Рішення
від 07.08.2022 по справі 233/5443/21
АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 233/5443/21

Провадження № 2/219/1993/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2022 року Артемівський міськрайониий суд Донецької області у складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Зубенко Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в дистанційному режимі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області, Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за період відсторонення,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, який уточнила 10 січня 2022 року та в якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ № 90к-тр від 05 листопада 2021 року Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 35879021) про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ); зобов`язати Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області (код ЄРДПОУ 02142879) виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь період відсторонення від роботи.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона працює завідуючою відділом та керівником гуртка Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області. 03 листопада 2021 року їй надали повідомлення про те, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, вона має зробити щеплення від COVID-19 та їй необхідно надати медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19 до 05 листопада 2021 року. В іншому випадку її відсторонять від роботи та позбавлять заробітної плати. 04 листопада 2021 року вона надала до адміністрації ЦДЮТ лист-заперечення про незаконність такого відсторонення, але вказане заперечення було проігнороване відповідачем-1, відповіді вона не отримувала. 08 листопада 2021 року позивачка отримала наказ закладу позашкільної освіти Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області № 90к-тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи». В наказі вказано, що, керуючись ст. 46 КЗпП України, її відстороняють від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19. Цей наказ мотивований тим, що їй відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, пункту 41-6 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 (із змінами, внесеними постановою КМУ № 1096 від 20 жовтня 2021 року), необхідно здійснити в обов`язковому порядку щеплення від COVID-19 та надати роботодавцю документ, що підтверджує проходження такого щеплення. Позивачка посилається на те, що ані в трудовому договорі, ані в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем-1, такого зобов`язання з її боку немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача-1 на відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати з підстав відсутності зазначеного щеплення. Вважає цей наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню судом з таких підстав. Так, вважає, що відповідачем-1 порушено вимоги законодавства відносно повідомлення про зміну істотних умов праці, оскільки їй повідомили про істотні зміни в умовах її роботи 03 листопада 2021 року, а відсторонили від роботи вже 08 листопада 2021 року. Крім того, відсутність у неї щеплення не є порушенням трудової дисципліни і не може бути підставою відсторонення від роботи і, тим більш, позбавлення заробітної плати. Посилається на те, що на момент її відсторонення від роботи надзвичайний стан в Україні не було введено. Відповідно, на той момент головний санлікар ще не отримав повноважень ініціювати карантин, а у Кабінету Міністрів України не було підстав встановлювати карантин. Тому вважає, що оскаржуваним наказом її було незаконно відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. Тобто гарантоване Конституцією України право на працю обмежене нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України (підзаконним актом). Враховуючи ту обставину, що її відсторонення від роботи незаконне та необґрунтоване, вважає, що з відповідача-2 необхідно стягнути на її користь середній заробіток за весь період відсторонення від роботи. Щодо позовних вимог до відповідача-2, нарахування та виплата заробітної плати здійснюється Управлінням освіти Костянтинівської міської ради Донецької області, а тому позовні вимоги щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу вона заявляє саме до відповідача-2.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду без повідомлення сторін за наявними матеріалами (а. с. 29).

24 грудня 2021 року від відповідачів Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області та Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області надійшли відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відсторонення позивача проведено відповідачем Центром дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області відповідно до вимог чинного законодавства та не свідчить про порушення трудових прав позивача. Відповідно до наказу МОЗ № 2153 від 04 жовтня 2021 року, працівники закладів загальної середньої освіти підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19. Директор Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області вжив всіх заходів щодо повідомлення позивача про зміни в законодавстві та несприятливі наслідки, а також відповідальність за їх порушення. Позивачці неодноразово було запропоновано зробити принаймні одне щеплення у зручний час, але позивачка свідомо відмовлялася від обов`язкової вакцинації, не надаючи жодних законодавчо підкріплених аргументів щодо підстав відмови. Отже, вважає оспорюваний наказ правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству України. Також відповідач звернув увагу суду, що позивачкою домущено помилку та оскаржуваним є наказ № 90к-тр від 05 листопада 2021 року (а. с. 34-36, 39-42).

