Рішення

від 24.07.2022 по справі 755/1851/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/1851/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

представника позивача Лопатинської Є.Г. ,

представника відповідача Ляхової Я.Ю.,

представника 3-ої особи 1 Ющенко О.О.,

представника 3-ої особи 2 Сатиря Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Київське шляхово-будівельне управління № 27», Товариство з обмеженою відповідальністю «Казантип-15» про зобов`язання зареєструвати місце проживання,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Київське шляхово-будівельне управління № 27», Товариство з обмеженою відповідальністю «Казантип-15» про зобов`язання зареєструвати місце проживання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 06 серпня 2021 р. гр. ОСОБА_2 , керуючись своїм правом на реєстрацію місця проживання, передбаченого Законом України «Про вільний вибір місця проживання в Україні», звернувся до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (Відповідач) із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач разом із заявою надав документи, що підтверджують його право на проживання у квартирі, а саме договір найму від 01 липня 2019 року. За результатом розгляду згаданої вище заяви і доданих до неї документів, Відповідач відмовив у реєстрації місця проживання Позивача в квартирі на підставі того, що позивачем не подано необхідних документів для реєстрації його місця проживання. Проте, Позивач вважає відмову Відповідача в реєстрації місця проживання безпідставною та неправомірно, оскільки Позивачем наданий повний обсяг документів, що підтверджують право проживання останнього у квартирі відповідно до Правил реєстрації місця проживання.

23 травня 2022 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.05.2005 № 859 «Про будинок АДРЕСА_2 державну адміністрацію у встановленому законом порядку зобов`язано видати ордери на жилі приміщення мешканцям, які постійно проживають, зареєстровані та перебувають на квартирному обліку. Позивач з відповідною заявою до Дніпровської райдержадміністрації не звертався та відповідно Дніпровською РДА ордер на право користування житловим приміщененям за адресою: АДРЕСА_1 позивачу не видавався, а тому підстав для реєстрації його місця проживання у вказаному житлі немає.

Представник позивача в судовому засіданні на позовних вимогах наполягала в повному обсязі та просила його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити в позові з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 06.08.2021 року позивач звернувся до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .До заяви про реєстрацію місця проживання позивачем було документ, що підтверджує право проживання - договір найму від 01.07.2019 року.

Розглянувши дану заяву відповідач відмовив у реєстрації місця проживання відповідно до п.11 постанови КМУ від 02.03.2016 року № 207 - не подано повний пакет документів - відсутній ордер на вселення на житлову площу, виданий Дніпровською РДА відповідно до п.3 Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 859 від 25.05.2005 року.

Правила реєстрація місця проживання, затверджені постановою КМУ від 02.03.2016 року за № 207, визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних документів.

Відповідно до п.18 вказаних Правил для реєстрація місця проживання особа або її представник подає: письмова заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанція про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують: право на проживання в житлі ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків / одного з батьків або законного представника/представників), перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Відповідно до ст. 58 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до ст. 52 ЖК Української РСР жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення.

Відповідно до ст. 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Аналіз даних положенні чинного законодавства, дає підстави для висновку, що за загальним правилом, ордер - це документ, який дає підстави для вселення до житлового приміщення, а документом, який підтверджує право користування житловим приміщенням є договір найму жилого приміщення.

Підставою вселення ОСОБА_2 в кімнату АДРЕСА_3 був ордер № 17/05/05/33 від 17.05.2005 року виданий на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Відкритого акціонерного товариства «Київське шляхово-будівельне управління № 27» від 17.05.2005 року. Даний ордер не визнаний судом недійсним.

01.06.2005 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Київське шляхово-будівельне управління № 27» було укладено договір найму на проживання у житловому приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, 01.07.2019 року позивачем з ВАТ «Київське шляхово-будівельне управління № 27» було укладено новий договір найму на проживання у житловому приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який було надано до заяви про реєстрацію місця проживання.

