Рішення

від 07.08.2022 по справі 914/160/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2022 Справа № 914/160/22

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши матеріали

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західнафтозбут», м. Львів

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/160/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західнафтозбут», м. Львів

до відповідача Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів

про стягнення 600498,95 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Західнафтозбут» до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 600 498,95 грн.

Рішенням від 27.07.2022 позовні вимоги ТОВ «Західнафтозбут» задоволено повністю.

28.07.2022 на адресу господарського суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою від 29.07.2022 суд призначив вказану заяву до розгляду у судовому засіданні 08.08.2022.

У судовому засіданні 08.08.2022 суд дослідив матеріали поданої заяви. З огляду на неявку представників сторін у судове засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення додаткового рішення.

В судовому засіданні 08.08.2022 після повернення з нарадчої кімнати суд повідомив про ухвалення додаткового рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

У заяві (вх. № 354/22 від 31.01.2022) представник позивача зазначає, що при вирішення спору по суті заявлених позовних вимог суд не вирішив питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, понесених позивачем шляхом сплати фіксованого гонорару у розмірі 15000,00 грн.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, ТОВ «Західнафтозбут» повідомило, що судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи, складаються із суми сплаченого судового збору за подання позову та витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначає, що понесені витрати підтверджуються долученими до матеріалів справи: Договором про надання правової допомоги № 149 від 12.01.2022; Додатковою угодою від 09.02.2022 до вказаного Договору; рахунком № ЗНЗ-08/02/1 від 08.02.2022; платіжним дорученням № 2079 від 11.02.2022; Актом № 12/02-ЗНЗ від 12.02.2022.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західнафтозбут» 15000,00 грн понесених витрат на правову допомогу у зв`язку із розглядом справи № 914/160/22.

Аргументи відповідача.

Станом на дату ухвалення додаткового рішення відповідач жодних заперечень щодо заяви про стягнення витрат на професійну правову допомогу не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

12.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Західнафтозбут» уклало з адвокатським об`єднанням «Лекс Вектор».

Додатковою угодою від 09.02.2022 до Договору про надання правової допомоги № 149 від 12.01.2022 розширено перелік адвокатів, що можуть надавати послуги професійної правничої допомоги ТОВ «Західнафтозбут», та пункт 2.4. вказаного Договору доповнено абзацом 6 такого змісту: «адвоката Федорчук Марію Петрівну, яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 003851, виданого 19.06.2021 року Радою адвокатів Одеської області».

Пунктом 4.1. Договору про надання правової допомоги від 12.01.2022 закріплено, що за послуги, що надаються адвокатським об`єднанням у відповідності із умовами цього Договору, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі - 15000,00 грн.

За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого виконавцем, а отже є визначеним та детальному розпису не підлягає. Акт надсилається клієнту адвокатським об`єднанням факсимільним зв`язком, поштою або електронною поштою. Акт про надання юридичних послуг вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.2., 4.3. Договору).

У розмір гонорару включаються усі витрати, пов`язані з прибуттям у судові засідання, проживанням, харчуванням та будь-які інші витрати виконавця, пов`язані із виконанням даного договору. Додаткові витрати, пов`язані із оплатою за судові експертизи, забезпечення участі свідків (у разі потреби), а також відповідні збори за забезпечення доказів, сплачуються клієнтом окремо. Оплата наданих послуг проводиться протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку, виставленого виконавцем клієнту (п. 4.4., 4.5. Договору).

До матеріалів заяви долучені Акт від 12.02.2022 № 12/02-ЗНЗ про надання послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги № 149 від 12.01.2022 та рахунок № ЗНЗ - 08/02/1 від 08.02.2022 на оплату послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги № 149 від 12.01.2022 на загальну суму 15000,00 грн, без ПДВ.

Платіжним дорученням № 2079 від 11.02.2022 підтверджується сплата 15000,00 грн позивачем на користь адвокатського об`єднання «Лекс Вектор» за надання правової допомоги згідно з Договором про надання правничої допомоги від 12.01.2022.

Відповідач жодних заперечень щодо стягнення заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу (правову) допомогу не висловив, додаткових клопотань чи заяв на адресу суду не надсилав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст. 129 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи зробив заяву про намір подати відповідні докази та подав такі докази з дотриманням вимог процесуального закону щодо строку їх подання.

У статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 згаданої статті).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі № 908/1654/18, від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі № 5023/5587/12).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У Договорі про надання правової допомоги № 149 від 12.01.2022 сторони погодили перелік та порядок надання адвокатом послуг (виконання робіт), розмір та строки оплати послуг адвоката з надання правової допомоги.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі № 923/726/18).

З врахуванням наведеного, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме вищезгадані умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 Кодексу регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи в будь-якому випадку незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, тобто дослідження обставин оплати цих витрат не відіграє ключової ролі при вирішенні питання щодо їх розподілу. Вказана позиція також висловлена Верховним Судом в постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

Отже, позивач належним чином обґрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та подав відповідні докази, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу, договір про надання правової допомоги, додаткову угоду, акт про надання правової допомоги, рахунок на оплату наданих послуг та платіжне доручення, яким підтверджується здійснення позивачем оплати на користь адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Варто зазначити, що п. 6 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» відносить до видів правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, правова допомога, яка надавалась ТОВ «Західнафтозбут» та види якої зазначені у п. 1.1. Договору № 149 від 12.01.2022, відповідає видам правової допомоги, передбаченим законом, і розцінюється судом як така, що надавалась у справі № 914/160/22.

Подібна правова позиція щодо пов`язаності витрат на такі види правової допомоги з розглядом справи висловлена Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Суд дослідив, що розмір заявлених витрат на правову допомогу є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (ціни позову). Про здійснення сторонами дій щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи суду невідомо.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно, пунктом другим частини п`ятої статті 238 ГПК України, визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 233 ГПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Частиною першою статті 244 ГПК України встановлено вичерпний перелік випадків, коли суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення: 1) якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, з врахуванням всього викладеного, вимоги поданої заяви підлягають задоволенню, а додаткове рішення ухваленню.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Західнафтозбут» про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2.Стягнути Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, Львівська область, м. Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 54, ідентифікаційний код 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західнафтозбут» (79018, Львівська область, м. Львів, вулиця Федьковича Ю., будинок 57, ідентифікаційний код 40617513) 15000,00 грн витрат на професійну правову допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи № 914/160/22.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 08.08.2022.

Суддя Гоменюк З.П.