Постанова

від 03.08.2022 по справі 924/960/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04 серпня 2022 року Справа № 924/960/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Розізнана І.В.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Кодр» на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.02.2022, повний текст якого складено 17.02.2022, у справі №924/960/21 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом Хмельницької міської ради м.Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кодр» м.Хмельницький

про стягнення 50 934 грн 26 коп. безпідставно збережених коштів,-

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи вищенаведене і те, що сторони в судовому процесі належно повідомлені про розгляд справи, суд розглядає справу за наявними в ній доказами і за відсутності представників сторін.

З урахуванням положень Конвенції, статті 32 ГПК України щодо незмінності складу суду, а також із урахуванням перебування членів колегії суддів у щорічній відпустці Північно-західний апеляційний господарський суд розглядає справу в межах розумного строку.

У вересні 2021 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Хмельницької міської ради (надалі в тексті Міська рада) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кодр» (надалі в тексті Товариство) 50934 грн 26 коп. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.(арк.справи 1-7).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.02.2022 у справі №924/960/21 задоволено позов в повному обсязі. Присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 50934 грн 26 коп. Суд вмотивував рішення тим, що використання сформованої земельної ділянки без сплати за таке користування є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.(арк.справи 122-127).

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач подав скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 16.02.2022 у даній справі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.(арк.справи 148-149).

Обґрунтовуючи скаргу Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції непов-но з`ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не взяв до уваги, що спірним питанням у даній справі є момент, з якого виникає право вимагати стягнення безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати: дата формування земельної ділянки (присвоєння кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі) чи дата її державної реєстрації права власності на неї. Апелянт наголошує на тому, що стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливе виключно з моменту формування земельних ділянок як об`єктів цивіль-ного права, а саме після проведення державної реєстрації права власності. Натомість доказів реєстрації спірної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав Позивач разом з позовом не надав. В зв`язку з наведеним, суд першої інстанції мав би відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №924/960/21. Крім того, встановлено Позивачу строк для подання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржнику копії відзиву протягом 5 днів з дня вручення ухвали, а також ухвалено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.(арк. справи 169).

18.05.2021 на адресу апеляційного суду надійшов відзив Позивача, у якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.(арк.справи 174-175).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кодр» з 2010 року є власником трансформаторної підстанції РП-19 загальною площею 97,6 м2 по вул. Курчатова, 118/11-Д в м.Хмельницькому на підставі свідоцтва про право власності САВ №621788, 30.08.2010, підстава виникнення права власності Управління житлово-комунального господ-дарства/рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26.08.2010 №1139, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №271431429 від 20.08.2021.(арк.справи 13, 16, 17, 18-20).

Згідно довідки Управління архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів №1745/03-01-1 від 21.07.2010, виданої Блажеч Валентину Миколайовичу вбачається, що нежитловому приміщенню загальною площею 97,6 м2 по вул. Курчатова 118, придбаному згідно договору купівлі-продажу від 07.07.2009, змінюється поштова адреса на вул.Курчатова, 118/11-Д.(арк.справи 14-15).

Управлінням земельних ресурсів Хмельницької міської ради на адресу Головного управління ДПС у Хмельницькій області стосовно ТзОВ «Кодр» направлено запит з метою здійснення контролю за використанням земельних ділянок з порушенням земельного законо-давства щодо інформації по сплаті орендної плати/земельного податку за земельну ділянку по вул.Курчатова, 118/3 у м.Хмельницькому в період 2018-2021 роки.(арк.справи 23).

За повідомленням Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 17.02.2021 в період 2018-2021 роки ТзОВ «Кодр» кошти не сплачує.(арк.справи 24).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2021 головними спеціалістами відділу оренди та продажу землі Управління земельних ресурсів Кожемяко Л.В. та Нащубською Н.І. здійснено обстеження земельної ділянки по вул.Курчатова 118/3 та складено Акт обстеження земельної ділянки. При обстеженні встановлено, що земельна ділянка знаходиться на закритій території, на ділянці розташована будівля. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником трансформаторної підстанції РП-19 по вул.Курчатова, 118/11 Д загальною площею 97,6 м2 є ТзОВ «Кодр», згідно свідоцтва про право власності САВ №621788 від 30.08.2010. За наявною інформацією дана будівля знаходиться на земельній ділянці з кадастровим №6810100000:15:001:0166. Земельна ділянка площею 0,1082 га, кадастровий №6810100000:15:001:0166 ТзОВ «Кодр» відповідно до діючого земельного законо-давства не оформлена.(арк.справи 22).

Як вбачається з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області (від 11.02. 2021 №6-22-0.33-237/116-21, від 11.02.2021 №6-22-0.33-238/116-21), нормативна грошова оцінка земель-ної ділянки по вул.Курчатова, 118/3 у м.Хмельницькому становила з 06.03.2019 по 2020 року 731849 грн, у 2021 році 731849 грн.(арк.справи 27, 28).

Крім того, матеріали справи містять витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий №6810100000:15:001:0166 від 02.03.2021, з якого вбачається, що дата державної реєстрації земельної ділянки 06.03.2019.(арк.справи 28-31).

Відповідно до розрахунку розміру збитків здійсненого в.о.начальника Управління земель-них ресурсів, розмір збитків у вигляді неодержаного доходу від орендної плати за землю за період з 06.03.2019 31.12.2019 становить 18001 грн 10 коп., з 01.01.2020 31.12.2020 становить 20125 грн 82 коп., з 01.01.2021 01.08.2021 становить 12807 грн 34 коп., а всього 50934 грн 26 коп.(арк.справи 32).