30 грудня 2021 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив на позовну заяву, в якому вона додатково зазначила, що у серпні 2021 року у робочій групі у «Вайбері» вона отримала повідомлення про добровільне щеплення. Від добровільного щеплення можна відмовитися, тому вона скористалася своїм правом на вибір. Одночасно з цим вона виконала свої зобов`язання згідно з трудовим договором про піклування про своє здоров`я та проходження щорічного профілактичного медичного огляду. 01 вересня 2021 року вона була допущена до виконання своїх професійних обов`язків, надавши до адміністрації медичну книжку. Через два тижні в усній формі їй повідомили про необхідність щеплення, але допускалося, що можна надати довідку про наявність антитіл. 17 вересня 2021 року вона надала на роботу довідку про результати досліджень, яка підтверджує, що вона має у крові антитіла до COVID-19, тобто у неї наявний природній імунітет проти відповідної хвороби. Проте наприкінці жовтня в усній формі вона отримала повідомлення, що всі, хто не надав сертифікату про щеплення, будуть відсторонені від роботи. Також вона зазначила, що з 18 жовтня 2021 року робота їхнього закладу була переведена у дистанційну форму. З 08 листопада 2021 року вона була відсторонена від роботи, але заклад ще два тижні працював у дистанційному режимі. У зв`язку із цим, просила задовольнити її позовні вимоги (а. с. 53-58).

06 січня 2022 року до суду надійшли заперечення відповідача Управління освіти Костянтинівської міської ради на відповідь ОСОБА_1 на відзив на позовну заяву, в яких відповідач Управління освіти Костянтинівської міської ради просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В огрунтування заперечень посилається на те, що позовні вимоги є безпідставними і необгрунтованими, оскільки відмова або ухилення працівника закладу освіти від профілактичних щеплень проти COVID-19 є підставою для його відсторонення. Якщо працівник не надає керівнику закладу освіти сертифікат про проходження цього щеплення, то це також є підставою для його відсторонення від роботи. Працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, мають надати керівникові закладу освіти медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом здоров`я. Тобто працівник має надати роботодавцю сертифікат про проходження профілактичного щеплення або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19. З цих підстав вважає оспорюваний наказ правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству України (а. с. 72-73).

20 червня 2022 року голова Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернувся до Донецького апеляційного суду із поданням про вирішення питання про передачу цієї справи до іншого суду у зв`язку із неможливістю утворити новий склад суду.

На підставі ухвали Донецького апеляційного суду від 04 липня 2022 року, 06 липня 2022 року з Донецького апеляційного суду до Артемівського міськрайонного суду Донецької області передано за підсудністю цивільну справу № 233/5443/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області, Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за період відсторонення.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2022 року прийнято до провадження цю цивільну справу та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася. 29 липня 2022 року від неї надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Відповідачі Центр дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області, Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, явку своїх представників у судове засіданні не забезпечили. В матеріалах справи від них є відзиви на позовну заяву ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 дійсно працює завідувачем відділу та керівником гуртка Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області (а. с. 15-17).

Відповідно до копії наказу № 90к-тр від 05 листопада 2021 року Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », виданого на підставі статті 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 зі змінами, внесеними наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393, пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, позивачку ОСОБА_1 , завідувача відділу та керівника гуртка, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19. Підставою видання зазначеного наказу вказано повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 ОСОБА_1 від 03 листопада 2021 року № 01/11-27 (а. с. 19).

Так, згідно з копією повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 03 листопада 2021 року № 01/11-27, ОСОБА_1 повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення від COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти. Тому на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 та пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, просили ОСОБА_1 до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Також зазначено, що якщо до цієї дати ОСОБА_1 не надасть один із зазначених документів, 08 листопада 2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ. Крім того, повідомлено, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за неї страховий внесок на соціальне страхування. Період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку. ОСОБА_1 з цим повідомленням ознайомлена та другий примірник повідомлення отримала, зазначивши, що з ним не згодна (а. с. 20).

04 листопада 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до директора ЦДЮТ Байрачної-Заговоричевої М.І. із запереченнями щодо її відсторонення від роботи, в яких вона просила переглянути рішення відповідача про відсторонення її від роботи та надати відповідь у письмовій формі протягом 5 днів (а. с. 18).

Однак відповіді на своє звернення позивачка так і не отримала.

При цьому, судом встановлено, що 17 вересня 2021 року позивачка ОСОБА_1 надавала роботодавцю довідку про результати дослідження від 17 вересня 2021 року, яка підтверджує, що вона має у крові антитіла до COVID-19, тобто у неї наявний природній імунітет проти відповідної хвороби (а. с. 48).

