Рішення

від 07.08.2022 по справі 280/1470/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року Справа № 280/1470/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Фермерського господарства «ПАЛІЙ В.Г.»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «ПАЛІЙ В.Г.» (далі позивач, ФГ «ПАЛІЙ В.Г.» до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - також відповідач , ГУ ДПС у Запорізькій області), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення передбаченого Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 щодо податкової накладної №47 від 05.11.2019, складеної позивачем;

2) зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо податкової накладної №47 від 05.11.2019, складеної позивачем згідно вимог Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520.

Крім того, просить стягнути з відповідачів сплачену суму судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Рабушком В.С., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР 1076633 від 30.12.2021.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що у листопаді 2019 року по господарській операції з ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» у відповідності до норм Податкового кодексу України (далі ПК України) позивачем складено та подано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних (далі ЄРПН) податкову накладну №47 від 05.11.2019. Через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, позивач отримав квитанцію від 14.12.2019, у якій зазначено, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 1.6 Критеріїв ризиковості. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач звертає увагу, що внаслідок певних обставин позивачем не подано вищевказані пояснення та документи. У відповідності до вимог норм чинного законодавства після спливу 365 днів з дати виникнення податкового зобов`язання відображеного у податковій накладній №47 від 05.11.2019 контролюючий орган зобов`язаний був прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, чим допустив протиправну бездіяльність. Крім того, звертає увагу, що відповідачем необґрунтовано зупинено реєстрацію податкової накладної, зокрема, зупиняючі реєстрацію податкової накладної не зазначено, які саме документи з наданих позивачем, складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01.02.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.05.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

08.06.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що реєстрація податкової накладної №47 від 05.11.2019, виписаної позивачем на адресу ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» на суму 180675,00 грн. була зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України). Відповідно до квитанції від 13.12.2019 вказана податкова накладна відповідала критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивач не скористався своїм правом та не подав на розгляд комісії пояснення або документи щодо підтвердження своїх господарських операцій. Оскільки по податковій накладній позивачем не надано документи на розгляд комісії для прийняття відповідного рішення, вищезазначена податкова накладна залишається зупиненою, а тому й підстави для прийняття рішення комісією про реєстрацію або відмову у такій реєстрації податкової накладної відсутні. Таким чином, позивачем вжиті не всі заходи та не використано всі права для реєстрації податкових накладних, а тому реєструвати податкову накладну немає підстав. Подання пояснень та/або документів стосовно підтвердження своїх господарських операцій по зупиненій накладній є правом платника податків, проте якщо він ним не скористується, то підстав для прийняття рішення щодо зупиненої податкової накладної, передбаченого Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі Порядок №117). Звертає увагу, що оскільки рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №47 від 05.11.2019 не приймалось, по суті позивач оскаржує квитанцію про зупинення, тобто обрав такий спосіб захисту своїх прав, який суперечить закону. Також посилається на те, що позивачем вже було подано позов щодо розблокування податкової накладної №47 від 05.11.2019 та рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2021 по справі №280/8031/20 у задоволенні вказаного відмовлено. Просить у задоволенні позову відмовити. Крім того, вважає, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом. Вказує, що оскільки податкова накладна №47 від 05.11.2109 зупинена 14.12.2019, то саме з цієї дати позивач дізнався про зупинення реєстрації податкової накладної. Крім того, посилається на те, що навіть з урахуванням доводів позивача щодо реєстрації податкової накладної за відсутності рішення по спливу 365 днів, починаючи від дати виникнення податкового зобов`язання за податковою накладною, то строк звернення до суду є також пропущеним. У зв`язку з наведеним, просить позов залишити без розгляду.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

Між позивачем (продавець) та ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №05/11/19-01, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію: найменування товару: пшениця; ціна за 1 т товару з ПДВ 4950,00 грн.; кількість товару: 36,50 т; загальна вартість товару з ПДВ: 180675,00 грн.; сума ПДВ 20 % грн. 30112,50 грн.

На виконання умов даного договору позивачем здійснено поставку товару: за видатковою накладною №32 від 05.11.2019 товару пшениця в кількості 36,5 т. на загальну суму 180675,00 грн., у тому числі ПДВ 30112,50 грн. виставлено рахунок-на оплату №32 від 05.11.2019.

На виконання вимог ПК України позивачем складено: податкову накладну №47 від 05.11.2019 на загальну суму 180675,00 грн., у тому числі ПДВ 30112,50 грн. та надіслано її до ЄРПН для реєстраціїї.

Через автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів позивач отримав квитанцію від 14.12.2019 до податкової накладної №47 від 05.11.2019, в якій містилась інформація про зупинення реєстрації податкової накладної відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України. В квитанції зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Як слідує зі змісту позовної заяви, вищевказані пояснення та документи позивачем надані не були. Представник відповідача звернувся до відповідача із запитом, в якому просив надати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної №47 від 05.11.2019, складеної ФГ «Палій В.Г.».

Листом від 23.10.2021 №65515/6/08-01-18-02-17 ГУ ДПС у Запорізькій області повідомило, що з 01.02.2020 втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також критерії ризиковості платника податку 21.03.2018 №959/99-99-07-18 (із змінами та доповненнями). Постановою №117 було встановлено порядок зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації. У разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. На момент дії Постанови №117, відповідно до пункту 5 Порядку визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в реєстрі. Згідно пункту 15 Порядку, письмові пояснення та копії документів, платник податку мав право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податків ФГ «ПАЛІЙ В.Г.» до ГУ ДПС у Запорізькій області не надавав письмові пояснення з копіями документів для розгляду питання прийняття Комісією рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування №47 від 05.11.2019.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрацію податкової накладної №47 від 05.11.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України за №1246 від 29.12.2010 (надалі - Порядок №1246).

Положеннями пункту 2 Порядку №1246 (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до положень пунктів 10, 11 після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця)….

Після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 затверджено, крім іншого, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту Порядок зупинення реєстрації ПН/РК, в редакції, чинної на час складання та направлення податкової накладної №47 від 05.11.2019 до ЄРПН).

За змістом пунктів 5-7 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку (пункт 5).

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6).

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7).

Відповідно до пункту 13 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 14 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Як зазначено у пункті 15 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Відповідно до пунктів 18, 19, 20 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

За змістом пункту 21 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Пунктом 27 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК передбачено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Рішення комісії центрального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено у судовому порядку.

Порядок зупинення реєстрації ПН/РК втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019 (набрала чинності 01.02.2020), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №1165).

Відповідно до пунктів 25, 26 Порядку №1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок 520), який набрав чинності 14.12.2019.

Відповідно до пунктів 2-3 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

За змістом пунктів 4-6 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Як зазначено в пункті 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 13 Порядку №520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Системний аналіз вищезазначених норм дозволяє дійти висновку про те, що за наслідками розшифрування та перевірки податкових накладних, надісланих платником ПДВ до контролюючого органу, відповідним контролюючим органом формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної. Сформувавши квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної та запропонувавши платнику податку надати пояснення та копії документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, відповідна комісія контролюючого органу за результатами розгляду вказаних пояснень та копій документів приймає рішення про реєстрацію податкової накладної або про відмову у реєстрації такої податкової накладної. При цьому, у разі не ненадання платником податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній, письмових пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісією контролюючого органу приймається рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що за наслідками господарської діяльності позивача, на виконання вимог ПК України, позивачем складено та направлено для реєстрації в ЄРПН податкову накладну №47 від 05.11.2019. Реєстрація вказаної податкової накладної зупинена з підстав того, що вона відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. При цьому, позивач правом на подання вказаних пояснень та документів не скористався.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що за відсутності факту подання позивачем письмових пояснень та копій документів на підтвердження господарської операції за податковою накладною №47 від 05.11.2019, відповідна комісія контролюючого органу після спливу 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній №47 від 05.11.2019, повинна була винести рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, однак таке рішення не було прийняте.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яке полягає у не прийнятті рішення про відмову в реєстрації податкової накладної у відповідності до положень Порядку №520 (чинна після спливу 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній №47 від 05.11.2019).

З огляду на вказане, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення передбаченого саме Порядком №117 щодо податкової накладної №47 від 05.11.2019, не підлягають задоволенню.

Поряд з вищенаведеним, судом враховується правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.09.2021 у справі №160/10287/19, згідно якого законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що у правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій. А тому, саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом прав, (свобод) та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, і в межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню платника податків до переліку таких платників податків які відповідають критеріям ризиковості.

Таким чином, відсутність рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної унеможливлює належним чином захистити позивачу свої права щодо реєстрації податкової накладної №47 від 05.11.2019 в ЄРПН.

Доводи відповідача про те, що позивач оскаржує квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної №47 від 05.11.2019, у зв`язку з чим обрав спосіб захисту своїх прав, який суперечить закону, суд не приймає, оскільки предметом даного позову є бездіяльність контролюючого органу щодо не прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної №47 від 05.11.2019.

Щодо посилання відповідача на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №280/8031/20, яке набрало законної сили 16.02.2021, та яким відмовлено у задоволенні позовних вимог за позовом Фермерського господарства "ПАЛІЙ В.Г." до Державної податкової служби України до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, суд зазначає таке.

У вказаній справі позивач вважав дії відповідачів щодо зупинення реєстрації податкової накладної №47 від 05.11.2019 протиправними, у зв`язку з чим просив зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №47 від 05.11.2019, тобто предмет та підстава позову в адміністративній справи №280/8031/20 є відмінними від предмету та підстави даного позову.

Також суд відхиляє доводи позивача про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної №47 від 05.11.2019, оскільки таким доводам надано правову оцінку у рішенні суду від 15.01.2021 у справі №280/8031/20.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Як встановлено судом, у спірному випадку відповідач у відповідності до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, повинен був винести рішення щодо зупиненої податкової накладної №47 від 05.11.2019 після спливу 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у вказаній податковій накладній, однак таке рішення прийняте не було.

Таким чином, оскільки на час звернення до суду з даним позовом обов`язок прийняти рішення щодо зупиненої податкової накладної №47 від 05.11.2019 відповідачем не виконано, то у спірних правовідносинах має місце триваюче порушення прав позивача, у зв`язку з чим, строк звернення до суду з даним позовом не пропущений. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.12.2019 у справі №1570/9/2012.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є часткового обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, в загальній сумі 2481,00 грн.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 139 КАС України понесені позивачем витрати на оплату судового збору підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Крім цього, у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення з бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу на суму 2500,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, звернув увагу, що відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт ставить під сумнів чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору. Також наголосив на тому, що вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не мають належного документального підтвердження та є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7).

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:

- договір про надання правової допомоги №30/12/21-01 від 30.12.2021 (далі Договір від 30.12.2021), укладений між позивачем та адвокатом Рабушко В.С.;

- акт здачі-приймання робіт №1 (надання послуг) до Договору від 30.12.2021;

- квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 04.01.2022 на суму 2500,00 грн.

Проаналізувавши зміст наданих до суду письмові доказів, суд дійшов висновку, що останні доводять факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи №280/1470/22.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у Акт здачі-приймання робіт №1 (надання послуг) до Договору від 30.12.2021 не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, що ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Крім того, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З аналізу матеріалів справи слідує, що надані адвокатом послуги пов`язані з підготовкою позовної заяви у даній справі, разом з тим, їх заявлена вартість не є співмірною за ознаками, визначеним частиною 5 статті 134 КАС України, оскільки ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та з огляду на законодавство, яке регулює спірні правовідносини, є справою незначної складності та підлягає вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів не потребувало значного часу, такі послуги не є послугами великого обсягу.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи, фактично надані адвокатом послуги та ціну позову, суд дійшов висновку, що розумним та справедливим є належний до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства «ПАЛІЙ В.Г.» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не прийняття рішення, передбаченого Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, щодо податкової накладної №47 від 05.11.2019, складеної Фермерським господарством «ПАЛІЙ В.Г.».

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області прийняти рішення щодо податкової накладної №47 від 05.11.2019, складеної Фермерським господарством «ПАЛІЙ В.Г.», у відповідності до вимог Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Фермерського господарства «ПАЛІЙ В.Г.» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.). та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач Фермерське господарство «ПАЛІЙ В.Г.», місцезнаходження: 49051, м.Дніпро, вул.Курсантська, буд.26; код ЄДРПОУ 20489747.

Відповідач Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663.

Повне судове рішення складено 08.08.2022.

Суддя К.В. Мінаєва