Рішення

від 07.08.2022 по справі 910/1319/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 910/1319/22

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вол-Вік» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий-Альянс» про стягнення 411795,90 грн

без виклику учасників процесу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вол-Вік» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий-Альянс» про стягнення 411795,90 грн. попередньої оплати за договором поставки від 25.10.2021 №2355/2021.

В обґрунтування заявлених вимог вказано про виникнення у відповідача перед позивачем зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, отриманої на виконання умов договору поставки № 2355/2021 від 25.10.2021. Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вол-Вік» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий-Альянс» про стягнення 411795,90 грн разом із усіма додатками та заявою про забезпечення позову направлено за підсудністю до Господарського суду Київської області.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 16.02.2022 відповідна позовна заява з доданими матеріалами передана для розгляду судді Антоновій В.М.

Ухвалою від 21.02.2022 Господарський суд Київської області відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Вол-Вік» у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 21.02.2022 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вол-Вік» без руху, у зв`язку з недотриманням п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, ч. 1 ст. 172 ГПК України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

03.06.2022 на адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 08.06.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 15.07.2022 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 29.07.2022 (включно).

У зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022 рік та відсутністю знаків поштової оплати, копія відповідної ухвали 08.06.2022 була направлена на електронні адреси позивача та відповідача, зазначені у позовній заяві, про що Відділом автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції (Канцелярія) апарату Господарського суду Київської області складено Довідку.

Отже, суд вважає фактичною датою повідомлення позивача та відповідача про зміст ухвали від 08.06.2022 дату направлення останньої електронною поштою 08.06.2022.

Також, судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що з 20.06.2022 відновлено відкритий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, який був обмежений внаслідок введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи наведене, позивач та відповідач не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/1319/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий-Альянс», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вол-Вік», як покупцем, був укладений договір поставки № 2355/2021, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати окремими партіями у власність покупця товар згідно специфікацій, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах визначених даним договором.

Згідно п. 1.3 Договору поставки конкретний асортимент, найменування, кількість, одиниця виміру та вартість товару визначається у рахунках на кожну окрему партію товару, які є Додатками та невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно п. 3.1 Договору поставки ціна за одиницю товару узгоджується сторонами Договору поставки в Специфікаціях на кожну окрему партію товару до договору.

Відповідно до пунктів 3.4, 3.5, 3.6 Договору поставки оплата здійснюється виключно в національній валюті України шляхом 100% передоплати згідно рахунку-фактури, виставленої постачальником, у безготівковій формі.

Згідно п. 4.1 Договору поставки товар доставляється на умовах DDP - адреса складу покупця. Відвантаження товару здійснюється в строк не більше 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповідного замовлення, а датою поставки товару вважається дата фактичного його отримання та підписання покупцем відповідних товарно-транспортних накладних (п.п. 4.2, 4.3 Договору поставки).

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 даний Договір поставки вважається укладеним і набирає чинність з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором.

Згідно специфікації, яка є додатком №1 до Договору поставки № 2355/2021 від 25.10.2021р., та невід`ємною частиною договору, сторони між собою узгодили поставку селітри аміачної (КазАзот) у кількості 22 тони вартістю 15598,33 грн. за одиницю виміру (без ПДВ) на загальну суму 411795 грн. 90 коп. з врахуванням ПДВ, що складає 68632 грн. 70 коп.

25 жовтня 2021 року відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру від 25.10.2021р. №2355 на оплату 22 тони селітри аміачної (КазАзот) вартістю 411795,90 грн., в тому числі 68632,70 грн. ПДВ.

На виконання умов Договору поставки позивач платіжним дорученням від 28 жовтня 2021 року №1 з відміткою банку про його проведення 28.10.2021 року перерахував відповідачу кошти в сумі 411795 гривень 90 копійок попередньої оплати за селітру аміачну згідно з рахунком-фактурою від 25.10.2021 року № 2355, в тому числі 68632,70 грн. ПДВ

02 листопада 2021 року позивачем був направлений електронний лист з проханням повідомити про доставку товару, проте вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді та відповідного реагування.

Як стверджує позивач, відповідач повинен був поставити товар протягом 5 календарних днів після здійснення передоплати, тобто у строк до 02.11.2021 включно. Однак, у порушення умов Договору, відповідач не здійснив постачання товару у вказаний строк, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В статті 665 ЦК України зазначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до положень ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі №3-127гс11, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України, оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та не надав доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за Договором поставки № 2355/2021 від 25.10.2021р.

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, беручи до уваги одержання відповідачем попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці позивачу на загальну суму 411795,90 грн., оскільки відповідачем свого обов`язку за Договором щодо передачі позивачу товару на вказану суму не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 411795,90 грн.

У зв`язку із задоволенням позову суд відповідно до ст. 129 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Інших судових витрат сторонами не заявлено.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий-Альянс» (07400, Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 26, код ЄДРПОУ 42160645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вол-Вік» (44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський(з), вул.Поліської Січі, буд. 63, кв. 53, код ЄДРПОУ 44388378) 411795,90 грн. (чотириста одинадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять грн. 90 коп.) попередньої оплати та 6176,94 грн (шість тисяч сто сімдесят шість грн. 94 коп.) судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається)

Суддя В.М. Антонова