Рішення

від 08.08.2022 по справі 910/1716/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2022Справа № 910/1716/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1716/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амтел-Україна»

до Державного підприємства «Завод 410 ЦА»

про стягнення грошових кошті

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Амтел Україна» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом б/н б/д до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (відповідач) про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-85/1 від 23.02.2021 року в розмірі 621 779,16 грн., з них: основного боргу - 539 399,28 грн. (п`ятсот тридцять дев`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень 28 копійок), інфляційних втрат - 26 947,37 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот сорок сім гривень 37 копійок), 3% річних - 12 679,58 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять гривень 37 копійок) та пені - 42 752,93 грн. (сорок дві тисячі сімсот п`ятдесят дві гривні 93 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-85/1 від 23.02.2021 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1716/22, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105491896120 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 року у справі № 910/1716/22 вручено уповноваженому представнику відповідача - 29.04.2022 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 16.05.2022 року (включно).

27.06.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 8-747 від 21.06.2022 року, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 82 379,88 грн., посилаючись на те, що ДП «Завод 410 ЦА» не змогло виконати вчасно свої зобов`язання в частині оплати за поставлений товар з незалежних від підприємства причин, а саме з впровадженням та встановленням карантинно-обмежувальних заходів на всій території України та на підприємстві у зв`язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19, у зв`язку з чим на підприємстві було оголошено простій з 01.11.2021 року, який тривав до 09.12.2021 року. Крім того, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 року на підприємстві оголошено простій, який триває на даний час. Також відповідач зазначив, що умовами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. У прохальній частині відзиву відповідач просить поновити строк для його подання.

Згідно з частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно з ч. 1, ч. 7 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Отож, суд може поновити лише пропущений процесуальний строк та строк який встановлений законом.

Отже, відповідач помилково просить поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом.

Враховуючи вищевикладене, та те, що строк для подання відзиву на позовну заяву встановлено судом в ухвалі суду, такий строк не може бути поновлено, а тому суд дійшов висновку про відмову відповідачу у поновленні строку для подання відзиву на позов.

Втім, відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи вищенаведене, задля дотримання принципів господарського судочинства та з метою повного та всебічного розгляду справи, з огляду на право учасників справи подавати до суду докази, суд вважає за необхідне за власною ініціативою продовжити відповідачу процесуальний строк для подання до суду відзиву на позов до 27.06.2022 року.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд розглядає дану справу з перевищенням встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амтел-Україна» (надалі - позивач, продавець) та Державним підприємством «Завод 410 ЦА» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-85/1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов`язується по договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору або в заявці у разі поставки товару до укладення цього договору. Найменування товару: частини повітряних літальних апаратів. Код ДК: 021:2015-34731000-0.

Згідно з п. 3.1. договору загальна ціна цього договору на момент його укладення складає 539 399,28 грн.

Пунктом 4.1. договору визначено, що покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо. Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на банківський рахунок продавця (п. 4.3. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє терміном на один рік, а в частині виконання зобов`язань (по оплаті та поставці) - до повного виконання їх сторонами (п. 10.1. договору).

У відповідності до специфікації № 1 предметом поставки є тяга 32.02.3715.032.003 у кількості 7 шт., вартістю 539 399,28 грн. з ПДВ.

За умовами специфікації № 1 оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів після поставки ТМЦ у розмірі 100% вартості ТМЦ. Поставка здійснюється на склад покупця за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94 протягом 15 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця та підписання договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-85/1 від 23.02.2021 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 539 399,28 грн., що підтверджується видатковою накладною № 5 від 10.03.2021 року. Товар за накладною за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи сторін на цій видатковій накладній.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних за № 9061166019 зареєстровано податкову накладну № 1 від 10.03.2021 року для відображення у податковому обліку господарської операції по поставці товару - тяги 32.02.3715.032.003 за вказаною податковою накладною, що підтверджується відповідною квитанцією.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 8 наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року за №1235/26012 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача (покупця) цих товарів/послуг. У разі відмови постачальника (продавця) товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувач (покупець) таких товарів/послуг має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника (продавця).

Виходячи з того, що підставою для відображення у бухгалтерському обліку підприємства є сам факт вчинення господарської операції, згідно відповідного первинного документу, враховуючи наявність підтвердження постачання товару шляхом його відображення у податковому обліку підприємств, суд вважає підтвердженим факт отримання відповідачем товару від позивача згідно наявної у матеріалах справи видаткової накладної № 5 від 10.03.2021 року.

За отриманий товар відповідач не розрахувався, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 539 399,28 грн.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 539 399,28 грн. також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-85/1 від 23.02.2021 року станом на 31.12.2021 року становить 539 399,28 грн.

Листом від 22.04.2021 року № 22/04/21-2/410 позивач просив відповідача надати інформацію про терміни оплати коштів за договором.

У листі від 28.04.2021 року № 16.25-1463 відповідач повідомив позивача про те, що планує погасити наявну заборгованість у ІІ кварталі 2021 року.

Листом від 19.05.2021 року № 19/05/21-7/410 позивач просив відповідача сплатити заборгованість за договором.

Судом встановлено, що внаслідок неоплати заборгованості позивач звернувся до відповідача з претензією від 06.07.2021 року № 02/07/21-3/410ЦА, в якій просив відповідача протягом 10 календарних днів з дати отримання даної претензії перерахувати заборгованість у розмірі 539 399,28 грн., пеню у розмірі 16 848,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 10 787,99 грн. та 3% річних у розмірі 3369,40 грн.

У відповідь на претензію листом від 12.07.2021 року № 16.4-2445 відповідач повідомив позивача про те, що планує погасити наявну заборгованість у ІІІ кварталі 2021 року.

Листом від 13.07.2021 року № 13/07/21-5/410ЦА позивач вимагав сплатити не менше 50% заборгованості за всіма укладеними сторонами договорами у строк до 1 серпня 2021 року.

У претензії від 09.12.2021 року № 09/12/4 позивач просив відповідача протягом 10 календарних днів з дати отримання даної претензії перерахувати заборгованість у розмірі 539 399,28 грн. та пеню у розмірі 54 846,11 грн.

Втім, відповідач вказану претензію залишив без задоволення.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати поставленого за договором купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-85/1 від 23.02.2021 року товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 539 399,28 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-85/1 від 23.02.2021 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 539 399,28 грн., що підтверджується видатковою накладною № 5 від 10.03.2021 року.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У специфікації № 1 сторони визначили, що оплата товару здійснюється у розмірі 100% протягом 30 (тридцяти) банківських днів після поставки.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, виходячи з умов специфікації, строк оплати товару за видатковою накладною № 5 від 10.03.2021 року є таким, що настав 21.04.2021 року.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 539 399,28 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 539 399,28 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення повної оплати вартості наданих послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг настав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-85/1 від 23.02.2021 року у розмірі 539 399,28 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 26 947,37 грн., 3% річних у розмірі 12 679,58 грн. та пені у розмірі 42 752,93 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 7.2. договору визначено, що у невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов`язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.

Як вже зазначалося судом вище, строк оплати товару 21.04.2021 року.

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 22.04.2021 року, тому саме з цієї дати є правомірним нарахування штрафних санкцій.

З наведеного у позовній заяві розрахунку пені вбачається, що позивач здійснює відповідне нарахування з 21.04.2021 року, а не з 22.04.2021 року, тому дійшов висновку здійснити власний розрахунок пені з 22.04.2021 року по 21.10.2021 року.

Здійснивши власний розрахунок пені за визначений судом період, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 42 531,26 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 221,67 грн. позивачу належить відмовити.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З огляду на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 22.04.2021 року, правомірним є нарахування інфляційних втрат з травня 2021 року.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 26 947,37 грн., яка відповідає сумі заявленій позивачем до стягнення.

Також перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 12 635,24 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 44,34 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи відповідача, що він звільняється від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами, якими у 2021 році була гостра респіраторна хвороба COV1D-19, а у 2022 році - воєнний стан, судом не приймаються до уваги, оскільки за умовами пункту 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладення договору, тоді як договір був укладений 23.02.2021 року, тобто на момент його укладення на території України діяли карантинні обмеження.

Щодо доводів відповідача про звільнення від відповідальності у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, суд зазначає, що зобов`язання за договором з оплати товару виникли у відповідача у квітні 2021 року, тоді як воєнний стан на території України був введений Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022.

Крім того, суд відмічає, що з наданих відповідачем доказів вбачається, що наказом від 29.10.2021 року № 415 простій на підприємстві у зв`язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19 оголошено з 01.11.2021 року, а зобов`язання по оплаті поставленого товару у відповідача виникло 21.04.2021 року, тобто задовго до оголошення на підприємстві відповідача простою.

З огляду на викладене, відповідач безпідставно посилається на вказані обставині як на підставу звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 621 540,15 грн., з них: основного боргу - 539 399,28 грн. (п`ятсот тридцять дев`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень 28 копійок), інфляційних втрат - 26 947,37 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот сорок сім гривень 37 копійок), 3% річних - 12 635,24 грн. (дванадцять тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 24 копійки) та пені - 42 531,26 грн. (сорок дві тисячі п`ятсот тридцять одна гривня 26 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 9428,85 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 909/452/19, 02.11.2020 року у справі № 922/3548/19 та 18.11.2019 року у справі № 923/1121/17.

В обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу позивач надав наступні докази:

- копію договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) № 1401-3/22 від 14.01.2022 року;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг № 1-1401-3/22 від 31.01.2022 року.

Представництво інтересів позивача у даній справі здійснювала адвокат Авраменко О.В. на підставі договору № 1401-3/22 від 14.01.2022 року та ордеру серії АІ № 1209119 від 31.01.2022 року.

Від Державного підприємства «Завод 410 ЦА» клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат не надходило.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи. Тому з огляду на часткове задоволення позову та зважаючи на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розподілу судових витрат між сторонами, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають судові витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 9996,16 грн.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (ідентифікаційний код 01128297, адреса: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амтел-Україна» (ідентифікаційний код 33943388, адреса: 03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27-А) грошові кошти: основного боргу - 539 399,28 грн. (п`ятсот тридцять дев`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень 28 копійок), інфляційних втрат - 26 947,37 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот сорок сім гривень 37 копійок), 3% річних - 12 635,24 грн. (дванадцять тисяч шістсот тридцять п`ять гривень 24 копійки), пені - 42 531,26 грн. (сорок дві тисячі п`ятсот тридцять одна гривня 26 копійок), витрат на правничу допомогу - 9996,16 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень 16 копійок) та судовий збір - 9428,85 грн. (дев`ять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 85 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.08.2022р.

Суддя О.В. Котков