Рішення

від 01.08.2022 по справі 914/1105/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2022 Справа № 914/1105/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют-Л», м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод», м.Львів,

про: стягнення боргу та пені 771590,65 грн.

Суддя І.Б. Козак

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: Легеза Г.І. представник,

Від відповідача: Гайдукевич О.Я. представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Абсолют-Л» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» про стягнення боргу та пені 815587,74 грн.

Ухвалою суду 08.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.06.2022. Ухвалою суду від 26.07.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 02.08.2022.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 02.08.2022 представник позивача з`явився, повідомив про повну оплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 771590,65 грн, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень. Просив стягнути з відповідача 23997,09 грн пені та понесені судові витрати зі сплаченого судового збору. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушенням умов договору поставки №436 від 14.06.2021 не сплачено позивачу вартість отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість. Крім того позивачем нараховано відповідачу 23997,09 грн пені за неналежне виконання відповідачем договору поставки в частині вчасної оплати отриманого товару.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

·12233,82 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 02.08.2022 з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№13105/22 від 20.06.2022). Зокрема, зазначив, що відповідно до умов укладеного між сторонами Меморандуму погоджено строк оплати товару протягом 110 календарних днів, а не 80, як це передбачено договором. Сторони спору постійно коригують свої бухгалтерсько-облікові дані через цінові та кількісні розбіжності, а тому дата проведення розбіжностей сторонами не співпадає. З цієі причини, на думку відповідача, нарахування пені позивачем не відповідає дійсності. Додатково звернув увагу суду на форс-мажорні обставини (війна, яку відповідач передбачити ніяк не міг, прямо вплинула на нормальну господарську діяльність). Обставини форм-мажору підтверджує рішення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.7.1. Як стверджує відповідач, після 24.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» звільняється від відповідальності у вигляді пені, при цьому подав свій контррозрахунок пені.

Обставини справи.

2 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АБСОЛЮТ-Л» і Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «ЛЬВІВХОЛОД» було укладено Договір поставки №166 (з додатками та протоколами розбіжностей, із змінами від 01.02.2019 року та протоколом розбіжностей до них, із змінами від 02.12.2019 року, від 15.05.2020 року, від 20.05.2020 року та від 04.01.2021 року) (далі - Договір поставки №166). Строк дії Договору поставки №166 щорічно автоматично продовжувався на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах та діє досі.

Договір поставки, Додаткові угоди до нього, Протокол розбіжностей, специфікації знаходяться в томах І- VII матеріалів справи.

Відповідно до умов цього договору ТОВ «АБСОЛЮТ-Л» (Позивач) систематично відповідно до замовлень поставляло та передавало у власність ТОВ ТВК «ЛЬВІВХОЛОД» (Відповідач) товар (непродовольчі товари в асортименті). Відповідно до п. 4.9. Договору поставки №166 факти поставки товару Покупцю підтверджуються підписаними представниками обох сторін товарно-транспортними накладними та/або видатковими накладними.

ТОВ ТВК «ЛЬВІВХОЛОД» зобов`язувалось приймати замовлений товар та здійснювати його оплату згідно з цінами, визначеними в специфікації. Відповідно до п. 3.1. Договору поставки №166 терміни та порядок оплати за поставлений товар погоджені сторонами у Комерційних умовах.

Копії товарно-транспортних накладних, що підтверджують поставку товару на спірну суму, є в матеріалах справи.

01.09.2021 між представниками «Веселка-Л», «Абсолют-Л» та ТзОВ ТВК «Львівхолод» був укладений меморандум, відповідно до умов якого є дотримання окремих умов щодо співпраці ТзОВ ТВК «Львівхолод» та постачальників «Веселка-Л» і «Абсолют-Л», а саме: постачальник погоджується отримувати оплату за товар не пізніше 110 календарних днів з моменту поставки товару, що не буде вважатися порушенням умов угоди постачання №165 від 30.05.2019 (Веселка-Л) та №166 від 17.09.2019 (Абсолют-Л).

Листом від 29.04.2022 р. відповідач повідомив позивача про припинення співпраці за договором поставки, а також про те, що Відповідач, незважаючи на порушення умов Договору поставки №166 та порушення строку оплати товару Позивачу у такому істотному розмірі, почав прямі переговори з виробниками товарів.

Станом на дату винесення рішення відповідачем погашену всю суму основного боргу, що підтверджується позивачем. Неоплаченою залишилася сума пені.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Між сторонами у справі виникли права і обов`язки на підставі укладеного договору поставки.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

17.06.2022 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (вх.№1808/22 від 17.06.2022), у якій повідомив про часткову оплату відповідачем суми основного боргу і просив стягнути з відповідача 771590,65 грн основного боргу та 23997,09 грн пені.

У судовому засіданні 02.08.2022 позивач повідомив про повну оплату відповідачем суми основного боргу. Неоплаченою залишилася сума пені. Зазначена обставина визнається сторонами.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 771590,65 грн, що є предметом позову, суд на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України закриває провадження в цій частині.

Щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій 23997,09 грн пені на підставі п.6.7 договору (за несвоєчасну оплату отриманого товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми покупець сплачує продавцю пеню), суд зазначає таке.

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив правомірність та правильність її нарахування.

Щодо аргументів відповідача про безпідставність нарахування позивачем пені та необхідність врахування умов укладеного сторонами Меморандуму в частині відстрочення оплати отриманого товару на 110 календарних днів, а не на 80, як це передбачено умовами договору поставки, суд враховує пояснення позивача та зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. ч. 1 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

При цьому, відповідно до ст. ст. 627,628 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 182 ГК України врегульовано особливості укладання попередніх договорів та їх відмінність від угод про наміри. Так, за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов`язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Аналогічні положення містить і ст. 635 ЦК України, відповідно до якої попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Укладений між сторонами Меморандум не є ні попереднім договором, ні угодою про наміри, умови поставки товару визначені сторонами у договору поставки №166. Умови поставки і оплати товару сторонами визначені саме на підставі договору поставки №166 , додаткових угод, Комерційних умов, специфікацій та додаткових угод, що підписані сторонами спору. Меморандум підписувався представниками не лише ТОВ «Абсолют-Л», а й «Веселка-Л», що не є учасником цього спору. Підсумовуючи наведене, умови Меморандуму не є додатковою угодою до договору поставки, а тому не можуть визначати умови оплати товару всупереч умовам укладеного договору поставки.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Згідно зі ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, сторона може звільнятися від відповідальності за невиконання зобов`язань якщо доведе відсутність вини (ст. 614 ЦК) або існування форс-мажорних обставин (ст. 617 ЦК). У цій справі відповідач стверджує про наявність форс-мажорних обставин (війна) та неможливість вчасної оплати за отриманий товар внаслідок воєнних подій.

Суд звертає увагу відповідача на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Аналізуючи обставини спору, суд зазначає що частина заборгованості з оплати отриманого товару відповідача перед позивачем виникла завчасно до початку бойових дій на території України та частина заборгованості існувала станом і на дату листа Торгово-промислової палати (28.02.2022) і строк оплати якої вже настав незалежно від визнання обставин форм-мажором. Додатково варто звернути увагу відповідача і на те, що протягом всього часу існування договірних відносин, незважаючи на затримки відповідачем в оплаті товару, позивач здійснював свої зобов`язання в частині поставки обумовленого товару та не змінював в односторонньому порядку умов договору. Щодо заборони продажу алкогольних виробів у мережі відповідача та, як наслідок, втрати частини прибутку, то аналізуючи зміст видаткових накладних на поставку товарів, варто зауважити, що значну частину поставленого товару позивачем відповідачу складають товари промгрупи, обмеження на торгівлю якими не застосовувалися взагалі.

Підсумовуючи все наведене вище, аргументи відповідача судом до уваги не беруться.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі в частині стягнення 771590,65 грн основного боргу.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» (79034, м.Львів, вул.Угорська, буд.22, ідентифікаційний код 01553681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют-Л» (79049, м.Львів, вул.Б.-І.Антонича, буд.6, ідентифікаційний код 44119819) 23997,09 грн пені, 11933,82 грн судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Абсолют-Л» (79037, м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 212, корп.2, ідентифікаційний код 40352168) з Державного бюджету України 300,00 грн зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням №420 від 31.05.2022.

5. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

7. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2022.

Суддя Козак І.Б.