Заперечуючи проти позову представник відповідача наполягає на тому, що позивачем для реєстрації місця проживання було надано ордер № 17/05/05/33 від 17.05.2005 року та договори найму від 01.07.2019 року та 01.06.2005 року. Позивачем не було надано ордер, який виданий Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, оскільки він відповідачем не видавався.

Судом встановлено, Розпорядженням Київської державної адміністрації № 859 від 25.05.2005 року будинок АДРЕСА_2 визнаний жилим будинком з загальними квартирами та доручено Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації у встановленому законом порядку видавати ордери на жилі приміщення мешканцям, які постійно проживають, зареєстровані та перебувають на квартирному обліку.

Рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради від 16.09.2008 року № 267 прийнято рішення про прийняття до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва відомчі житлові будинки разом із службовим житлом, вбудованими нежитловими приміщеннями та окремо стоячими нежитловими будівлями згідно з додатком, в тому числі будинок по АДРЕСА_2 .

Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 61 від 17.02.2015 року закріплено з 16.02.2015 року на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» об`єкти житлового і нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та елементи зовнішнього благоустрою згідно з додатками 1,2,3. В додатку до вказаного розпорядження будинку АДРЕСА_2 не значиться.

З відповіді Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації на запит адвоката Лопатинської Є.І. від 19.09.2019 року вбачається, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» будинок на АДРЕСА_2 до сфери управління Дніпровської в місті Києві державної адміністрації не передавався.

Актом прийому-передачі державного майна Київського шляхово-будівельного управління № 27 № 6 від 23.11.1995 року закріплено передачу гуртожитку від регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Відкритого акціонерного товариства «Київське шляхово-будівельне управління № 27».

Актом приймання-передачі житлового будинку АДРЕСА_2 від 08.08.2019 року вказаний будинок переданий з балансу Товариства з додатковою відповідальністю «Київське шляхово-будівельне управління № 27» на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Казантип-15».

Отже, з викладеного чітко вбачається, що будинок АДРЕСА_2 до сфери управління Дніпровської РДА не передавався, тобто розпорядження Київської державної адміністрації № 859 від 25.05.2005 року не виконано, а тому в Дніпровської РДА не виникло обов`язку видавати ордери на житлові приміщення в будинку АДРЕСА_2 і, відповідно, і не має право вимагати відповідний ордер, який вони не видавали на кімнату № 33 в квартирі АДРЕСА_4 на ім`я ОСОБА_2 .

З врахуванням викладеного, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація в особі відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА неправомірно відмовила в реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .

Окремо слід звернути увагу на рішення Окружного адміністративного суду містка Києва від 23.11.2020 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА про визнання протиправним та скасування розпорядження. Підставою відмови в задоволення позову судом зазначено той факт, що ордер на житлову площу в будинку від 17.05.2005 року № 17/05/05/33 є недійсним.

Відповідно до ст. 59 ЖК Української РСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Законодавець чітко визначив підстави, порядок та строки визнання ордеру недійсним.

Окружним адміністративним судом м. Києва у відповідності до норм ЖК Української РСР ордер на житлову площу від 17.05.2005 року № 17/05/05/33 виданого на ім`я ОСОБА_2 не визнавався недійсним, а тому суд не бере до уваги дане рішення в цій частині.

Згідно з ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись Житловим кодексом Української РСР, Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою КМУ від 02.03.2016 року за № 207, ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 77-80, 88, 89, 133, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Київське шляхово-будівельне управління № 27», Товариство з обмеженою відповідальністю «Казантип-15» про зобов`язання зареєструвати місце проживання задовольнити.

Зобов`язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29 липня 2022 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, ЄДРПОУ 37203257, адреса місцезнаходження: місто Київ, бульвар Праці,1\1;

Третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «Київське шляхово-будівельне управління № 27», ЄДРПОУ 03450301, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Колекторна, 17;

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Казантип-15», ЄДРПОУ 43029473, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ярослава Гашека,15 офіс 1.

Суддя Н.О.Яровенко