Постанова

від 07.08.2022 по справі 925/1468/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2022 р. Справа№ 925/1468/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Корсака В.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 Черкаської міської ради Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2022

у справі № 925/1468/21 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»

до Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 Черкаської міської ради Черкаської області

про стягнення 36326,36 грн.

без виклику представників сторін.

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської загальноосвітньої школи I-III ступенів №11 Черкаської міської ради Черкаської області, у якому просить суд стягнути з відповідача борг за поставлену теплову енергію у розмірі 36 326,36 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію виникла внаслідок перерахунку вартості поставленої товару, у зв`язку з застосуванням невірних тарифів, які були встановлені рішеннями регулятора у сфері постачання теплової енергії.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.02.2022 у даній справі позовні вимоги задоволені, присуджено до стягнення з Черкаської загальноосвітньої школи I-III ступенів №11 Черкаської міської ради Черкаської області на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» 36 326,36 грн.

Суд І інстанції, встановивши, що з 28.10.2018 сторони за договором повинні були застосовувати регульований тариф на теплову енергію, який встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27 лютого 2018 року №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», дійшов висновку, що позивач правомірно здійснив перерахунок та донарахував відповідачу 36326,36 грн плати за теплову енергію поставлену протягом листопада-грудня 2018 року, виходячи із тарифу 1217,17 грн за 1 Гкал. за рахунком-фактурою №962 від 29.02.2020.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятим у даній справі судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду І інстанції від 03.02.2022 скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд І інстанції не повно з`ясував обставини справи, зокрема ті обставини, що сторони виконали умови договору у редакції укладеної між сторонами додаткової угоди, отже він є виконаним, а зобов`язання сторін за цим договором є припиненими. Відповідач наголошує на тому, що вимога про виконання зобов`язання оплатити донараховану вартість спожитої електричної енергії у листопаді - грудні 2018 року є необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на приписах Закону. Відповідач вважає, що проведення позивачем перерахунку на підставі постанови НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» є безпідставним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Ходаківська І.П., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1468/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Черкаської загальноосвітньої школи I-IIІ ступенів №11 Черкаської міської ради Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2022 у справі №925/1468/21 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

09.05.2022 матеріали справи № 925/1468/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 апеляційну скаргу Черкаської загальноосвітньої школи I-IIІ ступенів №11 Черкаської міської ради Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2022 у справі №925/1468/21 залишено без руху; надано Черкаській загальноосвітній школі I-IIІ ступенів №11 Черкаської міської ради Черкаської області строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 3405,00 грн у встановленому порядку; попереджено Черкаську загальноосвітню школу I-IIІ ступенів №11 Черкаської міської ради Черкаської області, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Від Черкаської загальноосвітньої школи I-IIІ ступенів №11 Черкаської міської ради Черкаської області на виконання вказаної ухвали надійшла заява про усунення недоліків з доданими до неї доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжне доручення №1 (внутрішній номер 207083971) від 18.04.2022).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1468/21. Розгляд апеляційної скарги Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 Черкаської міської ради Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2022 у справі № 925/1468/21 вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Надано учасникам справи строк на подання відзиву та відповіді на відзив.

Згідно з ч. 1 статті 12, ч. 1 статті 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 3 статті 12, ч. 1 статті 247 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Позиції учасників справи.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив залишити без змін оскаржуване рішення суду І інстанції з мотивів, у ньому викладених, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як було встановлено судом І інстанції та підтверджено матеріалами справи, 06.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно» в особі директора відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (учасник) та Черкаською загальноосвітньою школою I-III ступенів №11 Черкаської міської ради Черкаської області (замовник) було укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №249. За умовами цього договору учасник зобов`язується у 2018 році постачати замовнику товари (теплову енергію) на межу продажу теплової енергії, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати отримані товари (теплову енергію) за встановленими тарифами у терміни та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 договору).

Найменування предмета закупівлі: пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Код ДК 021-2015-09320000-8. Кількість товарів (послуг або кількісні характеристики за цим договором робіт) 624 Гкал (пункт 1.2 договору).

Тарифи на теплову енергію, встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього договору і може змінюватись протягом дії цього договору. На момент проведення процедури закупівлі тариф становить 1217,17 грн за 1 Гкал (без ПДВ) (пункт 1.4 договору).

Ціна цього договору становив 911 416,90 грн з ПДВ (пункт 1.5 договору).

Постачання теплової енергії здійснюється: для потреб опалення та вентиляції у період опалювального сезону (орієнтовно з 15 жовтня до 15 квітня); для потреб гарячого водопостачання протягом року (пункт 2.3 договору).

Замовник зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати отриману на межі продажу теплову енергію за тарифами, у строки встановлені цим договором, а у разі несвоєчасної оплати коштів за використану теплову енергію за цим договором - оплачувати пеню за встановленими договором розмірами (пункти 4.2.1 та 4.2.2 договору).

Учасник у свою чергу має право здійснювати контроль за виконанням замовником умов цього договору та вимагати своєчасної та у повному обсязі оплати вартості, відпущеної на межі продажу теплової енергії, згідно з умовами цього договору (пункти 5.1.1 та 5.1.2 договору).

Облік та визначення кількості спожитої теплової енергії виконується: приладним способом; розрахунковим способом (пункт 6.1 договору).

Розрахунок реалізованої теплової енергії замовнику за звітний період здійснюється учасником за фактом відпуску теплової енергії на межу продажу теплової енергії сторін, відповідно до тарифів тієї групи, до якої належить об`єкт(и) та/чи приміщення замовника (населення, бюджет, інші) (пункт 8.1 договору).

Оплата за теплову енергію здійснюється за рахунком-фактурою (пункт 8.2 договору).

Замовник до 25 числа поточного місяця у відповідності до рахунку-фактури сплачує учаснику вартість фактично спожитої теплової енергії у попередньому періоді (пункт 8.3 договору).

Пунктом 8.10 договору сторони узгодили, що несвоєчасне отримання замовником рахунку-фактури не звільняє замовника від відповідальності за несплату за теплову енергію.

Цей договір діє протягом 2018 року. Договір набирає чинності з дня підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року. Умови цього договору поширюється між сторонами, що виникли з 01.01.2018 (відповідно до пункту 3 статті 631 Цивільного кодексу України). У частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим договором, договір діє до повного здійснення розрахунків (розділ 12 договору).

Рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» від 20.04.2018 (протокол загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно») змінено тип на найменування Публічного акціонерного «Черкаське хімволокно» на Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» (абзац 3 пункту 1.1 статуту Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»).

На виконання умов договору у період з листопада 2018 року до грудня 2018 року позивачем було відпущено відповідачу теплову енергію у кількості 178,68 Гкал, що відображено у рахунках-фактурах №3918 від 13.12.2018 та №4552 від 19.12.2018 на загальну суму 224 654,38 грн, за тарифом 1047,75 грн за 1 Гкал, які були оплачені відповідачем у повному розмірі.

При визначенні вартості відпущеної за цей період теплової енергії позивачем було застосовано тариф 1047,75грн за 1 Гкал на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018.

У лютому 2020 року позивач здійснив перерахунок теплової енергія за період листопад - грудень 2018 року та нарахував відповідачеві різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404.

Перерахунок у лютому 2020 року позивач здійснив відповідно до підпункту 2 п. 2 постанови НКРЕКП України від 17.12.2019 №2884 «Про накладення штрафу на ПРАТ Черкаське хімволокно за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання».

Вказаною постановою позивача зобов`язано провести перерахунок недонарахованих коштів за спожиту енергію за період з 28 жовтня по 31 грудня 2018 року.

Під час розгляду справи в суді І інстанції також було встановлено, що спору щодо факту, кількості поставленої теплової енергії відповідачу у зазначений період між сторонами немає.

Оскільки регулятором у сферах енергетики та комунальних послуг було встановлено інший тариф у визначені вартості теплової енергії за цей період, наведені обставини слугували підставою для донарахування позивачем відповідачу вартості теплової енергії за іншою чинною постановою НКРЕКП, ніж та, яку було застосовано позивачем у листопаді-грудні 2018 року. Сума донарахувань становить 36 326,36 грн, яку позивач і просив стягнути в судовому поряду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили (стаття 11 ГПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 статті 14 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 статті 74 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України).

Тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачає за договором відповідачу, є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (ч. 3 статті 189, статті 191 ГК України).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч. 3 статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор / НКРЕКП"), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 3 ч. 2 п. 2 - 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом. Згідно статті 3 ч. 3 п. 6 Закону основними завданнями Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 13 ч. 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Абзацом 7 статті 16 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що до повноважень НКРЕКП належить, серед іншого, встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Абзацом 2 ч. 1 статті 10 Закону України «Про природні монополії» зазначено, що суб`єкти природних монополій зобов`язані дотримуватися, зокрема, встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.

Згідно абзацу 1, 2 статті 8 Закону України «Про природні монополії» предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій є в тому числі і ціни (тарифи) на товари, що виробляються / реалізуються суб`єктами природних монополій.

Рішення (постанови, розпорядження) Регулятора / НКРЕКП є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 9 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Статтею 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення (постанови, розпорядження) з питань, що належать до його компетенції.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення (п. 5 ч. 4 статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Згідно з п. 7 ч. 4 статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП вправі за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергія) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму а використання (ч. 1 статті 275 ГК України).

Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч. 5 стаття 275 ГК України).

Одним із основних обов`язків споживача теплової енергії, серед іншого, є додержання вимог договору (стаття 24 Закону України «Про теплопостачання»).

