, що позивач пропустив визначений ч. 5 ст. 315 ГК України 6 місячний строк позовної давності є помилковим.

Правовідносини які виникли між Перевізником та Замовником за Договорами заявками є правовідносинами транспортного експедирування, на які поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Отже, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Враховуючи встановлені вище обставини, відсутність заперечень відповідача стосовно обставин, наведених у позовній заяві, а також стосовно заявлених до стягнення сум, суд вважає, що права позивача на отримання належної оплати наданих ним послуг з перевезення вантажу підлягає захисту, а суми неоплаченого боргу підлягають до стягнення, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 57 000, 00 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 682, 44 грн., однак 04.07.2022 продав заяву про зменшення позовних вимог в якій вже просив стягнути перераховані 3% річних у розмірі 669, 95 грн.

Судом встановлено, що строк оплати згідно договорів заявок від 22.04.2021, 06.05.2021 та 21.05.2022 становить 21 день по приходу оригінальних документів, а оплата згідно договору заявки від 17.05.2021 проводиться на розвантажені.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України за періоди за договорами заявками від 06.05.2021 та 21.05.2022 (17.07.2021 17.11.2021) та договором заявкою від 17.05.2021 (21.05.2021 17.11.2021) прийшов до висновку, що з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог такі нараховані позивачем правильно і до стягненню підлягає 3 % річних в сумі 669, 95.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення інфляційних втрат за період за договорами заявками від 06.05.2021 та 21.05.2022 (17.07.2021 17.11.2021) та договором заявкою від 17.05.2021 (21.05.2021 17.11.2021) вказує, що такий пораховано правильно, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі в сумі 1 183, 70 грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме, стягненню підлягає: 57 000, 00 основного боргу, 669, 95 грн 3% річних та 1 183, 70 грн. інфляційних нарахувань.

Судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач зменшив позовні вимоги, то стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2 480, 47.

Одночасно суд роз`яснює позивачу, що згідно статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ ПАК» (81500, Львівська обл., Городоцький район, м. Городок, вул. Артищівська, 9, корпус 5; ідентифікаційний код 40209608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРІТАЛ ТРАНСПОРТ» (81200, Львівська обл., м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 15А; ідентифікаційний код 38740503) 57 000, 00 грн основної заборгованості, 3% річних 669, 95 грн., 1 183, 70 грн. інфляційних та 2480, 47 витрат на оплату судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 03.08.2022.

Суддя Синчук М.М.