Рішення

від 08.08.2022 по справі 910/21757/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2022Справа № 910/21757/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/21757/21

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РА САМПО"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РА САМПО" (відповідач) про стягнення 23 531,35 грн., з них: основного боргу - 12 798,00 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень), штрафу - 1919,12 грн. (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 12 копійок), інфляційного збільшення - 1800,64 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 64 копійки), 3% річних - 945,12 грн. (дев`ятсот сорок п`ять гривень 12 копійок) та пені - 6067,89 грн. (шість тисяч шістдесят сім гривень 89 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 1485/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламної (-их) засобу (-ів), що перебуває (-бть) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 02.09.2014 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21757/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "РА САМПО" за адресою: 03110, м. Київ, вул. А. Пироговського, 19, корпус 3, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті «адресат відсутній за вказаною адресою» - 20.05.2022 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 13.01.2022 року у справі № 910/21757/21 є 20.05.2022 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 06.06.2022 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд розглядає дану справу з перевищенням встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2014 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (надалі - позивач, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РА САМПО" (надалі - відповідач, розповсюджувач) укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 1485/13 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, за цим договором на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем договору та порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов`язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Пунктом 5.2.3. договору визначено, що розповсюджувач зобов`язується не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Відповідно до п. 6.1. договору, сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розраховано згідно вимог Порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.

Згідно з п. 6.2. договору розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог порядку та умов цього договору.

Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідно плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п. 6.4.).

Пунктом 6.7. договору передбачено, що розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасово користування є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.8. договору плата за право тимчасового користування нараховується щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п`ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасово користування.

Адресними програмами № 1 від 24.10.2014 року, № 2 від 02.09.2014 року, № 3 від 02.10.2014 року, № 4 від 22.10.2014 року, № 5 від 12.05.2015 року, № 6 від 12.05.2015 року, № 7 від 20.05.2015 року, № 8 від 20.05.2015 року, № 9 від 07.07.2015 року, № 11 від 15.12.2015 року, № 12 від 29.02.2016 року, № 13 від 29.02.2016 року, № 15 від 30.11.2017 року сторони погодили розміщення рекламної кампанії за адресами: Голосіївський р-н, вул. Академіка Заболотного/вул. Метрологічна в сторону Одеської площі; Святошинський р-н, Брест-Литовське шосе 17 км + 250 м; Святошинський р-н, Брест-Литовське шосе зупинка Нивки, розворот в сторону Житомира; Святошинський р-н, просп. Академіка Палладіна (сквер В. Стуса) зупинка просп. Перемоги; Голосіївський р-н, вул. Кіквідзе з`їзд на вул. Саперно-Слобідську; Святошинський р-н, Велика Кільцева дорога напроти АЗС «Shell»; Оболонський р-н, просп. Рокосовського напроти буд. № 7 (розподільча смуга); Святошинський р-н, Брест-Литовське шосе 3,4 км від вул. Чорнобильської у бік руху до КП. У вказаних адресних програмах сторонами погоджено місячну вартість плати за користування правом на розміщення реклами.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки № 193520 від 14.05.2019 року на суму 6399,00 грн. та № 195919 від 13.06.2019 року на суму 6399,00 грн., всього на суму 12 798,00 грн.

Спір у справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов`язання за договором, у зв`язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 01.05.2019 року по 30.06.2019 року у сумі 12 798,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов`язання по сплаті орендних платежів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу право тимчасового користування місцями для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва та, як наслідок, у відповідача виник обов`язок оплачувати обумовлену договором плату.

Договір оренди є одним з видів зобов`язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов`язального права та майнового найму. Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов`язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 ЦК України).

Згідно з пунктом 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Як встановлено судом вище, порядок, строк та розмір плати закріплений у пунктах 5.2.3., 6.1.-6.3., 6.8. договору.

Так, плата перераховується розповсюджувачем не пізніше двадцять п`ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасово користування.

На виконання умов договору відповідачу виставлялися рахунки № 193520 від 14.05.2019 року за період з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року на суму 6399,00 грн. та № 195919 від 13.06.2019 року за період з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року на суму 6399,00 грн.

Отже, виходячи з положень п. 6.8. договору, строк оплати рахунків № 193520 від 14.05.2019 року - до 25.05.2019 року та № 195919 від 13.06.2019 року - до 25.06.2019 року.

Частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України визначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на те, що 25.05.2019 року є неробочим днем (субота), тому строк оплати орендних платежів за травень 2019 року спливає 27.05.2019 року, яке є першим робочим днем після 25.05.2019 року.

Отже, строк оплати орендних платежів за спірний період є таким, що настав.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 12 798,00 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 12 798,00 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення повної оплати вартості наданих послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг настав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 1485/13 від 02.09.2014 року у розмірі 12 798,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1919,12 грн., інфляційне збільшення у розмірі 1800,64 грн., 3% річних у розмірі 945,12 грн. та пеню у розмірі 6067,89 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Право підприємства на нарахування розповсюджувачу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та 3% річних від простроченої суми закріплено у пункті 7.2. договору. Окрім того, пунктом 7.3. договору встановлено право підприємства додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 7.7. договору сторони визначили, що строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за договором складає три роки та нараховуються протягом всього строку позовної давності.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, законодавством визначено механізм нарахування та сплати пені, однак залишено на врегулювання сторін лише питання про встановлення такого обов`язку та розміру пені в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі № 911/1189/19.

Відтак, за змістом наведених положень законодавства розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов`язань та період для їх нарахування встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідний правовий висновок був сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 року у справі № 904/4156/18.

Зі змісту пунктів 7.2., 7.3. та 7.7. договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені та штрафу, строки та порядок їх нарахування.

Як вже зазначалося судом вище, строк сплати орендних платежів згідно виставлених позивачем рахунків за травень 2019 - до 27.05.2019 року, за червень - до 25.06.2019 року.

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 28.05.2019 року та 26.06.2019 року відповідно, тому саме з цих дат є правомірним нарахування штрафних санкцій.

З наведеного у позовній заяві розрахунку пені вбачається, що позивач здійснює відповідне нарахування за травень 2019 року з 26.05.2019 року, а не з 28.05.2019 року, тому суд дійшов висновку здійснити власний розрахунок пені за період з 28.05.2019 року по 25.11.2021 року (граничний строк визначений позивачем).

Здійснивши розрахунок пені, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 6055,62 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 12,27 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 1919,70 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З огляду на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 28.05.2019 року та з 26.06.2019 року, правомірним є нарахування інфляційного збільшення з червня 2019 року та липня 2019 року.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційного збільшення, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційного збільшення, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 1800,64 грн.

Також перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 944,07 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 1,05 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 23 518,03 грн., з них: основного боргу - 12 798,00 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень), штрафу - 1919,12 грн. (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 12 копійок), інфляційного збільшення - 1800,64 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 64 копійки), 3% річних - 944,07 грн. (дев`ятсот сорок чотири гривні 07 копійок) та пені - 6055,62 грн. (шість тисяч п`ятдесят п`ять гривень 62 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2268,72 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РА САМПО» (ідентифікаційний код 38317105, адреса: 03110, м. Київ, вул. А. Пироговського, 19, корпус 3) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (ідентифікаційний код 26199714, адреса: 04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8) грошові кошти: основного боргу - 12 798,00 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень), штрафу - 1919,12 грн. (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 12 копійок), інфляційного збільшення - 1800,64 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 64 копійки), 3% річних - 944,07 грн. (дев`ятсот сорок чотири гривні 07 копійок), пені - 6055,62 грн. (шість тисяч п`ятдесят п`ять гривень 62 копійки) та судовий збір - 2268,72 грн. (дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень 72 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.08.2022р.

Суддя О.В. Котков