Рішення

від 04.08.2022 по справі 927/315/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/315/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680

в особі Регіональної філії «Львівська залізниця»,

код ЄДРПОУ 40081195, вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79007

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Десна»,

код ЄДРПОУ 14254425, вул. Привокзальна, 12Б, м. Семенівка, Чернігівська область, 15400

Предмет спору: про стягнення 103 865,00 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства «Десна», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 103 865,00 грн штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничній накладній.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.06.2022 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 15.06.2022 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копія вказаної вище ухвали суду засобами поштового зв`язку сторонам не направлялась.

15.06.2022 копія ухвали суду від 15.06.2022 була направлена на електронні пошти позивача - uz@uz.gov.ua та contract@railway.lviv.ua. 22.06.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшло повідомлення про отримання цієї ухвали суду 16.06.2022.

15.06.2022 та 21.06.2022 копія ухвали суду від 15.06.2022 була направлена на електронну пошту відповідача - vkp_desna@ukr.net, з якої 22.06.2022 на електронну пошту суду надійшло клопотання, у якому відповідач зазначив про отримання 21.06.2022 ухвали суду від 15.06.2022, та зважаючи на неотримання позовної заяви, просив направити на його електронну адресу її копію.

22.06.2022 суд направив на електронну адресу відповідача копію позовної заяви з доданими до неї документами.

У встановлені судом строки відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення позивачу, а позивач - відповідь на відзив з доданими до неї документами, у тому числі доказами їх направлення відповідачу.

Крім того, до відзиву відповідач додав клопотання про зменшення розміру штрафу до 10 385,00 грн.

Суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті з доданими до них документами (відзив та відповідь на відзив), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як вантажовідправником свого обов`язку з оформлення перевізних документів, а саме: в результаті контрольного зважування вантажу було встановлено, що у вагоні №98044787 фактична вага вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній. Так, у залізничній накладній №33551284 від 03.12.2021 маса нетто вантажу зазначена 59000 кг, а за даними контрольного зважування виявилось 63350 кг, що на 4350 кг більше, ніж зазначено у перевізному документі, про що було складено комерційний акт №350002/165 від 13.12.2021.

На підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць позивач нарахував штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати, що становить 103 865,00 грн, який він просить стягнути з відповідача.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та у своєму відзиві просить відмовити у їх задоволенні з таких підстав:

- відповідач задля недопущення зазначення в перевізних документах невірних відомостей щодо маси вантажу вжив необхідних заходів, а саме: для зважування використовував електронні кранові ваги, які мають технічний паспорт ваговимірювальної техніки, своєчасно здійснював повірку ваг та профілактичне технічне обслуговування; відповідальна за зважування особа проходила навчання та перевірку знань; дані щодо маси вантажу у вагоні №98044787 були внесені відповідальною особою на підставі даних кранових ваг;

- позивач несвоєчасно доставив вантаж, чим порушив ст. 41, 116 Статуту залізниць, що виключає можливість притягнення відправника до відповідальності з визначенням штрафу у заявленому розмірі;

- зміна маси вантажу, завантаженого у вагон №98044787, відбулась внаслідок впливу погодних умов (дощу, ожеледі, снігу), що призвело до збільшення вологості деревини та намерзання на неї льоду. Відповідач вважає, що вказані обставини виключають його вину у внесенні недостовірних відомостей до залізничної накладної;

- відповідач не брав участь у перевірці вантажу при здійсненні контрольного комісійного зважування вагону №98044787, а отже вважає, що комерційним актом №350002/165 від 13.12.2021 не може бути підтверджений факт неправильного зазначення маси вантажу у накладній. Крім того, комерційний акт підписаний трьома представниками залізниці, які зацікавлені у отриманні прибутку позивачем, без залучення представника відповідача; позивач не надав доказів на підтвердження відповідних повноважень осіб, що підписали комерційний акт.

Разом з тим, відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру штрафу до 10 385,00 грн, посилаючись на військову агресію Російської Федерації, неможливість нормальної роботи підприємства, яке знаходиться у прикордонному районі, погіршення фінансового стану.

У наданій відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві, з таких підстав:

- позивач не ставить під сумнів справність кранових ваг відповідача, однак вважає, що їх технічний стан не має відношення до предмета спору. Сам факт справності ваг, якими визначалась відповідачем маса вантажу у спірному вагоні під час його завантаження, не є доказом правильного зазначення маси вантажу у залізничній накладній;

- відповідач завантажив спірний вагон 25.11.2021, а оформив перевезення лише 03.12.2021, тобто сім днів він перебував у віданні вантажовідправника;

- порушення строків доставки вантажу залізницею не стосується предмету позову, а відповідач не позбавлений права звернутись до суду із відповідним позовом;

- відсутній правовий механізм, який би певним чином обраховував вплив тих чи інших погодних явищ на масу вантажу (відношення кількості опадів до площі вагону; фізичні властивості вантажу, які впливають на випаровування: альбедо пористість, гігроскопічність тощо). Інформація з гідрометеорологічного центру є сукупністю регіональних середньостатистичних даних, з яких не можливо встановити точну кількість опадів по конкретно взятій місцевості. Тобто відсутні усі складові, які у сукупності могли б свідчити про те, що в конкретний проміжок часу, конкретної доби, по конкретній місцевості, пройшов дощ, і саме такої інтенсивності, що збільшив масу конкретного вантажу на конкретну кількість. Також невідомо яка деревина була у складі вантажу вагону і яким чином відповідач визначив, що вологість в період завантаження вагону була 65%, а в момент контрольного комісійного зважування - 75%;

- комерційний акт №350002/165 від 13.12.2021 підписаний трьома особами, які мають на це відповідні повноваження; представник відповідача не брав участь у контрольному зважуванні, оскільки таке зважування здійснювалось не на станції призначення вантажу, а на станції слідування. Пункт 10 Правил складання актів не містить імперативного припису щодо обов`язкової участі одержувача у засвідченні обставин перевантаження вагону.

Позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, посилаючись на те, що відповідач не довів наявність таких підстав та понесення позивачем значних збитків внаслідок ворожої агресії.

Заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

25.11.2021 о 09:00 на під`їздну колію ТОВ ВКП «Десна» були подані вагони, у тому числі вагон №98044787, на підтвердження чого надано пам`ятку про подавання вагонів №8.

03.12.2021 о 13:00 (час передачі вагону при забиранні) відповідач передав залізниці вагон №98044787 (час фактичного забирання вагону залізницею 05.12.2021 о 08:55), що підтверджується пам`яткою про забирання вагонів №8.

Відповідно до накладної №33551284 від 03.12.2021 відповідач завантажив у вагон №98044787 вантаж - обапол; вантажоодержувач - ТОВ «Кроноспан УА», вул. Луцька, 20, м. Нововолинськ, Луцька область; станція та залізниця відправлення - Семенівка; станція та залізниця призначення - Іваничі Львівської залізниці.

Під час оформлення перевізних документів відповідач у вказаній накладній зазначив масу вантажу у вагоні - 59000 кг; спосіб визначення маси - на кранових вагах, заводський номер 201210069. Правильність внесених даних підтверджено ЕЦП директора Романчука С. В.

Згідно з протоколом від 25.11.2021, підписаним заступником директора ТОВ ВКП «Десна», зважування лісового вантажу (вагон №98044787) відбулось на кранових електронних вагах модифікації ЗВВТ UPW-5000, заводський номер 201210069, границі зважування: найменша - 100 кг, найбільша -10 т.

На вказані кранові електронні ваги відповідач надав технічний паспорт засобу вимірювальної техніки від 29.01.2015 з відомостями про його повірку (відмітка 04.06.2021 - ваги придатні для зважування вантажів, що перевозяться залізницями); свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №423/1, чинне до 04.12.2021; акт профілактичного технічного обслуговування №01/12 від 04.12.2020, акт огляду-перевірки №01/06 від 04.06.2021.

В процесі перевезення вантажу 13.12.2021 на проміжній станції Здолбунів Львівської залізниці виявлено, що зазначена в накладній №33551284 маса вантажу у вагоні №98044787 за результатами контрольного зважування фактично складає 63350 кг, про що складений акт загальної форми №8502 від 13.12.2021.

Результати зважування зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 13.12.2021.