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права.

Трудові відносини в Україні врегульовані статтею 1 КЗпП України. Статтею 21 КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема, обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.

Як визначено в статті 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, відповідно до статті 10 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких, зокрема, передбачено: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, відповідно до статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, до вказаного переліку увійшли працівники: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Виходячи із аналізу вищевказаних норм законодавства, положення ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» не лише визначають види інфекційних хвороб, щеплення проти яких є обов`язковим, а й встановлюють, що ці види інфекційних хвороб включаються до Календаря щеплень. При цьому, щеплення проти хвороби COVID-19 до переліку обов`язкових щеплень вказана норма закону не відносить.

Разом з тим, з аналізу змісту частин 3-4 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших інфекційних хвороб. При цьому, перелік таких професій, виробництв та організацій встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Окрім того, у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями і рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають суб`єкти, визначені у частині 4 вказаної статті ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Сам наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щепленнь проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Обов`язковість профілактичних щепленнь проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності і який відповідно не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Тобто, фактично обов`язковість профілактичних щепленнь проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Отже, фактично з прийняттям відповідного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими, не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який входить до переліку, затвердженого наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України входять повноваження визначати Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, які встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що відповідно і зобов`язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.

Відповідно до пункту 4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551), щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами, згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до 05 листопада 2021 року є незаконним. Сама й по собі вимога відповідача надати позивачу докази проведення відносно нього якихось медичних маніпуляцій, тобто проведення щеплень, є незаконною.

Таким чином, позивачка, будучи працівником установи, звичайна діяльність якої може призвести до її зараження та (або) поширення нею інфекційної хвороби, у розумінні ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», була відсторонена від роботи з метою попередження інфекцій, тобто за епідемічними показаннями.

При цьому, рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на території та об`єкті, де працює позивачка, не приймалось жодним із суб`єктів, визначених ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», і доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Вказаний висновок суду ґрунтується та тому, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з частинами першою та другою статті 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно зі статтею 286 ЦК України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел.

Фізична особа може бути зобов`язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством. Тобто, вимога відповідача до позивача щодо надання конфіденційної інформації була незаконною, а відтак правомірно відхилена позивачем.

Положення пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» зобов`язують, а не надають право підприємствам, установам і організаціям усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи, він однозначно є безпідставним та підлягає скасуванню. Крім того, вказана норма права передбачає таку можливість щодо осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. В той же час, МОЗ України не затверджувало на даний час переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи.

Разом з тим, якщо розглядати вакцинацію як один з видів медичних послуг, слід звернути увагу на таке.

Одним з основних принципів охорони здоров`я в України, виходячи з положень ст. 4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», є дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Відповідно до положень ст. 43 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я», згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування.

Також, згідно з положеннями ст. 284 ЦК України, надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла 14 років, провадиться за її згодою. Таким чином, без добровільної згоди особи на проведення вакцинації, таке проведення буде суперечити вимогам закону.

Окремо слід звернути увагу, що у Резолюції № 2361 (2021) «Вакцини проти COVID-19: етичні, правові і практичні питання», ухваленій 27 січня 2021 року Парламентською Асамблеєю Ради Європи, членом якої є Україна, було закликано держави-члени та Європейський союз, окрім іншого, забезпечити, щоб громадяни були поінформовані про те, що вакцинація не є обов`язковою і що ніхто не зазнає політичного, соціального чи іншого тиску щодо вакцинації, якщо вони не бажають цього робити; гарантувати, що ніхто не зазнає дискримінації за те, що він не був вакцинований через можливий ризик для здоров`я або не хоче бути вакцинованим; використовувати сертифікати про вакцинацію лише за призначенням для моніторингу ефективності вакцини, потенційних побічних ефектів та побічних явищ.

Таким чином, у відповідача наразі немає законних підстав наполягати на вакцинації позивача та відстороняти його від роботи у разі, якщо він відмовився вакцинуватися від COVID-19 або не надав документ, що підтверджує проведення вакцинації, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу № 90к-тр від 05 листопада 2021 року Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області про відсторонення від роботи ОСОБА_1 та задоволення позову у цій частині.

