Ухвала

від 27.01.2022 по справі 405/6363/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/6363/21

Провадження № 6/405/130/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2022 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Гаврилюк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому подання державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Байрамової І.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, -

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Байрамова І.М. звернувся досуду зподанням,в якомупросить тимчасовообмежити управі виїздуза межіУкраїни безвилучення паспортагромадянина Українидля виїздуза кордон керівника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕВІС», код ЄДРПОУ 22228057, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених за виконавчим листом №404/4209/20, 2/404/1145/20, виданим 23.03.2021 року про стягнення з промислово-комерційного підприємства «ЕВІС» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 34967, 77 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 61040, 16 грн., обґрунтовуючи подання тим, що боржником за виконавчим документом, яким є ТОВ «ЕВІС», код ЄДРПОУ 22228057, рішення суду не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на виконання судового рішення, не здійснено, що суперечить вимогам ч.5ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», тим самим, боржник ухиляється від виконання рішення суду, не вживаючи заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. Крім того, зазначено, що керівник підприємства «ЕВІС» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 13.07.2021 року документований двома паспортами громадянина України для виїзду за кордон, а саме: серії НОМЕР_2 , виданий 04.10.2013 року, орган видачі 3502 (Кіровоградська область) та серії НОМЕР_3 , виданий 10.07.2018 року, орган видачі 3501 (Кіровоградська область). Викликом державного виконавця зобов`язано керівника ТОВ «ЕВІС» 18.08.2021 року з`явитися до відділу державної виконавчої служби для надання пояснень з приводу невиконання рішення суду.

Відповідно до ч.4ст.441 ЦПК Україниухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Зваживши доводи,викладені вподанні, дослідивши надані державним виконавцем до подання матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що в задоволенні подання державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Байрамової І.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника - боржника юридичної особи ТОВ «ЕВІС» без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, довиконання зобов`язань,покладених нанього судовимрішенням слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюютьсяст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено уЦК Українидо особистих немайнових прав фізичної особи (книгадруга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (глава 21 книгидругої ЦК України). Відповідно до ч. 3ст. 269 ЦК Україниособисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюєтьсяЗаконом «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII, з наступними змінами.

Положеннями п. 5 ч. 1ст. 6 цього Законувстановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань, або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з п. 19 ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішенням про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Зміст і форма подання державного (приватного) виконавця (начальника ВДВС) нормативно врегульовані в Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка набрала чинності 17.04.2012 року, затвердженійнаказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5. Зокрема, в Розділі ХІІІ «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну», зазначено, що подання має обов`язково містити обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

З матеріалів, доданих державним виконавцем до подання, судом встановлено, що на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) знаходиться виконавче провадження № 64953981 з виконання виконавчого листа №404/4209/20, 2/404/1145/20, виданого 23.03.2021 року Кіровським районним судом м.Кіровограда, про стягнення з промислово-комерційного підприємства «Евіс» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 34967, 77 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.05.2019 року і по 17.07.2020 року включно в сумі 61040, 16 грн., за яким постановою державного виконавця Подільського ВДВС Байрамовою І.М. від 26.03.2021 року відкрито виконавче провадження (сторони виконавчого провадження: Стягувач: ОСОБА_3 , Боржник: Промислово-комерційне підприємство «Евіс»).

Окрім того, постановою про арешт коштів боржника державного виконавця Байрамової І.М. від 02.04.2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_4 , та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти, що будуть відкриті на рахунках ТОВ «ЕВІС» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 105858, 00 грн.

Відповідно до інформації АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» від 20.04.2021 року за вих.№198/к арешт на рахунок № НОМЕР_4 ТОВ «ЕВІС» (код ЄДРПОУ 22228057) не накладено з причини закриття рахунку 19.08.2020 року.

Крім того, відповідно до запитів державного виконавця, повідомлено, що ТОВ «ЕВІС» не має зареєстрованої техніки в уніфікованій електронно-обліковій системі «АгроТех» на території Кіровоградської області (інформація ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 28.05.2021 року за вих.№01-2/3947/06), не має зареєстрованих транспортних засобів відповідно до даних Єдиного державного реєстру МВС України (інформація Територіального сервісного центру МВС 3541 від 17.06.2021 року за вих.№31/11/3541-1815), а так само не має зареєстрованого права власності на нерухоме майно за архівними даними, наявними в ОКП «Кіровоградське ООБТІ» станом до 01.01.2013 року (інформація ОКП «Кіровоградське ООБТІ» від 20.05.2021 року за вих.№3-9870-460-3/20), та на земельні ділянки на території м.Кропивницький та Кропивницького району (інформація Відділу у Кропивницькому районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25.05.2021 року за вих.№167/113-21).

Відповідно до акту державного виконавця Байрамової І.М. від 03.08.2021 року виходом за адресою: АДРЕСА_2 , в допуску до приміщення офісу №224 охороною відмовлено, оскільки зі слів останньої з`ясовано, що підприємство «ЕВІС» у вищезазначеному офісі не перебуває.

