Рішення

від 15.05.2022 по справі 757/44091/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44091/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 року Печерський районний суд міста Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/44091/20-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД»

третя особа: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД», третя особа: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання припиненими трудових відносин та зобов?язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2020 року позивач звернулався до суду з позовом до відповідача, у якому просив визнати трудові відносини між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД» (далі ТОВ «ГРЕЙД» ) припиненими з 11 вересня 2020 року, зобов?язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести зміни до відомостей про керівника ТОВ «ГРЕЙД» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у вигляді запису про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД» з 11 вересня 2020 року, визначити порядок виконання рішення, відповідно до якого рішення суду у вказаній справі є підставою для внесення змін до відомостей про керівника ТОВ «ГРЕЙД» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: « ОСОБА_1 звільнений з посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД» (код ЄДРПОУ 32045351) з 11 вересня 2020 року» та стягути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 15.06.2007 року на Загальних зборах ТОВ «ГРЕЙД» було прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду Директора ТОВ «ГРЕЙД» з 18 червня 2007 року. 06.08.2020 року позивачем на адресу одноосібного учасника ТОВ «ГРЕЙД» громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 було направлено лист-повідомлення та заява ОСОБА_1 про звільнення з посади Директора ТОВ «ГРЕЙД» за власним бажанням від 06.08.2020 року. Однак станом на 11.09.2020 року позивачем не було отримано рішення обноосібного учасника ТОВ «ГРЕЙД» ОСОБА_2 , про що позивачем було складено Акт №1 від 11.09.2020 року. Зазначає, що таким чином учасник ТОВ «ГРЕЙД» ОСОБА_2 фактично ухилився від прийняття рішення про звільнення позивача.

Внаслідок встановлених у Акті №1 від 11.09.2020 року фактів позивач підписав Наказ №11-09 про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД» за власним бажанням від 11 вересня 2020 року.

Разом з тим, для належного оформлення трудових відносин та звільнення позивача необхідно внести відповідні зміни до відомостей про керівника ТОВ «ГРЕЙД» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що стало підставою для звернення до суду із позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020 року визначено суддю ОСОБА_3

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до розпорядження №376 від 21.10.2021 року, у зв`язку із смертю судді ОСОБА_3 вказану справу було передано на повторний автоматичний розподіл справ згідно ст. 14 ЦПК України.

У відповідності до повторного розподілу справи, згідно ст. 14 ЦПК України, для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Матійчук Г.О.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2021 року прийнято справу до провадження судді та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали від 21.10.2021 року було направлено на адреси сторін.

Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву, встановлено третій особі строк на подання пояснень щодо позову протягом десяти днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Відповідач правом надати відзив не скористався. На адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про отримання 10.01.2022 року відповідачем судового повідомлення та ухвали від 21.10.2021 року.

19.01.2022 року від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву, відповідно до яких у разі отримання відповідного судового рішення про задоволення позову, державний реєстратор виконає його у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 15.06.2007 року на Загальних зборах ТОВ «ГРЕЙД» було прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду Директора ТОВ «ГРЕЙД» з 18 червня 2007 року, що підтверджується Протоколом №26 від 15.06.2007 року (а.с. 14-17).

06.08.2020 року ОСОБА_1 на адресу одноосібного учасника ТОВ «ГРЕЙД» громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 було направлено лист-повідомлення про необхідність прийняття рішення учасником ТОВ «ГРЕЙД», яким на вирішення одноосібним учасником ТОВ «ГРЕЙД» пропонувалось питання про звільнення із посади Директора ТОВ «ГРЕЙД» ОСОБА_1 з 11 вересня 2020 року та призначення нового керівника чи особи, що буде тимчасово виконувати функції керівника (а.с. 18), та заяву про звільнення з посади иректора ТОВ «ГРЕЙД» ОСОБА_1 з 11 вересня 2020 року за власним бажанням у порядку ст. 38 КЗпП України (а.с. 19).

Направлення листа-повідомлення та заяви від 06.08.2020 року підтверджується копією поштового конверту та повідомлення, відповідно до яких лист-повідомлення було повернуто установою поштового зв`язку Республіки Польща у зв`язку з відсутністю Учасника ТОВ «ГРЕЙД» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням (а.с. 21-22).

Станом на 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 не було отримано письмового рішення одноосібного учасника ТОВ «ГРЕЙД» ОСОБА_2 , про що ОСОБА_1 склав відповідний Акт № 1 про неприйняття рішення одноосібним учасником ТОВ «ГРЕЙД» від 11 вересня 2020 року (а.с. 20).

Внаслідок встановлених у Акті №1 від 11.09.2020 року фактів ОСОБА_1 підписав Наказ №11-09 про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД» за власним бажанням від 11 вересня 2020 року (а.с.23).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 51 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

За нормою статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, та набрала чинності 11.09.1997 року, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

В силу п. 4 ч.1 ст. 36 КЗпП України пiдставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з iнiцiативи працiвника (статтi 38, 39 КзПП України).

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання, і які працівник визначає самостійно.

Статтею 65 Господарського кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

При цьому, згідно зі ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до ст. ст. 31, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Повноваження виконавчого органу товариства визначені ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Зокрема, виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва.

Згідно ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень законодавства, питання про призначення/припинення повноважень директора як виконавчого органу товариства належить до компетенції одноосібного учасника товариства.

Відповідно до частини четвертої постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 року при вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України.

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КЗпП та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Відповідно до ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах, та/або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Відповідно до статті 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Верховний Суд у своїх постанові від 03.07.2019 року по справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), розглядаючи спір про звільнення з посади директора товариства та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив про таке. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11, § 65)).

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2019 року у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що установлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 року у справі №761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).

Таким чином, право позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч. 1 с. 38 КЗпП України, а також право щодо вільного вибору праці.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просить суд визнати припиненими трудові відносин з ТОВ «ГРЕЙД», однак призначення та звільнення директора товариства є виключною компетенцією загальних зборів товариства, а у даному випадку рішенням одноосібного учасника ТОВ «ГРЕЙД».

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ГРЕЙД», суд прийшов до висновку, що ефективним та таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як визнання припиненими трудових відносин між позивачем та ТОВ «ГРЕЙД» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що на даний час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, у позивача відсутня можливість внести зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Директора ТОВ «ГРЕЙД» в інший спосіб, крім звернення до суду. У зв`язку з цим, з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, позивачем не підтверджено факт оплати витрат на професійну правову допомогу; так до матеріалів справи не долучено копію договору про надання правової допомоги, акт виконаних робіт, розрахунок витрат, квитанцію про оплату послуг адвоката, прибутковий касовий ордер, тощо. А отже, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правову допомогу не підлягають відшкодуванню.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір в розмірі 1 681, 60 грн за подання позову підлягає стягненню із відповідача.

Частиною 1 ст. 267 ЦПК України визначено, що суд який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 8, 43 Конституції України, ст. ст. 3, 21, 22, 36, 38, 51, 221 КЗпП України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 137, 141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД», третя особа: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання припиненими трудових відносин та зобов?язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД» припиненими з 11 вересня 2020 року.

Зобов?язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у вигляді запису про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД» з 11 вересня 2020 року.

Визначити порядок виконання рішення, відповідно до якого рішення суду у справі №757/44091/20-ц є підставою для внесення змін до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: « ОСОБА_1 звільнений з посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД» (код ЄДРПОУ 32045351) з 11 вересня 2020 року».

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 681, 60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙД», адреса: вул. Предславинська, 28, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 32045351.

Третя особа: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, адреса: вул. Омеляновича-Павленка, 15, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 37401206.

Суддя Г. О. Матійчук