Рішення

від 08.08.2022 по справі 910/1988/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2022Справа № 910/1988/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1988/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Земля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд-Транс-Логістік"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра-Земля" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом б/н від 01.02.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд-Транс-Логістік" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 105 397,97 грн., з них: основного боргу - 46 000,00 грн. (сорок шість тисяч гривень), 3% річних - 241,97 грн. (двісті сорок одна гривня 97 копійок), інфляційних втрат - 276,00 грн. (двісті сімдесят шість гривень) та неустойки - 58 880,00 грн. (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 03/21 від 01.03.2021 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1988/22, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вуд-Транс-Логістік" за адресою: 03039, м. Київ, пров. Лужевського Руслана, 14, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» - 27.04.2022 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 21.02.2022 року є 27.04.2022 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 12.05.2022 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд розглядає дану справу з перевищенням встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля» (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуд-Транс-Логістік» (надалі - відповідач, постачальник) укладено договір № 03/21 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах прийняти та оплатити брикети паливні PINI KAY дубові (товар) в кількості 40 (сорок) тонн протягом строку, встановленого договором.

Згідно з п. 2.1. договору, поставка партії товару здійснюється постачальником протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту здійснення покупцем передоплати за відповідну партію товару у відповідності з виставленим постачальником рахунком-фактурою, в якому визначається найменування та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару, що поставляється.

За умовами п. 2.7. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного передання товару покупцю та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної на товар.

Пунктом 4.3. договору визначено, що оплата товару за цим договором здійснюється на наступних умовах: покупець сплачує 50% вартості партії товару у якості попередньої оплати на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від постачальника; остаточний розрахунок за партію товару в розмірі 50% вартості партії товару покупець здійснює на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту фактичного отримання партії товару та підписання сторонами видаткової накладної на партію товару.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Термін дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. договору, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (п.п. 8.1., 8.2. договору).

Згідно виставленого ТОВ «Вуд-Транс-Логістік» рахунку № 41 від 08.10.2021 року покупець 19.10.2021 року здійснив 50% передоплати товару на суму 46 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 322 від 19.10.2021 року.

Отже, виходячи з положень п. 2.1. договору, строк поставки товару до 29.11.2021 року.

Як зазначає позивач, відповідач товар не поставив.

Судом встановлено, що позивач 01.12.2021 року направив відповідачу вимогу № 15 від 01.12.2021 року, в якій просив протягом 7 (семи) календарних днів від дня пред`явлення вимоги здійснити поставку брикетів паливних PINI KAY дубових на суму 92 000,00 грн. або повернути 50% передоплати у розмірі 46 000,00 грн.

Втім, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати за договором поставки № 03/21 від 01.03.2021 року у розмірі 46 000,03 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 46 000,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 241,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 276,00 грн. та неустойку у розмірі 58 880,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виставленого ТОВ «Вуд-Транс-Логістік» рахунку № 41 від 08.10.2021 року позивач 19.10.2021 року здійснив 50% передоплати товару на суму 46 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 322 від 19.10.2021 року.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 2.1. договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється постачальником протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту здійснення покупцем передоплати.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

З огляду на те, що останній день строку виконання зобов`язання перепадає на 28.11.2021 року, яке є неробочим днем, тому строк поставки попередньо оплаченого товару спливає 29.11.2021 року, яке є першим робочим днем після 28.11.2021 року.

Згідно із ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 15 від 01.12.2021 року про поставку попередньо оплаченого товару на суму 92 000,00 грн. або повернення коштів у сумі 46 000,00 грн. протягом 7 (семи) календарних днів від дня пред`явлення вимоги.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів поставки товару, як і доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 98 000,03 грн. матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 46 000,00 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 46 000,00 грн. попередньої оплати за договором поставки № 03/21 від 01.03.2021 року є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 241,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 276,00 грн. та неустойку у розмірі 58 880,00 грн. за порушення виконання зобов`язання по поставці товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штрафом є платіж, нарахування якого здійснюється одноразово, в той час як пеня є поточним щоденним нарахуванням, розмір якої залежить від періоду прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.04.2020 року у справі № 910/4783/19 та від 15.05.2018 року у справі № 917/889/17.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 5.5. договору визначено, що за кожен випадок затримання поставки товару, недопоставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 2% (двох відсотків) від вартості товару, постачання якого відбулося з вищезазначеними порушеннями за кожен день прострочення поставки товару, його недопоставки.

Відтак, передбачена сторонами у пункті 5.5. договору відповідальність постачальника за затримку поставки чи недопоставки товару за договором у вигляді неустойки 2% (двох відсотків) від вартості товару, постачання якого відбулося з вищезазначеними порушеннями чи його недопоставки за кожен день прострочення, за своєю правовою природою є пенею.

При цьому для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене та те, що умовами договору сторони передбачили відповідальність постачальника за прострочення поставки чи недопоставки товару у вигляді сплати штрафної санкції і розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожний день прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю «пеня», суд дійшов висновку, що позивач має право на застосування штрафних санкцій (пені) до відповідача у зв`язку з порушенням останнім строку поставки товару.

З наведеного у позовній заяві розрахунку неустойки (пені) вбачається, що позивач здійснює нарахування пені у розмірі 2% за період з 30.11.2021 року по 01.02.2022 року від вартості попередньо оплаченого товару.

Однак, таке нарахування пені є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачено в цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши власний розрахунок пені, в межах визначеного позивачем періоду, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1469,48 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 57 410,52 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині нарахування інфляційного збільшення боргу судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання виникло з 30.11.2021 року, правомірним є нарахування інфляційних втрат за період з грудня 2021 року.

При перевірці наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 276,00 грн.

Також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 241,97 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 47 987,45 грн., з них: основного боргу - 46 000,00 грн. (сорок шість тисяч гривень), 3% річних - 241,97 грн. (двісті сорок одна гривня 97 копійок), інфляційних втрат - 276,00 грн. (двісті сімдесят шість гривень) та пені - 1469,48 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят дев`ять гривень 48 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1129,59 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Транс-Логістік» (ідентифікаційний код 43167491, адреса: 03039, м. Київ, пров. Лужевського Руслана, 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля» (ідентифікаційний код 37174808, адреса: 03061, м. Київ, просп. Відрадний, 95) грошові кошти: основного боргу - 46 000,00 грн. (сорок шість тисяч гривень), 3% річних - 241,97 грн. (двісті сорок одна гривня 97 копійок), інфляційних втрат - 276,00 грн. (двісті сімдесят шість гривень), пені - 1469,48 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят дев`ять гривень 48 копійок) та судовий збір - 1129,59 грн. (одна тисяча сто двадцять дев`ять гривень 59 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.08.2022р.

Суддя О.В. Котков