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією (ч. 6 статті 19, ч. 4 статті 24 Закону України «Про теплопостачання»).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язаний постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов`язався оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами .

Інших обставин, які б звільняли відповідача від оплати фактично спожитої теплової енергії за встановленим тарифом, сторони договору не погоджували.

Як зазначалось вище, тарифи на теплову енергію встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами договору і можуть змінюватись протягом дії цього договору (як у бік збільшення, так і у бік зменшення).

27.02.2018 НКРЕКП прийняла постанову №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», згідно якої позивачу був установлений тариф на теплову енергію для бюджетних установ, до яких відноситься і відповідач, у розмірі 1217,17 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Постанова НКРЕКП №239 від 27.02.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» була опублікована у газеті «Урядовий кур`єр» №202 27.10.2018 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 28.10.2018.

14.06.2018 НКРЕКП прийняла постанову №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», згідно якої позивачу був установлений тариф на теплову енергію для бюджетних установ, до яких відноситься і відповідач, у розмірі 1047,75 грн за 1 Гкал без ПДВ. Ця постанова була опублікована у газеті «Урядовий кур`єр» №152 за 15.08.2018 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 16.08.2018.

За наведених обставин суд констатує, що у листопаді та грудні 2018 року одночасно були чинними Постанови НКРЕКП №239 від 27.02.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» та №404 від 14.06.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», якими для позивача були встановлені різні тарифи на теплову енергію для бюджетних установ.

Разом з тим, на час прийняття НКРЕКП постанови від №404 від 14.06.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» раніше прийнята НКРЕКП постанова №239 від 27.02.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» ще не діяла, оскільки не набрала чинності, тому автоматично вона не була скасована.

Отже, після набрання чинності постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», а саме з 28.10.2018, постанова НКРЕКП №404 від 14.06.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» була автоматично скасована.

При розрахунку відпущеної відповідачу теплової енергії позивачем було застосовано тариф 1047,75 грн за 1 Гкал на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018.

З огляду на викладене апеляційна інстанція погоджується з висновком суду І інстанції, що з 28.10.2018 сторони за договором №249 від 06.02.2018 мали застосовувати регульований тариф на теплову енергію, який встановлений згідно з постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» у розмірі 1217,17 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що на веб-сторінці за адресою https://www.nerc.gov.ua/data/filearch/Catalog8/2019%20/02.12.2019/AktCherkaske_himvolokno_02.12.2019-429.pdf оприлюднено складений НКРЕКП акт за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері теплопостачання та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії (сфера державного нагляду (контролю) № 429 від 02.12.2019 стосовно ПрАТ «Черкаське хімволокно».

У складеному акті за результатами перевірки ліцензованої діяльності за період діяльності з 01.01.2017 до 31.12.2018 зазначено, що Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» є теплогенеруючою, теплотранспортуючою, теплопостачальною організацією та виконавцем комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води і застосовувало у 2017-2018 роках при реалізації кінцевим споживачам теплової енергії чи наданні послуг тарифи на теплову енергію/послугу, встановлені у розрізі категорій споживачів. Перевіркою встановлено, що у жовтні-грудні 2018 року (у період з 28.10.2018 до 31.12.2018) Товариство застосовувало тарифи на теплову енергію для споживачів категорії «бюджетні установи», «інші споживачі» «релігійні організації» тариф у розмірі 1047,75 грн/Гкал, встановлений постановою НКРЕКП №3225 від 29.12.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП №404 від 04.06.2018), всупереч тарифу у розмірі 1217,17 грн/Гкал, який був встановлений ліцензіату постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239.

На офіційному веб-сайті НКРЕКП 23.12.2019 оприлюднено постанову №2884 від 17.12.2019 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Черкаське хімволокно» за порушення ліцензійних умов з виробництва, ліцензійних умов з транспортування, ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання», у якій на Приватне акціонерне товариства «Черкаське хімволокно» накладено штрафи та зобов`язано у термін до 01 квітня 2020 року здійснити перерахунок за категоріями споживачів «бюджетні організації», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року до 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

Водночас, відповідач повністю не розрахувався з позивачем за отриману теплову енергію за тарифом 1217,17 грн/Гкал, який встановлено НКРЕКП за період листопад - грудень 2018 року.

Таким чином Договір не можна вважати виконаним за період листопад - грудень 2018 року.

Відтак, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем донарахованої йому вартості спожитої теплової енергії упродовж листопада - грудня 2018 року відповідно до діючих тарифів за договором, вартість якої позивачем розраховано правильно.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо неповного встановлення судом І інстанції обставин справи, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення у даній справі та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 Черкаської міської ради Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2022 у справі № 925/1468/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2022 у справі № 925/1468/21 залишити без змін.

3. Справу № 925/1468/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді І.П. Ходаківська

В.А. Корсак