Рішення

від 03.08.2022 по справі 522/2124/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/2970/22

Справа № 522/2124/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Зеленюк П.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» про поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 27.01.2022 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» та просить:

-Поновити ОСОБА_1 на посаді консультанта Офісу підтримки і координації територіальних громад Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області»;

-Стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за час вимушеного прогулу;

-Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі та компенсацію а невикористану відпустку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 07.06.2021 була прийнята на роботу в Установу «Агенція регіонального розвитку Одеської області» на посаду консультанта Офісу підтримки та координації територіальних громад. Позивач ніколи не мала свого місця роботи. Протягом квітня-серпня 2021 року з боку керівництва жодних дій щодо впорядкування роботи підприємства, розробки положення про відділи, посадових інструкцій, правил внутрішнього трудового розпорядку, колективного договору не здійснювалося. Також жодного разу за цей час не виплачувалася заробітна плата. 03.05.2021 керівники Установи попросив написати заяву на відпустку за власний рахунок, у зв`язку з відсутністю коштів на заробітні плати, приміщення для роботи. Після закінчення відпустки з 01.09.2021 позивач продовжила працювати віддалено, чекаючи подальших інструкцій від керівництва. 29.12.2021 поштою позивач отримала повідомлення про звільнення за відсутність на робочому місці.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для усунення недоліків позову.

Після усунення недоліків позову ухвалою суду від 28.02.2022 провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 06.04.2022.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання 06.04.2022 розгляд справи відкладено на 12.05.2022.

До суду 21.04.2022 надійшов відзив Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» Щукіна О.С. , згідно якого заперечує проти позову.

Відзив обґрунтований тим, що трудовий договір про дистанційну роботу з позивачем не укладався. Накази про спрямування позивача у службове відрядженні ніколи не видавалися. Приміщення у яких перебував трудовий колектив відповідача знаходились за наступними адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . У жовтні-грудні 2021 ОСОБА_1 взагалі не з`являлася у приміщеннях АРРОО, на зв`язок з директором не виходила, не звітувала про виконану роботу. Позивача було звільнено у зв`язку з прогулом. Заборгованість перед позивачем відсутня.

У судовому засіданні 12.05.2022 було задоволено заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи, наступне засідання призначено на 16.06.2022.

У судовому засіданні 16.06.2022 було прийнято відзив на позов та задоволено клопотання про витребування доказів, відповідач вказав, що добровільно надасть витребувану довідку та акт, розгляд справи відкладено на 04.08.2022.

У судове засідання 04.08.2022 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку. Представник відповідача - Щукін О.С. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, просив відмовити у задоволенні позову. Позивач з будь-якими клопотаннями до суду не зверталася.

Згідно п.2 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07 червня 2021 року працювала на посаді консультанта Офісу підтримки та координації територіальних громад Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області», що не заперечується сторонами.

6 грудня 2021 року директор Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» ОСОБА_5, бухгалтер Установи ОСОБА_3 та керівник Установи ОСОБА_4 склали акт фіксації відсутності працівників на робочому місці, серед яких і ОСОБА_1 . Вказано, що позивач не повідомила директора Установи про причини відсутності (а.с.86-87).

13 грудня 2021 директор Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» ОСОБА_5, бухгалтер Установи ОСОБА_3 та керівник Установи ОСОБА_4 склали акт фіксації відсутності працівників на робочому місці, серед яких і ОСОБА_1 . Вказано, що позивач не повідомила директора Установи про причини відсутності (а.с.88-89).

20 грудня 2021 директор Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» ОСОБА_5, бухгалтер Установи ОСОБА_3 та керівник Установи ОСОБА_4 склали акт фіксації відсутності працівників на робочому місці, серед яких і ОСОБА_1 . Вказано, що позивач не повідомила директора Установи про причини відсутності (а.с.90-91).

20 грудня 2021 року Установа «Агенція регіонального розвитку Одеської області» прийняла наказ №28К,я ким звільнила ОСОБА_1 з посади консультанта «Офіс підтримки та координації територіальних громад» за прогул без поважних підстав (а.с.11).

Позивачу було надіслано лист про необхідність з`явитися для завершення процедури звільнення та отримання трудової книжки, у зв`язку зі звільненням (а.с.10).

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист свого права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення йому належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише, серед іншого, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За змістом ч.ч. 1, 7 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Прогулом, при цьому, згідно з п.24 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», слід вважати відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Предметом доказування у цій справі, враховуючи вимоги ст.76 ЦПК України та положення п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, є відсутність працівника на роботі більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня чи протягом усього робочого дня та відсутність при цьому поважних причин його відсутності на роботі.

При цьому, враховуючи положення ст.81 ЦПК України та особливості вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюються незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Такий висновок суду в повній мірі кореспондує і позиції Верховного суду, висловленій у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 23.01.2018 року у справі №273/212/16-ц.

На підтвердження відсутності ОСОБА_1 на роботі відповідачем надано три акти складені у грудня 2021 року, в той час як позивач вказуючи про виконання своїх трудових обов`язків жодних доказів на підтвердження такого суду не представила.

Згідно ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

В той час як, відповідно до п.5 ч.1 ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Доказів членства ОСОБА_1 в профспілкової організації позивач не надає, також матеріали справи не містять відомостей про створення в Установі «Агенція регіонального розвитку Одеської області» профспілкового органу.

Тож, доводи позивача не підтверджуються жодним чином, в той час як відповідач надав акти, якими засвідчено факт відсутності позивача на робочому місці, не попередження про відгул чи причини неявки на роботу.

Згідно Довідки про нараховану/виплачену заробітну плату Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» заробітна плата виплачувалася позивачу у період червень-вересень 2021 року та у грудні 2022 року. Заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 відсутня (а.с.85).

Позивач додала до позову виписку за картковими рахунками за період з 01.12.2021 по 19.01.2022 (а.с.12), втім вказує, що вона жодного разу не отримувала заробітну плату на час подання заяви про відпустку у серпні 2021 року (а.с.2 перед останній абзац). Виписка по картковому рахунку надана починаючи з грудня 2021 року, тому невиплата заробітної плати за червень-вересень 2021 року, не підтверджується жодним чином.

Тому, підстав для стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати також немає.

Вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Суд дійшов висновку, повно дослідивши матеріали справи, що підстав для визнання звільнення незаконним відсутні, ОСОБА_1 не підлягає поновленню на роботі, тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.

Тож, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставні та задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» (код ЄДРПОУ 43903137, м. Одеса, проспект Шевченка, 4) про поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку - залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 08.08.2022.

Суддя: В.Я. Бондар