Вважаючи, що Товариство не сплатило до бюджету територіальної громади і безпідставно зберігає кошти в розмірі орендної плати, Хмельницька міська рада звернулась до суду з позовом про стягнення 50934 грн 26 коп. (арк.справи 1-7).

Як зазначалось вище, господарський суд Хмельницької області рішенням від 16.02.2022 позов задоволив.(арк.справи 122-127).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляцій-ний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. (ст.16 Цивільного кодексу України, надалі в тексті ЦК України). Згідно із п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України), якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.

Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (надалі в тексті ЗК України), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

При цьому, у комунальній власності, згідно з ст.83 ЗК України, перебувають усі землі в ме-жах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Підставами виникнення, зміни та припинення земельних відносин є юридичні факти юри-дично значимі обставини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обставин відносяться: договори та інші угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення земельних прав та обов`язків; судові рішення, які встановлюють земельні права та обов`язки; набуття земельних прав та обов`язків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; інші дії фізичних та юридичних осіб; події, з якими закон або інший правовий акт пов`язує виникнення, зміну і припинення земельних відносин. Зазначене кореспондується зі статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» (надалі в тексті Закон), оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивіль-ним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.(ст.2 Закону).

В силу приписів ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територі-альних громад для всіх потреб.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.(ч.1 ст.190 ЦК України).

Звертаючись із позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, Позивач покликається на ту обставину, що набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на спірній земельній ділянці комунальної форми власності, ТзОВ «Кодр», належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на вказану земельну ділянку та у період з 06.03.2019 по 01.08.2021 не сплачувало плату за користування земельною ділянкою площею 1082 м2 по вул.Курчатова, 118/3 в м.Хмельницький у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Хмельницької міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно грошові кошти у розмірі орендної плати.

Як наслідок, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсут-ності укладеного договору оренди землі, Відповідач як набувач фактично збільшив свої доходи, а Позивач-потерпілий втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів виходить з того, що кондикційні зобов-язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондик-ційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного на-буття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язує-ться повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги, що перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регла-ментується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда роз-міщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розмі-щені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі від-повідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Правові висновки про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11. 2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кодр» з 2010 року є власником трансформаторної підстанції РП-19 загальною площею 97,6 м2 по вул. Курчатова, 118/11-Д в м.Хмельницькому на підставі свідоцтва про право власності САВ №621788. (арк.справи 13, 16, 17, 18-20).

Доказів звернення ТзОВ «Корд» до Хмельницької міської ради щодо укладення договору оренди за період з 06.03.2019 по 01.08.2021 матеріали справи не містять.

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, кваліфікуються як поза-договірні та безделіктні.

Відтак, Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

З аналізу змісту норм ст.ст.1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст.144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК Укра-їни випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кон-дикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов`язання Відповідача.

По-перше, Відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою кадастровий №6810100000: 15:001:0166 площею 1082 м2 здійснено за період з 06.03.2019 по 01.08.2021.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття Відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) Відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Розмір доходу Відповідача у період з 2019 по 2021 роки розраховано Позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Розмір безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без правовста-новлюючих документів кадастровий №6810100000:15:001:0166 площею 1082 м2 здійснено за період з 06.03.2019 по 01.08.2021 в сумі 50934 грн 26 коп.(арк.справи 32).

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав воло-діння і користування земельною ділянкою, згідно 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК Ук-раїни здійснюється за плату, яка має вноситися на користь Позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання Відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для ненарахування орендної плати за землю та її несплати.

По-третє, Відповідач зберіг майно саме за рахунок Позивача, оскільки власником відпо-відної земельної ділянки є територіальна громада м.Хмельницького в особі Позивача. Власником майна фактично збереженого Відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м.Хмельницького в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) Відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у Відповідача за рахунок їх неодержання Позивачем.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що Відповідач оспорює рішення суду першої інстанції виключно з підстави недоведення Позивачем права власності на спірну земельну ділянку.

Однак, такі твердження є безпідставними, оскільки згідно з ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) еконо-мічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територі-альних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності тощо.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України є територі-альні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самовряду-вання, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Відповідно до ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Таким чином, Хмельницька міська рада є власником всіх земель, які розташовані на території Хмельницької міської територіальної громади, крім земель приватної та державної власності.

Згідно з положеннями ст.791 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права на неї.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійсню-ється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впоряд-кування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і кому-нальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважа-ється сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.03.2021 №НВ0006451892021 земельна ділянка площею 1082 м2 кадастровий №6810100000:15:001:0166 є сформованою та зареєстрована як об`єкт цивільних прав з 06.03.2019.

Відтак, враховуючи викладене, Товариство як фактичний користувач земельної ділянки площею площею 1082 м2 з кадастровим №6810100000:15:001:0166 за період з 06.03.2019 по 01.08.2021, є таким, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею і тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (Позивачу) на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 50934 грн 26 коп.

Розглянуто всі доводи та вимоги апеляційної скарги, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов`язань Відпо-відача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 270, 275, 276, 282, 284, 287 Господарського про-цесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кодр» на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.02.2022 у справі №924/960/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №924/960/21 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.