Рішення

від 08.08.2022 по справі 320/10825/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2022 року Київ№ 320/10825/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та зобов`язати відділ призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу пенсію за віком;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу (стажу роботи) позивачу періоди роботи з 1980 року по 1982 рік в радгоспі ім. Щорса Лутугінського району Луганської області, з 18.07.1984 по 01.01.1998 на посаді авіатехніка в АТБ (авіаційно-технічній базі) Ворошиловградського об`єднаного авіазагону (перейменоване в Луганський ОАЗ, в Луганське державне авіаційне підприємство «Луганські авіалінії», Відкрите акціонерне товариство «Авіакомпанія Луганські авіалінії»).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача (стажу роботи) періоди роботи з 1980 року по 1982 рік в радгоспі ім. Щорса Лутугинського району Луганської області, з 18.07.1984 по 01.01.1998 на посаді авіатехніка в АТБ (авіаційно-технічній базі) Ворошиловградського об`єднаного авіазагону (перейменоване в Луганський ОАЗ, в Луганське державне авіаційне підприємство «Луганські авіалінії», Відкрите акціонерне товариство «Авіакомпанія Луганські авіалінії»), у зв`язку із цим відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Відповідно до ухвали від 13.09.2021 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, за результатами вивчення змісту якого судом установлено, що відповідач позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Стверджував про відсутність підстав для призначення пенсії у зв`язку із недостатністю поданих документів для підтвердження необхідного страхового стажу. Зазначив також про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки від 09.02.2021 № 3232-5000339774 позивач є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Після досягнення пенсійного віку 60 років у лютому 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою та додатковими документами для призначення пенсії за віком.

Рішенням Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.03.2021 № 103950002181 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Це рішення мотивоване тим, що право на призначення пенсії за віком позивач набуде в 63 роки, оскільки у відповідності до вимог частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи, які досягли пенсійного віку у 2021 році мають право на призначення пенсії за віком за наявності 28 років страхового стажу. Зазначено також, що за наданими документами страховий стаж заявника становить 24 роки 23 дні.

У липня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про роз`яснення причин неврахування в розрахунок його пенсії стажу роботи.

Відповідач листом від 28.07.2021 № 1000-0202-8/75768 повідомив позивача про те, що йому відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та додано розрахунок стажу позивача.

Із цього розрахунку стажу вбачається, що фактично відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача з 1980 року по 1982 рік в радгоспі ім. Щорса Лутугинського району Луганської області, з 18.07.1984 по 01.01.1998 на посаді авіатехніка в АТБ (авіаційно-технічній базі) Ворошиловградського об`єднаного авіазагону.

Натомість позивач стверджував, що стаж його роботи на згаданій посаді підтверджений, зокрема серед іншого, архівною довідкою № 03-14/2635 від 29.06.2016 та іншими документами.

Не погоджуючись із діями та рішенням відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, врегульовані положеннями Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV, пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи: що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Відповідно до статті 3 Закону № 1788-ХІІ, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

За таких обставин, рішення відповідача є такими, що не ґрунтуються на нормах права, а викладені в них висновки спростовані наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пунктів 3, 6, 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються, зокрема, військові квитки.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що з 01.09.1976 по 30.06.1980 позивач навчався у Ворошиловградському політехнікумі сільського господарства, за спеціальністю технік-електрик, що підтверджено дипломом серії НОМЕР_2 та довідкою № 46 від 03.12.2014;

- з 1980 року по 1982 рік працював у радгоспі ім. Щорса Лутугинського району Луганської області на посадах інженера по трудомістким процесам, інженера з техніки безпеки та охорони праці;

- з 30.05.1982 по 17.05.1984 служба в армії, що підтверджено військовим квитком № НОМЕР_3 , виданого Лутугинським РВК Ворошилоградської області;

- з 18.07.1984 по 30.09.2009 працював на посаді авіатехніка 4 розряду в АТБ (авіаційно-технічній базі) Ворошиловградського об`єднаного авіазагону (код ЄДРПОУ 01131520), що підтверджено свідоцтвом авіаційного техніка цивільної авіації № 38 від 22.04.1987, посвідченням ЛДАП «Луганські авіалінії» від 17.02.2002 та АК «Луганські авіалінії» від 11.12.2003, архівною довідкою № 03-14/2635 від 29.06.2016, переліком з особового складу служби ЕСТЗП станом на 01.03.2012, довідкою ОК-5;

Судом встановлено, що Ворошиловградський об`єднаний авіазагін перейменований у 1992 році в Луганський об`єднаний авіазагін (Луганський ОАЗ), у 2000 році в Луганське державне авіаційне підприємство «Луганські авіалінії», у 2003 році Відкрите акціонерне товариство «Авіакомпанія Луганські авіалінії»).

Як убачається зі свідоцтва авіаційного техніка цивільної авіації, виданого АТБ (авіаційно-технічній базі) Ворошиловградського об`єднаного авіазагону від 22.04.1987, позивач по літаку АН-2 пройшов навчання в НТЗ-8 (навчально-тренувальний загін) м. Київ, стажування в Ворошиловградському ОАЗ (об`єднаному авіаційному загоні), допущений до самостійного технічного обслуговування і виконання робіт з авіаційного обладнання від 12.05.1985 наказом № 21-00, виконання регламентних робіт з Ф1 по Ф25; по літаку АН-24 пройшов навчання в НТЗ-8, стажування в Ворошиловградському ОАЗ (об`єднаному авіаційному загоні), допущений до самостійного технічного обслуговування і виконання робіт з авіаційного обладнання з 16.10.1986 наказом № 15-7, виконання регламентних робіт з Ф1 по Ф-17. У 1992 році Ворошиловградський ОАЗ перейменовано в Луганський ОАЗ, де позивач продовжував працювати в АТБ авіатехніком з електроустаткування АН-2 та АН-24; по літаку ТУ-154 пройшов навчання в НТЦ Самарського авіазаводу, стажування пройшов в Одеському ОАЗ, допущений до самостійного технічного обслуговування електроустаткування 25.05.1992 наказом № 56; у 1993 році перевівся з ДТР (дільниця технічних регламентів) АТБ до лабораторії АТБ по перевірці електроустаткування відповідності НТП (нормам і технічним параметрам); по літаку АН-2 пройшов навчання в НТЗ-8 (навчально-тренувальний загін) м. Київ, стажування в Луганському ОАЗ, допущений до самостійного технічного обслуговування і лабораторним перевіркам на відповідність НТП по електрообладнанню від 23.12.1996 наказом № 122, виконання лабораторних перевірок.

У 2000 році Луганський ОАЗ перейменовано в Луганське державне авіаційне підприємство «Луганські авіалінії», де позивач продовжував працювати до 30.09.2009.

Із архівної довідки від 29.06.2016 № 03-14/2635 вбачається, що позивач був звільнений у зв`язку з відсутністю виробничої діяльності і скороченням чисельності та штату згідно з наказом № 56/л від 30.09.2009.

Згідно з даними довідки ОК-5, позивач працював на таких посадах: з квітня 2003 року по вересень 2010 року в Луганському державному підприємстві застосування авіації у народному господарстві «Луга-Занг»; з липня 2008 року по квітень 2014 року позивач працював в енергослужбі електромеханіком ЕСТЗС (електро-світлотехнічне забезпечення смуги) в Луганському обласному комунальному підприємстві «Міжнародний аеропорт Луганськ».

Вказані обставини підтверджені також посвідченням «Міжнародний аеропорт Луганськ» № 261, яке діяло до 31.12.2018 та № 174 видане 01.01.2011, переліком особового складу служби ЕСТЗС станом на 01.03.2012.

Позивач стверджував, що також є загальновідомим фактом, що у травні 2014 року на території міста Луганськ розпочалися бойові дії. У зв`язку із цим співробітникам Міжнародного аеропорту Луганськ було усно наказано припинити трудову діяльність і на робочі місця не виходити. Трудові книжки залишились у адміністрації аеропорту.

Позивач стверджував, що під час бойових дій будівля аеропорту була знищена, і, як позивачеві повідомив керівник, трудові книжки, що зберігалися в аеропорту, згоріли.

Оскільки вказане підприємство, на якому працював позивач, знаходиться на тимчасово окупованій території України, позивачем з метою підтвердження стажу роботи було отримано довідку з «Архивного управления Администрации города Луганска Луганской народной Республики» від 26.06.2016 № 03-14/2635, копія якої надавалась також відповідачу.

