Рішення

від 08.08.2022 по справі 910/2222/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2022Справа № 910/2222/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ"

до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 160 465,76 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (далі - ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про стягнення 160 465,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані втратою вантажу, зданого для перевезення, що зумовлює право позивача звертатись з вимогою про сплату штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 21.02.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк на подання відзиву.

04.05.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на ст. 115 Статуту залізниць України щодо документів, якими підтверджується вартість вантажу. Відповідач також зазначає, що за його розрахунком сума позову складає 160 454,76 грн.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з положеннями статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" здійснено відправку вугілля кам`яного у твердому стані, вологість 0% на адресу ДТЕК "Криворізька ТЕС" залізничним транспортом зі станції відправлення Курахівка Донецької залізниці до станції призначення Зелене Поле Придніпровської залізниці, що підтверджується залізничними накладними та досильними накладними до основних відправок, які долучені позивачем до позовних матеріалів: № 52383379 від 20.12.2021, № 52383460 від 20.12.2021, № 52207867 від 11.12.2021, № 52200565 від 10.12.2021, № 52208451 від 11.12.2021, № 52222932 від 12.12.2021, №52222924 від 12.12.2021, №46526646 від 21.12.2021.

На станції Зелене Поле Придніпровської залізниці, АТ "Українська залізниця" проведено комісійну перевірку маси вантажу та за результатами зважування виявлено, що частину вантажу у вагонах, які перевозились за спірними залізничними накладними втрачено, про що складено відповідні комерційні акти: №466707/226 від 23.12.2021, №466707/225 від 23.12.2021, №466707/224 від 23.12.2021, №466707/223 від 23.12.2021, №466707/221 від 23.12.2021, №466707/220 від 23.12.2021, №466707/219 від 23.12.2021, №466707/218 від 22.12.2021, №466707/215 від 21.12.2021, №466707/211 від 14.12.2021, №466707/212 від 14.12.2021, №466707/216 від 21.12.2021, №466707/217 від 21.12.2021, №466707/213 від 14.12.2021, №466707/214 від 14.12.2021.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на загальну суму 160 465,76 грн.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до частини 3 статті 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За змістом статті 307 ГК України, статті 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту).

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також частиною 2 статті 307 ГК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Частиною 2 статі 24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

За приписами статті 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.

Матеріалами справи (залізничні накладні та досильні накладні до основних відправок: № 52383379 від 20.12.2021, № 52383460 від 20.12.2021, № 52207867 від 11.12.2021, № 52200565 від 10.12.2021, № 52208451 від 11.12.2021, № 52222932 від 12.12.2021, № 52222924 від 12.12.2021, № 46526646 від 21.12.2021) підтверджується прийняття вантажу до перевезення АТ "Українська залізниця" (перевізник) від ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення Курахівка Донецької залізниці до станції призначення - Зелене Поле Придніпровської залізниці.

Згідно з частиною 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Як встановлено судом, за результатами зважування вантажу, який перевозився згідно залізничних накладних, долучених до матеріалів справи, виявлено його часткову втрату у вагонах, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти.

Зокрема, зі змісту комерційних актів: № 466707/226 від 23.12.2021 вбачається, що недостача вантажу у вагоні № 63812804 становить 5800 кг, № 466707/225 від 23.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 62313028 складає 2300 кг, № 466707/224 від 23.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 60035045 складає 1600 кг, № 466707/223 від 23.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 56872187 складає 4300 кг, № 466707/221 від 23.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 61016804 складає 3100 кг, № 466707/220 від 23.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 60461936 складає 3000 кг, № 466707/219 від 23.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 62006630 складає 3600 кг, № 466707/218 від 22.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 56745417 складає 1200 кг, № 466707/215 від 21.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 62312863 складає 8000 кг, № 466707/211 від 14.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 63487847 складає 2700 кг, № 466707/212 від 14.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 62468673 складає 2500 кг, № 466707/216 від 21.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 53170502 складає 5200 кг, № 466707/217 від 21.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 63524474 складає 4900 кг, № 466707/213 від 14.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 56744949 складає 1800 кг, № 466707/214 від 14.12.2021 нестача вантажу у вагоні № 56275936 складає 2500 кг.

Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнаються судом належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних: № 52383379 від 20.12.2021, № 52383460 від 20.12.2021 (досильна накладна № 46526646 від 21.12.2021), № 52207867 від 11.12.2021, № 52200565 від 10.12.2021 (досильна накладна № 52222932 від 12.12.2021), № 52208451 від 11.12.2021 (досильна накладна № 52222924 від 12.12.2021). При цьому будь-які зауваження щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факти їх опротестування з боку сторін в матеріалах справи відсутні.

Підпунктом 8 пункту 2 статті 16 ЦК України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 ГК України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 623 ЦК України зобов`язує сторону, яка порушила зобов`язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами у відповідності до вимог статей 76, 77 ГПК України.

В той час як АТ "Українська залізниця", всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв`язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею без зауважень до перевезення вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Отже за висновками суду АТ "Українська залізниця" повинно відшкодувати позивачу збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.

Статтями 130, 133 Статуту передбачено, що одержувач вантажу має право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130-137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред`явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

Згідно положень статті 133 Статуту ДТЕК "Криворіжська ТЕС" передало право пред`явлення позову щодо недостачі вантажу, відправленого за залізничними накладними та досильними накладними до основних відправок, які долучені позивачем до позовних матеріалів: № 52383379 від 20.12.2021, № 52383460 від 20.12.2021 (досильна накладна № 46526646 від 21.12.2021), № 52207867 від 11.12.2021, № 52200565 від 10.12.2021 (досильна накладна № 52222932 від 12.12.2021), № 52208451 від 11.12.2021 (досильна накладна № 52222924 від 12.12.2021), вантажовідправнику - ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ".

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно зі статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (стаття 114 Статуту).

Згідно з статтею 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу, який перевозився за залізничними накладними: № 52383379 від 20.12.2021, № 52383460 від 20.12.2021 (досильна накладна № 46526646 від 21.12.2021), № 52207867 від 11.12.2021, № 52200565 від 10.12.2021 (досильна накладна № 52222932 від 12.12.2021), № 52208451 від 11.12.2021 (досильна накладна № 52222924 від 12.12.2021) позивачем надано довідки про вартість вугільної продукції, які складені вантажовідправником - ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ", підписані директором та начальником відділу з планування та інвестицій. Саме при перевезенні за вищезазначеними накладними комерційними актами було встановлено недостачу вантажу у вищезазначеному обсязі та перелічених вище вагонах.

Враховуючи положення частини 2 статті 623 ЦК України, статті 314 ГК України, а також статті 115 Статуту, суд вважає, що надані позивачем довідки вантажовідправника, в яких визначена вартість однієї тонни вантажу, відправленого згідно вищевказаних накладних, є належним підтвердженням вартості втраченого під час перевезення залізницею вантажу, а відтак, розмір збитків є підтвердженим відповідно до вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що положення статті 115 Статуту не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу, суд визнає надані позивачем довідки про вартість вугільної продукції належними та допустимими доказами на підтвердження вартості відправленого за залізничними накладними № 52383379 від 20.12.2021, № 52383460 від 20.12.2021 (досильна накладна № 46526646 від 21.12.2021), № 52207867 від 11.12.2021, № 52200565 від 10.12.2021 (досильна накладна № 52222932 від 12.12.2021), № 52208451 від 11.12.2021 (досильна накладна № 52222924 від 12.12.2021).

Відповідно до частини 2 статті114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з пунктом "г" статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.

Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам`яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом.

Згідно з ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях"" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з представлених до матеріалів справи залізничних накладних, кам`яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю на більше 0%, тобто з характеристиками в межах встановлених норм.

Отже з урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничними накладними № 52383379 від 20.12.2021, № 52383460 від 20.12.2021 (досильна накладна № 46526646 від 21.12.2021), № 52207867 від 11.12.2021, № 52200565 від 10.12.2021 (досильна накладна № 52222932 від 12.12.2021), № 52208451 від 11.12.2021 (досильна накладна № 52222924 від 12.12.2021) було вугілля кам`яне, а за даними, які зазначені в графі 20 цієї накладної, у вугіллі кам`яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.

Однак при здійснені власного розрахунку, судом встановлено, що позивачем здійснено арифметичну помилку у заявленій останнім до стягнення загальній сумі. Водночас суд погоджується з розрахунком відповідача, що вартість недостачі вантажу складає 160454, 76 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 ГПК України. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу та належного підтвердження розміру збитків за залізничними накладними № 52383379 від 20.12.2021, № 52383460 від 20.12.2021 (досильна накладна № 46526646 від 21.12.2021), № 52207867 від 11.12.2021, № 52200565 від 10.12.2021 (досильна накладна № 52222932 від 12.12.2021), № 52208451 від 11.12.2021 (досильна накладна № 52222924 від 12.12.2021) та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" до АТ "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 160454,76 грн.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (85621, Донецька обл., Мар`їнський р-н, село Вовчанка(п), вулиця Нагорна, будинок 1А; ідентифікаційний код 33959754) вартість недостачі вантажу у розмірі 160454 (сто шістдесят тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 2480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 83 коп.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 11,00 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В. Усатенко