Як вбачається з інформації УДМС України в Кіровоградській області № 3501.3.1-3584/35.1-21 від 14.07.2021 року, наданої на запит державного виконавця, станом на 13.07.2021 року гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований двома паспортами громадянина України для виїзду за кордон, а саме: 1-й серія НОМЕР_2 , виданий 04.10.2013 року, орган видачі 3502 (Кіровоградська область); 2-й - серія НОМЕР_3 , виданий 10.07.2018 року, орган видачі 3501 (Кіровоградська область).

При цьому, даних про перетин Державного кордону України гр. ОСОБА_1 зазначена інформація не містить.

В обґрунтування необхідності встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України державний виконавець у поданні посилається на те, що рішення до теперішнього часу боржником не виконано, та останній ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Поряд з цим, з такою позицією державного виконавця суд не погоджується, виходячи з того, що самостійне невиконання боржником зобов`язань не може свідчити про умисне ухилення від виконання покладених на боржника обов`язків, а заявником-державним виконавцем не доведено наявності факту свідомого ухилення боржника юридичної особи промислово-комерційного підприємства «ЕВІС» в особі її керівника від виконання покладених на нього зобов`язань, як і не доведено, що боржник має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Судом відзначається, що при вирішенні питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження, при виконанні судових рішень, обов`язковому встановленню підлягає факт умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням.

Відповідно до положень ч. 3ст. 12 ЦПК Українинаявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Таким чином, боржник, який має невиконані зобов`язання, не може вважатися винним в ухиленні, поки не буде доведено протилежне в порядку ч. 3ст. 12 ЦПК Українисуб`єктом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Отже, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження, а обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на заявника, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України, а саме: в даному випадку, на державного виконавця, а не на сторін виконавчого провадження, зокрема, стягувача.

Ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, незадовільного фінансового стану тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків, - тобто, коли боржник має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Поряд з цим, судом відзначається, що державним виконавцем не надано жодних належних доказів на підтвердження наявності в боржника юридичної особи промислово-комерційного підприємства «ЕВІС» будь-яких доходів чи майна, а також відкритих в банківських установах рахунках, на яких наявні кошти, за рахунок яких він мав би можливість виконати зобов`язання, покладені на нього судовим рішенням. Відсутність об`єктів рухомого та нерухомого майна, а також доходів, незадовільний фінансовий стан тощо, що не спростовано під час судового розгляду подання державним виконавцем, є об`єктивними причинами невиконання боржником самостійно зобов`язань та не свідчить про ухилення останнього від виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків.

Крім того, для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України необхідною умовою є доведення доцільності такого обмеження в світлі сприяння виконанню боржником зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, воно має бути виправданим та пропорційним. Така позиція суду в повній мірі узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні у справі «Хлюстов проти Росії» від 11.07.2013 (скарга № 28975/05).

Однак, державним виконавцем не надано жодного належного обґрунтування того, яким саме чином встановлення тимчасового обмеження керівнику боржника юридичної особи промислово-комерційного підприємства «ЕВІС» Феркалюку О.Ю. у праві виїзду за межі України сприятиме виконанню покладених на боржника юридичну особу судовим рішенням зобов`язань, при цьому, судом також відзначається, що державним виконавцем до подання не надано підтверджуючих документів, що вказана фізична особа ОСОБА_1 є керівником боржника юридичної особи промислово-комерційного підприємства «ЕВІС».

Крім того, згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободякий гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

При цьому, судом також відзначається, що можливість застосування до керівника - боржника юридичної особи обмеження у праві виїзду за кордон або відсутність підстав для цього не повинні прямо пов`язуватися із обсягом здійснених державним виконавцем інших заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що державним виконавцем в поданні не мотивовано та належними доказами не підтверджено, більш того, не обґрунтовано умисного ухилення боржника юридичної особи в особі її керівника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, при цьому судом під час розгляду подання не встановлено, що боржник дійсно свідомо не виконував належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково, маючи всі реальні можливості для їх виконання, більш того, державним виконавцем не доведено, яким чином застосовування до керівника боржника юридичної особи промислово-комерційного підприємства «ЕВІС» тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, може позначитися на виконанні останнім зобов`язань за судовим рішенням і зазначений захід є дійсно необхідним та є достатні підстави вважати, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України забезпечить в подальшому належне виконання боржником зобов`язань за судовим рішенням, на підставі чого суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання, у зв`язку з його недоведеністю та безпідставністю.

Відповідно дост.33 Конституції України, ч.3 ст.269, ст.313 ЦК України,Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», керуючисьст.441 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження»,суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенніподання державноговиконавця Подільськоговідділу державноївиконавчої службиу містіКропивницькому Південно-Східного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Дніпро)Байрамової І.М.про тимчасовеобмеження управі виїздуза межіУкраїни безвилучення паспортагромадянина Українидля виїздуза кордонкерівника -боржника юридичноїособи промислово-комерційного підприємства«ЕВІС»,код ЄДРПОУ22228057, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ІПН НОМЕР_1 ,що мешкаєза адресою: АДРЕСА_1 ,до виконаннязобов`язань,покладених завиконавчим листом№404/4209/20,2/404/1145/20,виданим 23.03.2021року Кіровськимрайонним судомм.Кіровоградапро стягненняз промислово-комерційногопідприємства «ЕВІС»на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 34967, 77 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 61040, 16 грн., - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова