Рішення

від 04.08.2022 по справі 120/4280/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2022 р. Справа № 120/4280/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2022 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради про:

- визнання протиправним та скасування рішення 31 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради № 77 від 12.01.2022 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність";

- зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 24.12.2021 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області. До клопотання позивач додав ряд необхідних документів.

Рішенням рішення 31 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради № 77 від 12.01.2022 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" відповідач відмовив позивачу у наданні вказаного дозволу у зв`язку з тим, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон) та до завершення торгів не може відчужуватися, передаватися у заставу, надаватися у користування.

Позивач з таким рішенням відповідача не погоджується, вважає його протиправним, а тому звертається до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 07.06.2022 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Також вказаною ухвалою вирішено витребувати у відповідача належним чином засвідчені копії усіх документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 12.01.2022.

21.06.2022 поштою до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволення. Відповідач зазначає, що бажана для позивача земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0520655900:07:009:0063, яка на підставі рішення 27 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради № 14 від 10.12.2021 включена до Переліку земельних ділянок, право оренди на які реалізовуються на конкурсних основах (земельних торгах). Натомість позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою лише 24.12.2021, тобто вже після виставлення такої ділянки на земельні торги.

Крім того, відповідач зазначає, що рішенням 43 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради № 7 від 12.05.2022 було узагальнено перелік вільних земельних ділянок комунальної власності Стрижавської територіальної громади, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, затверджено умови продажу відповідних прав та проєкт договору оренди таких земельних ділянок, зокрема й щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0520655900:07:009:0063. Тобто Стрижавська селищна рада здійснила ряд заходів з метою підготовки відповідних лотів для продажу на земельних торгах.

Відповідач вказує на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану було встановлено заборону на оголошення нових земельних торгів щодо набуття, зокрема, права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Відтак селищна рада позбавлена можливості виставити земельну ділянку за кадастровим номером 0520655900:07:009:0063 на земельні торги.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 07.06.2022 про витребування додаткових доказів, разом з відзивом на позов відповідач надав такі документи (у вигляді засвідчених копій): рішення 31 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 12.01.2022 № 77 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність", клопотання позивача ОСОБА_1 від 24.12.2021 (вх. № 1688/089 від 28.12.2021) про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, викопіювання з Публічної кадастрової карти України із зазначенням місця розташування бажаної для позивача земельної ділянки, витяг з протоколу № 43 від 06.01.2022 засідання постійної комісії Стрижавської селищної ради з питань охорони навколишнього природного середовища та регулювання земельних відносин, рішення 27 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради від 10.12.2021 № 14 "Про перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Стрижавської територіальної громади права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами та щодо умов продажу права оренди земельних ділянок".

Інших заяв по суті від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.

24.12.2021 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області.

Вказане клопотання прийняте відповідачем та зареєстроване 28.12.2021 за вх. № 1688/089.

До клопотання позивач додав копії свого паспорта, РНОКПП, викопіювання з Публічної кадастрової карти України із зазначенням місця розташування земельної ділянки, довідку про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення.

Рішенням 31 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради № 77 від 12.01.2022 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що бажана для заявника земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок, право оренди на які реалізовуються на конкурсних основах (земельних торгах).

Крім того, судом встановлено, що рішенням 27 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради № 14 від 10.12.2021 "Про перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Стрижавської територіальної громади права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами та щодо умов продажу права оренди земельних ділянок)" затверджено Перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Стрижавської територіальної громади, право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами на території Стрижавської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, до якого, зокрема, віднесено земельну ділянку за кадастровим номером 0520655900:07:009:0063.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту із землеустрою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вдаючись до оцінки спірних правовідносин та встановлених під час розгляду справи обставин, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу вимог п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України. Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).

Відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

В силу приписів ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналіз вищезазначених положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Разом з тим порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною першою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради (ч. 1 ст. 47 України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 10 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (ч. 3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Судом встановлено, що 24.12.2021 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому дозволу про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області. До клопотання було додано ряд необхідних документів та при цьому конкретизовано, що бажана для позивача земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки площею 12,45 га за кадастровим номером 0520655900:07:009:0063.

Рішенням 31 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради № 77 від 12.01.2022 у наданні вказаного дозволу відмовлено з посиланням на те, що бажана для заявника земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок, право оренди на які реалізовуються на конкурсних основах (земельних торгах).

Оцінюючи підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як передбачено частинами першою-третьою статті 135 ЗК України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Організатором земельних торгів є фізична або юридична особа-власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Згідно з частинами першою-третьою статті 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Таким чином, відповідач, як розпорядник земель комунальної власності, є організатором земельних торгів та відповідно до вимог чинного законодавства наділений повноваженнями визначати перелік земельних ділянок комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги. При цьому законодавцем чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2040/7204/18 та від 24 вересня 2020 року у справі № 805/3195/17-а.

Разом з тим, на думку суду, до завершення земельних торгів не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування лише ті земельні ділянки (з числа включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них для продажу на земельних торгах), які виставлені на земельні торги за рішенням організатора, з моменту прийняття організатором рішення про проведення земельних торгів та протягом строку проведення таких торгів, регламентованих ч. 6 ст. 137 ЗК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 135 ЗК України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

Статтею 136 ЗК України регламентовано питання щодо підготовки лотів для продажу на аукціону та передбачено, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Фінансування підготовки лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Суд враховує, що з дати прийняття рішення за № 14 від 10.12.2021 про включення бажаної для позивача земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право оренди на які реалізовуються на конкурсних основах (земельних торгах), до дати прийняття оскаржуваного рішення за № 77 від 12.01.2022 про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проєкту землеустрою, відповідач не вчинив жодних передбачених законом дій для підготовки для організації та проведення земельних торгів з метою реалізації прав на цю земельну ділянку через аукціон (земельні торги).

Також відповідач не заперечує, що земельна ділянка за кадастровим номером 0520655900:07:009:0063, починаючи з 10.12.2021 і до моменту прийняття судом рішення по суті на земельні торги не виставлялась.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на рішення 43 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради № 7 від 12.05.2022, яким було затверджено умови продажу відповідних прав та проєкт договору оренди таких земельних ділянок, зокрема, й щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0520655900:07:009:0063, оскільки суду вказане рішення не надано.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що селищна рада була позбавлена можливості виставити на земельні торги земельну ділянку за кадастровим номером 0520655900:07:009:0063, посилаючись на Закон України від 24.03.2022 № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".

Закон України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" набрав чинності 07.04.2022.

Разом з тим, рішення № 14 "Про перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Стрижавської територіальної громади права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами та щодо умов продажу права оренди земельних ділянок", яким земельну ділянку за кадастровим номером 0520655900:07:009:0063 включено до вказаного переліку, було прийнято ще 10.12.2021 на 27 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради. Тобто з моменту прийняття рішення про включення бажаної для позивача земельної ділянки до Переліку і до набрання чинності Законом № 2145-ІХ минуло 4 місяці.

За наведених обставин суд доходить висновку, що один лише факт включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної або комунальної власності або прав на них, які плануються в майбутньому виставити на земельні торги, без вчинення реальних дій щодо організації та проведення земельних торгів не є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянина та може свідчити про недобросовісність уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування під реалізації своїх повноважень на розпорядження землями державної чи комунальної власності.

В цьому контексті суд зауважує, що нормами Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких особі, яка звертається до відповідного суб`єкта з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, може бути відмовлено, і чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Обов`язковими умовами для акту індивідуальної дії є зазначення конкретних положень нормативно-правового акту, які передбачають підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та мотиви відмови. Відтак твердження відповідача про те, що спірну земельну ділянку включено до переліку земель, право на яку виставлено на торги, у цьому випадку суд вважає безпідставними.

Отже, відповідач прийняв оскаржуване рішення, яке по суті не відповідає фактичним обставинам, а саме за відсутності невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, а тому відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законом.

При цьому суд додатково враховує висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду, наведені у постанові № 120/8710/21 від 16.03.2022 року про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім того, вирішуючи справу суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

З огляду на викладене та беручи до уваги встановлені обставини справи суд доходить висновку, що рішення Стрижавської селищної ради № 77 від 12.01.2022 на час його прийняття не могло вважатися обґрунтованим і законним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, суд зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

У даному випадку застосуванню підлягає правовий висновок Верховного Суду у постанові № 823/106/18 від 15.06.2021, який полягає у наступному.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.

Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

Як встановлено судом у цій справі, під час розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідачем не досліджено усіх обставин та умов, необхідних для надання такого дозволу, а здійснено лише посилання, що спірна земельна ділянка включена до переліку вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Стрижавської територіальної громади права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами та щодо умов продажу права оренди земельних ділянок, тобто на непередбачені законом підстави для надання відмови.

Водночас оскаржене позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

За таких обставин суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки це не входить до предмету судової перевірки.

Тобто в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проєкту із землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх необхідних умов для видачі дозволу, призведе до втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Відтак при вирішенні цієї справи суд враховує положення ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, позовні вимоги в зобов`язальній частині підлягають частковому задоволенню, а саме у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши надані ними докази на підтримку своїх вимог та заперечень, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позову і зважаючи на те, що позовні вимоги мають немайновий характер, що унеможливлює визначення конкретної частки задоволених позовних вимог, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути половину понесених ним витрат зі сплати судового збору, тобто 496,20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнання протиправним та скасувати рішення 31 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради № 77 від 12 січня 2022 року "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність".

Зобов`язати Стрижавську селищну раду, з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 грудня 2021 року (вх. № 1688/089 від 28 грудня 2021 року) про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка розташована на території Стрижавської територіальної громади за межами смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0520655900:07:009:0063.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,20грн (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Стрижавської селищної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Стрижавська селищна рада (код ЄДРПОУ 04330007, місцезнаходження: вул. 40-річчя Перемоги, 7, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210).

Повне судове рішення складено 05.08.2022.

Суддя Сало Павло Ігорович