Рішення

від 08.08.2022 по справі 910/624/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2022Справа № 910/624/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркет"

до Приватного підприємства "Наша компанія "

про стягнення 620 939,13 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркет" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Наша компанія" про стягнення 620 939,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 01/21 від 06.02.2021.

До позовної заяви долучено заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб в межах ціни позову - 620 939, 13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/624/22, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів, з дати отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.01.2022 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 07401, місто Київ, вулиця Київська, будинок 239 (номер відправлення 0105491879943), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 0105491879943, яким направлено відповідачу ухвалу від 24.01.2022 про відкриття провадження у справі не було вручене під час доставки. Ухвала була повернута відділом поштового зв`язку до суду, з долученою довідкою форми № 20 "адресат відмовився".

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в силу положень статті 242 ГПК України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 11.02.2022 про неможливість вручення поштового відправлення конверту з ухвалою суду у зв`язку з відмовою адресата, направленого на адресу місцезнаходження відповідача, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 24.01.2022.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Згідно з положеннями статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркет" (постачальник) та Приватним підприємством "Наша компанія" (покупець) укладено договір поставки №01/21.

Пунктами 1.1-1.3 договору визначено, що постачальник зобов`язаний у порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити засоби захисту рослин (далі - товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити такий товар згідно умов договору. Одиниця виміру товару, що є предметом поставки за цим договором, вказується у відповідних накладних на товар. Кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, визначається за погодженням між сторонами.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 договору постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що визначені у накладних постачальника згідно умов домовленості. Загальна вартість цього договору - 598500,00 грн.

Пунктами 6.1-6.2 договору товар вважається прийняти по кількості одиниць вимірювання - згідно із кількістю одиниць вимірювання зазначених у видаткових накладних. Покупець зобов`язаний повідомити постачальника про отримання товару шляхом підписання уповноваженою особою відповідної видаткової накладної постачальника.

За умовами пунктів 7.1, 7.3 договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах післяплати. Кінцевий термін оплати - до 05.08.2021. Грошове зобов`язання покупця вважається виконаним з моменту розрахунку в повному обсязі згідно видаткових накладних постачальника.

Відповідно до пункту 11.1 даний договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2021.

Позивач подав до суду, копію видаткової накладної № 3 від 08.02.2021 на суму 598500,00 грн та копію товарно-транспортної накладної № РЗ від 08.02.2021 на суму 598500,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 3 від 08.02.2021 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар фунгіцид «Імпакт Т.к.с.» вартістю 598500,00 грн. Видаткова накладна підписана та скріплена печатками обох контрагентів.

Як вбачається з умов договору, відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений товар за видатковою накладною № 3 від 08.02.2021 до 05.08.2021.

Проте відповідач свій обов`язок з оплати поставленого товару не виконав.

09.12.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 0812/21 від 08.12.2021 про сплату заборгованості за договором поставки № 01/21 від 06.02.2021. Докази направлення вимоги за адресою відповідача, вказаною в реквізитах сторін в договорі № 01/21 від 06.02.2021, долучені до матеріалів справи. Проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача, відповідач є таким, що порушив своїх зобов`язання за договором поставки № 01/21 від 06.02.2021 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару. В підтвердження наявності заборгованості у розмірі 598500,00 грн позивачем також долучено бухгалтерську довідку від 08.12.2021 № 5.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частинами 1, 2 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України

Відповідно до статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Приписом частини 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Згідно умов договору отриманий відповідачем товар мав бути оплачений не пізніше 05.08.2021, а отже з 06.08.2021 відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання на суму 598500,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем відповідачу товару за видатковою накладною № 3 від 08.02.2021 на суму 598500,00 грн.

Відповідачем не надано суду доказів в спростування обставин щодо існування заборгованості у визначеному позивачем розмірі - 598500,00 грн.

Зважаючи на обставини викладені позивачем у позовній заяві, докази додані до матеріалів справи та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 598500,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 16290,16 грн.

інфляційних втрат та 6148,97 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з 06.08.2021 по 08.12.2021 на суму заборгованості у розмірі 598500,00 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, судом встановлено, що він є арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 16290,16 грн. та 6148,97 грн. відповідно.

Згідно з частинами 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, доказів у спростування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не надав. Про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

За таких умов, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, в зв`язку з чим, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Наша Компанія" (07401, місто Київ, вулиця Київська, будинок 239, ідентифікаційний код 34434899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркет" (35351, Рівненська область, Рівненський район, село Тайкури, вулиця Незалежності, будинок 16, ідентифікаційний код 43791125) суму основного боргу у розмірі 598500 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 16290 (шістнадцять тисяч двісті дев`яносто) грн. 16 коп., три проценти річних у розмірі 6148 (шість тисяч сто сорок вісім) грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 9314 (дев`ять тисяч триста чотирнадцять) грн. 09 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Усатенко І.В.