Постанова

від 03.08.2022 по справі 640/31775/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/31775/21 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Кузьменка В.В., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2022 року у справі за позовом приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - відповідач 1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство «Національні інформаційні системи», в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 06.07.2021року, оформленого протоколом №66, в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць, наказу Міністерства юстиції України від 23.07.2021 року №2537/7 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення»;

- зобов`язати Міністерство юстиції України виключити з Єдиного реєстру приватних виконавців України інформацію про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва - ОСОБА_1 строком на один місяці.

Крім того, 11.02.2022 року до суду першої інстанції від приватного виконавця виконавчого органу м. Києва ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказав, що невжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 23.07.2021 №2537/7 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» ускладнить у подальшому поновлення його прав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував та дослідив обставини справи і дійшов до необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Від представника відповідачів - Щекуна О.А. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, що позивачем не доведено обставин, які б вказували, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З положень даної статті вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Колегія суддів зауважує, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати те чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Згідно з частинами першою, дев`ятою статті 39 Закону №1403-VIII дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України (частина друга статті 41 Закону №1403-VIII).

Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

До того ж заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

За результатами розгляду заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 про забезпечення позову встановлено, що наведені заявником обставини перебування позивача у ситуації правової невизначеності, на думку суду, не є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та зазначає, що виходячи із змісту заяви про забезпечення позову, приватним виконавцем не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Зміст заяви позивача про забезпечення позову не дає підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивача.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскаржуваним наказом вичерпано дію в частині застосованого до позивача стягнення, а тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є коректним та дієвим.

Колегія суддів зазначає, що наведені позивачем обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 09 серпня 2022 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

Судді О.М.Оксененко

В.В.Кузьменко