Рішення

від 07.08.2022 по справі 420/7807/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7807/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РІШ» (код ЄДРПОУ 43094453, місце знаходження: 65005, м. Одеса, вул. Балківська, 130-А) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська площа, 8) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 02 червня 2022 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РІШ» (код ЄДРПОУ 43094453, місце знаходження: 65005, м. Одеса, вул. Балківська, 130-А) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська площа, 8), в якій позивач просить:

-Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 3742518/43094453 від 01.02.2022 року про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 31.12.2021 року № 307, поданої ТОВ «РІШ»;

-Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «РІШ» № 1 від 31.12.2021 року № 307 датою її направлення для реєстрації.

Також, у позовній заяві позивач просить стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою від 07 червня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної є протиправним, в зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначив, що 12.01.2022 року позивачем для реєстрації в ЄРПН було направлено податкову накладну (далі - ПН) № 307 від 31.12.2021 року на суму 1454602,64 грн., в т.ч. ПДВ 242433,77 грн.

12.01.2022 року позивачем було отримано квитанцію, відповідно до якої документ прийнято, реєстрація зупинена. Підставою для зупинення стало: коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 73.20 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції, та запропоновано надати письмові пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію ПН.

30.01.2022 року позивачем було направлено на адресу контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної № 307 від 31.12.2021 року: копії договору поставки, договору оренди, платіжне доручення, свідоцтва партнера, додаткові угоди до договору поставки, акт наданих послуг, рахунок на виплату бонусів тощо, що підтверджується квитанцією № 2 від 30.01.2022 року.

Однак, контролюючим органом 01.02.2022 року було прийнято рішення про відмову у здійсненні реєстрації ПН № 307 від 31.12.2021 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивачем 07.02.2022 року було подано скаргу до Державної податкової служби на рішення комісії регіонального рівня. За результатом розгляду скарги скаргу було залишено без задоволення.

Позивач вважає рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН про відмову у реєстрації ПН в ЄРПН необґрунтованим та таким, що підлягає скасування, з огляду на таке.

Так, позивач зазначає, що основним видом діяльності ТОВ «РІШ» є неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90).

01.04.2021 року між позивачем та ТОВ «ГРУНДФОС УКРАЇНА» було укладено договір поставки № 2101637 на поставку товарів побутового опалення та товарів для побутових стічних вод та водопостачання «GRUNDFOS». Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «РІШ» є офіційним дилером та торговим представником ТОВ «ГРУНДФОС УКРАЇНА».

Відповідно до умов вказаного договору та додаткової угоди № 3 від 01.04.2021 року до цього договору «Система бонусів», за виконання усіх умов дилерського договору (збільшення обсягу продажу, проведення заохочувальних заходів, формування складських залишків тощо) у грошовій формі були розраховані бонуси, та сформований АКТ наданих послуг № 1 від 31.12.2021 року.

Таким чином, відповідно до Акту наданих послуг та на виконання договору поставки було сформовано податкову накладну № 307 від 31.12.2021 року на суму 1454602,64 грн., в т.ч. ПДВ - 242433,77 грн., яку 12.01.2022 року було подано на реєстрацію до контролюючого органу в ЄРПН.

Як вбачається, зі змісту квитанції від 12.01.2022 року контролюючим органом було сформовано висновки, що відображена у податковій накладній інформація відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції.

На думку позивача, аналіз п. 1 Критеріїв свідчить про те, що для того, щоб встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені вказаним пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає п. 11 Порядку № 1165.

Однак, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації ПН зазначення критерію ризиковості здійснення операцій, про які йдеться у п. 1 додатку 3 до Порядку № 1165, із здійсненням обґрунтованого розрахунку показника їх відповідним критерієм, якому відповідає платник податку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію, що визначений п. 1 Критеріїв ризиковості господарських операцій.

А отже, позивач вважає, що квитанція про зупинення реєстрації ПН не відповідає вимогам, що встановлені до неї п. 11 Порядку № 1165 в частині необхідності зазначення критерію ризиковості здійснення операцій, на підставі якого зупинено реєстрацію ПН в реєстрі, із обґрунтованим розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Позивач звернув увагу, що ним було надано повідомлення про надання пояснень та додаткових документів, однак контролюючим органом вказані документи враховані не були та не вказано вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.