13.12.2021 на підставі акту загальної форми №8502 від 13.12.2021 здійснено комісійне зважування спірного вагону, за результатами якого складено комерційний акт №350002/165 від 13.12.2021.

Зі змісту вказаного комерційного акту слідує, що при комісійному зважуванні вагону №98044787 на 150тн електронній трьохплатформенній тензометричній вазі клеймо 2021 року виявлено, що фактична маса вантажу становить 63350 кг, що більше маси, вказаної у документі, на 4350 кг; зважування вагону №98044787 проводилось двічі, вага більше документу та перевантаження понад вантажопідйомність вагону на 4350 кг підтвердилось, що є порушенням вимоги пункту 4.1. глави 1 додатку 3 до СМГС.

На підтвердження допустимості використання вказаної у комерційному акті вагонної ваги, позивач надав технічний паспорт засобу вимірювальної техніки №052-Е від 27.12.2017 та відомості про повірку (відмітка 09.12.2021 - вага придатна до подальшої експлуатації).

Комерційний акт №350002/165 від 13.12.2021 підписаний заступником начальника станції Климчуком А. В., агентом комерційним ОСОБА_1 та приймальником поїздів ОСОБА_2

На підтвердження наявності у вказаних осіб повноважень на підписання комерційного акту позивач надав наказ №321/ОС від 04.04.2018 про призначення Климчука А. В. на посаду заступника начальника станції Здолбунів з 04.04.2018; наказ (розпорядження) №523/ОС від 10.07.2019 про переведення ОСОБА_1 за погодженням сторін на заміщення тимчасово відсутнього працівника з 10.07.2019 на посаду агенту комерційного; наказ від 12.01.2021 №9/к про продовження ОСОБА_1 терміну строкового трудового договору на посаді агента комерційного станції Здолбунів з 12.01.2021 по 03.11.2023; наказ (розпорядження) №339/ОС від 29.12.2021 про переведення ОСОБА_2 постійно з 30.12.2011 на посаду приймальника поїздів 5 розряду; посадову інструкцію агента комерційного станції Здолбунів, затверджену начальником виробничого структурного підрозділу Рівненської дирекції залізничних перевезень 10.07.2019, відповідно до п. 2.1 якої агент комерційний виконує завдання та обов`язки згідно з п. 2 «Інструкції прийомоздавача вантажу», яка затверджена наказом Укрзалізниці №157-Ц від 02.04.2002, та п. 4 зазначеної інструкції в частині підписання комерційних актів, як завідувач вантажного двору, витяг зі штатного розпису ВСП «Рівненська дирекція залізничних перевезень» станом на 13.12.2021 станції Здолбунів.

Відповідач звернувся до начальника станції Здолбунів Львівської залізниці із розпорядженням від 17.12.2021 №190, у якому просив вивантажити вантаж із спірного вагону у кількості 5300 кг та надати можливість вивезти його власним автотранспортом.

Відповідно до доручення №02 від 17.12.2021 для виконання вказаних у розпорядженні дій відповідач уповноважив ОСОБА_3 .

Згідно з розпискою ОСОБА_3 вантаж у кількості 5300 кг був вивантажений ТОВ ВКП «Десна» зі спірного вагону і вивезений за межі території смт. Здолбунів автомобілем.

У зв`язку з тим, що відповідач у спірній накладній неправильно зазначив масу вантажу, позивач на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць нарахував штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати, що становить 103 865,00 грн.

31.12.2021 РФ «Львівська залізниця» направила відповідачу претензію від 30.12.2021 №ДН-3-03/1519, у якій просила сплатити штраф у розмірі 103 865,00 грн.

Відповідач вказаний штраф не сплатив, оскільки вважає, що збільшення маси вантажу, завантаженого у вагон №98044787, відбулось не з його вини, а внаслідок впливу погодних умов (дощу, ожеледі, снігу), що призвело до збільшення вологості обаполу, на підтвердження чого надав довідку Чернігівського обласного центру з гідрометеорології від 14.12.2021 №9925-04/14.2-338 про погодні умови за період з 25 листопада по 03 грудня 2021 року по м. Семенівка, таблицю щільності дерева різної вологості (кг/м3).

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно з ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084 (далі - Правила).

Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів та статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з п. 1.1 вказаних Правил може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, накладна №33551284 містить, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.

Отже, перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення, є правом залізниці, а не її обов`язком.

З огляду на наведене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.

Відповідач у накладній №33551284 зазначив масу вантажу у вагоні №98044787 - 59000 кг, а правильність внесення цих даних підтверджено ЕЦП директора Романчука С. В.

Однак на проміжній станції маршруту Здолбунів Львівської залізниці проведено переважування спірного вагону на 150тн електронній трьохплатформенній вазі, за результатами якого встановлено, що фактично маса вантажу складає 63350 кг, тобто на 4350 кг більше ніж вказано у накладній.

Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №052-Е станції Здолбунів Львівської залізниці дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 01.02.2018; міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що державна повірка здійснювалась 09.12.2021, ваги придатні до подальшої експлуатації. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне та комісійне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. Доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки, матеріали справи не містять.

Таким чином, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному та комісійному зважуванні.

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць передбачено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць, що співвідноситься з п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

На виконання вимог статей Статуту залізниць України, які зазначені вище, на підтвердження невідповідності маси вантажу у вагоні №98044787, позивачем був складений акт загальної форми №8502 від 13.12.2021, на підставі якого, в свою чергу, позивачем був складений комерційний акт №350002/165 від 13.12.2021.

Комерційний акт №350002/165 від 13.12.2021 підписаний заступником начальника станції Климчуком А. В., агентом комерційним ОСОБА_1 та приймальником поїздів ОСОБА_2

Згідно з пунктом 10 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, в пункті 10 Правил складання актів передбачено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) та начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи)), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За сукупності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт буде вважатися таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.

При цьому обов`язкова участь вантажовідправника при перевірці маси вантажу, а також у складанні та підписанні комерційного акту чинним законодавством не передбачена. Відтак доводи відповідача щодо незалучення його до такої перевірки та непідписання ним комерційного акту відхиляються судом як необґрунтовані.

Відповідно до ч.1 та ч.3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною 3 ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.

Позивач зазначає про відсутність у штаті станції Здолбунів посади начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), на підтвердження чого надав витяг зі штатного розпису станом на 13.12.2021.

Разом з тим, позивач надав посадову інструкцію агента комерційного станції Здолбунів, затверджену начальником виробничого структурного підрозділу Рівненської дирекції залізничних перевезень 10.07.2019, відповідно до п. 2.1 якої агент комерційний виконує завдання та обов`язки згідно з п. 2 «Інструкції прийомоздавача вантажу», яка затверджена наказом Укрзалізниці №157-Ц від 02.04.2002, та п. 4 зазначеної інструкції в частині підписання комерційних актів, як завідувач вантажного двору.

З урахуванням вищенаведених положень посадової інструкції та Правил складання актів, ОСОБА_1 уповноважена на підписання комерційних актів, у тому числі і спірного комерційного акту.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується наявність у підписантів комерційного акту №350002/165 від 13.12.2021 відповідних повноважень на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про відсутність у цих осіб відповідних повноважень.

При цьому технічна справність електронних кранових ваг, на яких відповідач зважував вантаж, не спростовує факту зазначення ним неправильної маси вантажу у спірний вагон.

Щодо доводів відповідача про те, що маса вантажу збільшилась внаслідок погодних умов (дощу, ожеледі, снігу), що призвело до збільшення вологості деревини та намерзання на неї льоду, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.

Відповідно до п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього середовища згідно з законодавством.

Згідно з ч. 3 пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, надлишок вантажу порівняно з вагою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищив норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення ваги нетто, яке становить 0,2%.

Водночас, тип вантажу, що перевозився у спірному вагоні знаходиться у переліку вантажів, які дозволено перевозити у вагонах відкритого типу згідно з Правил перевезення вантажів.

Суд погоджується з доводами позивача, що чинним законодавством не передбачений вплив погодних умов на перевезення та пов`язані з перевезенням технологічні процеси. Тобто немає правового механізму, який би певним чином обраховував вплив тих чи інших погодних явищ на масу вантажу (відношення кількості опадів до площі вагону; фізичні властивості вантажу, які впливають на випаровування: альбедо, пористість, гігроскопічність тощо).

Інформація з гідрометеорологічного центру є сукупністю регіональних середньостатистичних даних, з яких не можливо встановити точну кількість опадів по конкретно взятій місцевості.

Тобто відсутні усі складові, які у сукупності могли б свідчити про те, що в конкретний проміжок часу, конкретної доби, по конкретній місцевості, пройшов дощ, і саме такої інтенсивності, що збільшив масу конкретного вантажу на конкретну кількість.

Відтак дані, викладені в довідці Чернігівського обласного центру з гідрометеорології від 14.12.2021 №9925-04/14.2-338 є узагальненими та середньостатистичними (інформація наявна лише за велику частину місцевості в цілому, а не за його окремий район, вулицю тощо), а тому така інформація не може слугувати належним доказом збільшення маси вантажу у вагоні через погодні умови.

Крім того, як встановив суд, відповідач зважив вантаж та завантажив спірний вагон 25.11.2021, а передав цей вагон залізниці лише 03.12.2021, і саме за цей проміжок часу відповідач надав інформацію Чернігівського обласного центру з гідрометеорології про погодні умови.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач повинен був забезпечити належне зберігання вантажу у спірному вагоні до моменту його передачі залізниці для запобігання потрапляння на вантаж атмосферних опадів, на які він посилається. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості перед передачею цього вантажу залізниці здійснити його переважування та з урахуванням зміни маси заповнити нову накладну.

Надана відповідачем таблиця щільності дерева різної вологості не є належним доказом, яка може підтвердити зміну вантажем своєї маси, оскільки не містить джерело, з якого взяті ці дані, а отже неможливо встановити їх достовірність.

Не надано відповідачем і доказів, яка саме деревина перебувала у спірному вагоні.

При цьому відповідач не надав суду жодних належних доказів, що на момент завантаження обаполу у спірний вагон його вологість становила 65%, а під час зважування на станції Здолбунів збільшилась до 75%.

Такі дані розраховані відповідачем без вимірювання фактичних фізичних властивостей вантажу з урахуванням впливу навколишнього природного середовища за принципом причинно-наслідкового зв`язку, а виходячи із співвідношення маси та об`єму вантажу, без урахування фактичного впливу опадів на зміну вологості. У свою чергу, збільшення такого розміру вологості призвело б до збільшення маси вантажу до 68,077 т (у пропорційному відношенні), а не до 63 350 кг, що також не узгоджується з доводами відповідача.

Надана відповідачем таблиця, у якій містяться зазначені дані, складена ним самостійно та не підтверджена жодними доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідач про вплив погодних умов на масу вантажу.

Позивач за неправильно зазначену у залізничній накладній №33551284 масу вантажу у вагоні № 988044787 нарахований штраф відповідачу в розмірі 103 865,00 грн із розрахунку: 20 773,35*5 =103865,00 грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним та відповідає ст. 118, 122 Статут залізниць України.

При цьому відхиляє доводи відповідача стосовно порушення позивачем строку доставки вантажу, що виключає можливість притягнення відправника до відповідальності з визначенням штрафу у заявленому розмірі, оскільки дані обставини не стосуються предмету спору, а відповідач не позбавлений права звернутись до суду із відповідним позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у зв`язку з неправильним зазначенням в накладній маси вантажу.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

Відповідач, посилаючись на ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, просить суд зменшити розмір штрафу до 10 385,00 грн, посилаючись на військову агресію Російської Федерації, введення в Україні воєнного стану, окупацію Чернігівської області, що унеможливило нормальну роботу підприємства, яке знаходиться у прикордонному районі, та враховуючи погіршення фінансового стану підприємства. Відповідач зазначає, що позивач не довів ані настання, ані можливість настання негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, не надав доказів створення цим небезпеки на залізничному транспорті, спричинення збитків залізниці чи іншим учасникам господарських відносин, тоді як стягнення штрафу в п`ятикратному розмірі від ціни перевезення за лише сам факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважтись розумним та справедливим у даному випадку.

Позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, посилаючись на те, що кризові явища у сфері діяльності відповідача жодними чином не впливають на його добросовісність щодо необхідності належного оформлення залізничних накладних , а відтак не можуть бути виправданням неналежного виконання ним зазначеного обов`язку й допущеного порушення. Позивач зазначає, що за змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків, а у спірних правовідносинах між сторонами - штраф, передбачений законодавством та нарахований позивачем за сам факт порушення, а не із суми понесених збитків. Також сам факт розташування відповідача близько до кордону з Російською Федерацією не може безумовно свідчити про погіршення фінансового становища підприємства, при цьому не надавши жодних доказів. Позивач несе значні витрати, оскільки після початку збройної агресії виконує безкоштовні евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів. Крім того, внаслідок ракетних обстрілів зруйнована залізнична інфраструктура, відновлення якої відповідач здійснює власними силами.

Стосовно наявності підстав для зменшення штрафу відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

У постанові від 16.10.2019 у справі №910/143/19, предметом спору якої було стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, Верховний Суд зазначив наступне:

«Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

У контексті зазначеного, зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Однак, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про зменшення на 50% суми штрафу, яка заявлена до стягнення, приписів наведених вище норм не врахував, не встановив, які докази були подані відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання, не надав оцінку доводам сторін, доказам та обставинам справи у їх сукупності, не навів належного обґрунтування наявності виняткових обставин, за яких можливе зменшення штрафу в даному конкретному випадку. При цьому, апеляційний суд не мотивував, чому дійшов висновку про зменшення розміру штрафу саме на 50 %».

У постанові від 29.04.2021 у справі №905/1450/20, ухваленою за результатами розгляду касаційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, якими було відмовлено відповідачу у зменшенні штрафу за неправильне зазначення відповідачем у залізничній накладній відомостей про адресу одержувача, Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 у справі №906/434/17, та від 16.10.2019 у справі №910/143/19 (на яку містить посилання й сама касаційна скарга).

Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції на підставі встановлених обставин справи, правильно переглянув судове рішення відповідно до висновків Верховного Суду, а підстави для відступлення від зазначених висновків у межах цієї справи, за доводами скаржника, відсутні.

З наведених висновків Верховного Суду у справах №№910/143/19, №905/1450/20 вбачається можливість зменшення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у разі доведення відповідачем винятковості обставин.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

З початком введення в Україні воєнного стану на території Чернігівської області протягом більше ніж одного місяця велись активні бойові дії, внаслідок чого було завдано пошкоджень та зруйновано багато житлових будинків, будівель підприємств, установ, організації, об`єктів інфраструктури та інших об`єктів, значно утруднилось або взагалі було неможливе транспортне сполучення між населеними пунктами, у зв`язку з чим багато підприємств області не могли нормально функціонувати, що суд вважає загальновідомим.

Крім того, загальновідомою обставиною є те, що м. Семенівка, де знаходиться відповідач, розташоване поблизу кордону з Російською Федерацією, яке і по теперішній час постійно зазнає ворожих обстрілів.

Зазначені обставини, на думку суду, впливають на здійснення господарської діяльності відповідачем та виникли не з його вини.

Хоча відповідач не надав суду докази свого фінансового становища, проте суд вважає, що унеможливлення нормального функціонування підприємства під час дії воєнного стану в Україні та внаслідок ворожої агресії безумовно є причиною погіршення фінансового становища відповідача.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність певних виняткових обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшення розміру штрафу.

При цьому суд враховує, що позивач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; з 24.02.2022 і до цього часу відповідач постійно проводить заходи з евакуації громадян як по території України, так й за її межами; забезпечує потреби Збройних Сил України, несе витрати по відновленню зруйнованої внаслідок військової агресії Російської Федерації інфраструктури тощо.

Крім того, суд вважає, що зазначення відповідачем неправильної маси вантажу у накладній не завдало значних збитків позивачу.

Враховуючи введення воєнного стану в Україні стан, становище, у якому опинились обидва підприємства, з метою дотримання балансу інтересів сторін та принципу справедливості, суд доходить висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафу, проте не більше ніж на 30%.

Отже, розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 72 705,50 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір покладається на відповідача без урахування зменшення штрафних санкцій, тобто у повному обсязі.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства «Десна» (код ЄДРПОУ 14254425, вул. Привокзальна, 12Б, м. Семенівка, Чернігівська область, 15400) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081195, вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79007) 72 705,50 грн штрафу та 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун