Вирок

від 28.07.2022 по справі 554/6099/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 554/6099/22

ВИРОК

Іменем України

Дата документу 28.07.2022

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши узакритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Амвросіївка Донецької області, громадянина України, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 111 КК України, -

встановив:

24 жовтня 1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 21 грудня 1965 № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; від 24 жовтня 1970 № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 № 3314 (ХХІХ), що містить Визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907, IV Женевською конвенцією 1949, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статей 132134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС РФ, 7 квітня 2014 на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»), а 27 квітня 2014 на території Луганської області України терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування.

Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ.

Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.

Враховуючи викладене, «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка» є стійкими об`єднаннями невизначеної кількості осіб (більше трьох), створені з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.

7 квітня 2014, за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі АТО).

13 квітня 2014, через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14 квітня 2014 № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну АТО із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.

Визнання Верховною Радою України «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» терористичними організаціями, як і численні злочини вчинені їх представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14 січня 2015 № 106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 № 337-VIII.

Отже, Верховною Радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ДНР» і «ЛНР» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників терористичної організації.

Керівники терористичних організацій «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка» за сприяння та координації представників влади РФ провели фіктивні референдуми про відокремлення Донецької і Луганської областей від України та проголошення їх незалежними «державами».

Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування РФ та військовослужбовці ЗС РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації Російської Федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.

З огляду на викладене, між державами РФ та Україна з 20 лютого 2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 № 2268-VIII визначено, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

21 лютого 2022 Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.

22 лютого 2022 Президент РФ направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

Того ж дня, Президент РФ, а також «голови» так званих «ДНР» та «ЛНР», а також інші невстановлені слідством особи, реалізуючи спільний злочинний умисел, створили умови, організували та здійснили введення збройних сил РФ на територію Луганської та Донецької областей України, контрольовану так званими «ДНР» та «ЛНР», з метою здійснення подальшої відкритої військової агресії проти України.

Починаючи з середини лютого 2022, на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей (частинах території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють загальний контроль), військовими комісаріатами самопроголошених республік розпочався набір учасників до незаконних збройних формувань так званих «ДНР» і «ЛНР».

24 лютого 2022 о 5 годині Президент РФ оголосив про рішення розпочати «спеціальну військову операцію» в Україні.

У подальшому близько 05 години ранку 24 лютого 2022 збройні сили РФ спільно з підрозділами незаконних збройних формувань так званих «ДНР» і «ЛНР» здійснили інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об`єктам на всій території України, перетнули державний кордон України та вторглися на територію суверенної держави Україна на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької та Херсонської областей, тобто розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт між Російською Федерацією (держава-агресор) та Україною.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.

У подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 строком на 30 діб.

У відкритій військовій агресії проти України широкомасштабно застосовувалися збройні сили РФ із залученням незаконних збройних формувань самопроголошених республік «ДНР», «ЛНР». Зазначені незаконні збройні формування створювались керівниками так званих «ДНР» і «ЛНР» та іншими невстановленими особами з 2014 та діяли на території окремих регіонів Донецької на Луганської областей України під загальним керівництвом військового командування РФ.

Одним з таких незаконних збройних формувань, створених на території Донецької області, є так званий «4-й окремий мотострілецький батальйон 119?го полку Народної міліції Донецької народної Республіки».

ОСОБА_6 , як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який, у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, умисно з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній й цілісності та недоторканності України, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану.

Зокрема, ОСОБА_6 , являючись громадянином України, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах військового стану, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, вирішив прийняти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора) - Російської Федерації, перейшов на територію, контрольовану ворогом та в місце дислокації його військ - збройних сил РФ для сприяння в спричиненні шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

В подальшому, громадянин України ОСОБА_6 , будучи обізнаним про те, що ЗС РФ, незаконні збройні формування так званих «ДНР», «ЛНР» своїми спільними та узгодженими діями здійснюють широкомасштабні бойові дії на всій території України, розумів, що його призов та подальша служба в незаконному збройному формуванні так званої «ДНР» передбачатиме участь в таких бойових діях. Така обізнаність особи випливає з того, що «визнання» Російською Федерацією самопроголошених республік «ДНР», «ЛНР» незалежними державами, здійснення Російською Федерацією та так званими «ДНР, «ЛНР» спільних бойових дій проти України, оголошення загальної мобілізації на території самопроголошених республік, широко висвітлювалась в засобах масової інформації та на відкритих Інтернет-ресурсах.

Усвідомлюючи вищевказане, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_6 , 25.02.2022 добровільно прибув за викликом до «військового комісаріату ДНР» ( АДРЕСА_2 ), звідки був направлений до незаконного збройного формування «4-й ОМБ 119 полк НМ ДНР».

Продовжуючи свої злочинні дії в період з 25-26.02.2022, точний час не встановлений, ОСОБА_6 прибув до місця дислокації незаконного збройного формування «1-ша окрема Слов`янська мотострілкова бригада Народної міліції ДНР» (військова частина № НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_3 , для подальшої активної участі в діяльності незаконного збройного формування «4-й ОМБ 119 полк НМ ДНР», отримав військову форму та речове майно.

В період 25-26 лютого 2022 року ОСОБА_6 , прибувши до місця дислокації НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (військова частина № НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_3 , для подальшої активної участі в діяльності НЗФ «4-й ОМБ 119 полку НМ ДНР», отримав військову форму та речове майно.

У не передбаченому законом збройному формуванні - «4-й ОМБ 119 полку НМ ДНР» ОСОБА_6 був призначений на посаду стрільця 1 відділення 1 взводу 1 роти у званні рядовий. До складу цього взводу входило 25 осіб: командир взводу 1 особа; 3 відділення по 7 осіб (1 командир відділення, 3 стрілка, 1 кулеметник, 1 гранатометник, 1 помічник гранатометника) та 3 особи групи управління взводом (старший водій, радист, снайпер).

Таким чином, ОСОБА_6 25.02.2022, діючи з прямим умислом, розпочав приймати участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування «4-й ОМБ 119 полк НМ ДНР».

В цей же період з метою забезпечення єдиноначальності, підпорядкованості і дисципліни, зі складу залучених до НЗФ осіб був призначений керівний склад НЗФ «4-й ОМБ 119 полк НМ ДНР», які були безпосередніми керівниками ОСОБА_6 , а саме: командир полку невстановлена особа з позивним « ОСОБА_8 »; командир 4-ї ОМБ невстановлена особа з позивним « ОСОБА_9 »; заступник командира 4-ї ОМБ невстановлена особа з позивним « ОСОБА_10 »; начальник штабу 4-ї ОМБ невстановлена особа з позивним « ОСОБА_11 »; заступник начальника штабу 4-ї ОМБ невстановлена особа на ім`я ОСОБА_12 ; командир 1 роти 4-ї ОМБ невстановлена особа з позивним « ОСОБА_13 »; командир 1 взводу сержант ОСОБА_14 ; командир 1 відділення рядовий ОСОБА_15 .

В період з 26.02.2022 по 02.03.2022 ОСОБА_6 на території с.Самсонове Новоазовського району Донецької області у складі підрозділу вказаного незаконного збройного формування, пройшов навчання з вогневої підготовки (збирання і розбирання автоматичної зброї), отримав зброю автомат Калашникова (АК-74) з комплектом боєприпасів, штик-ніж та ніс чергування в караулах та нарядах за місцем розташування даного підрозділу.

02.03.2022 ОСОБА_6 , продовжуючи участь в діяльності вказаного незаконного збройного формування, передислокувався до залізничного вокзалу в м. Іловайськ Донецької області, звідки, з метою удосконалення військової та спеціальної підготовки та прийняття участі у воєнних діях проти України проїхав залізничним транспортом через Ростовську, Воронезьку області та прибув до Бєлгородської області РФ.

Продовжуючи свої злочинні дії, в період з 05.03.2022 по 10.03.2022 ОСОБА_6 , як учасник незаконного збройного формування «4-й ОМБ 119 полк НМ ДНР», перебуваючи на території Бєлгородської області РФ (м.Бєлгород; смт. Октябрський Бєлгородського району; хутір Крива Роща Ракитянського району), у складі вказаного підрозділу під керівництвом військовослужбовців РФ пройшов військові навчання та стрільби, копав окопи, чергував в нарядах та караулах на території військового табору у районі вищевказаного хутору Бєлгородської області, РФ.

11.03.2022, ОСОБА_6 на виконання наказу військового командування збройних сил РФ в рамках виконання так званої «спеціальної військової операції» збройних сил РФ проти України, доведеного йому командирами незаконного збройного формування «4 ОМБ 119 полку НМ ДНР», рухаючись у складі колони військової техніки збройних сил РФ та незаконних збройних формувань так званої «ДНР» (4 автомобіля «Урал», 3 автобуси, 1 автомобіль «Волга», з нанесеними на них знаками у вигляді англійської літери «Z») з боку Бєлгородської області РФ перетнув державний кордон України на ділянці Сумської області та в`їхав на окуповану російськими військами територію Сумської області України.

При цьому, ОСОБА_6 відкрито носив при собі вогнепальну та холодну зброю; був одягнений у військову польову камуфльовану форму зразка збройних сил РФ з закріпленим на плечі правої руки відмітним розпізнавальним знаком у вигляді стрічки червоного кольору, який може бути розпізнаний на відстані. Вказані червоні стрічки на правій руці як розпізнавальні знаки фактично використовувались як військовослужбовцями збройних сил РФ, так і членами незаконного збройного формування «4-й ОМБ 119 полк НМ ДНР».

В подальшому, в період з 11.03.2022 по 26.03.2022 ОСОБА_6 , діючи на боці ворога держави-агресора РФ, у складі незаконного збройного формування «4 ОМБ 119 полку НМ ДНР» на окупованих збройними силами РФ територіях АДРЕСА_4 , вчиняв наступні дії:

- виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців збройних сил РФ та осіб з числа учасників незаконних збройних формувань так званої «ДНР», які були за званням чи посадою вище;

- облаштовував та укріплював блокпости, ніс чергування на блокпостах, копав окопи;

- під час несення служби у військовій польовій камуфльованій формі зразка збройних сил РФ із закріпленим на правій руці відмітним розпізнавальним знаком у вигляді стрічки червоного кольору, який може бути впізнаний на відстані, відкрито носив при собі вогнепальну та холодну зброю;

- здійснював перевірки у осіб, які рухались через цей блокпост, документів що посвідчують особу, перевірку їх речей, догляд транспортних засобів, здійснював контрольно-пропускні функції та охорону блокпостів;

- приймав активну участь у візуальному спостереженні за повітряним простором з метою виявлення та знешкодження безпілотних літальних апаратів ЗСУ з наявної в нього автоматичної зброї, та інші незаконні дії на боці РФ.

26 березня 2022 року під час бойового зіткнення з Збройними силами України на території Сумської області ОСОБА_6 був взятий в полон та його злочинні дії - участь у діяльності незаконного збройного формування були припинені.

Отже, ОСОБА_6 у період з 25 лютого по 26 березня 2022 року на території Донецької та Сумської областей України, Бєлгородської областей РФ, приймав участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування - «4-й окремий мотострілецький батальйон 119-го полку Народної міліції Донецької народної Республіки».

Тобто, ОСОБА_6 , перебуваючи та діючи у складі незаконного збройного формування «4 ОМБ 119 полку НМ ДНР», усвідомлював, що в умовах введеного на території України воєнного стану, триваючої відкритої військової агресії РФ проти України, здійснення її збройними силами спільно з незаконними збройними формуваннями «ДНР», «ЛНР» інтенсивних ракетно-бомбових ударів та артилерійських обстрілів по військовим та цивільним об`єктам на всій території України, окупації її територій, він своїми умисними діями на боці РФ як держави-агресора бере активну участь у військовій агресії проти України, діє на боці ворога на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Таким чином, дії ОСОБА_6 кваліфікуються за ч. 2 ст. 260 КК України - участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування та за ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-ІХ від 03.03.2022) - державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 111 КК України визнав повністю та підтвердив їх вчинення за обставин зазначених вище. Пояснив суду, що дійсно приймав участь у діяльності незаконного збройного формування «4 ОМБ 119 полку НМ ДНР» з 25 лютого 2022 року та вчиняв збройну агресію проти України спільно зі збройними силами РФ. Мав при собі вогнепальну та холодну зброю, був одягнений у військову форму зразка збройних сил РФ із закріпленим на плечі правої руки відмінним розпізнавальним знаком у вигляді стрічки червоного кольору. 25.03.2022 року був взятий в полон, опору не чинив. У вчиненому щиро покаявся та сприяв розкриттю правопорушень, усвідомлював, що добровільно приймав участь в діяльності незаконного збройного формування т.зв. «ДНР» та перейшов на бік ворога у військовий час. Показання давав добровільно, заходи фізичного чи психологічного примусу до нього не застосовувались.

Суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники справи правильно розуміють зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у випадку скороченого порядку дослідження доказів вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином суд вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідають фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, щодо особи обвинуваченого, а вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 111 КК України, вважає повністю доведеною.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, а інше особливо тяжким проти основ національної безпеки України, вчинене в умовах воєнного стану, являючи підвищену суспільну небезпечність. Крім того, суд бере до уваги данні щодо особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем попереднього ув`язнення адміністрацією установи характеризується задовільно.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень суд призначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття. Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Ці обставини дають суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства, тому суд вважає за необхідне і достатнє призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованих йому статей.

Судові витрати відсутні. Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу необхідно залишити тримання під вартою з метою забезпечення виконання вироку та уникнення ризиків ухилення обвинуваченого від суду та продовження злочинної діяльності.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винуватим за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260 та ч. 2 ст. 111 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 260 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією 1/2 частини майна, що є власністю обвинуваченого;

-зач.2ст.111КК України(вредакціїЗакону№ 2113-ІХвід03.03.2022) у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, що є власністю обвинуваченого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, що є власністю обвинуваченого.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання період його попереднього ув`язнення з 14.04.2022 року до 28.07.2022 року з розрахунку 1:1.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 28.07.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави витрати за проведення у справі експертизи у розмірі 18877 грн.

Речові докази: які зазначені такими на підставі постанов слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 18.04.2022, 03.05.2022, 16.05.2022, та які вилучені в обвинуваченого ОСОБА_6 знищити.

Арешти, накладені на майно ОСОБА_6 ухвалами слідчого судді від 04.05.2022, 09.04.2022, 19.04.2022, скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано і може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення - протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3