Посилання відповідача Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області у відзиві на позовну заяву на пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, зі змісту якої, серед іншого, вбачається, що керівникам слід забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком за наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, не може будь-яким чином змінити процедуру відсторонення, визначену пунктом 5 частини першої статті Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки дана Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу силу і не може змінювати правове регулювання, визначене законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. А відтак пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 слід розуміти не як надання повноважень для відсторонення працівників, а як наголошення необхідності дотримання закону, зокрема, пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яка і регулює процедуру такого відсторонення. В іншому випадку, з метою правової визначеності та враховуючи принцип належного урядування, Кабінет Міністрів України в даній постанові мав би зазначити про це.

Суд, вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи, виходить з такого.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Як визначено в частині першій статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом було встановлено, що у період з 08 листопада 2021 року, тобто дня відсторонення від роботи позивачки, останній було призупинено виплату заробітної плати. Оскільки судом встановлено, що у порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов і в частині стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Згідно з довідкою Управління освіти Костянтинівської міської ради № 203 від 04 листопада 2021 року, ОСОБА_1 працює в Управлінні освіти Костянтинівської міської ради на посаді завідувач відділу - керівник кружка з 01 вересня 2006 року та її дохід за період з травня 2021 року до жовтня 2021 року складає 79178,62 грн., який включає заробітну плату у розмірі 73392,62 грн. та матеріальну допомогу у розмірі 5786 грн. Середньомісячна сума заробітної плати складає 13196,44 грн. (а. с. 18).

Відповідно до наданого позивачкою розрахунку середньої заробітної плати, з яким погоджується суд, дохід позивачки за вересень 2021 року - 12231,49 грн, за жовтень 2021 року - 12231,49 грн. Отже, середньоденна заробітна плата позивачки становить 582,45 грн. ((12231,49 + 12231,49) / 42 робочі дні = 582,45 грн.).

З урахуванням того, що позивачку ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року і відсторонення тривало по день ухвалення судом рішення про його незаконність, а саме: до 01 серпня 2022 року, тобто майже дев`ять місяців, тому загальна сума середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи обчислюється, починаючи з 08 листопада 2021 року до 01 серпня 2022 року включно, та з урахуванням того, що за період відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до 01 серпня 2022 року позивачка мала би відпрацювати 182 робочих дня.

Виходячи із середньоденного заробітку позивачки у розмірі 582,45 грн., середній заробіток позивачки за час незаконного відсторонення від роботи у період з 08 листопада 2021 року до 01 серпня 2022 року складає 106 005,90 грн. (582,45 грн. х 182 робочих дня = 106 005,90 грн.) з подальшим утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи у розмірі 106 005,90 грн. з подальшим утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що позивачка при подачі позову сплатила судовий збір у розмірі 908 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки.

Відповідно до положень статті 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи за один місяць.

Керуючись статтями 2, 4, 13, 19, 23, 76-80, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 90к-тр від 05 листопада 2021 року Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 35879021) про відсторонення від роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 02142879) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи у період з 08 листопада 2021 року до 01 серпня 2022 року у розмірі 106 005 (сто шість тисяч п`ять) грн. 90 коп. з подальшим утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 02142879) на користь позивачки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду в частині скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи за один місяць допустити до негайного виконання.

Повний текст рішення суду виготовлено 08 серпня 2022 року.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р. Є. Дубовик 08.08.2022

СудАртемівський міськрайонний суд Донецької області
Дата ухвалення рішення07.08.2022
Оприлюднено09.08.2022
Номер документу105606474
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —233/5443/21

Ухвала від 22.11.2022

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Ткаченко І. Ю.

Ухвала від 22.11.2022

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Ткаченко І. Ю.

Ухвала від 26.09.2022

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Ткаченко І. Ю.

Рішення від 07.08.2022

Цивільне

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Дубовик Р. Є.

Рішення від 31.07.2022

Цивільне

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Дубовик Р. Є.

Ухвала від 18.07.2022

Цивільне

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Дубовик Р. Є.

Ухвала від 03.07.2022

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Канурна О. Д.

Ухвала від 22.02.2022

Цивільне

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

Міросєді А. І.

Ухвала від 21.02.2022

Цивільне

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

Орчелота А. В.

Ухвала від 16.02.2022

Цивільне

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

Кожевник О. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні