Рішення

від 08.08.2022 по справі 910/21630/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2022Справа № 910/21630/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/21630/21

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Урлівська-36»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІГ-Житлосервіс»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Урлівська-36» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІГ-Житлосервіс» (відповідач) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 23 070,25 грн. (двадцять три тисячі сімдесят гривень 25 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання житлово-комунальних послуг № 001 від 01.12.2016 року, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду про стягнення заборгованості в розмірі 23 070,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21630/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105491834613 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року у справі № 910/21630/21 вручено уповноваженому представнику відповідача - 27.01.2022 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 11.02.2022 року (включно).

10.02.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 9/10 від 09.02.2022 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав їх необгрунтованості та недоведеності. Крім того, відповідач зазначає, що на спірний об`єкт нерухомості накладено арешт і заборону користування та розпорядження.

Крім того, 04.02.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання № 5/10, № 6/10, № 7/10, № 8/10 від 03.02.2022 року про витребування доказів.

Вказані клопотання судом відхилені, з підстав їх необґрунтованості, виходячи з того, що до клопотання не надано доказів на підтвердження вжиття заходів для отримання цих доказів самостійно, як і не надано доказів на підтвердження причин неможливості самостійного отримання цих доказів, а для повного та об`єктивного розгляду справи № 910/21630/21 у суду відсутня необхідність витребовувати документи, суд дійшов висновку, що клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд розглядає дану справу з перевищенням встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статуту ОСББ «Урлівська-36», метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів від співвласників для сплати платежів, передбачених законодавством та цим статутом. Предметом діяльності об`єднання є зокрема встановлення порядку сплати, переліку та розмірі внесків і платежів співвласниками, у тому числі відрахувань до резервного і ремонтного фондів. Об`єднання має право зокрема встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників в тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати виконавців та підрядників, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь якою фізичною або юридичною особою (п.п. 1, 5 розділу ІІ, п. 3 розділ ІІІ, п. 5 розділу V Статуту).

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (п. 2 розділ ІІІ Статуту).

До обов`язків співвласників будинку належить зокрема своєчасно у повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (п. 2 розділу V Статуту).

Для забезпечення виконання співвласниками своїх обов`язків об`єднання зокрема має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законодавством України та цим статутом внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені законодавством України та цим статутом внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів (п. 4 розділ V Статуту).

Джерелами фінансування є кошти об`єднання, які складаються, в тому числі, з внесків і платежів співвласників (п. 1 розділу IV Статуту).

Сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, в тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і строки, які встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників (п. 2 розділу IV Статуту).

01.12.2016 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Урлівська-36» (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІГ-Житлосервіс» (надалі - відповідач, споживач) укладено договір № 001 про надання житлово-комунальних послуг (надалі - договір), предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, та послуги конс`єржів у житловому будинку № 36 по вул. Урлівській в м. Києві, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг, за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені цим договором (п. 1 договору).

Згідно з п. 2 договору суб`єктом користування послугами є власник житлового приміщення (квартири). Об`єктом надання послуг є двокімнатна квартира площею 79,3 кв.м (п. 3 договору).

Пунктами 5, 6 договору визначено, що розмір щомісячної плати з утримання будинку та прибудинкової території може бути зменшений або збільшений, оплата за послуги проводиться згідно тарифів, затверджених на останніх Загальних зборах ОСББ. Розмір щомісячної плати за надані послуги конс`єржів установлюється Загальними зборами ОСББ, та оплачуються згідно суми до оплати з кожної квартири, прийнятими на останніх Загальних зборах ОСББ.

Відповідно до п. 9 договору, розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Платежі по оплаті послуг вносяться щомісячно не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Загальними зборами об`єднання, проведеними 01.02.2018 року було затверджено кошторис ОСББ «Урлівська-36». Внески на управління (утримання) будинку та прибудинкової території на 2018 рік було залишено без змін, на рівні минулого 2018 року, (з 1.01.2018) року в таких розмірах: 6,05 грн. за 1 м2 (для квартир першого поверху), в тому числі 0,25 грн. внесок в резервний фонд; 6,45 грн. за 1 м2 (для квартир вище 1-го поверху), в тому числі 0,25 грн. внесок в резервний фонд.

Загальними зборами об`єднання, проведеними 12.02.2019 року було затверджено кошторис ОСББ «Урлівська-36». Внески на управління (утримання) будинку та прибудинкової території на 2019 рік було залишено без змін, на рівні минулого 2018 року, (з 1.01.2018) в таких розмірах: 6,05 грн. за 1 м2 (для квартир першого поверху), в тому числі 0,25 грн. внесок в резервний фонд; 6,45 грн. за 1 м2 (для квартир вище 1-го поверху), в тому числі 0,25 грн. внесок в резервний фонд.

Загальними зборами об`єднання, проведеними 15.02.2020 року було затверджено кошторис ОСББ «Урлівська-36». Внески на управління (утримання) будинку та прибудинкової території на 2020 рік, (з 01.02.2020) затвердити в таких розмірах: 6,70 грн. за 1 м2 (для квартир першого поверху), в тому числі 0,25 грн. внесок в резервний фонд; 6,90 грн. за 1 м2 (для квартир вище 1-го поверху),в тому числі 0,25 грн. внесок в резервний фонд. Внески (щомісячні) на обслуговування вхідних груп та системи диспетчеризації в будинку затвердити на рівні 90,00 грн. (дев`яносто гривень 00 коп.) з кожної квартири.

Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача, як власника квартири загальною площею 79,3 кв.м. в житловому будинку по вул. Урлівській, 36 у м. Києві, заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з вересня 2018 року по листопад 2021 року, у розмірі 23 070,25 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верхового Суду від 22.02.2018 року у справі № 910/11312/17.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III.

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі статтями 4, 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», визначено, що співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно положень статті 17 України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, у т.ч. вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів (стаття 23 цього Закону), а у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (стаття 13 цього Закону).

Крім цього, відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку врегульовано Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ст. 7 якого передбачає, що співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм.

Згідно ч. 2 вказаної статті кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Наведені норми кореспондуються з положеннями ст. 322 Цивільного кодексу України про те, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

За змістом частин першої-третьої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Отже, суд зазначає, що законодавством на відповідача, як на особу, якій на праві власності належить майно (квартира), покладено обов`язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у порушення норм чинного законодавства України, зокрема, Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та Цивільного кодексу України, у період з вересня 2018 року по листопад 2021 року належним чином не виконував свої зобов`язання щодо вчасного здійснення внесків на утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 23 070,25 грн.

Доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території у зв`язку з тим, що на належну відповідачу квартиру накладено арешт і заборону користування та розпорядження нею, судом не приймаються до уваги, оскільки не свідчать про неналежне надання Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Урлівська-36" послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Крім того, накладення арешту на квартиру не звільняє відповідача від обов`язку належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за договором про надання житлово-комунальних послуг № 001 від 01.12.2016 року та сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання своїх зобов`язань зі сплати внесків не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІГ-Житлосервіс" не виконало своїх зобов`язань зі сплати внесків на утримання квартири в буд. 36 по вул. Урлівській у м. Києві .

Проте, вирішуючи питання про задоволення заявлених ОСББ «Урлівська-36» позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по внескам та платежам на утримання багатоквартирного будинку у загальному розмірі 23 070,25 грн., господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку поданій відповідачем заяві про застосування позовної давності до заявлених у межах даної справи вимог.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Однак, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", 22.10.1996, заяви № 22083/93, № 22095/93; пункт 570 рішення у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", 20.09.2011).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для вчасного звернення позивача із вимогою про захист порушеного права.

Днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з вересня 2018 року по листопад 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2021 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з вересня 2018 року по листопад 2021 року, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за позовними вимогами про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з вересня 2018 року по листопад 2018 року сплив.

Враховуючи, що позивач не довів поважність причин пропуску позовної давності до заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з вересня 2018 року по листопад 2018 року, а відповідач заявив про її застосування, тому у позові про стягнення заборгованості в частині стягнення 1844,43 грн. відповідно до вимог 267 Цивільного кодексу України слід відмовити.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 21 225,82 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2088,52 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІГ-Житлосервіс» (ідентифікаційний код 21503314, адреса: 02132, м. Київ, Дніпровська набережна, 26-К, група приміщень 113) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Урлівська-36» (ідентифікаційний код 40934377, адреса: 02081, м. Київ, вул. Урлівська, 36) грошові кошти: заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території - 21 225,82 грн. (двадцять одна тисяча двісті двадцять п`ять гривень 82 копійки) та судовий збір - 2088,52 грн. (дві тисячі вісімдесят вісім гривень 52 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.08.2022р.

Суддя О.В. Котков