Рішення

від 08.08.2022 по справі 910/783/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2022Справа № 910/783/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТУРПАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДДЕРЕ"

про стягнення 21426,14 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАТУРПАК" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДДЕРЕ" про стягнення 21426,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 20.11.2020 №44.

Ухвалою суду від 24.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/783/22, ухвалено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.01.2022 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 85-87 (номер відправлення 0105491879935), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 0105491879935, яким направлено відповідачу ухвалу від 24.01.2022 про відкриття провадження у справі, не було вручене під час доставки. Ухвала була повернута відділом поштового зв`язку до суду, з долученою довідкою форми № 20 "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в силу положень статті 242 ГПК України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 12.02.2022 про неможливість вручення поштового відправлення конверту з ухвалою суду у зв`язку з тим, що адресат відсутній за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 24.01.2022.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Згідно з положеннями статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "НАТУРПАК" посилається на те, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕДДЕРЕ" був укладений договір поставки від 20.11.2020 №44, однак відповідач не повернув примірник договору позивачу. Обставини щодо укладення договору № 44 від 20.11.2020 на думку позивача також підтверджується листом-уточненням щодо уточнення призначення платежу, в якому відповідач, на думку позивача зазначає та визнає укладення вищенаведеного договору.

Окрім цього, позивач в позові вказує, що законодавством передбачено можливість укладення договорів у спрощений спосіб, зокрема шляхом вчинення конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

Договір поставки від 20.11.2020 №44 не долучений позивачем до матеріалів справи.

У зв`язку з вищенаведеним, суд позбавлений можливості встановити факт укладення договору поставки від 20.11.2020 №44 та умови на яких він був укладений.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАТУРПАК" (далі - постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДДЕРЕ" (далі - покупець) був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

На виконання вказаної угоди постачальник на підставі видаткової накладної від 12.04.2021 року № 193 поставив відповідачу товар на загальну суму 33622,56 грн. Видаткова накладна підписана та скріплена печатками обох контрагентів.

Позивачем до матеріалів справи долучено банківські виписки по рахунку позивача за 08.06.2021 та 11.06.2021, з яких вбачається здійснення відповідачем оплати на рахунок позивача: у розмірі 10000,00 грн, як оплату за кришку та чашку "Гурме", коробку для їжі, коробку для бургера, згідно рахунку № 183 від 25.11.2020 та у розмірі 5059,80 грн, як оплату за кришку та чашку "Гурме", коробку для їжі, коробку для бургера згідно рахунку № 183 від 25.11.2020.

Також позивачем долучено до матеріалів справи лист-уточнення відповідача, в якому зазначено, що при здійснені оплат ТОВ "Реддере" 12.04.2021 в сумі 20000,00 грн, 05.05.2021 в сумі 7134,91 грн, 14.05.2021 в сумі 10000,00 грн, 01.06.2021 у сумі 15000,00 грн, 11.06.2021 у сумі 5059,80 грн правильним для вказаних платежів слід вважати призначення платежу: "Оплата за товар згідно договору № 44 від 20.11.2020".

В позовній заяві ТОВ "Натурпак" зазначає, що відповідачем частково було оплачено вартість поставленого за видатковою накладною від 12.04.2021 № 193 товару на суму 13885,02 грн, в зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 19737,54 грн.

13.09.2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 13.09.2021 № Н-01/1309 про сплату заборгованості за отриману продукцію на суму 19737,54 грн. Докази направлення в матеріалах справи.

Однак відповідач не надав відповідь на вищевказану претензію позивача, щодо наявної заборгованості, заборгованість не оплатив.

Суд відзначає, що відповідачем не надано суду доказів в підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем чи існування її у меншому розмірі. Про наслідки не подання відзиву та доказів у спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги відповідач був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 24.01.2022.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Визнані позивачем у позовній заяві обставини щодо суми часткової оплати вартості товару та наявної заборгованості у розмірі 19737,54 грн відповідачем не заперечені та не спростовані, в зв`язку з чим в силу приписів ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 33622,56 грн. 12.04.2021, в зв`язку з чим товар мав бути оплачений не пізніше 13.04.2021. Тобто відповідач є таким, що прострочив грошове зобов`язання з 14.04.2021. Проте, як визнано позивачем у позовній заяві, відповідачем сплачено лише 13885,02 грн.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 19737,54 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача вищенаведеної суми основного боргу.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 1255,46 грн. інфляційних втрат та 433,14 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з 26.04.2021 по 17.01.2022 на суму заборгованості у розмірі 19737,54 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення вищенаведених компенсаційних виплат, судом встановлено, що він є арифметично вірним та до стягнення з відповідача підлягають 1255,46 грн. інфляційних втрат та 433,14 грн. трьох процентів річних.

Згідно з частинами 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТУРПАК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДДЕРЕ" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДДЕРЕ" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 85-87, ідентифікаційний код 38185695) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "НАТУРПАК" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46, ідентифікаційний код 43228337) суму основного боргу у розмірі 19737 (дев`ятнадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 1255 (одна тисяча двісті п`ятдесят п`ять) грн. 46 коп., три проценти річних у розмірі 433 (чотириста тридцять три) грн. 14 коп. та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Усатенко І.В.