А тому на думку позивача, недотримання органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкових накладних прямо вказує на те, що рішення, які прийняті на наступному етапі, тобто рішення комісії про відмову у реєстрації ПН, також не є законними.

Не погоджуючись з прийнятим рішення позивач звернувся до суду з даним позовом.

Через канцелярію суду 22.06.2022 року від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №ЕП/17485/22 від 22.06.2022 року), відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки платником податків не надано разом з повідомленням всіх необхідних документів, які є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Так, відповідач зазначив, що підставою зупинення, відповідно до квитанції є коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 73.20 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції, та запропоновано надати письмові пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію ПН.

Додатково, представник відповідача звернув увагу, що серед наданих позивачем документів на розгляд комісії відсутні будь-які банківські документи (рахунок на виплату бонусів, платіжні доручення), які б підтверджували наявність ділової мети.

На думку відповідача, квитанція про зупинення реєстрації ПН містить всю обов`язкову інформацію передбачену чинним податковим законодавством.

Таким чином, на думку відповідача, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Також, стосовно стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., представник зазначив, що вони є завищеними і не відповідають ринковим цінам на адвокатські послуги.

Відповідач звернув увагу, що в матеріалах справи повинно міститися належне обґрунтування та докази витраченого часу на правову допомогу, чого представником позивача не надано, не доведено та не підтверджено.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

22 червня 2022 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

24 червня 2022 року через канцелярію суду надійшла заява про поновлення строків звернення до суду.

27 червня 2022 року через канцелярію суду надійшли заперечення проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 05 липня 2022 року заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду - задоволено, поновлено ТОВ «РІШ» строк звернення до суду з даним позовом, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

У позовній заяві позивач зазначив, що основним видом діяльності ТОВ «РІШ» є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Судом встановлено, що між ТОВ «РІШ» (покупець) та ТОВ «ГРУНДФОС УКРАЇНА» (постачальник) 01.04.2021 року було укладено договір поставки № 2101637, відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначаються сторонами вказаного договору (п.1.1 Договору).

Асортимент та кількість товару, а також ціна окремої партії, визначається сторонами у рахунках-специфікаціях, складений постачальником за формою, встановленою цим договором на підставі підтверджених замовлень на товар, які покупець час від часу розміщує в системі «Extranet» (п.3.1 Договору).

Постачальник поставляє товару у тарі та упаковці, які забезпечують повне збереження товару від пошкоджень під час його використання, транспортування чи зберігання та відповідає технічним умовам виробника обладнання (п.4.1 Договору).

Ціна на товар визначається на підставі прайс-листа, наданого покупцеві за допомогою електронних засобів зв`язку, включаючи через «Extranet». Ціна за товар, визначена прайс-листом, підлягає перерахунку постачальником в односторонньому порядку, виходячи з курсу євро по гривні, встановленого постачальником на день виставлення постачальником рахунку за договором. (п.5.1-5.2 Договору).

Постачальник може погодитися надавати Бонуси покупцеві згідно з процедурою, яка застосовується до покупців товарів постачальника, які мають на них право відповідно дол. критеріїв, зазначених постачальником, що детально визначено та регулюється додатковою угодою № 3 «Система бонусів» або іншими додатковими угодами, які можуть повторно укладатись сторонами час від часу (п. 5.11 Договору).

Якщо покупець має спеціалізований дозвіл від постачальника позиціонувати себе на ринку як «спеціального дилера «Грундфос», покупець може укласти окрему ліцензійну угоду в Grundfos Holding A/S (номер компанії в централізованому реєстрі Данії 31 85 83 56), щоб отримати право використовувати торговельні марки Grundfos Holding, зокрема в маркетингових і комерційних матеріалах (п.11.1 Договору).

Так, судом встановлено, що на виконання умов договору сторонами 01.04.2019 року укладено додаткову угоду № 3 «СИСТЕМА БОНУСІВ» для впорядкування виплати в 2021 році бонусів за договором поставки № 2101637 від 01.04.2019 року.

Бонуси за цією угодою виплачуються раз на рік відповідно до акту нарахування та виплати бонусів, який сторони підписують, якщо покупець виконає всі вимоги для отримання відповідних бонусів, наведені в цій угоді. Підписаний сторонами акт підтверджує, що покупець насправді відповідає умовам угоди для присудження наведених у ній бонусів, і загальну суму цих бонусів (п.7.2 Угоди).

Бонуси виплачуються шляхом переведення коштів на поточний рахунок покупця протягом 15 днів від дати отримання постачальником оригіналу акту, підписаного сторонами (п.7.2 Угоди).

Так, судом встановлено, що позивач ТОВ «РІШ» відповідно до сертифікату є офіційним дилером ТОВ «ГРУНДФОС УКРАЇНА», а також, підтвердженням того, що зазначена вище компанія уклала договір поставки № 2101637 від 01.04.2021 року з ТОВ «ГРУНДФОС УКРАЇНА». Сертифікат дійсний до 31 грудня 2021 року.

Так, на виконання умов вказаного Договору поставки та Додаткової угоди №3, 31 грудня 2021 року між сторонами було укладено та підписано Акт про надання послуг «маркетингова послуга-Бонус за 2021 рік» на загальну суму 1454602,64 грн, в т.ч. ПДВ -242433,77 грн.

На підтвердження здійснення оплати надано рахунок на оплату № 2021/3112-1 від 31.12.2021 року та виписка за рахунком АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на суму 1545878,16 грн.

Таким чином, відповідно до Акту наданих послуг та на виконання договору поставки було сформовано податкову накладну № 307 від 31.12.2021 року на суму 1454602,64 грн., в т.ч. ПДВ - 242433,77 грн., яку 12.01.2022 року було подано на реєстрацію до контролюючого органу в ЄРПН.

Відповідно до квитанції від 12.01.2022 року, документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрацію ПН/РК від 01.11.2020 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 73.20 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції.

А також запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Суд встановив, що на вимогу податкового органу, 30.01.2022 року ТОВ «РІШ» було направлено на адресу ГУ ДПС в Одеській області повідомлення №16 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, зазначених в податковій накладній № 307 від 31.12.2021 року з додатками, та відповідно до квитанції № 2 - ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО.

Однак, рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову у реєстрації податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області № 3742518/43094453 від 01.02.2022 року ТОВ «РІШ» було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 307 від 31.12.2021 року з підстав: ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документ, який не надано не підкреслено).

Не погодившись з прийнятим рішення позивач 03.02.2022 року звернувся до Державної податкової служби зі скаргою щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

За результатами розгляду скарги 15.02.2022 року було прийнято рішення № 7974/43094453/2 відповідно до п. 56.32 ст. 56 ПК України скаргу залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом досліджені первинні документи надані позивачем контролюючому органу на підтвердження реальності даної господарської операції.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.п.14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок № 1246) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

З 01.02.2020 року діє новий Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1165.

Відповідно до п. 1 вказаного Порядку №1165, критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі,- визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Згідно з п. 3 Порядку №1165, податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до п. 5, п.6 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до п. 10, п. 11 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Суд встановив, що на виконання умов вказаного Договору поставки та Додаткової угоди №3, 31 грудня 2021 року між сторонами було укладено та підписано Акт про надання послуг «маркетингова послуга-Бонус за 2021 рік» на загальну суму 1454602,64 грн, в т.ч. ПДВ -242433,77 грн.

На підтвердження здійснення оплати надано рахунок на оплату № 2021/3112-1 від 31.12.2021 року та виписка за рахунком АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на суму 1545878,16 грн.

Також, на виконання договору поставки та Акту наданих послуг було сформовано податкову накладну № 307 від 31.12.2021 року на суму 1454602,64 грн., в т.ч. ПДВ - 242433,77 грн., яку 12.01.2022 року було подано на реєстрацію до контролюючого органу в ЄРПН.

Відповідно до квитанції від 12.01.2022 року, документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрацію ПН/РК від 01.11.2020 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 73.20 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції.

А також запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Суд встановив, що на вимогу податкового органу, 30.01.2022 року ТОВ «РІШ» було направлено на адресу ГУ ДПС в Одеській області повідомлення №16 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, зазначених в податковій накладній № 307 від 31.12.2021 року з додатками, та відповідно до квитанції № 2 - ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО.

Однак, рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову у реєстрації податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області № 3742518/43094453 від 01.02.2022 року ТОВ «РІШ» було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 307 від 31.12.2021 року з підстав: ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документ, який не надано не підкреслено).

Оцінивши надані сторонами докази та виходячи із вищенаведених норм права, суд доходить висновку, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення помилково, з огляду на таке.

Так, суд встановив, що основним видом діяльності ТОВ «РІШ» є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Судом встановлено, що між ТОВ «РІШ» (покупець) та ТОВ «ГРУНДФОС УКРАЇНА» (постачальник) 01.04.2021 року було укладено договір поставки № 2101637, відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначаються сторонами вказаного договору (п.1.1 Договору).

Також, вказаним договором передбачена система бонусів, за належне виконання умов Договору.

Так, на виконання умов договору сторонами 01.04.2019 року укладено додаткову угоду № 3 «СИСТЕМА БОНУСІВ» для впорядкування виплати в 2021 році бонусів за договором поставки № 2101637 від 01.04.2019 року.

Бонуси за цією угодою виплачуються раз на рік відповідно до акту нарахування та виплати бонусів, який сторони підписують, якщо покупець виконає всі вимоги для отримання відповідних бонусів, наведені в цій угоді. Підписаний сторонами акт підтверджує, що покупець насправді відповідає умовам угоди для присудження наведених у ній бонусів, і загальну суму цих бонусів (п.7.2 Угоди).

У договорі поставки визначено поняття «бонуси» - процедура Постачальника, що застосовується до Покупців, які відповідають встановленим постачальником критеріям.

Запровадження бонусів є додатковою мотивацією до поліпшення взаємовідносин, у даному випадку, збільшення продажу товару, що є основним видом діяльності позивача.

Тому, суд доходить висновку, що контролюючим органом помилково здійснений висновок, що отримання бонусу не може відноситися до видів господарської діяльності, визначені позивачем.

Суд встановив, що у поясненнях, що були надані до контролюючого органу було додатково зазначено про умови Договору в частині розділу Бонусів та додатково надано скан копії документів: основний договір, додаткові угоди та Акт виконаних послуг.

Однак, суд встановив, що вказаним поясненням позивача контролюючим органом не надано належної оцінки та не повідомлено, чому вони не враховані під час прийняття оскаржуваного рішення.

Стосовно не надання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладних, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов постачання, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

У даному випадку, специфіка господарської операції не вимагала наявності документів на зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції.

У свою чергу суд зазначає, що позивачем був наданий акт прийому-передачі маркетингової послуги Бонус за 2021 рік на загальну суму 1454602,64 грн., в т.ч. ПДВ -242433,77 грн.

Щодо відсутності платіжного документа на дату подачі податкової накладної на реєстрацію в ЄРПН, суд звертає увагу, що податкову накладну № 307 від 31.12.2021 року на суму 1454602,64 грн., в т.ч. ПДВ - 242433,77 грн. сформовано за першою подією дата відвантаження товарів (надання послуг), яку 12.01.2022 року було подано на реєстрацію до контролюючого органу в ЄРПН.

Відповідно до п. 7.2. Угоди, бонуси виплачуються шляхом переведення коштів на поточний рахунок покупця протягом 15 днів від дати отримання постачальником оригіналу акту, підписаного сторонами.

На підтвердження здійснення оплати до суду надано рахунок на оплату № 2021/3112-1 від 31.12.2021 року та виписка за рахунком АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на суму 1545878,16 грн. про здійснення банківської операції 13.01.2022 року.

Таким чином, на дату направлення податкової накладної на реєстрацію до ЄРПН, у позивача були відсутні документи щодо виплати суми за актом прийому-передачі маркетингової послуги Бонус за 2021 рік на загальну суму 1454602,64 грн., а тому наведені доводи відповідача відхиляються судом.

Суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Однак, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної відсутній перелік документів, які потрібно надати, що прямо передбачено п. 11 Порядку № 1165, а у оскаржуваному рішенні відсутнє підкреслення, яких саме документів не вистачає, яке передбачено формою рішення.

Суд звертає увагу, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, а у подальшому в рішенні про відмову у реєстрації ПН, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів.

Таким чином, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів спростування відповідачами тверджень позивача, наведення відповідних мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем документів, а відтак, підтверджень правомірності рішення податкового органу, у зв`язку з чим, таке рішення про відмову реєстрації податкової накладної в ЄРПН є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну № 307 від 31.12.2021 року, суд зазначає таке.

Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В даному випадку, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права, а тому суд доходить висновку, що вказані позовні вимоги є правомірними та належать задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідачі, заперечуючи проти позову не довели, з посиланням на відповідні докази, правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір в сумі 2481 грн. належить стягненню на користь позивача за рахунок бюджетного асигнування Головного управління ДПС в Одеській області, до кого заявлена основна позовна вимога.

Стосовно клопотання представника позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу на користь позивача в розмірі 10000,00 грн., суд зазначає таке.

Так, згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позовну заяву відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області заперечував проти заявленої суми витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що вона є не співмірною та не обґрунтованою, та вважав обґрунтованим відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі прожиткового мінімуму на 2022 рік 2481 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області заперечував проти заявленої суми витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що вона є не співмірною та не обґрунтованою, та вважав обґрунтованим відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі прожиткового мінімуму на 2022 рік 2481 грн.

Розглянувши клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, заперечення ГУ ДПС в Одеській області суд дійшов такого висновку.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «РІШ» та адвокатським бюро «Олексія Чорного» 25.05.2022 року укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 2505/22, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором,для чого здійснювати передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими нормативно-правовими актами України заходи представництва, а клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро гонорар за надання правової допомоги, а також погоджені сторонами фактичні витрати адвокатського бюро, що необхідні для виконання умов Договору.

Правова допомога за цим договором надається в межах представництва інтересів клієнта у суді за позовом до ГУ ДПС в Одеській області, ДПС України з питання оскарження рішення комісії з питання зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН про відмову у реєстрації в ЄРПН та зобов`язання зареєструвати заблоковані податкові накладні.

Відповідно до п. 6.1 Договору, гонорар за надання адвокатським бюро правової (правничої) допомоги, визначеної в п. 1.2 Договору, є фіксованим та складає 10000,00 грн.

Детального опису виконаних робіт та доказів сплати відповідних витрат на правничу допомогу до суду не надано.

Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат та заперечення відповідача, суд зазначає таке.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд доходить висновку, що вказана справа не відноситься до категорії складних, вже сформована судова практика з розгляду та вирішення таких справ, позов має немайновий характер, не є об`ємним, складається з двох позовних вимог, одна з яких є похідною.

Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Проте, суд звертає увагу, що представником позивача не надано акт прийому-передачі з наданих послуг, та інший документ, який б містив перелік послуг, за виконання яких позивач має сплатити адвокату фіксовану суму гонорару в розмірі 10000 грн.

Судом враховується лише надання представником позивача послуги з підготовки позовної заяви.

З урахуванням категорії даної справи, кількості застосованого законодавства, та доказів, на які позивач посилався, за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що фактичними та неминучими витратами на виконання цієї роботи є сума 1000 грн., яка й належить відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача, до якого задоволено основну позовну вимогу.

В іншій частині клопотання представника позивача про розподіл судових витрат слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РІШ» (код ЄДРПОУ 43094453, місце знаходження: 65005, м. Одеса, вул. Балківська, 130-А) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська площа, 8) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3742518/43094453 від 01.02.2022 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа,8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №307 від 31.12.2021 року, подану Товариства з обмеженою відповідальністю ««РІШ» (код ЄДРПОУ 43094453, місце знаходження: 65005, м. Одеса, вул. Балківська, 130-А) даною її направлення для реєстрації.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІШ» (код ЄДРПОУ 43094453, місце знаходження: 65005, м. Одеса, вул. Балківська, 130-А) судовий збір в розмірі 2481 грн. 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок) та витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).

В іншій частині заяви відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко