Рішення

від 07.08.2022 по справі 910/3533/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2022Справа № 910/3533/22За позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСИСТЕМ-3000»

про стягнення 205 800, 00 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСИСТЕМ-3000» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 205 800, 00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 692 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договорами поставки барди нативної №1 від 15.08.2019, №1/2 від 02.01.2020 та №1/2021 від 04.01.2021, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Також позивачем до позову додано клопотання про відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення в справі з огляду на відсутність коштів внаслідок зупинення виробництва продукції та зупинення приватизаційних аукціонів, у зв`язку з активними воєнними діями на всій території України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

19.05.2022 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/3533/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

28.06.2022 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла виписка з банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 15.08.2019 по 27.06.2022 та письмове підтвердження, що станом на 28.06.2022 ціна позову залишається незмінною.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04201, місто Київ, вулиця Полярна, будинок 19, офіс 4.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 24.05.2022 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Відповідно до розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку», у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Із залученого до матеріалів справи листа, в якому відповідачу направлялась копія ухвали, убачається, що даний лист, направлений за офіційною адресою місцезнаходження відповідача згідно ЄДР, був повернутий суду поштою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.

Тому відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/3533/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 №259/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому законодавцем не внесено змін до положень Господарського процесуального кодексу України щодо зміни/продовження строків розгляду спорів під час воєнного стану.

Суд відзначає, що дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною вище нормою строку, проте у розумний строк, оскільки суд очікував, що відповідач скористається наданим йому правом на подачу відзиву. При цьому судом враховану ту обставину, що вже тривалий час безпекова ситуація у м. Києві покращилась, відновлено рух громадського транспорту, запроваджено нову комендантську годину, яка триває з 23:00 год. до 05:00 год.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2019 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № 1 (надалі - договір-1), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити барду зернову нативну (далі - товар), що відноситься до відходів 4 класу Державного класифікатора відходів, затвердженим наказом Держстандарту України №89 від 29.02.1996.

Відповідно до п. 1.2. договору-1 загальна кількість товару становить 25 000 тонн. Постачальник не є зобов`язаним перед покупцем, щодо поставки всієї кількості товару, визначеної в цьому пункті договору, якщо покупець не здійснить оплату товару згідно рахунків-фактур наданих постачальником.

Загальна сума договору становить 416 750 00,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 83 350, 00 грн, всього з ПДВ - 500 100, 00 грн (п. 2.2. договору-1).

У пункті 10.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

02.01.2020 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № 1/1 (надалі - договір-2), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити барду зернову нативну (далі - товар), що відноситься до відходів 4 класу Державного класифікатора відходів, затвердженим наказом Держстандарту України №89 від 29.02.1996.

Відповідно до п. 1.2. договору-2 загальна кількість товару становить 60 000 тонн. Постачальник не є зобов`язаним перед покупцем, щодо поставки всієї кількості товару, визначеної в цьому пункті договору, якщо покупець не здійснить оплату товару згідно рахунків-фактур наданих постачальником.

Загальна сума договору становить 1 000 000, 00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 200 000, 00 грн, всього з ПДВ - 1 200 000, 00 грн (п. 2.2. договору-2).

У пункті 10.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

04.01.2021 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № 1/2021 (надалі - договір-3), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити барду зернову нативну (далі - товар), що відноситься до відходів 4 класу Державного класифікатора відходів, затвердженим наказом Держстандарту України №89 від 29.02.1996.

Відповідно до п. 1.2. договору-3 загальна кількість товару становить 60 000 тонн. Постачальник не є зобов`язаним перед покупцем, щодо поставки всієї кількості товару, визначеної в цьому пункті договору, якщо покупець не здійснить оплату товару згідно рахунків-фактур наданих постачальником.

Загальна сума договору становить 1 000 000, 00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 200 000, 00 грн, всього з ПДВ - 1 200 000, 00 грн (п. 2.2. договору-3).

У пункті 10.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Наступні пункти вказаних вище договорів є аналогічними та дублюють один одного.

Так, згідно з п. 2.1. договорів, ціна (вартість) товару становить 16, 67 грн без ПДВ за одну тону, крім того ПДВ - 3, 33 грн, всього з ПДВ - 20, 00 грн.

У пунктах 2.3., 2.4., 2.5. договір сторони погодили, що протягом строку дії договору ціна (вартість) та кількість товару може бути змінена постачальником. Зміна ціни (вартості) та кількості товару оформляється шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Пунктами 2.5. та 2.6. договорів, встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати згідно виставленого постачальником рахунку-фактури. Підставою для виписки рахунку-фактури постачальником є письмова заява покупця на поставку товару. Оплата вартості товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника. Датою оплати товару є дата надходження коштів па поточний рахунок постачальника.

Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару протягом 5 банківських днів після отримання від постачальника рахунка-фактури, але у будь-якому разі до початку відвантаження товару постачальником (п. 3.3.1. договорів).

Відповідно до п. 4.1. договорів поставка товару здійснюється на умовах базису поставки ЕXW відповідно до правил Інкотермс 2010 зі складу постачальника, що знаходиться за адресою: с. Нові Боровичі, вул. Заводська, буд. 1, Сновського району, Чернігівської області.

Згідно з п. 4.3., 4.4. договорів кількість поставленого (переданого) товару визначається шляхом його зважування на вагах постачальника у присутності представника покупця і на підставі оформленої видаткової накладної. Відвантаження товару оформляється видатковою накладною та актом приймання-передачі.

Так, позивач зазначає, що на виконання умов договорів ним здійснювались поставки товару відповідачу товар зокрема за видатковими накладними № Б/12/03 від 20.12.2019 на суму 29 400, 00 грн та № Б/12/04 від 28.12.2019 на суму 21 000, 00 грн, № Б/02/01 від 07.02.2020 на суму 12 000, 00 грн, № Б/11/01 від 19.11.2020 на суму 11 400, 00 грн, № Б/11/02 від 30.11.2020 на суму 24 200, 00 грн, № Б/12/01 від 04.12.2020 на суму 6 400, 00 грн, № Б/12/02 від 11.12.2020 на суму 17 800, 00 грн, № Б/12/03 від 18.12.2020 на суму 19 600, 00 грн та № Б/12/04 від 28.12.2020 на суму 14 400, 00 грн, № 06/05 від 30.06.2021 на суму 7 400, 00 грн, № Б/07/01/21 від 07.07.2021 на суму 11 000, 00 грн, № Б/07/02/21 від 16.07.2021 на суму 15 400, 00 грн, № Б/07/03/21 від 23.07.2021 на суму 22 400, 00 грн, № Б/07/04/21 від 31.07.2021 на суму 24 000, 00 грн, № Б/08/01/21 від 06.08.2021 на суму 6 400, 00 грн, що в загальній сумі складає 242 800, 00 грн.

Відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків з 01.01.2021 по 30.09.2021 підписаного сторонами, загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.09.2021 становила 255 800, 00 грн.

Відповідачем частково погашена заборгованість а саме: до звернення до суду з позовом - 04.10.2021 у сумі 50 000, 00 грн та після звернення до суду з позовом - 06.06.2022 у сумі 30 000, 00 грн та 21.06.2022 у сумі 10 000, 00 грн, що підтверджується випискою банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 15.08.2019 по 27.06.2022, що в загальній сумі складає 90 000, 00 грн.

Позивач вказує, що неоплаченим залишився отриманий відповідачем товар на суму 205 800, 00 грн (255 800, 00 грн - 50 000, 00 грн (оплата 04.10.2021)).

08.11.2021 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу за № 1.1.-2.1.9.2/1518 від 08.11.2021 про сплату вказаної вище заборгованості, що підтверджується описом вкладення цінного листа та накладною № 0103330749460.

Відповідей на зазначену вище претензії матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договорами в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 205 800, 00 грн основного боргу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладених між сторонами договорів у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а в відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару протягом 5 банківських днів після отримання від постачальника рахунка-фактури, але у будь-якому разі до початку відвантаження товару постачальником (п. 3.3.1. договорів).

Як слідує із матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними № Б/12/03 від 20.12.2019 на суму 29 400, 00 грн та № Б/12/04 від 28.12.2019 на суму 21 000, 00 грн, № Б/02/01 від 07.02.2020 на суму 12 000, 00 грн, № Б/11/01 від 19.11.2020 на суму 11 400, 00 грн, № Б/11/02 від 30.11.2020 на суму 24 200, 00 грн, № Б/12/01 від 04.12.2020 на суму 6 400, 00 грн, № Б/12/02 від 11.12.2020 на суму 17 800, 00 грн, № Б/12/03 від 18.12.2020 на суму 19 600, 00 грн та № Б/12/04 від 28.12.2020 на суму 14 400, 00 грн, № Б/07/01/21 від 07.07.2021 на суму 11 000, 00 грн, № Б/07/02/21 від 16.07.2021 на суму 15 400, 00 грн, № Б/07/03/21 від 23.07.2021 на суму 22 400, 00 грн, № Б/07/04/21 від 31.07.2021 на суму 24 000, 00 грн, № Б/08/01/21 від 06.08.2021 на суму 6 400, 00 грн, що в загальній сумі складає 235 400, 00 грн

Доказів того, що товару було поставлено на суму 242 800, 00 грн, як зазначає позивач у позові, останнім суду не наданно. Видаткова накладна № 06/05 від 30.06.2021 на суму 7 400, 00 грн на яку посилається позивач у матеріалах справи відсутня, а тому в суду відсутня можливість її дослідити, в зв`язку з чим суд відмовляє в стягненні заборгованості за вказаною видатковою накладною.

Суд зазначає, що вказані вище видаткові накладні підписані та скріплені печаткою з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач зазначає, що на момент звернення до суду неоплаченим залишився товар на суму 205 800, 00 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, після відкриття провадження в справі, відповідачем сплачено суму заборгованості в розмірі 40 000, 00 грн (06.06.2022 у сумі 30 000, 00 грн, 21.06.2022 у сумі 10 000, 00 грн), що підтверджується випискою з банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 15.08.2019 по 27.06.2022.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за договорами щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару в розмірі 158 400, 00 грн (205 800, 00 грн - 40 000, 00 грн - 7 400, 00 грн), доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості саме в розмірі 158 400, 00 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи те, що сума заборгованості за поставлений товар у розмірі 40 000, 00 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження в справі, суд закриває провадження в справі №910/3533/22 у частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 40 000,00 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює часткові оплати відповідача та підписання акта звіряння взаємних розрахунків, як визнання ним основного боргу.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 158 400, 00 грн боргу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного доручення N 950 повивачем 18.05.2022 сплачено 3 087, 00 грн судового збору за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва. Згідно з випискою ці кошти були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи, що судом закривається провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 40 000, 00 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині, останній має право на повернення судового збору в розмірі 600, 00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету сплаченої суми судового збору за подання цього позову не заявлялось, а тому в суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.

Суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження в справі № 910/3533/22 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 40 000, 00 грн - закрити.

2. У іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСИСТЕМ-3000» (04201, місто Київ, вулиця Полярна, будинок 19, офіс 4, ідентифікаційний код 40470463) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16, ідентифікаційний код 37199618) 158 400 (сто п`ятдесят вісім тисяч чотириста) грн 00 коп. основного боргу та 2 376 (дві тисячі триста сімдесят шість) грн 00 коп. судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань