Рішення

від 07.08.2022 по справі 670/148/21

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/148/21

Провадження № 2/670/15/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Волкової О.М.

з участю секретаря Сікорської В.О.

представника позивачів -- ОСОБА_1

приватного нотаріуса Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області -- Кухарської Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Кухарська Лілія Анатоліївна, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року адвокат Тришак О.Г. подав до суду позов в інтересах позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Кухарська Лілія Анатоліївна, про визнання заповіту недійсним, у якому просив визнати недійсним заповіт складений 17 жовтня 2017 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60-му році життя помер ОСОБА_5 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та був зареєстрований за даною адресою один.

У покійного ОСОБА_5 було четверорідних дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тобто позивачі.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на усе належне йому майно, до складу якої входять, зокрема, земельна ділянка, площею 1,8 га, кадастровий номер 6820655100:06:002:0131 та земельна ділянка, площею 2,44 га кадастровий номер 6820655100:09:002:0187, розміщені за адресою: Хмельницька область, Віньковецький район. Віньковецька селищна рада; земельна ділянка, площею 6,66 га, кадастровий номер 3522880901:02:000:0160 за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, Виноградівська сільська рада.

У грудні 2020 року позивачі, бажаючи переоформити спадщину після смерті свого батька, звернулись із відповідними заявами до приватного нотаріуса Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Кухарської Лілії Анатоліївни, яка повідомила пронаявність заведеноїспадкової справина підставізаповіту,складеного ОСОБА_5 17жовтня 2017року накористь іншоїособи - ОСОБА_6 ,про який позивачам нічого не було відомо.

Крім того позивачі зазначили, що із ОСОБА_6 вони особисто не знайомі, ОСОБА_5 в розмові про неї ніколи не згадував, а зі слів односельчан їм відомо, що між покійним батьком та ОСОБА_6 зав`язались дружні відносини з 2016 року, проте разом вони не проживали та спільного господарства не вели.

Водночас з приводу достовірності та дійсності заповіту нібито складеного ОСОБА_5 17 жовтня 2017 року позивачі мають сумніви, оскільки у період вересня-жовтня 2017 року у нього були великі проблеми із здоров`ям, які могли вплинути на його психологічний стан під час складання ним оспорюваного заповіту.

А саме з 19 вересня 2017 року по 21 вересня 2017 року ОСОБА_5 лікувався у Віньковецькій центральній районній лікарні з приводу судомного нападу. 30 вересня 2017 року він був госпіталізований у Хмельницьку обласну лікарню в нейрохірургічне відділення, де лікувався до 12 жовтня 2017 року.

В Хмельницькій обласній лікарні 30 вересня 2017 року покійного було прооперовано, під час операції видалено травматичну субдуральну гематому. КПТ черепа. Видалено підгостру та гостру субдуральну гематоми над правою геміферою. Зроблено ендотрахеальну анестезію (згідно копії медичної карти стаціонарного хворого № 21591 заведеної у Хмельницькій обласній лікарні під час лікування ОСОБА_5 з 30 вересня 2017 року по 12 жовтня 2017 року).

Позивачі вказують, що під час лікування стан їхнього батька був важкий, у нього були порушеннясвідомості, вінмав провалив пам`яті,був дезорієнтованийу місцісвого перебування,не впізнававсвоїх рідних,тому упозивачів є підстави вважати, що під час складання заповіту 17 жовтня 2017 року ОСОБА_5 міг не усвідомлювати значення своїх дій та не керувати ними. А ОСОБА_6 , знаючи про його проблеми із здоров`ям, могла скористатись цим станом та якимось чином вплинути на дії ОСОБА_5 , що в подальшому призвело до складання ним недійсного заповіту, у зв`язку з чим позивачі звертаються до суду з даною позовною заявою щодо визнання недійсності заповіту складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 17 жовтня 2017 року.

Ухвалою від 09.04.2021 року позовна заява залишена без руху, позивачам надано строк для виправлення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 23.04.2021 року у справі відкрите провадження за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.06.2021 року за клопотанням представника позивачів призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, провадження у справі на час проведення експертизи зупинене.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року підготовче провадження поновлене для вирішення клопотань експерта.

Ухвалою суду від 01.12.2021 року для забезпечення проведення експертизи витребувано медичну документацію хворого ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 29.12.2021 року направлена для виконання експерту ухвала від 15.06.2021 року про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, провадження у справі на час проведення експертизи зупинене.

Ухвалою суду від 28.01.2022 року підготовче провадження поновлене.

Ухвалою суду від 09.02.2022 року ухвала від 15.06.2021 року про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи направлена для виконання до ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» (с. Скаржинці Хмельницького району Хмельницької області), провадження у справі на час проведення експертизи зупинене.

Ухвалою суду від 04.04.2022 року підготовче провадження поновлене.

Ухвалою суду від 14.06.2022 року підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті.

Представник позивачів ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав,викладених у позовній заяві, та просив задовольнити.

Пояснив, що після смерті ОСОБА_5 його діти, тобто позивачі, звернулись до приватного нотаріуса по питанню переоформлення спадкового майна, а саме земельних ділянок, що розміщені на території Хмельницької та Кіровоградської областей, та дізнались, що є заповіт на ім`я ОСОБА_6 . За життя ОСОБА_5 ніякими психічними хворобами не страждав, однак на час складання заповіту 17.10.2017 року хворів та переніс ряд операцій. З відповідачкою ОСОБА_6 він почав співмешкати незадовго до цього, починаючи з 2016 року, свої відносини не узаконював, тому позивачі сумніваються у дійсності заповіту. Також представник пояснив, що позивачі із покійним батьком підтримували зв`язок в основному по телефону, а близького спілкування між ними не було через його антисоціальний спосіб життя, оскільки він зловживав спиртними напоями. Крім того після смерті ОСОБА_5 його похоронила перша дружина, а не ОСОБА_6 , тому на думку представника відповідачка є шахрайкою.

Відповідач ОСОБА_6 відзиву на позов не надала,у судове засідання, будучи повідомленою належним чином про дату та час розгляду справи, не з`явилась, заяв про неможливість прибуття до суду чи відкладення судового розгляду не подавала.

Третя особа, приватний нотаріус Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Кухарська Л.А., у судовому засіданні із позовом не погодилась. В заперечення пояснила, що складання та посвідчення заповіту від імені ОСОБА_5 нею було проведене у відповідності із чинним законодавством. Із відповідачкою та покійним ОСОБА_5 вона особисто знайома не була, але пам`ятає, як вони приїхали у нотаріальну контору. ОСОБА_6 очікувала окремо, а ОСОБА_7 у службовому кабінеті встановила особу спадкодавця, перевірила його документи, з`ясувала волевиявлення щодо передачі належного йому майна, роз`яснила порядок переоформлення спадщини після смерті та право на скасування заповіту. ОСОБА_5 був тверезий, адекватний, не путався у своїх висловлюваннях, перечитав вголос заповіт, після чого власноручно зробив про це запис у ньому і підписав. Жодних сумнівів щодо усвідомлення дій ОСОБА_5 у ОСОБА_7 не виникало, і підстав для визнання заповіту недійсним вона не вбачає.

Заслухавши представника позивачів - ОСОБА_1 , третю особу - приватного нотаріуса Кухарську Л.А., дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов такого.

За приписами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність, у тому числі й у судовому порядку.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Подолянське Віньковецького району Хмельницької області у віці 59 років помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому рухоме та нерухоме майно (а.с. 27).

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є синами, а ОСОБА_3 - дочкою ОСОБА_5 (а.с. 13, 17, 21, 26).

Згідно заяви № 565 від 16 грудня 2020 року, та заяв № 17, № 18, № 19 від 25 січня 2021 року, поданих приватному нотаріусу Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Кухарській Лілії Анатоліївні, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли спадщину за законом після померлого батька ОСОБА_5 (а.с. 125, 128, 134, 138).

Згідно із заповітом, посвідченим 17 жовтня 2017 року ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області, та зареєстрованого в реєстрі за № 1436, ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_6 (а.с. 116, 118).

ОСОБА_6 згідно заяви № 533 від 01 грудня 2020 року, поданої приватному нотаріусу Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Кухарській Л.А., прийняла спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_5 (а.с. 113).

Відповідно до висновку № 62 від 22 березня 2022 року, ОСОБА_5 на час складання та підписання ним заповіту 17.10.2017 року на ім`я ОСОБА_6 страждав психічним розладом - психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, ускладнені органічним ураженням ЦНС внаслідок ЗЧМТ, субдурального крововиливу, конвульсивного синдрому. ОСОБА_5 не в повній мірі міг усвідомлювати значення своїх дій, не повною мірою міг надавати належну оцінку своїм діям, не в повній мірі міг керувати своїми діями та не міг прогнозувати наслідки власних дій під час складання та підписання ним заповіту 17.10.2017 року на ім`я ОСОБА_6 .

За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Встановлення неспроможності особи в момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення заповіту відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 635/3664/16 (провадження № 61-14002св21) зазначено, що «для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19), від 26 травня 2021 року у справі № 639/348/17 (провадження № 4822св21).

З такого ж тлумачення наведених норм щодо необхідності установлення абсолютної неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними як підстави для визнання цього правочину недійсним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України, виходив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19), у якій, крім наведеного, зазначив, що для визнання правочину недійсним за цією нормою необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як слідує із записів медичної карти стаціонарного хворого № 21591, ОСОБА_5 в період з 30 вересня 2017 року по 12 жовтня 2017 року перебував на лікуванні у нейрохірургічному відділенні Хмельницької обласної лікарні, де 30 вересня 2017 року переніс операцію, після чого у нього з`явилась свідомість, він став орієнтований у собі, після виписки йому рекомендовано відновну терапію під наглядом невролога за місцем проживання.

Через п`ять днів після виписки з лікарні, а саме 17.10.2017 року ОСОБА_5 склав заповіт на все своє майно на ім`я співмешканки ОСОБА_6 .

У справі судом призначалася посмертна судово-психіатрична експертиза, відповідно до висновку якої ОСОБА_5 на час складання та підписання ним заповіту 17.10.2017 року на ім`я ОСОБА_6 страждав психічним розладом - психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю,синдром залежності, ускладнені органічним ураженням ЦНС внаслідок ЗЧМТ, субдурального крововиливу, конвульсивного синдрому, та не в повній мірі міг усвідомлювати значення своїх дій, не повною мірою міг надавати належну оцінку своїм діям, не в повній мірі міг керувати своїми діями та не міг прогнозувати наслідки власних дій під час складання та підписання ним оспорюваного заповіту.

Однак позивачами не надано, і в суді не здобуто жодних доказів на підтвердження абсолютної неспроможності спадкодавця в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій, та оскільки належними та допустимими доказами позивачі не довели, що при посвідченні оспорюваного заповіту їхній батько ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними та у нього було відсутнє волевиявлення на вчинення спірного правочину, у суду відсутні правові підстави для визнання оспорюваного заповіту недійсним.

Керуючись ст. 15, ст. 16, ст. 1221, ст. 1233, ст. 1234, ст. 1247, ст. 1248, ст. 1257 ЦК України, ст. 37 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 10-13, ст. 17, ст.ст. 258-259, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Кухарська Лілія Анатоліївна, про визнання заповіту недійсним, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 08.08.2022 року.

Суддя О.М. Волкова