Рішення

від 08.08.2022 по справі 904/595/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2022м. ДніпроСправа № 904/595/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Селянське (фермерське) господарство "Гера" (м.П`ятихатки, Дніпропетровська область)

до Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області (с.Саксагань, Кам`янський район, Дніпропетровська область)

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Селянське (фермерське) господарство "Гера" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 22,00 га з кадастровим номером 1224587000:01:001:0309 для ведення фермерського господарства, розташовану на території Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, яка була надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 05.12.2001 серії ІІІ-ДП № 010876, виданого на підставі рішення П`ятихатської районної ради народних депутатів П`ятихатського району Дніпропетровської області від 20.04.2000 № 153/2-12/ХХІІІ "Про надання земельної ділянки в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину Ляшенку І.В." та зареєстровану в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ПХ № 462.

Ухвалою суду від 21.02.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

За вказаних обставин рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області з 24.02.2022 не відбувався до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Щодо вказаних обставин на сайті Господарського суду Дніпропетровської області 24.02.2022, 28.02.2022, 04.03.2022, 10.03.2022 та 15.03.2022 були розміщені відповідні оголошення.

Враховуючи вказане, а також те, що станом на 24.02.2022, як і протягом певного подальшого періоду, передбачити обсяг військової агресії, спосіб ведення воєнних дій, їх інтенсивність та територіальність було неможливо, судові засідання, призначені в період з 24.02.2022 до 25.03.2022, не відбулися.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

Судом було відзначено, що згідно з оперативною інформацією Голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації станом на 20.06.2022 ситуація в області є контрольованою Збройними Силами України, крім того, Господарським судом Дніпропетровської області не приймалось рішення щодо тимчасового зупинення здійснення правосуддя при загрозі життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.

Враховуючи вказане, а також проаналізувавши воєнну ситуацію та стан безпеки у Дніпропетровській області в період з 24.02.2022 до 20.06.2022, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне продовжити розгляд даної справи та призначити наступне підготовче засідання, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов`язковою та роз`яснення можливості подання заяв по суті справи, додаткових пояснень, заяв чи клопотань будь-якими засобами зв`язку, зокрема, електронними.

Разом з тим, суд відзначив, що на даний час, враховуючи існування воєнного стану, у Господарському суді Дніпропетровської області існують проблеми з фінансуванням витрат на відправку поштової кореспонденції суду, а також на території України існує велика кількість внутрішньо переміщених осіб, що ускладнює передачу процесуальних документів до представників, їх належне повідомлення про день, час та місце судових засідань, а також надання часу для висловлення правової позиції по справі.

Враховуючи вказані обставини, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне призначити наступне судове засідання в межах розумного строку.

Враховуючи все вищевикладене, ухвалою суду від 20.06.2022 підготовче засідання було призначено на 12.07.2022; явку у вказане засідання було визнано необов`язковою.

У підготовче засідання 12.07.2022 представники позивача та відповідача не з`явились, причини нез`явлення суду не повідомили.

Судом відзначено, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про день, час та місце підготовчого засідання 12.07.2022, оскільки:

- відповідачу ухвала суду від 20.06.2022 була надіслана у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, а саме: на його електронну пошту, про що до матеріалів справи долучено Довідку про доставку електронного листа, відповідно до якої ухвалу суду від 20.06.2022 доставлено до електронної скриньки відповідача - 20.06.2022 (а.с. 45);

- позивач та відповідач були повідомлені про призначене на 12.07.2022 підготовче засідання шляхом передачі телефонограми, яку було отримано представниками позивача та відповідача - 20.06.2022 (а.с. 44).

- позивач та відповідач були повідомлені про призначене на 12.07.2022 підготовче засідання шляхом розміщення на офіційному сайті Судової влади України відповідного оголошення (а.с. 46-47).

У підготовче засідання 21.07.2022 представники позивача та відповідача не з`явилися, при цьому, судом враховано, що явка у вказане підготовче засідання обов`язковою судом не визначалась.