Із копії трудової книжки та довідки ОК-5 вбачається, що позивач з 19.06.2018 по 27.09.2019 працював у ТОВ «Аміда Плюс» на посадах електромеханіка в інженерно-технічному відділі, машиністом висі кально-штампувальної машини.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог та обставин щодо трудової діяльності позивача, що дає право на пенсію за віком, у матеріалах справи наявні такі копії документів: довідка ОК-5; диплом серії НОМЕР_2 та довідка № 46 від 03.12.2014; військовий квиток № 9007329; архівна довідка № 03-14/2635 від 29.06.2016; свідоцтво авіаційного техніка цивільної авіації; перепустки; посвідчення про перевірку знань з техніки безпеки; трудова книжка; перелік особового складу служби ЕСТЗП.

З урахуванням викладеного трудовий стаж позивача становить 38 років 7 місяців, а згідно з переліком особового складу служби ЕСТЗП станом на 01.03.2012 загальний трудовий стаж роботи позивача становить 35 років 2 місяці, спеціальний (стаж авіаційної діяльності) 27 років 2 місяці.

Відповідачем зазначені обставини не спростовані.

Як убачається з оскаржуваного рішення від 05.03.2021 та листа відповідача від 28.07.2021, до трудового стажу позивача не було зараховано періоди роботи з 1980 року по 1982 рік в радгоспі ім. Щорса Лутугинського району Луганської області, з 18.07.1984 по 01.01.1998 на посаді авіатехніка в АТБ (авіаційно-технічній базі) Ворошиловградського об`єднаного авіазагону (перейменоване в Луганський ОАЗ, в Луганське державне авіаційне підприємство «Луганські авіалінії», Відкрите акціонерне товариство «Авіакомпанія Луганські авіалінії»), а також не враховано довідку № 03-14/2635 від 29.06.2016.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що дії та рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивачу та не врахування до стажу позивача періоди роботи з 1980 року по 1982 рік в радгоспі ім. Щорса Лутугинського району Луганської області, з 18.07.1984 по 01.01.1998 на посаді авіатехніка в АТБ (авіаційно-технічній базі) Ворошиловградського об`єднаного авіазагону (перейменоване в Луганський ОАЗ, в Луганське державне авіаційне підприємство «Луганські авіалінії», Відкрите акціонерне товариство «Авіакомпанія Луганські авіалінії»), є протиправними.

З урахуванням викладеного, суд уважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.03.2021 № 103950002181 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу (стажу роботи) позивача періоди роботи з 1980 року по 1982 рік в радгоспі ім. Щорса Лутугинського району Луганської області, з 18.07.1984 по 01.01.1998 на посаді авіатехніка в АТБ (авіаційно-технічній базі) Ворошиловградського об`єднаного авіазагону (перейменоване в Луганський ОАЗ, в Луганське державне авіаційне підприємство «Луганські авіалінії», Відкрите акціонерне товариство «Авіакомпанія Луганські авіалінії»), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком, слід зазначити таке.

Так, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд уважає, що у цьому випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Щодо дати, з якої позивачу слід призначити пенсію, суд виходить із положень частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, відповідно до якої пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії у лютому 2021 року, а 60 років позивачеві виповнилось 23.02.2021, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, то саме з 24.02.2021 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку) слід призначити пенсію та розпочати її виплату.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку про наявність в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства під час прийняття рішення щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком.

Щодо доводів відповідача викладені у відзиві про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з вимогою про оскарження рішення від 05.03.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком, суд уважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки строк на оскарження дій та рішення відповідача від 05.03.2021 мав сплинути 06.09.2021, у той час як позивач із цим позовом звернувся до суду засобами поштового зв`язку 28.08.2021, про що свідчить конверт (штриховий кодовий ідентифікатор 0850002348040), тобто в межах строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його рішень.

Натомість позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

У підсумку, з урахування зазначеного у сукупності, суд доходить висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, а відтак уважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.03.2021 № 103950002181 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу (стажу роботи) ОСОБА_1 періоди роботи з 1980 року по 1982 рік в радгоспі ім. Щорса Лутугинського району Луганської області, з 18.07.1984 по 01.01.1998 на посаді авіатехніка в АТБ (авіаційно-технічній базі) Ворошиловградського об`єднаного авіазагону (перейменоване в Луганський ОАЗ, в Луганське державне авіаційне підприємство «Луганські авіалінії», Відкрите акціонерне товариство «Авіакомпанія Луганські авіалінії»).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 ) пенсію за віком з 24.02.2021.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.