Постанова

від 21.07.2010 по справі 2-а-2193/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21 липня 2010 р.           Справа № 2-а-2193/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання:   Колодійчуку О.В.

за участю представників сторін:

позивача      :   Жученко Т.П., Голубенко А.А. - представники за довіреністю

відповідача :   Савишена О.Б. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення соціального захисту інвалідів   

до:   малого ремонтного підприємства "Енергоекологія"  

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ :

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до малого ремонтного підприємства "Енергоекологія" (далі - МРП "Енергоекологія") про стягнення 10470 грн. адміністративно-господарських санкцій та 128,74 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році.

Згідно з поданим МРП "Енергоекологія" звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік останнім самостійно зазначено середньооблікову кількість штатних працівників 10 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа. Самостійно визначена відповідачем кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 0 осіб.

Таким чином, відповідачем не виконано вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон України № 875-ХІІ), а саме не забезпечено встановленого нормативу 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда, а також не  сплачено суму адміністративно-господарських санкцій, яка у відповідності до ст. 20 вищевказаного Закону становить 10470,00 грн.

У строк, визначений ч. 4 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ, вказана сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем сплачена не була, що спричинило нарахування позивачем пені у розмірі 128,74 грн. Адміністративно-господарські санкції та пеня у добровільному порядку відповідачем сплачені не були, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення.    

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив, та зазначив, що на підприємстві протягом 2009 року працювала 1 особа-інвалід, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. До такого висновку суд прийшов з огляду на наступне.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006 року № 1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.

Відповідно до ч. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМУ №70 від 31.01.2007 року, відповідач подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 року.  В даному звіті відповідач чітко зазначив, що на його підприємстві в 2009 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 10 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становив 209,4 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 1745,00 грн. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, самостійно відповідачем в звіті не розрахована.

24.03.2010 року відділенням фонду було проведено позапланову виїзну перевірку відповідача. За результатами перевірки був складений акт № 10 від 24.03.2010 року в якому встановлено, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ч. 1 ст. 19  Закону України № 875-ХІІ в кількості 1 робочого місця.

Крім того перевіркою виявлено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік відповідачем заповнено з помилками, зокрема у рядку 05 помилково відображена середньорічна заробітна плата штатного працівника та всупереч вимогам ч. 4 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ підприємством самостійно не розрахована та у рядку 06 не відображена сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць у працевлаштуванні інвалідів.  

Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1 особи, і самостійно невірно розрахував та вчасно не сплатив адміністративно-господарські санкції у відповідності до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ та всупереч вимогам ч. 4 ст. 20 вказаного Закону та п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 року, не розрахував та у рядку 06 не відобразив суму коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен розрахувати і сплатити роботодавець самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ.

Як вбачається з пояснень представника МРП "Енергоекологія", при подачі Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою 10-ПІ до центру зайнятості, відповідачем допущено помилку. Так, відповідно до тверджень представника відповідача реальна сума заробітної плати працівників складає 166,5 тис. грн. Крім того, представник відповідача стверджує, що на підприємстві впродовж 2009 року працювала 1 особа-інвалід, на доказ чого надано копію наказу № 3-а від 09.02.2009 року про прийняття на роботу ОСОБА_4.    

Проте, до вказаних тверджень відповідача суд ставиться критично, оскільки, як вбачається з довідки Ладижинського відділення Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції №696 від 08.06.2010 року (а.с. 41), жодних доходів впродовж 2009 року гр. ОСОБА_5 не отримував.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, оцінюючи доводи позивача та відповідача, надані у справу докази, суд також виходить з наступного.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.          

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів  сплати  адміністративно-господарських санкцій тягне за собою  нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

З  аналізу  положень Закону  України "Про  основи   соціальної  захищеності інвалідів в Україні" витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст. 18 Закону, при цьому ст. 18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей  19 та  20  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних  робочих  місць  (вакантних посад)  для  працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою,  затвердженою Мінпраці за  погодженням  з Держкомстатом.

Суд встановив, що відповідачем не виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо подання інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Ладижинського міського центру зайнятості (а.с. 6).

Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності   реєструються  у  місцевих  центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про  наявність  вільних  робочих  місць (вакансій), у тому числі призначених  для  працевлаштування  інвалідів, та про працівників, які  працюють неповний  робочий  день  (тиждень),  якщо  це  не передбачено  трудовим  договором, або  не працюють  у  зв’язку з простоєм виробництва з  не  залежних  від  них  причин,  і  в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому  законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідачем зазначені виконані вимоги були виконані не в повному обсязі, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, відповідач подавав звіти про наявність вакансій не кожного місяця, як це передбачено чинним законодавством.

Частиною 3 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, передбачено, що інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до інструкції щодо заповнення форм звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.05.2005 року №420, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій).

Наказом Міністерства праці та соціального захисту політики України № 223 від 15.05.2007 року затверджено порядок нарахування пені та її сплати. Відповідно до пункту 3.3 наказу документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Як вбачається з вище наведених норм чинного законодавства, відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій, саме за вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід’ємним елементом останнього є наявність вини. Вказані вище докази такі як Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою 10-ПІ, не подача щомісячних звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН протягом 2009 року, що підтверджується листом Ладижинського міського центру зайнятості від 28.04.2010 року № 04-40/389, свідчать про те, що відповідач  вчиняв правопорушення у сфері господарювання, тобто порушив правила здійснення господарської діяльності в сфері соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки наявна вина у тому, що на підприємстві за 2009 рік фактично не працювали  інваліди при нормативі створеного одного робочого місця на підприємстві для працевлаштування інвалідів.

А відтак, суд вважає, що відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування ін валідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, за значеними в ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, свого обов’язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.

Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.

В зв’язку з цим, порушення відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано достатніх доказів в спростування позовних вимог.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

А згідно з п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" позивач від сплати державного мита звільняється.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з малого ремонтного підприємства "Енергоекологія" ( 24321, м. Ладижин, Вінницька область, вул. Промислова 0, код ЄДРПОУ 13317342, р/р 26000301183, філія "Промінвестбанк" м. Ладижин, МФО 302485) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувіач: Держбюджет м. Ладижин, р/р 31218230700008, код ЄДРПОУ 34701193, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000) 10470 грн. (десять тисяч чотириста сімдесят гривень) адміністративно-господарських санкцій та 128,74 грн. (сто двадцять вісім гривень сімдесят чотири копійки) пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   26.07.10  

Суддя          Альчук Максим Петрович

21.07.2010