Судом також наголошено, що ухвалою суду від 21.02.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 21.07.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

У підготовчому засіданні 21.07.2022 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 21.07.22 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.08.2022.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшов лист (вх. суду № 25499/22 від 08.08.2022), в якому він просив суд замінити неналежного відповідача - Саксаганську сільську раду Кам`янського району Дніпропетровської області на належного - Виконавчий комітет Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області. Також в листі відповідач просив суд провести судове засідання, призначене на 09.08.2022, та наступні судові засідання без участі його представника; зазначив, що рішення по справі просить прийняти відповідно до вимог чинного законодавства.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №25778/22 від 09.08.2022), в якому він просив суд провести судове засідання 09.08.2022 без участі представника позивача та залишити відповідачем по справі Саксаганську сільську раду Кам`янського району Дніпропетровської області, оскільки відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, отже належним відповідачем є саме Саксаганська сільська рада Кам`янського району Дніпропетровської області.

У судове засідання 09.08.2022 представники позивача та відповідача не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотань позивача та відповідача про розгляд справи без участі їх представників, які були задоволені судом.

Судом відзначено, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання 09.08.2022, що вбачається з поданих ними листа та клопотання, відповідно, а також з огляду на таке:

- відповідачу ухвала суду від 12.07.2022 була надіслана у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, а саме: на його електронну пошту, про що до матеріалів справи долучено Довідку про доставку електронного листа, відповідно до якої ухвалу суду від 12.07.2022 доставлено до електронної скриньки відповідача - 12.07.2022 (а.с. 51);

- позивач та відповідач були повідомлені про призначене на 09.08.2022 судове засідання шляхом передачі телефонограми, яку було отримано представником позивача - 14.07.2022 та представником відповідача - 13.07.2022 (а.с. 52).

- позивач та відповідач були повідомлені про призначене на 09.08.2022 судове засідання шляхом розміщення на офіційному сайті Судової влади України відповідного оголошення (а.с. 53-54).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи викладене, позивач та відповідач були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Слід також наголосити, що ухвалою суду від 12.07.2022 явку у судове засідання представників сторін було визнано необов`язковою.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів по справі, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання права постійного користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2000 на дванадцятій сесії двадцять третього скликання П`ятихатської районної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області було прийнято рішення № 153/2-12/ХХІІІ "Про надання земельної ділянки в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_1 ", яким було вирішено, керуючись пунктом 5 статті 51 Земельного кодексу України, надати громадянину ОСОБА_1 , мешканцю м. П`ятихатки в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 22 га ріллі з земель державного запасу Саксаганської сільської ради в межах ксп ім. Фрунзе (а.с.11).

На підставі вказаного рішення громадянин ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ДП № 010876 від 05.12.2001, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ПХ № 462. Зазначеним актом громадянину ОСОБА_1 надається у постійне користування земельна ділянка площею 22,000 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована та території Саксаганської сільської ради. Землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.12).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2001 громадянином ОСОБА_1 було засноване Фермерське господарство "Селянське (фермерське) господарство "Гера" (ідентифікаційний код юридичної особи 31393305) (далі - позивач). Зазначений факт підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 548009 (а.с.13).

Відповідно до інформації, що міститься у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.12.2021 №28576519 засновником Фермерського господарства "Селянське (фермерське) господарство "Гера" є Ляшенко Іван Володимирович (а.с.14-17).

Вказаний факт також вбачається з пункту 1.5 Статуту Фермерського господарства "Селянське (фермерське) господарство "Гера" , в якому вказано, що засновником та головою Господарства є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-27).

Відповідно до пункту 1.2. вказаного Статуту Селянське (фермерське) господарство є юридичною особою, що створене на підставі надання у постійне користування земельної ділянки площею 22 гектара, розташованої на території Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області (а.с.18-27).

Таким чином, громадянином ОСОБА_1 в повній мірі виконаний покладений на нього, як спеціального суб`єкта, якому надано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, обов`язок - створити таке господарство.

З метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру, спірній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 1224587000:01:001:0309, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НП-9902807922021 від 07.12.2021 (а.с. 28).

В подальшому, як зазначив позивач, Фермерське господарство "Селянське (фермерське) господарство "Гера" звернулось до державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень виконавчого комітету Жовтоводської міської ради з метою реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за собою. Проте, позивачу було відмовлено у реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою 1224587000:01:001:0309, з мотивів неможливості встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно за Фермерським господарством "Селянське (фермерське) господарство "Гера" , що вбачається з Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 62224785 від 13.12.2021 (а.с.31).

Враховуючи вказане, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання прав.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 20.03.2018 по справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 по справі № 914/1521/17, від 24.04.2018 по справі №910/79/17.

Відповідно до частини 1 статті 13 та частини 1 статті 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з частиною 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання випливає, що на момент надання земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалася не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України № 2009-ХІІ від 20.12.1991 "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону на день реєстрації Фермерського господарства "Селянське (фермерське) господарство "Гера" ; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України № 973-ІV від 19.06.2003 "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Відтак законодавством, чинним на момент створення Фермерського господарства "Селянське (фермерське) господарство "Гера" було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності CФГ як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

Як було вказано вище, 19.06.2003 було прийнято новий Закону України № 937-ІV "Про фермерське господарство", яким Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою. (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство")

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" можна дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 92 Земельного кодексу України (в редакції на час розгляду справи) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 922/989/18.

Велика Палата Верховного суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 по справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, за приписами статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: 1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; 3) припинення діяльності релігійних, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; 4) використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам; 5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 6) систематична несплата земельного податку або орендної плати; 7) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; 8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; 9) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992, яка діяла до 01.01.2002), право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) використання землі не за цільовим призначенням; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років - для несільськогосподарського виробництва; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З наведеного випливає, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка площею 22,00 га, що розташована на території Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, була надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 саме з метою створення фермерського господарства, яке було ним створено та зареєстровано 03.12.2001.

Враховуючи вказане та наведені вище законодавчі норми, до Фермерського господарства "Селянське (фермерське) господарство "Гера" перейшли права та обов`язки землекористувача щодо зазначеної земельної ділянки.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення ФГ і подальшої державної реєстрації ФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Таким чином, право постійного користування спірною земельною ділянкою виникло у Фермерського господарства "Селянське (фермерське) господарство "Гера" з моменту його державної реєстрації і зберігається за фермерським господарством до часу припинення його діяльності.

Виходячи з положень статті 15 Цивільного кодексу України, визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 по справі № 910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення права і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши, зокрема, відсутність порушення права.

Станом на день вирішення спору позивач - Фермерське господарство "Селянське (фермерське) господарство "Гера" продовжує здійснювати фермерську діяльність та використовувати земельну ділянку на праві постійного користування.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про доведення позивачем наявності у Фермерського господарства "Селянське (фермерське) господарство "Гера" права постійного користування на земельну ділянку площею загальною площею 22,00 га з кадастровим номером 1224587000:01:001:0309, розташовану на території Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, яка була надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 05.12.2001 серії ІІІ-ДП № 010876, виданого на підставі рішення П`ятихатської районної ради народних депутатів П`ятихатського району Дніпропетровської області від 20.04.2000 № 153/2-12/ХХІІІ "Про надання земельної ділянки в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_1 " та зареєстровану в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ПХ № 462, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо визначення належного відповідача, а також щодо клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача - Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області на належного - Виконавчий комітет Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, суд зазначає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідач, Саксаганська сільська рада є належним відповідачем у спорі про право, як особа, за якою на праві комунальної форми власності зареєстровано спірну земельну ділянку. Передача земельної ділянки з державної у комунальну форму власності була здійснена на підставі Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, отже належним відповідачем є саме Саксаганська сільська рада Кам`янського району Дніпропетровської області.

Більше того, у клопотанні відповідача щодо заміни відповідача не наведено жодної підстави та обставини для обґрунтування правомірності такої заміни

Слід відзначити, що за частиною 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією з підстав для державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Статтею 31-1 цього Закону передбачені особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень. Зокрема встановлено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.

Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач аргументи позивача не спростував, доказів зворотного до суду не подав.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства "Селянське (фермерське) господарство "Гера" до Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за Фермерським господарством "Селянське (фермерське) господарство "Гера" (52100, Дніпропетровська область, м. П`ятихатки, вулиця Степна, будинок 94; ідентифікаційний код 31393305) право постійного користування земельною ділянкою площею 22,00 га з кадастровим номером 1224587000:01:001:0309 для ведення фермерського господарства, розташовану на території Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, яка була надана в постійне користування громадянину ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 05.12.2001 серії ІІІ-ДП № 010876, виданого на підставі рішення П`ятихатської районної ради народних депутатів П`ятихатського району Дніпропетровської області від 20.04.2000 № 153/2-12/ХХІІІ "Про надання земельної ділянки в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_1 " та зареєстровану в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ПХ № 462.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 09.08.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко