Рішення

від 07.08.2022 по справі 440/4864/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/4864/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ворскла." до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Ворскла." звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області в якому просить:

- визнати протиправним не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи ПП "Ворскла" та скасувати рішення у вигляді листа ГУ ДПС у Полтавській області № 7454/6/16-31-18-12-20 від 12 травня 2022 року,

- зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області відновити відомості (включити) про реєстрацію ПП "Ворскла" (код ЄДРПОУ 35010651) в реєстрі платників єдиного податку з моменту їх виключення,

- стягнути витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийняття відповідачем спірного рішення про не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку є необґрунтованим та протиправним. Позивач зазначає, що ним до контролюючого органу подано всі документи передбачені Податковим кодексом України, які необхідні для підтвердження статусу платника єдиного податку. Вказує, що у платника на кінець року був наявний податковий борг в сумі 04 копійки, що значно перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року провадження у справі відкрито. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15 червня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли заперечення Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 30).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 року заперечення Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

22 червня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли заперечення Головного управління ДПС у Полтавській області проти стягнення витрат на правничу допомогу (а.с. 45-46).

22 червня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг. При цьому, в ході проведення камеральної перевірки ПП "Ворскла" встановлено, що станом на 01 січня 2022 року в інтегрованій картці платника податків обліковується податковий борг в сумі 0,04 грн (а.с. 48-50).

05 липня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив. У відповіді позивач наполягав на правомірності своїх вимог, стверджуючи, що є сільськогосподарським товаровиробником та відноситься до платників податку четвертої групи (а.с. 109-110).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ПП "Ворскла." зареєстроване як юридична особа (а.с. 10).

Основний вид діяльності: 01.46 Розведення свиней.

Позивачем подано загальну/звітну податкову декларацію з єдиного податку 4 групи за 2022 рік та відомості про наявність земельних ділянок (а.с. 56-103).

Також позивачем подано розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2021 рік (а.с. 104-105).

12 травня 2022 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік по ПП "Ворскла.".

За результатами перевірки 12 травня 2022 року складено акт № 1639/16-31-18-12-09/35010651, згідно висновків якого встановлено, що ПП "Ворскла." не може бути з 01 січня 2022 року платником єдиного податку четвертої групи згідно з підпунктом 291.51 3, пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями (а.с. 54-55).

Листом № 7454/6/16-31-18-12-20 від 12 травня 2022 року Головне управління ДПС у Полтавській області повідомило ПП "Ворскла.", що відповідно до пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платника єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу. Станом на 01 січня 2022 року у ПП "Ворскла." в інтегрованій картці платника податків обліковується податковий борг 0 грн. 04 коп. Враховуючи вищевикладене, Головне управління ДПС у Полтавській області прийнято рішення про відмову ПП "Ворскла." у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи (включенню до реєстру) на 2022 рік та податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи від 20 лютого 2022 року № 9036181743, 9036181192, 9036180652, від 21 лютого 2022 року № 9036331988, розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2021 рік - № 9036179441 від 20 лютого 2022 року надано статус "Історія подання" (а.с. 3).

Позивач, не погодившись з діями контролюючого органу щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4-ї групи, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини другої статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що фактично єдиною підставою для відмови позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку стало те, що станом на 01 січня 2022 року у ПП "Ворскла." в інтегрованій картці платника податків обліковується податковий борг 0 грн. 04 коп.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статті 291 ПК України встановлено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група; 2) друга група; 3) третя група; 4) четверта група сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (набрав чинності з 01 січня 2015 року) фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).

Пунктом 291.4 статті 291 ПК України визначено, що суб`єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.

Згідно з підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України, у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Аналіз наведених норм свідчить, що до платників 4 групи єдиного податку можуть належати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється у відповідності до підпунктів 298.8.1-298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України.

У відповідності до підпунктів 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок; звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та або за місцем розташування земельних ділянок; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Положеннями пункту 299.6 статті 299 ПК України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

- невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статті 291 цього Кодексу;

- наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

- недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

За приписами пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом. - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підунктами 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75%, 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 6) набуття платником податку статусу резидента ОСОБА_1 - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

Згідно із підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків; 5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; 6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення; 7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності; 8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів; 9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність; 10) у разі набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

Отже, пунктом 299.10 статті 299 ПК України та підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України містять вичерпні підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ПП "Ворскла." здійснювало свою діяльність будучи платником єдиного податку четвертої групи.

Суд вважає необгрунтованими доводи контролюючого органу про наявність податкового боргу, як підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Проте, відповідачем не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку у встановленому ПК України порядку.

Аналогічну правова позиція висловлена Верховним Судом, у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 804/2321/17; постанові від 08 травня 2018 року у справі № 816/1088/17; постанові від 29 січня 2019 року у справі № 818/945/17; постанові від 26 лютого 2019 року у справі №816/513/17.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що прийняття рішень, вчинення дій повинно здійснюватися пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від от 6 лютого 2001 року (заява № 41205/98) по справі "Tammer v. Estonia" підкреслив, що "в межах своєї наглядової юрисдикції Суд повинен розглянути оскаржуване втручання у світлі всієї справи… Зокрема, Суд має визначити, чи було втручання у цій справі "пропорційним правомірній меті" та чи були підстави, наведені державними органами влади на виправдання даного втручання, "відповідними й достатніми".

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Суд звертає увагу, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області відмовлено ПП "Ворскла." в підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік у зв`язку із наявністю в обліковій картці платника податку податкового боргу в розмірі 04 копійки.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відмова у підтвердженні ПП "Ворскла." статусу платника єдиного податку четвертої групи є надмірною із розміром боргу в 04 копійки.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі Khristov v. Ukraine (заява №24465/04) наголошував на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (рішення у справі Brumarescu v. Romania).

Порушення принципів доцільності, збалансованості та ефективності наказу Міністерства фінансів України №49 від 11 лютого 2016 року, як обов`язкових принципів державної регуляторної політики свідчить на користь висновків суду про неспіврозмірний розмір штрафних санкцій за порушення, суть якого полягає у поданні з арифметичними помилками, які визнані до того ж позивачем, формальної звітності про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів у роздрібній мережі при тому, що територіальні органи Державної фіскальної служби України в он-лайн режимі володіють всією інформацією про обсяги та конкретизацію по класифікації товарів, проданих суб`єктами господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року, що реалізуючи Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження. Разом з тим Суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки захист прав повинен бути не лише формальним, але й реальним.

Також надмірні формальності не можуть покладатися в основу рішень адміністративного органу, якими б заперечувалася сутність змісту конституційно гарантованого права. Адже форма, відповідно до вимог поваги до прав людини та принципу сприяння, не має підміняти зміст, зокрема, в ситуації, коли під час прийому документа його можна привести у відповідність до формальних вимог Закону.

Суд зазначає, що в першу чергу податковий орган повинен виконувати допоміжну функцію та сприяти платникам податків у виконанні покладених на них обов`язків (надавати роз`яснення, консультації, тощо), а не лише здійснювати фіскальну функцію.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінюючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Полтавській області викладену в листі № 7454/6/16-31-18-12-20 від 12 травня 2022 року щодо не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи ПП "Ворскла".

Щодо позовної вимог про зобов`язання Головне управління ДПС у Полтавській області відновити відомості (включити) про реєстрацію ПП "Ворскла" (код ЄДРПОУ 35010651) в реєстрі платників єдиного податку з моменту їх виключення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 299.1, 299.2 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно із пунктом 15 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835 розпорядник інформації самостійно обирає періодичність оновлення наборів даних, які перебувають в його володінні та оприлюднюються, якщо інше не передбачено законодавством.

Під час вибору періодичності оновлення наборів даних розпорядник інформації повинен забезпечити максимально можливу частоту їх оновлення та підтримки в актуальному стані на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Розпорядниками інформації може обиратися така періодичність оновлення наборів даних:

для наборів даних, оприлюднених за допомогою інтерфейсу прикладного програмування, - більш як один раз на день;

для наборів даних, що мають планову періодичність оновлення - більш як один раз на день; щодня; щотижня; щомісяця; щокварталу; кожного півріччя; щороку.

У разі внесення до наборів даних позапланових змін оновлення таких наборів на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту внесення таких змін.

У свою чергу статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав та законних інтересів ПП "Ворскла." зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області відновити відомості (включити) про реєстрацію ПП "Ворскла." (код ЄДРПОУ 35010651) в реєстрі платників єдиного податку з моменту їх виключення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП "Ворскла.".

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відтак вважає за можливе покласти на відповідача судові витрати у розмірі 2481 грн.

У позовній заяві міститься вимога про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 6500 грн. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо наявності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами шостою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При визначенні відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

У справі "East/West Alliance Limited проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано до матеріалів справи: договір № 2/ЄП про надання правової допомоги від 17 травня 2022 року, квитанцію № 2/ЄП від 23 травня 2022 року, акт надання послуг № 2/ЄП від 23 травня 2022 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер (а.с. 16-21).

Згідно з підпункту 1.2 пункту 2 Договору про надання правової допомоги розмір гонорару становить 6500 грн.

Відповідно до звіту про виконану адвокатом роботу адвокатом надано послуг на суму 6500 грн, яка визначена у Договорі, як фіксована сума гонорару.

Отже, витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 6500 грн підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому законодавством не встановлено права суду змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Дослідивши акт виконаних робіт за договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ПП "Ворскла." із Головного управління ДПС у Полтавській області витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 6500 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "Ворскла." (код ЄДРПОУ 35010651, вул. Старосанжарівський, 70, с. Старі Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область) до Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Полтавській області викладену в листі № 7454/6/16-31-18-12-20 від 12 травня 2022 року щодо не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи Приватного підприємства "Ворскла".

Зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області відновити відомості (включити) про реєстрацію Приватного підприємства "Ворскла." (код ЄДРПОУ 35010651) в реєстрі платників єдиного податку з моменту їх виключення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Ворскла." витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко