Рішення

від 07.08.2022 по справі 909/292/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.08.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/292/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Л. М. Неверовської, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Державного підприємства "Волиньторф",

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро",

про стягнення 156370,80 грн, з яких 128413,36 грн основна сума боргу, 27957,44 грн неустойка,

встановив: Державне підприємство "Волиньторф" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" про стягнення основної суми боргу у розмірі 128413,36 грн та неустойки у розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 27957,44 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 31.05.2022 Господарським судом Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем - 23.06.2022, даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовано порушення відповідачем умов договору №124 від 21.05.2020 щодо оплати отриманого товару (торфу), внаслідок чого у відповідача утворився борг в сумі 128413,36 грн.

На підставі п. 7.3. договору позивачем нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 27957,44 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

21.05.2020 між Державним підприємством "Волиньторф" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро" укладено договір №124.

Згідно п. 1.1. договору, позивач зобов`язується продати, а відповідач прийняти і оплатити на умовах даного договору наступний товар: торф для приготування компостів.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що продавець проводить відпуск товару зі складу ДП "Волиньторф" в с. Прилісне Маневицького р-ну Волинської області.

Згідно п. 2.1. договору, поставка товару здійснюється автотранспортом та за рахунок відповідача протягом 5 робочих днів з моменту оплати товару.

Відповідно до п. 3.1. договору, відповідач здійснює розрахунки з позивачем в національній валюті України шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок позивача наступним чином: 100% попередня оплата за кожну партію товару згідно виставлених рахунків.

Згідно п. 4.1. договору, ціна однієї тонни торфу становить 300,00 грн, в т. ч. ПДВ 20% .

Пунктом 4.2. договору передбачено, що загальна вартість договору дорівнює загальній сумі накладних.

Згідно п. 7.3. договору, у разі несвоєчасної оплати, відповідач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято наступний товар:

- торф для приготування компостів в кількості 36,40 тон на суму 14742 грн, що підтверджується видатковою накладною №1706 від 19.08.2020 та перепусткою № 1193 від 19.08.2020 на автомобіль НОМЕР_1 .

- торф для приготування компостів в кількості 33,50 тон на суму 13567,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №1813 від 01.09.2020 та перепусткою №1286 від 01.09.2020 на автомобіль НОМЕР_1 .

- торф для приготування компостів в кількості 35,50 тон на суму 14377,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №1822 від 02.09.2020 та перепусткою №1294 від 02.09.2020 на автомобіль НОМЕР_1 .

- торф для приготування компостів в кількості 36,01 тон на суму 14584,06 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1837 від 03.09.2020 та перепусткою № 1307 від 03.09.2020 на автомобіль НОМЕР_1 .

- торф для приготування компостів в кількості 35,50 тон на суму 14377,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1865 від 07.09.2020 та перепусткою № 1331 від 07.09.2020 на автомобіль НОМЕР_1 .

- торф для приготування компостів в кількості 29,30 тон на суму 11866,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1872 від 07.09.2020 та перепусткою № 1335 від 07.09.2020 на автомобіль НОМЕР_2.

- торф для приготування компостів в кількості 36,70 тон на суму 14863,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1958 від 14.09.2020 та перепусткою № 1412 від 14.09.2020 на автомобіль НОМЕР_1 .

- торф для приготування компостів в кількості 35,10 тон на суму 14215,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2003 від 17.09.2020 та перепусткою № 1452 від 17.09.2020 на автомобіль НОМЕР_1 .

- торф для приготування компостів в кількості 34,40 тон на суму 13932,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2067 від 24.09.2020 та перепусткою № 1509 від 24.09.2020 на автомобіль НОМЕР_1 .

- торф для приготування компостів в кількості 36,60 тон на суму 14823,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2113 від 28.09.2020 та перепусткою № 1550 від 28.09.2020 на автомобіль НОМЕР_1 .

Загальна сума прийнятого та неоплаченого відповідачем товару становить 128413,36 грн.

Між сторонами також підписано акти звірки за період з 01.01.2021 по 11.03.2021, згідно якого борг відповідача перед позивачем становить 128413,36 грн.

Позивачем направлено відповідачу претензію №3 (вих.1136 від 17.05.2021) з вимогою сплати суму боргу, однак відповідачем не здійснено оплати.

На підставі п. 7.3 договору №124 від 21.05.2020 позивачем здійснено нарахування неустойки у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки в сумі 27957,44 грн.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновки суду.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частин першої, четвертої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, а саме передав відповідачу товар згідно вищенаведених видаткових накладних, однак відповідач, в порушення умов договору, не здійснював пердоплату за товар. Таким чином, у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 128413,36 грн.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 128413,36 грн є обґрунтованими.

Частинами 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати, відповідач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, умову договору, якою передбачено нарахування штрафних санкцій за весь час прострочення виконання зобов`язань, не можна визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі №911/634/19, від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.

За наведеного, суд дійшов до висновку про те, що сторонами не визначено інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Як вбачається з розрахунку позивача, ним здійснено нарахування неустойки (пені) поза межами шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом здійснено перерахунок розміру неустойки (пені) з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно розрахунку суду, розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню становить 7659,16 грн. В решті суми нарахованої до стягнення неустойки (пені) слід відмовити в зв`язку з безпідставністю.

З огляду на встановлені судом обставини, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 53, 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного підприємства "Волиньторф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" про стягнення 156370,80 грн - задовольнити частнково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро", вул. Заводська, 1, с.Верхній Струтинь, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77621 (ідентифікаційний код 31044399) на користь Державного підприємства "Волиньторф", вул.Сойне, 15, с. Прилісне, Камінь-Каширський район, Волинська область, 44614 (ідентифікаційний код 00426302) 128413 (сто двадцять вісім тисяч чотириста тринадцять) грн 36 коп. боргу, 7659 (сім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 16 коп. неустойки (пені), 2158 (дві тисячі сто п`ятдесят вісім) грн 94 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 20298,28 неустойки (пені) - відмовити.

Судовий збір в сумі 322,06 грн залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Неверовська